Актуальні проблеми і перспективи розвитку обліку, аналізу та контролю (стр. 14 )

Список використаних джерел:

1. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики: Видання 2007 року / Пер. з англ. мови , ікова, , івська, іков. – К.: ТОВ «ІАМЦ АУ «СТАТУС», 2007. – 1172 с.

УДК 657

Корзун І. В., ст. гр. Б 5/1

*Науковий керівник: , викладач

Миколаївський державний аграрний університет

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АУДИТУ В ПЕРІОД СВІТОВОЇ КРИЗИ

Аудит почав активізуватися після ухвалення Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про аудиторську діяльність” у 2006 р. Основним напрямком подальшого розвитку аудиту слід вважати розробку методологічної бази створення внутрішньофірмових стандартів формування впевненості аудитора при наданні ним аудиторських послуг.

Можна сказати, що аудит в Україні перебуває на стадії певного розвитку. Завдання аудиторської спільноти – це постійне роз'яснювання, що аудит - це не тільки підтвердження звітності за вимогами Державної комісії цінних паперів та фондового ринку України, а також і контрольно-правове супроводження діяльності, і консультування з питань правового та договірного забезпечення,(навчання, підвищення кваліфікації тощо).

Учасники ринку аудиторських послуг в даний час відзначають, що у зв'язку з кризовими явищами в економіці, зараз клієнти, що навіть уклали довгострокові договори, дзвонять і обережно попереджають, що у них можуть виникнути проблеми з оплатою.

Аудитори зараз шукають додаткові інструменти для залучення і утримання клієнтів, хоч інструменти активного маркетингу їм недоступні, мовляв, етичні норми поведінки професійних бухгалтерів і аудиторів не дозволяють.

В період фінансової кризи всі розуміють, що процес укрупнення аудиторських фірм неминучий, до великих фірм приєднуються аудитори — приватні підприємці, яких компанії приймають на роботу, якщо портфель замовлень дозволяє це робити. Хоча в більшості для аудиторів ця міра є не дуже бажаною, оскільки кожна фірма має власні методики проведення перевірок, стандарти, репутацію на ринку, клієнтів.

Що стосується бажання клієнтів заощадити на вартості аудиторських послуг, то зараз у світі явно намітився довгостроковий тренд до переходу на більш економічне аудиторське обслуговування без втрати якості — від компаній, уже згаданої, „великої четвірки" до компаній так званого середнього ешелону. Аудиторські компанії середнього ешелону досить великі, щоб бути незалежними стосовно будь-якого клієнта, і одночасно не такі громіздкі і неповороткі, щоб не бачити його проблем.

Таким чином, утворилося замкнуте коло: криза породжує невизначеність, що впливає на поведінку людей — саму непередбачену річ на світі,— а вона, у свою чергу, створює хаос і збільшує кризу.

УДК 657

*Науковий керівник:

Мукачівський державний університет

УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК ЯК ІНСТРУМЕНТ УПРАВЛІННЯ СУЧАСНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ

Ринкові відносини в економіці України набирають реально відчутних оборотів, що зумовлює в свою чергу появу потреби формування підприємствами інформаційної системи, яка б найповніше відповідала основним завданням та цілям управління. Процес управління здійснюється на різних рівнях, які з моменту встановлення цілей і до часу їх досягнення потребують інформації. Оскільки на рівні господарюючих суб’єктів основною інформаційною базою є облікова система, то питання удосконалення способів і прийомів збирання, узагальнення та сегментації в необхідних розрізах управлінської інформації виходить на перший план.

Відомі вчені, серед яких , , активно працюють над проблемами теоретичного обґрунтування управлінського обліку. На думку ї, управлінський облік являється підсистемою обліку, що пов’язана з підготовкою та забезпеченням системи управління інформацією у процесі постачання, виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг) при здійсненні інвестиційного, операційного та фінансового видів діяльності, що дозволяє розробляти та в комплексі приймати найефективніші оперативні, тактичні і стратегічні рішення на різних рівнях управляння підприємством [3].

рекомендує розглядати управлінський облік як підсистему обліку, яка забезпечує фінансову та нефінансову інформацію, необхідну для прийняття рішень, спрямованих на досягнення стратегічної мети підприємства [2].

зазначає, що управлінський облік не можна вважати обліком, оскільки він включає декілька дисциплін економічного напряму. Але має право на існування бухгалтерський управлінський облік, що надає інформацію для прийняття управлінських рішень на основі облікових даних. В процесі дослідження виявлено, що головною умовою для ефективного функціонування системи управління є отримання якісної інформації, основною вимогою до якої є задоволення потреб її користувачів.

В свою чергу до інформації ставляться наступні вимоги:

1) своєчасність надходження: оперативність збору та швидкість обробки інформації повинна відповідати темпам мінливості конкретних елементів виробництва та господарських процесів;

2) економічність: між точністю, достовірністю і якістю змісту з одного боку та оперативністю отримання інформації з іншого в процесі інформаційного забезпечення виникає суттєва проблема вибору, проте, незалежно від ступеню важливості інформації, ефект від її виникнення не має перевищувати витрати на її одержання;

3) суттєвість: можливість настання непередбачуваних подій виникає в результаті накопичення зайвої інформації в інформаційному блоці, яка перекручує її зміст або змінює його.

4) достовірність: інформація повинна бути чіткою, якісною та обґрунтованою;

5) конфіденційність: надання внутрішньому користувачеві інформації, яка стосується безпосередньо його повноважень.

Сучасні економічні процеси потребують інтеграції інформації та взаємозв’язку облікових дисциплін з метою отримання позитивних результатів. В той же час облік як важлива функція управління покликаний забезпечувати діяльність управлінського циклу та його ефективність.

Отже, ефективність управління можлива при наявності надійного інформаційного забезпечення, яким і виступає управлінський облік. Його вплив на розвиток подій у майбутньому може здійснюватись за допомогою аналізу ефекту від зміни стратегії та оцінки їх результативності.

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. .

2. Голов інський облік: Підручник. – К.:Лібра, 2003.

3. Управлінський облік: суть, значення і рекомендації по його використанню в практичній діяльності вітчизняних підприємств // Бухгалтерський облік і аудит№ 8-9. – С.50-62.

УДК 657

, аспірант

*Науковий керівник: , д. е.н., професор

Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне

ОБЛІК ДОХОДІВ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як загальнодержавний цільовий фонд соціального спрямування належить до органів державного сектора (далі – ОДС). ОДС даної категорії не можуть бути віднесені до бюджетних установ відповідно до законодавства, так як витрати на утримання працівників органів фондів загальнообов’язкового соціального страхування здійснюються не за рахунок бюджетних коштів, а за рахунок страхових внесків та інших джерел фінансування. План рахунків бухгалтерського обліку в органах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі – Фонду) розроблено на основі Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, з урахуванням П(С)БО та особливостей діяльності у сфері соціального страхування та.

Клас 7 “Доходи” Фонду призначено для обліку та узагальнення інформації про надходження коштів соціального страхування, які включають надходження грошових коштів від страхувальників різних форм оподаткування, інші надходження, передбачені законодавством, а також зараховані витрати, проведені страхувальниками протягом звітного періоду. Крім того, на рахунках 7 класу відображаються пасивні доходи органів Фонду, які передбачені законодавством, а також непередбачені надходження.

Облік доходів Фонду ведеться на пасивному рахунку 70 “Доходи Фонду”, який має субрахунки, відкриті згідно з класифікацією доходів:

701 “Страхові внески”;

702 “Відрахування на соціальне страхування від спрощеної системи оподаткування”;

703 “Надходження часткової плати за путівки”;

704 “Інші доходи”.

З метою узагальнення інформації про результати виконання бюджетів використовується субрахунок 422 “Результати виконання бюджетів органів Фонду”.

Кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку доходів ФССзТВП наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

Кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку доходів ФССзТВП

№ з/п	Зміст господарських операцій	Дебет	Кредит
1	2	3	4
1	Надходження страхових внесків та інших платежів, що отримані органу Фонду, та зараховані витрати страхувальників за даними зведеного Звіту за формою Ф4-ФСС з ТВП	645	701

Продовження табл. 1

1	2	3	4
2	Надходження, що отримані органом Фонду від органів Державного казначейства України у результаті розподілу надходжень від єдиного податку	3191	702
3	Суми часткової оплати за путівки, отримані від страхувальників протягом звітного періоду за даними зведеного Звіту за формою Ф4-ФСС з ТВП, а також суми надходжень часткової плати за путівки безпосередньо від застрахованих осіб безпосередньо на рахунки органів Фонду	3190	703
4	Встановлено факти нецільового використання коштів соціального страхування на фінансування оздоровчих заходів за попередні роки	365	7043
5	Отримано пені та штрафи як відшкодування органу Фонду завданих збитків у результаті нестач і втрат від псування матеріальних цінностей, нестач та розкрадання грошових коштів, якщо винуватця виявлено	363	7041, 7042
7	Визначення результатів виконання бюджетів органів Фонду при закінченні бюджетного року	70	422

УДК 657

, ст. гр. ОА-41

*Науковий керівник: Садовська І. Б., к. е.н, доцент

Луцький національний технічний університет

Вплив облікової політики на показники звітності підприємства

Одним із складових інструментів фінансового обліку що впливають на управлінські рішення є облікова політика. Вона має велике значення для розуміння змісту фінансової звітності, оскільки забезпечує формування інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Разом з тим, питання формування облікової політики підприємств та її подання на сьогодні є недостатньо вирішеними в Україні, нормативні документи, що регламентують ці питання, не узгоджені між собою і містять суперечності. Зазначені фактори погіршують якість та інформаційність фінансової звітності.

Питання формування облікової політики досліджуються у працях багатьох науковців, проте залишається досить вагома частка не вирішених практичних проблем запровадження облікової політики на підприємствах, визначення її впливу на показники фінансової звітності.

Ефективність ведення бухгалтерського обліку характеризується можливістю одержувати повну, точну, достовірну та оперативну інформацію з фінансової звітності про стан підприємства і про зміни, що відбуваються. Однак цифри, які представлені у фінансовій звітності, не несуть ніякої інформації про те, за допомогою яких методичних прийомів вони були отримані і, отже, прийняте на їх основі рішення не завжди може бути достатньо об’єктивним. Визначення дійсних причин конкретних змін і ухвалення правильного управлінського рішення можливо тільки за умови ознайомлення з обліковими принципами, якісними характеристиками і оцінкою, за допомогою яких сформована інформація фінансової звітності, тобто обліковою політикою підприємства.

Користувачі фінансової звітності мають право і повинні бути поінформованими щодо застосованих методів і процедур, оскільки альтернативні їх варіанти суттєво змінюють показники фінансової звітності підприємства. З огляду на це, Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку вимагається подання облікової політики, як окремого компонента повного комплекту фінансових звітів. В свою чергу в національних положеннях (стандартах) зазначено, що облікову політику підприємства слід розкривати у примітках до фінансових звітів для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам. Розкриття інформації про облікову політику та її зміни є передумовою зіставності і дасть можливість користувачам порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди, а також фінансові звіти різних підприємств.

Підприємство вільне у виборі форм і методів, спрямованих на виконання вимог стандарту. Головне, щоб достовірні дані про господарські операції відобразилися у потрібних рядках фінансових звітів і / або в примітках.

Правильно розроблена облікова політика, яка враховує особливості ведення господарської діяльності, повинна забезпечувати: повноту відображення у фінансовій звітності всіх фактів господарського життя; відображення в бухгалтерському обліку фактів і умов фінансово-господарської діяльності, виходячи не тільки з їх правової форми, але й з їх економічного значення; тотожність даних аналітичного обліку оборотам і залишкам рахунків синтетичного обліку, а також показників фінансової звітності даним синтетичного і аналітичного обліку; раціональне ведення бухгалтерського обліку, виходячи з умов фінансово-господарської діяльності і величини підприємства. Іншими словами при формуванні облікової політики повинне бути передбачено: майнова відособленість підприємства; безперервність діяльності; послідовність застосування облікової політики. Окрім цього, облікова політика повинна відповідати вимогам повноти, несуперечності, раціональності, доцільності та зіставності.

Отже, можна зробити висновок, що облікова політика є сукупністю конкретних елементів організації бухгалтерського обліку, які визначаються підприємством на підставі загальноприйнятих правил. Від того, яка буде прийнята облікова політика, залежить система бухгалтерського обліку, а в свою чергу, від системи бухгалтерського обліку та якості фінансової звітності залежить обґрунтованість рішень.

УДК 630

, аспірант

*Науковий керівник: , к. е.н., доцент

Національний університет державної податкової служби України

Проблеми використання цінності лісу

Проблема збалансованості екологічної цінності всіх видів використовуваних людиною природних ресурсів і їх споживчої або товарної цінності є головною із споживчої точки зору. Природно, що серед всіх природних ресурсів особливе місце займає ліс. Не зважаючи на бурхливий розвиток хімії, ніякий штучний матеріал, ні метал, ніщо інше не замінить властивостей деревини, яку нам дає ліс. Крім того, ліси – «потужні фабрики кисню», чудове місце для відпочинку. Лісове повітря має незначну кількість пилу і хворобливих бактерій, збагачене озоном та іншими корисними виділеннями лісової рослинності (фітонциди), які сприяють відновленню сил людини [1, с 4].

Існуюча система організації і планування охоплює лише питання господарського характеру, які виявляються в процесі виробництва і не стосуються питань, які виходять за межі їх діяльності, тобто питань взаємодії виробництва і природного середовища. А проблема виникає саме тут на стику виробничої діяльності і природи.

Актуальність економічного аспекту проблем сучасного природокористування полягає в тому, що економічна теорія поки що, не може повністю пояснити, а практика планування та організації виробництва адекватно відобразити ті нові закономірності і зміни, які відбуваються під впливом науково-технічної революції у взаємовідносинах двох глобальних систем "суспільного виробництва" і "природи". Незалежно від свідомості людей ці системи об'єктивно становлять діалектичну єдність і в умовах стрімкого науково-технічного прогресу все тісніше взаємодіють між собою. Це вимагає переходу від традиційного економічного аналізу та оцінки виробничо-господарської діяльності людини до інтегрального, еколого-економічного аналізу і еколого-економічної оцінки цієї діяльності [2, с. 145].

З метою організації ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку, підвищенні ролі лісового сектору в економіці держави розроблено концепцію реформування та розвитку лісового господарства. Це зумовлене становленням нових економічних відносин у державі, появою комплексу екологічних, економічних і соціальних проблем, необхідністю ведення лісового господарства на засадах збалансованого розвитку, підвищення ефективності лісоуправління, багатоцільового використання лісових ресурсів і корисних властивостей лісу, а також збільшення площі лісів до оптимальної.

Економічний механізм природокористування в умовах ринкових відносин повинен сприяти охороні, відтворенню і комплексному використанню природних ресурсів. Якщо деревні лісові ресурси не викликають сумніву щодо можливості їх оцінки та обліку, то вплив корисних властивостей на економічний розвиток підприємств та відображення в системі бухгалтерського обліку, з урахуванням багатоцільового призначення лісів, фактично неможливий. Зрозуміло, що дослідити і правильно оцінити об’єкт можливо лише при порівнянні його характеристик з іншими подібними об’єктами. Достовірна оцінка в таких умовах ускладнюється тим, що особливого значення набула середоутворююча, захисна, рекреаційна роль лісу. Крім того, ліси є джерелом одержання різних плодів, ягід, грибів та інших технічних продуктів і лікарських рослин. В них розводять цінних промислових тварин і птахів, випасають худобу, заготовляють сіно і полюють. Перераховані об’єкти підлягають плануванню, але не підлягають достовірному обліку. Крім того, всі вони мають сезонний характер і їх поява залежить від урожайності та метереологічних умов.

Загальний стандарт лісоуправління передбачає збір даних щодо кількості всієї зібраної лісової продукції; показники росту, лісовідновлення та стану лісів; структура та зафіксовані зміни у флорі й фауні; екологічні та соціальні наслідки від збору врожаю чи іншої діяльності; витрат, продуктивності та ефективності лісового господарства. Така інформація повинна формуватися за результатами моніторингових досліджень в системі управлінського обліку для внутрішньої оцінки ефективності лісового господарства та прийняття виважених управлінських рішень.

Оскільки фінансовий результат діяльності підприємств лісового господарства залежить переважно від реалізації продукції та витрат на лісогосподарську діяльність, особливу увагу слід приділяти обліку та аналізу планових і фактичних витрат. При цьому доцільно виділяти центри їх виникнення та сфери відповідальності.

Отже, для ефективного управління лісовим господарством важливим є формування комплексу управлінських заходів, спрямованих на комплексне використання природних ресурсів, покращення якості життя та збереження довкілля, що може бути забезпечене налагодженою системою управлінського обліку. Головною метою такої системи має бути забезпечення управлінського персоналу інформацією про комплексне і невиснажливе використання лісових ресурсів, а також реалізацію продукції лісового господарства, що є вирішальним фактором у забезпеченні лісового господарства власними коштами.

Список використаних джерел:

1. , , Підвищення продуктивності лісів УРСР.– К.: Державне вид-во сільськогосподарської літератури УРСР, 1960.–115 с.

2. Туниця іка і ринок: подолання суперчностей.– К.: Знання, 2006.– 314 с.

УДК 657

І., ст. гр. ОАм-51

*Науковий керівник: , к. е.н., доцент

Луцький національний технічний університет

ТОЛЛІНГ ТА ДАВАЛЬНИЦЬКА СИРОВИНА - ТОТОЖНІ ЕКОНОМІЧНІ ЯВИЩА

У останніх час у всіх на слуху стало таке поняття як толлінг, дискусії навколо якого все активніше розгораються на сторінках вітчизняних газет і журналів. Причому в різних виданнях трактування цього терміну різне.

Саме поняття «толлінг» походить від англійського «toll» (мито) і почало уживатися в російській економічній літературі для позначення операцій по переробці давальницької сировини, що надавалася фірмами.

Толлінг – це вид взаємин між господарюючими суб'єктами, при якому власник сировини передає його підприємству-переробнику і отримує у вигляді результату готову продукцію і відшкодовує підприємству-переробнику суму понесених ним витрат по переробці і узгоджений відсоток прибутковості. Абстрагуючись від перекладних визначень, відзначимо, що толлінг фактично означає переробку сировини на давальницьких початках.

Операція з давальницькою сировиною – це надання виконавцем замовнику за відповідну плату послуг з переробки давальницької сировини, з метою виробництва готової продукції.

Неправомірно стверджувати, що толлінг «створений» в Росії. Толлінгові операції давно застосовуються у всьому світі. У німецькій мові поняттю толлінга відповідає позначення «Lohnveredelung», а також часто «Neue internationale Arbeitsteilung», в англогомовних країнах «International Subcontracting» або «Offshore Assembly/ Production», а на іспанській мові толлінгові операції позначаються як «maguila».

Мотивами для здійснення толлінгових операцій служать, головним чином, наступні причини:

- для замовника:

прагнення підприємств індустріалізованих країн знайти можливість понизити собівартість продукції за рахунок здійснення частини або всього виробничого процесу в країнах з нижчими витратами на заробітну плату;