Актуальні проблеми і перспективи розвитку обліку, аналізу та контролю (стр. 9 )

Як свідчить проведений аналіз протягом років обсяг інвестицій в основний капітал із Державного бюджету склав незначну суму від загального обсягу інвестицій. Важливе значення має проблема пошуку нових нетрадиційних джерел їх фінансування і підвищення ефективності використання грошових засобів. Зокрема, для України важливим питанням є пошук і розробка схем залучення засобів населення для фінансування пріоритетних інноваційних проектів, а також використання системи мікрокредитування для активізації підприємницької діяльності.

В умовах гострого дефіциту інвестиційних ресурсів перед підприємствами постає першочергове завдання підвищення ефективності використання основних засобів, як важливого матеріального елементу виробництва, що в значній мірі визначає його потенціал. Найбільший обсяг основних засобів (понад 71%) зосереджено на підприємствах та в організаціях таких видів економічної діяльності як: промисловість; операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам (включаючи житлове господарство), транспорт і зв’язок. Це незначною мірою відрізняється від розподілу основних засобів за галузями економіки у попередні роки.

Інвестиції в основний капітал у січні-червні 2009 року в Україні склали 54,08 млрд. грн., що на 43,% менше, ніж за аналогічний період 2008 року.

Згідно з його даними, всього в першому півріччі 2009 року було освоєно 65,96 млрд. грн. капітальних інвестицій, тоді як за аналогічний період минулого року - 92,21 млрд. грн. Держкомстат зазначає, що більш за все інвестиції в основний капітал знизилися на наземний транспорт - на 63,7%, у сфері нерухомості та оренди - на 58,9%, будівництві - 57,6%, фінансовій діяльності - на 55,9%.

Найкраще справи йдуть у виробництві та розподіленні електроенергії, газу і води, а також в пошти та зв'язку, де інвестиції в основний капітал зменшилися у першому півріччі відповідно на 8,3% і 11,5%.

У розрізі джерел фінансування капітальних інвестицій у січні-червні цього року на частку державного бюджету довелося 2,9%, як і минулого року, місцевих бюджетів - 2,3% (у січні-червні-2,2%), власних коштів підприємств - 69,5% (63%), кредитів банків та інших позик - 12,2% (14,3%).

Згідно з даними Держкомстату, частка іноземних інвесторів зросла до 4% (2,8%), тоді як інвестиційних фондів скоротилася до 1,4% (2,6%).

Суттєво зменшилася в капітальних інвестиціях частка коштів населення на будівництво власних квартир та індивідуальне житлове будівництво - відповідно до 2,9% і 3,4% у порівнянні з 5,1% та 4,6% за аналогічний період минулого року.

Ключовим завданням випереджальної модернізації є технологічне оновлення існуючої індустріальної бази, тобто доведення до сучасного рівня виробничої, транспортної, комунікаційної інфраструктури "первинного" та "вторинного" секторів української економіки за їх рахунок без стимулювання зростання їх частки у загальній структурі. Одночасно необхідно прагматично підходити до необхідності згортання старих, архаїчних індустріальних виробництв, що нераціонально витрачають дорогі сировинні ресурси, забруднюють довкілля і є економічно збитковими для країни. Натомість – розгортання й всіляка підтримка сучасних виробництв, докорінне переобладнання існуючих заводів та будівництво нових. Акцент має бути зроблений на виробництво дорогої на світових ринках продукції глибокого рівня переробки з мінімальними енерго - та ресурсовитратами у вартості кінцевого продукту.

УДК 657

, ст. гр. ОА-41

*Науковий керівник: . , к. е.н., доцент

Луцький національний технічний університет

ПРОБЛЕМИ ПЛАНУВАННЯ, ОБЛІКУ І КОНТРОЛЮ ЗАТРАТ НА ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Вагома частка затрат на інформаційні технології та значний відсоток невдалих проектів вимагає створення на підприємствах діє­вої системи управління впровадженням сучасних інформаційних технологій (ІТ).

Результати наукових досліджень таких науковців, як І. А. Бігдан, , єва, , та ін. полягають у розробці рекомендацій щодо обліку та контролю складових необоротних активів. Од­нак питанням планування, обліку і контролю затрат на впровадження інформаційних технологій як комплексного об'єкта не приділяється достатньо уваги.

Тому ми вважаємо за доцільне окреслити коло невирішених питань і виявити недоліки в організації та практиці планування, обліку та контролю затрат на впровадження сучасних інформаційних технологій, вирішення яких сприя­тиме забезпеченню ефективного управління ІТ-проектами.

Однією з важливих проблем управління впровадженням інформаційних технологій є відсутність тісного зв'язку між системою обліку і плануванням. Як зазначає Б. І. Валуєв, існуюча неузгодженість інформаційних планових і бухгалтерських моделей економічних об'єктів за складом і внутрішнім змістом знижує інфор­маційні можливості цих функцій, послаблюючи таким чином функції контро­лю, аналізу, регулювання [2, с.62].

На нашу думку, проблемою також є відсутність узагальненої інформації в обліку щодо за­трат на впровадження інформаційних технологій через недосконалість системи фінансового обліку.

Вважаємо також недосконалою організацію обліку затрат на впровадження інформа­ційних технологій у торговельних мережах. Відсутність належної організації обліку затрат на впровадження інформаційних технологій за центрами відповідальності зумовлює віднесення затрат на утримання ІТ-відділу, а також на оплату праці його спеціалістів, які здійснюють обслуговування філій, на затрати головного підприємства. Вирішення цієї проблеми вимагає організації обліку затрат на впровадження інформаційних технологій за центрами відповідальності.

Зазначимо, що недосконалість системи внутрішньогосподарського контролю затрат на впровадження інформаційних технологій полягає у тому, що відповідальність за здійснення контролю, як правило, покладається на бухгалтерію. Це призводить до послаблення контролю в ІТ-відділі, недостатньої цілеспрямованості, а отже, до безсистемного контролю та зниження ефективності управління.

Важливим принципом побудови контролю є його незалежність, тобто організаційна відокремленість суб'єктів та об'єктів контролю. Тому необхідно здійснити детальний аналіз контрольних функцій усіх суб'єктів проекту і раціонально поєднати централізовану та децентралізовану форми організації контролю.

Окремим аспектом удосконалення контролю впровадження інформаційних технологій є контроль ефективності проектів, здійснення якого дозволить відстежувати позитивні і негативні зміни, які відбуваються на підприємстві. Як стверджує Н. І. Бузак, оцінювання ефективності проектів – це актуальна проблема, оскільки і досі не існує методики, яка б дозволила визначати точно величину ефективності впровадження ІТ [1, с.188].

Вважаємо, що врахування зазначених вище проблем планування, обліку та контролю затрат на впровадження інформаційних технологій допоможе забезпечити ефективне управління ІТ-проектами.

Список використаних джерел:

1. І. Бюджетування обліку і контролю затрат на впровадження сучасних інформаційних технологій / Н. І. Бузак // Актуальні проблеми економіки. – №3. – 2009. – С. 185-189.

2. О недостаточной связи науки о бухгалтерском учете с проблемами развития целостной системы управления / // Економіст. – 2006.– №12. – С. 58-63.

3. Остапчук італьні інвестиції як об'єкти бухгалтерського обліку / // Вісник Жито­мирського інженерно-технологічного інституту. – (Серія «Економічні науки»). – 2002. – №22. – С. 138-146.

4. Шульга відображення інвестицій в нематеріальні активи / // Економіст. – 2006. – №1.– С. 51-53.

УДК 657

, ст. гр. ОПз-31

*Науковий керівник: , к. е.н., доцент

Луцький національний технічний університет

ОСОБЛИВОСТІ АУДИТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Кожне підприємство має в своєму активі основні засоби, без яких не може здійснювати свою діяльність. Основні засоби багаторазово беруть участь у процесі виробництва і частково передають свою вартість на продукцію, яка виробляється за їх участю.

Теоретико-методологічні та практичні питання аудиту основних засобів є предметом дослідження багатьох вітчизняних вчених, зокрема, Білухи М. Т., , , І., , та багатьох інших.

У плані рахунків для обліку основних засобів рахунок 10, який має дев’ять субрахунків. За дебетом цього рахунку відображається надходження (придбання) основних засобів, а за кредитом – їх вибуття.

Як відомо, метою аудиту основних засобів є підтвердження достовірності даних про вартість основних засобів, що відображаються у фінансовій звітності. Зауважимо, що П(с)БО 7 "Основні засоби" внесло розмежування між бухгалтерським та податковим обліком. Тому аудитор при перевірці повинен звернути увагу на правильність відображення операцій як у бухгалтерському обліку, так і відповідно до вимог податкового законодавства.

Варто відзначити, що аудитор під час проведення перевірки виконує велику частину роботи, оскільки перевіряє основні засоби від їх впровадження на виробництво аж до їх списання. Збереження основних засобів, забезпечення їх нормального стану та раціональне використання є основними завданнями колективу підприємства.

Практика засвідчує, що під час проведення аудиту основних засобів виникає потреба розподілу перевірки на декілька етапів та досягнення на кожному з них конкретних цілей. Доцільним є проведення аудиту основних засобів у три етапи: І етап – аудит нормативно-правових аспектів проведення операцій з основними засобами; II етап - аудит наявності основних засобів; III етап – аудит господарських операцій з основними засобами.

На першому етапі аудитору слід досконало дослідити нормативно-правову базу, звернути увагу на всі зміни та доповнення, внесені до неї, а також організацію бухгалтерського та податкового обліку основних засобів.

На другому етапі здійснюють аудит наявності основних засобів. Першим важливим способом є інвентаризація. Аудитори повинні стежити за її проведенням, правильним документальним оформленням і відображенням результатів у бухгалтерському обліку. Другим способом є документальна перевірка. Важливо відзначити, що на кожен об'єкт основних засобів повинен бути документ, який підтверджує його наявність на підприємстві. Якщо виявлені будь-які відхилення, то аудитор зобов'язаний надіслати листа чи в усній формі попередити керівника підприємства про виявлені ним недоліки.

На третьому етапі проводять аудит господарських операцій з основними засобами. Зокрема, це операції, пов'язані з надходженням основних засобів, їх експлуатацією та вибуттям.

Таким чином, викладена методика дає змогу контролювати операції з основними засобами на підприємстві.

Список використаних джерел:

1. , , Колос ізація і методика аудиту: Підручник. - К.: Знання, 2006. – 295 с.

2. Давидов : Підручник. - К.: Знання, 2004. – 511 с.

3. Аудит основних засобів промислових підприємств: методичний аспект // Бухгалтерський облік і аудит№7. - С. 50.

УДК 657

Дерев’янчук С. В.

*Науковий керівник: , ст. викладач

Волинський інститут економіки та менеджменту

Проблеми формування заробітної плати працівників торгівлі у відсотках від виручки

Одним з механізмів матеріального стимулювання робітників торгівлі є встановлення заробітної плати у відсотках до виручки.

Статтею 96 Кодексу законів про працю України встановлено, що основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці. Вона включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Крім того, згідно зі статтею 97 КЗпП оплата праці здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Вона може проводитися за результатами як індивідуальних, так і колективних робіт [1].

На практиці досить часто зустрічаються випадки, коли зарплата СПД встановлюється в розмірі фіксованого відсотка від виручки за місяць. Це є порушенням чинного законодавства, тому що, як було зазначено, в основу формування заробітної плати має бути покладено тарифну ставку (оклад) .

Таким чином, питання організації оплати праці належить до компетенції керівництва підприємства. Тому система оплати праці (погодинна, відрядна, акордна тощо) має бути чітко сформульована й визначена у відповідному положенні про систему та умови оплати праці працівників підприємства. Зокрема, це стосується й малих підприємств (п. 1.10 Методичних рекомендацій щодо оплати праці працівників малих підприємств, схвалених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.08.2004 р. № 000) [2].

У листі Мінпраці України від 20.01.2005 р. № 18-23 зазначено, що розроблення штатного розпису на підприємстві має здійснюватися на основі внутрішніх організаційно-нормативних документів (чинна структура й чисельність, положення з оплати праці) та з урахуванням вимог нормативно-правових актів, зокрема Класифікатора професій (назви посад і професій мають відповідати назвам у Класифікаторі).

У положенні про оплату праці також має бути визначено:

§ форми організації та оплати праці (індивідуальна, колективна) на основі законодавчих та інших нормативних актів, генеральної (галузевих, регіональних) угоди, колективних і трудових договорів;

§ структуру заробітної плати (основна зарплата, додаткова, премії, заохочувальні та компенсаційні виплати);

§ порядок перегляду та індексації зарплати;

§ строки та періодичність виплат заробітної плати;

§ порядок вирішення спорів щодо оплати праці.

Положення про оплату праці затверджується наказом керівника підприємства або оформлюється як додаток до колективного договору.

Для того щоб вести облік суми отриманої працівником виручки, доцільно розробити зведену відомість, яка має заповнюватись у відділі, де працює працівник, відділі кадрів та подаватися до бухгалтерії. Слід зазначити, що на деяких торговельних підприємствах прізвище працівника, який здійснив продаж, друкується в чеках РРО (наприклад, магазини спортивного одягу деяких торговельних марок), крім того, в чеку друкуються прізвище та ініціали касира, який провів покупку по касі. Також для розрахунку розміру виручки можна скористатися рахунками-фактурами, товарними чеками, квитанціями розрахункових книжок та іншими документами.

Список використаних джерел:

1.Гордієнко Л. Зарплата у відсотках від виручки. Бібліотека головбуха. Праця та заробітна плата .2008.- № 3 (89),

2. Методичні рекомендації щодо оплати праці працівників малих підприємств, схвалених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.08.2004 р. № 000

3.Закону України "Про оплату праці" від 24.03.95 р. № 000/95-ВР

УДК 631

Дишко І. Ю., аспірант

*Науковий керівник:

Національна академія управління

АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКСПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІСОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Комплексне вивчення проблем, пов'язаних з формуванням та використанням експортного потенціалу лісогосподарського комплексу, стимулювало розробку концепції ефективності функціонування лісогосподарських підприємств на основі як вартісного аналізу, так і виділення ряду латентних (потайних) її характеристик, які безпосередньо не вимірювані. Такий прийом почав в останній час успішно використовуватись у практиці проведення різних соціально-економічних досліджень, особливо у тих випадках, де судження про предмет дослідження не піддаються достатньо чіткій формалізації.

Для виконання поставленого завдання передбачалось здійснити економічний експеримент як науково поставлений дослід – активне втручання в економічний процес (у природних, але контрольованих умовах) і спостереження за результатами, включно з їх вимірюванням. Здійснювалось це з метою перевірки наукових гіпотез і побудови наукової теорії процесу, який вивчається, а також у цілях перевірки практичних рекомендацій у галузі управління експортним потенціалом як економічною системою.

Тільки економічний експеримент розвитку експортного потенціалу лісового комплексу може забезпечити кількісну оцінку дії економічних факторів. Він надає дослідженню комплексний характер, оскільки поєднує різні сторони економічної і соціальної дійсності.

Сучасна наука має в своєму розпорядженні такий випробуваний метод, як модельний експеримент, зокрема, економічна наука використовує особливі моделі – математико–статистичні. На них і проводяться експерименти, за допомогою яких вивчаються закономірності поведінки різних економічних об’єктів (у нашому випадку – лісогосподарських підприємств), аналізуються можливі напрямки запропонованих економічних рішень.

Модельні експерименти спрощено відображають реальні економічні процеси. Однак у них є та перевага, що вони дозволяють багатократно відтворювати ті чи інші економічні ситуації, які, зокрема, стосуються і функціонування експортного потенціалу галузі.

Розповсюдження експериментальних методів вивчення експортного потенціалу лісового комплексу потребує розробки науково-обгрунтованої організації економічного експерименту. Вона, на нашу думку, повинна включати три етапи:

а) підготовку;

б) власне проведення експерименту;

в) аналіз результатів і прийняття рішень.

Підготовчий етап завершується складанням детальної програми експерименту. Цим документом мають керуватися як теперішні і майбутні дослідники, так і колективи підприємств та інших організацій, на яких проводиться експеримент.

Для того, щоб отримати об’єктивні результати, серед тих об’єктів на яких проводиться експеримент, необхідно виділяти окремі групи об’єктів за їх економічними параметрами. Корисним є також одночасна перевірка на різних групах об’єктів тих чи інших рекомендацій, спрямованих на вирішення однієї і тієї ж задачі. Це дозволить виявити найбільш ефективні з них.

Під час аналізу ходів і результатів економічного експерименту пропонується застосовувати прийоми математичної статистики, зокрема, виконання багатомірного статистичного аналізу (кореляційний, регресійний, факторний, кластерний аналізи). Ці методи можуть бути використані, як при проведенні тих чи інших експериментальних досліджень, так і при організації реальних.

Слід відмітити, що використання окресленого економічного експерименту дає можливість керівним органам лісогосподарського комплексу організаційно-економічними методами та методами маркетингового комплексу отримати відповідні науково-технічний, економічний і соціальний ефекти. Причому використання економічного експерименту може здійснюватись у режимі моніторингу.

УДК 657

ст. гр. ОА-32

*Науковий керівник: , к. е.н., доцент

Луцький національний технічний університет

Облік руху грошових коштів підприємства

Функціонування підприємств у ринкових умовах передбачає безперервний рух грошових коштів, тому їх слід розглядати як важливий ресурс та результат діяльності підприємств. Як найбільш ліквідні активи, грошові кошти є важливим елементом ринкової економіки. Грошові активи зумовлюють активізацію суб’єктів господарювання до самофінансування. Вони наявні на етапах придбання товарів, виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, їх продажу і отримання виручки.

Використання в процесі управління господарськими суб’єктами достовірної та повної інформації про рух грошових коштів підвищує якість управлінських рішень, позитивно впливає на поточний і прогнозний фінансовий стан підприємств.

Значущість інформації про рух грошових коштів обумовлюється необхідністю надання користувачам для прийняття рішень повної та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів. Значення та роль грошових коштів для діяльності підприємства зумовлює потребу їх окремого дослідження, визначення стратегії й тактики управління формуванням та використанням грошових потоків, інформація про які суттєво впливає на ефективність процесу управління економічними суб’єктами.

Грошові кошти є головною складовою всіх фінансових операцій підприємства. Вони беруть участь в забезпеченні всіх видів господарської діяльності, зокрема, фінансових операцій. Внаслідок кругообігу господарських засобів між підприємствами виникають відносини, які називаються розрахунками. Розрахунки можуть здійснюватися в готівковій та безготівковій формі, а безготівкові розрахунки поділяються на товарні та нетоварні. Грошові обороти, як готівкові так і безготівкові органічно пов’язані між собою і переходять з однієї форми в іншу. Для ефективного використання наявних коштів підприємству потрібно правильно організовувати їх облік, тому обов’язковим є виконання завдань бухгалтерського обліку грошових коштів.

Про визначальну роль руху грошових коштів в процесі господарської діяльності підприємства вже не вперше йде мова, оскільки до даного питання варто ставитись дуже відповідально. Про це свідчать індивідуальні графіки роботи, застосування комп’ютерної форми ведення обліку, плани контролю за здійсненням касової і розрахункової дисципліни, тощо. Дані заходи сприяють підвищенню відповідальності виконавців за доручену роботу, зменшенню витрат часу і врешті веде до підвищення якості та продуктивності праці.

УДК 657

,ст. гр. ОАм-51

*Науковий керівник: Садовська І. Б., к. е.н., доцент

Луцький національний технічний університет

Управління трансаКЦійними витратами: контроль та автоматизація

Увага економістів у всьому світі впродовж десятиліть прикована до технічного прогресу і революційного зростання продуктивності праці на базі нових технологій. Що стосується практично орієнтованих менеджерів, то їх останніми роками більше цікавить інша проблема – боротьба з трансакційними витратами, які мають тенденцію до стійкого зростання і здатні звести нанівець будь-які вигоди від технічних нововведень. Мінімізація трансакційних витрат – одне з основних завдань в ієрархії цілей сучасного менеджера. Вище за неї коштують лише проблеми якості і успішного впровадження нових продуктів.

Як ми вже знаємо, трансакції необхідні для безперебійного просування виробництва. Це обмін інформацією, матеріалами і іншими ресурсами, який сам по собі не приводить до появи яких-небудь готових продуктів або благ. Один з найцікавіших способів оптимізації трансакційних витрат полягає в скасуванні зайвих процедур контролю і скороченні об'єму отриманої інформації. Нерідко буває так, що фірма відтворює дуже великий об'єм даних про якість продукту на всіх технологічних стадіях. При цьому власне якість може залишатися на низькому рівні. Така ситуація свідчить про те, що відповідним службам просто не вистачає часу аналізувати інформацію – вона вирушає на те, щоб її зібрати. Раціональним виходом з даної ситуації може стати концентрація уваги на окремих місцях, де проблеми з якістю виникають найчастіше. Це дозволить ефективніше вирішувати основну задачу і економити на трансакційних витратах, пов'язаних із збором і обробкою даних.

Автоматизація – один з основних способів зниження трудових витрат на будь-якій ділянці роботи підприємства. Розвиток сучасної обчислювальної техніки щороку відкриває нові можливості оптимізації витрат, пов'язаних з введенням, передачею і обробкою інформаційних потоків. Електронні носії дозволяють економити на копіюванні і пересилці даних, лазерні технології мінімізують витрати введення інформації. Комп'ютерні бази даних економлять на зберіганні, спеціалізоване програмне забезпечення дозволяє одним натисненням кнопки складати звіти майже будь-якій складності і так далі. Одним словом, «ручний спосіб» виконання тих операцій, які ми вже звиклися виконувати за допомогою всілякої техніки, міг би обійтися в десятки разів дорожче. При цьому постраждали б і швидкість, і якість: сучасна техніка у багатьох відношеннях більш пристосована і досконала за людину.

Вигоди від автоматизації підприємства на базі обчислювальної техніки очевидні. Нам лише залишається відповісти на питання про те, по яких принципах повинна проходити раціональна автоматизація трансакцій. Найголовніший з них полягає у виключенні повторного здійснення одних і тих же операцій. Таке може відбуватися, коли різні «блоки» в інформаційній структурі фірми не інтегровані між собою. Виникає необхідність ручного перенесення інформації з програми в програму: частина співробітників буде задіяна в роботі по введенню інформації, яка вже знаходиться на електронному носієві. Окрім додаткових трансакцій і витрат по оплаті праці це приносить помилки і неточності. Таким чином, досконало побудована інформаційна структура підприємства вимагає одноразове введення інформації.

Інший спосіб скорочення витрат – інтеграція програмних комплексів різних функціональних підрозділів компанії. Варіантів такого об'єднання може бути декілька: інтеграція інженерного і виробничого інформаційних блоків, міжфілійний, клієнтської мережі.

УДК 657

, ст. гр. ОА-31

*Науковий керівник: , к. е.н., доцент

Луцький національний технічний університет

Облік І аудит адміністративних витрат

В умовах реформування економіки України та здійснення комплексної реформи вітчизняного бухгалтерського обліку важливого значення набуває організація на підприємствах ефективного обліку витрат на основі розробки власної облікової політики, здатної задовольнити потреби всіх ланок управління у інформації про фінансовий стан та перспективи розвитку підприємства. Розробка такої облікової політики можлива за умови застосування у практичній діяльності підприємств сучасних методів обліку і контролю адміністративних витрат. Актуальності у цьому сенсі набувають дослідницькі роботи, що враховують специфіку кожної окремої галузі національної економіки, мають спрямованість на її технологічні та економічні відмінності.

Організацію та розвиток фінансового і управлінського обліку адміністративних витрат, їх аналіз і контроль досліджували у своїх працях вітчизняні і зарубіжні вчені М. Білуха, І. Бланк, О. Бородкін, Ф. Бутинець, С. Голов, Є. Мних, В. Сопко, Б. Усач, В. Швець, В. Івашкевич, Я. Соколов, Дж. Рісс, Дж. Фостер, Ч. Хорнгрен, П. Фрідман та інші.

Разом з тим певні організаційно-методичні особливості обліку і аудиту адміністративних витрат потребують конкретизації у галузевому аспекті. До таких положень належать: уточнення сутності і складу адміністративних витрат; розробка їх раціональної класифікації для потреб підприємств; вирішення проблем, пов’язаних з розподілом адміністративних витрат для потреб управлінського обліку; організація системи обліку адміністративних витрат за центрами відповідальності та місцями виникнення; впровадження на підприємствах ефективних систем внутрішнього аудиту адміністративних витрат.