Актуальні проблеми і перспективи розвитку обліку, аналізу та контролю (стр. 18 )

Інноваційна активність підприємств України
за період 2000–2008 рр., млн. грн

Рік	Питома вага підприємств, що займа­ли­ся інноваціями, %	Загаль­на сума витрат	у тому числі за напрямами
досліджен­ня і розробки1	придбання нових технолог­гій2	підготовка виробниц­тва для впро­ва­джен­ня інновацій3	придбання машин та обладнання пов'язані з упроваджен­ням інновацій4	інші витра­ти
2000	18,0	1760,1	266,2	72,8	163,9	1074,5	182,7
2001	16,5	1979,4	171,4	125,0	183,8	1249,4	249,8
2002	18,0	3018,3	270,1	149,7	325,2	1865,6	407,7
2003	15,1	3059,8	312,9	95,9	527,3	1873,7	250,0
2004	13,7	4534,6	445,3	143,5	808,5	2717,5	419,8
2005	11,9	5751,6	612,3	243,4	991,7	3149,6	754,6
2006	11,2	6160,0	992,9	159,5	954,7	3489,2	563,7
2007	14,2	10850,9	986,5	328,4	Х	7471,1	2064,9
2008	13,0	11994,2	1243,6	421,8	Х	7664,8	2664,0

1 з 2007 року сума внутрішніх та зовнішніх НДР;

2 з 2007 року придбання інших зовнішніх знань;

3 з 2007 року показник віднесено до інших витрат;

4 з 2007 року придбання машин обладнання та програмного забезпечення

Якщо за останні 15 років кількість працюючих в інноваційній сфері в США і в Західній Європі збільшилася в два рази, в Південно-Східній Азії – в чотири рази, в Україні знизилася в три рази. Таким чином, про­блема впровадження інновацій може розглядатися як стратегічно важлива.

Важливо розуміти, що при використанні в умовах України західного досвіду створення і функціонування інноваційної інфраструктури необхідно враховувати, що ні зараз, ні в найближчому майбутньому не доводиться розраховувати на загальне бюджетне фінансування.

Разом з тим, бюджетні внески в Німеччині складають 78 %, у Франції – 74 %, а у Бельгії сягають майже 100 %.

Практично єдиною можливою державною формою підтримки є спеціальний режим інноваційної діяльності, передбачений законом «Про технопарки» і законом «Про інноваційну діяльність». Проте і вони забезпечують компенсацію не більше 10-12 % витрат підприємств на виконання інноваційних проектів, але фінансування інноваційної діяльності тільки з держбюджету неефективно. Україна вже має негативний досвід фінансування інноваційної діяльності.

В українській економіці зберігається вкрай низький рівень наукового забезпечення цілої низки галузей вітчизняного виробництва. У провідних галузях промисловості, які випускають три чверті товарної продукції, відношення витрат на НДДКР до вартості товарної продукції складає менш ніж 0,4%, а у деяких галузях воно є меншим за 0,05%. При цьому у 2009 р. близько 60% коштів, що витрачаються на інноваційну діяльність, припадає на закупівлю нового обладнання, в той час як на закупівлю прав на той чи інший вид інтелектуальної власності було витрачено 1,2% відповідних асигнувань. Особливістю структури інноваційних витрат у промисловості України є також незначна частка витрат на рекламу і маркетинг (6,6% у 2008 році).

Занадто повільно йде переорієнтація виробничого потенціалу на новітні технології з метою подолання технологічного відставання від світових лідерів. Це відставання суттєво збільшилося за останнє десятиліття. На жаль, пріоритет державної фінансової підтримки насправді надається галузям первинної переробки сировини. У ці галузі вкладається до 70% бюджетних коштів, в тому числі в паливну промисловість і чорну металургію — понад 50%. В той же час частка машинобудування в товарній продукції промисловості скоротилася з майже 30% у 1990 р. до близько 10% у 2001 р., а у кризовому 1998 р. дорівнювала всього 8,3%.

Для більшості існуючих виробництв використання інновацій ще не стало головним фактором розвитку. Це має цілу низку причин, головними з яких є брак вільних обігових коштів для модернізації виробництва та недостатньо ефективна державна політика у галузі підтримки інновацій.

Для обґрунтування необхідних заходів, які мають сприяти розбудові в Україні інноваційної моделі економічного розвитку, важливо визначити системні труднощі і бар’єри на цьому шляху. Найсерйозніші з них знаходяться в підприємницькому секторі. Зокрема, до них відносяться наступні:

- структурна деформованість економіки України, домінування в ній сировинних галузей і галузей з низьким рівнем обробки, які природно мають порівняно низький потенціал інноваційної активності і ефективності;

- практично відсутній попит на високотехнологічну вітчизняну продукцію на внутрішньому і особливо зовнішньому ринках;

- неадекватність системи організації виробництва і рівня менеджменту завданням інноваційного розвитку;

- відсутність системи підвищення кваліфікації і досвіду організації праці робочої сили в умовах інноваційного розвитку;

- незадовільний стан виробничого апарату більшості галузей, зумовлений зношеністю основних фондів;

- відсутність на підприємствах ефективних структур, що спеціалізуються на зборі, зберіганні, обробці науково-технологічної та економічної інформації з метою її оперативного використання;

- відсутність законодавчого механізму дієвого захисту інтелектуальної власності, а також об’єктивної інформації про наявний інтелектуальний потенціал країни;

- в своєму інноваційному розвитку вітчизняні підприємства вимушені розраховувати в основному на власні фінансові ресурси, в Україні як державні, так і недержавні фінансові інституції дуже слабо орієнтовані на інвестування інновацій.

Отже, інноваційний шлях розвитку промислового виробництва пов'язаний із необхідністю пошуку нових методичних підходів, що дозволяють оцінювати найбільш ефективні напрями наукових досліджень, технологій, відновлення виробничого потенціалу і випуску нової конкурентоспроможної продукції.

УДК 303.064:657

*Науковий керівник:

Львівська комерційна академія

Сучасні комп’ютерні інформаційні системи: аспект організації обліку на підприємстві

У складних умовах господарювання автоматизація обліку дозволяє економити підприємству свої ресурси і своєчасно приймати ефективні управлінські рішення. Варто відзначити наукові дослідження різних науковців у розрізі даної тематики: Івахненкова С., Шквіра В.,

У «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» наводиться наступне визначення: «інформаційна система – система обробки даних засобами накопичення, зберігання, обновлення та їх пошуку й відображення» [1, с.403]. Доцільним є підкреслити цікаве спостереження тенденції сьогоднішнього розуміння багатьма спеціалістами під інформаційною системою, власне, комп’ютеризованої (чи автоматизованої) або ж комп’ютерної інформаційної системи. З нашої точки зору, це не є коректно, адже не є обов’язковою для інформаційної системи, наприклад, обліку ознака автоматизації. Важливим є чітке бачення «інформаційної системи» та «системи інформації».

Відомо, що для описання комп'ютерних ІС можуть використовувати кілька видів структур, які різняться типами елементів та зв'язків між ними, зокрема функціональні, технічні, організаційні, документальні, алгоритмічні, програмні та інформаційні структури [4, с.12].

Сьогодні для багатьох великих українських підприємств досить актуальними можуть бути такі спеціальні концепції інформаційних систем економічного характеру як «MRP», «MRPII» і «ЕRР», які фактично стали світовими стандартами. Відомо також, що «МRР II» згодом еволюціонували у концепцію планування ресурсів підприємства («Enterpris Resourse Planning» — «ЕRР»).

Для організації різних видів обліку впровадження концепції «ЕRР», до якої будуть включатися окрім підсистем обліку ряд інших важливих ІС, може виявитись досить ефективним рішенням.

Гортаючи літературні джерела, зокрема, знаходимо такі стандартні функції програмного продукту класу ЕRР [3, с.54]: прогнозування, бізнесове і фінансове планування; управління продажами; планування графіку виробництва; управління структурою виробів; управління запасами; планування потреб в матеріалах і виробничих потужностях; управління виробництвом; постачання; фінанси / бухгалтерія; фінансовий аналіз; управління кадрами і облік робочого часу.

Якщо бухгалтерія підприємства складається з малої кількості працівників і відсутній аналітичний облік з більшості синтетичних рахунків, то для створення комп'ютерної ІС бухобліку у відповідних випадках рекомендується бухгалтерська програма класу «міні-бухгалтерія». Якщо у бухгалтерії близько 3-9 обліковців і достатньо розвинений аналітичний облік, необхідний широкий спектр оперативних даних, то тут вважається актуальною достатньо універсальна бухгалтерська програма.

Зауважимо, що для вибору програмного продукту для автоматизації (комп’ютеризації) ІС бухгалтерського обліку важливим є розуміння глибокої та широкої (стосовно критеріїв) класифікації таких програм. Така класифікація може здійснюватися на основі таких критеріїв: за способом створення, за об’єктами обліку, за способом реалізації у програмах обліково-реєстраційних функцій, за комплексністю виконуваних функцій, за призначенням.

Значного поширення, як відомо, на вітчизняному ринку комп’ютерних програм для автоматизації бухгалтерського та інших видів обліку набули наступні продукти: «Финансы без проблем», «Финансист»; «Турбо Бухгалтер 6», «1С: Бухгалтерия-проф 6», «FinExpert»; «БЭСТ-ПРО», «БЭМБИ», «БЭСТ-Офис», система «ЕRР» «ИС-ПРО»; «Галактика-Старт», «Галактика-Прогресс»; «Парус» і «Парус-Предприятие 8»; «1С: Бухгалтерия 7.7», «ЕRР»-система «1С:Предприятие 8.0».

Отже, у контексті розкриття теми статті важливим є глибоке розуміння об’єктів організації, а також чітке розмежування видів структури відповідної системи і видів спеціального програмного забезпечення. Окрім того, відзначимо, що для ефективної організації автоматизованого обліку в компанії потрібно зважати на ряд особливостей. Особливу роль у такому процесі відіграє вибір відповідного програмного продукту.

Список використаних джерел:

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. . – К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2002. – 1440 с.

2. Івахненков С. Класифікація програмного забезпечення обліку і контролю // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. – №7. – С. 55-65.

3. Івахненков С. Сучасні інформаційні технології в управлінні підприємством та бухгалтерія: проблеми і виклики // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. – №4. – С. 52-58.

4. Шквір В. Д. та ін. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч. посібник/ ір, ій, . – 2-ге вид., зі змінами і доп. – Львів: Видавництво НУ «Львівська політехніка», 2005. – 376 с.

5. http:///component/option, com_jbook/task, view/ Itemid,.

УДК 657

, ст. гр. ОАз-53

*Науковий керівник: Курліщук І. Б., асистент

Луцький національний технічний університет

ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОТРЕБ УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ КОШТАМИ

Використання в процесі управління господарськими суб’єктами достовірної та повної інформації про рух грошових коштів підвищує якість управлінських рішень, позитивно впливає на поточний та прогнозний фінансовий стан підприємства.

Важливість інформації про рух грошових коштів обумовлюється необхідністю надання користувачам для прийняття рішень повної та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів.

Значення та роль грошових коштів для діяльності підприємства зумовлює потребу їх окремого дослідження, визначення стратегії й тактики управління формуванням та використанням грошових потоків, інформація про які впливає на ефективність процесу управліннями господарськими суб’єктами.

Оскільки на даному етапі ринкових відносин підприємства контролюють переважно лише свій прибуток ігноруючи грошові потоки. А це з приводить до нарощення безгрошового прибутку і значної суми дебіторської заборгованості, що є ризиковим для господарської діяльності підприємства. Тому підприємствам необхідно не лише збільшувати обсяг грошових коштів, але й ефективно управляти грошовими потоками. Дослідження даної теми дасть змогу точно визначити наявність вільних грошових коштів, розробити стратегію для ефективного використання їх і проаналізувати стабільність в діяльності підприємства, а саме його кредитоспроможність та платоспроможність.