Актуальні проблеми і перспективи розвитку обліку, аналізу та контролю (стр. 19 )

Питання обліку та аналізу грошових коштів та грошових потоків в умовах ринкової економіки висвітлені в працях як вітчизняних, так і зарубіжних авторів, зокрема: , М. Т. Білухи, , ї, Є. В. Мниха, , ія, М. , Г. Шілінглоу.

Ефективність організації грошових потоків є найважливішою системою його «фінансового здоров’я», запорукою забезпечення його росту та досягнення високих кінцевих результатів його господарської діяльності в цілому.

Проте, при веденні обліку грошових коштів виникає ряд недоліків. Так згідно П(С)БО 2 «Баланс» передбачено відображення грошових коштів та їх еквівалентів окремо в національній та іноземній валюті. Така деталізація, на нашу думку, є недоцільною. Оскільки вона не відображує додаткової та обґрунтованої інформації про фінансовий стан підприємства. Тому дані про наявність грошових коштів на підприємстві доцільно відображати одним рядком. А інформацію про грошові кошти в іноземній валюті відображати в Примітках до фінансової звітності.

Для підвищення ефективності управління грошовими коштами необхідно прискорити інкасацію дебіторської заборгованості. Це можна провести шляхом надання покупцям грошових знижок при придбанні значного обсягу товару та надання знижок за умови оплати його поставки в строки передбачені договором. Це дозволить запобігти завищенню оцінки активів та доходів підприємства.

УДК 339.15.054.22:663

Миськів Л. П., аспірант

*Науковий керівник: Слєсар Т. М., к. е.н., доцент

Національний університет біоресурсів та природокористування України

Організація обліку формування прибутку підприємств спиртової промисловості

Ефективне управління виробництвом неможливе без бухгалтерського обліку, як важливого елементу економічної системи, головного джерела інформації про виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств.

Поряд з цим, бухгалтерська інформація забезпечує контроль за господарською діяльністю підприємств, збереженням їхніх активів та є важливим засобом зміцнення фінансового стану підприємств.

Діяльність досліджуваних підприємств Тернопільської області спрямована, в кінцевому підсумку, на забезпечення максимально можливого для даних умов обсягу прибутку. На нашу думку слід розрізняти два види прибутку: попередній та кінцевий.

Попередній прибуток – це позитивний фінансовий результат, одержаний від діяльності підприємства або різниця між доходами та видатками від операційної та звичайної діяльності.

Кінцевий прибуток – це джерело розвитку підприємства та стимулювання праці його працівників або фінансовий результат, що залишився від розподілу попереднього прибутку.

У свою чергу це можливе при умові якнайбільшої реалізації продукції, до того ж, поряд із її низькою собівартістю, за високими цінами. Тому, організація управлінського обліку на підприємствах ефективна буде при умові, що тут безперервно контролюються три єдині складові фінансових результатів: обсяг реалізації, собівартість продукції (робіт і послуг), ціни продажу.

Отже, реалізація продукції підприємств – це перш за все відчуження активів, що належать підприємствам, шляхом їх продажу з метою відтворення використаних засобів підприємств та отримання прибутку для задоволення різноманітних потреб.

Бухгалтерією підприємств аналітичний облік доходів від реалізації ведеться за видами (групами) продукції, товарів, робіт, послуг регіонами збуту та іншими напрямами, визначеними підприємствами.

Облік готової продукції, яка вироблена за годину, зміну, добу, веде головний технолог згідно журналу обліку спирту по показниках контрольних лічильників, який погодинно веде апаратник процесу брагоректифікації, згідно показників контрольних лічильників. Спирт, який пройшов контрольні лічильники поступає у зливне відділення. Головний технолог передає готову продукцію у спиртосховище.

Процес передачі спирту проходить при участі комісії, призначеної наказом по підприємству, про що складається акт про виробництво спирту і спиртових продуктів і передача їх в спиртосховище. Акт складається у двох примірниках. Його підписують всі члени комісії, головний технолог і завідувач спиртобазою.

Узагальнюючим фінансовим результатом діяльності підприємств є прибуток. Методика визначення прибутку за новим Планом рахунків полягає у тому, що на рахунку 79 «Фінансові результати» відображають закриття рахунків із обліку доходів та собівартості реалізації.

У підприємствах облік фінансових результатів ведеться за видами діяльності.

Бухгалтерією підприємств визначається прибуток від операційної діяльності, який записується за кредитом субрахунку 791 «Результати операційної діяльності» та відображається в порядку закриття рахунків сума доходів від реалізації готової продукції, робіт, послуг та від іншої операційної діяльності.

Сальдо рахунка 79 «Фінансові результати» при його закритті списують на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».

Усі операції бухгалтерією оформляються первинними документами, у яких відображають накопичення фінансових результатів різних видів діяльності та віднесення до складу нерозподіленого прибутку є довідки та розрахунки.

Основа організації поточного обліку фінансових результатів формують дані аналітичного і системного обліку.

Основними носіями поточного обліку фінансових результатів є облікові реєстри аналітичного і системного обліку, де фінансові результати відображаються за відповідними даними.

Облікові номенклатури узагальнюючого обліку фінансових результатів формуються під впливом показників форм фінансової звітності. Зокрема, на систему показників впливають вимоги приміток до фінансової звітності та фінансового аналізу для прийняття управлінських рішень.

Основним носієм узагальнюючого обліку є баланс звітного періоду. Спиртові підприємства ведуть облік за журнально-ордерною формою бухгалтерського обліку, яка ґрунтується на принципах систематизації і нагромадження даних первинних документів на відповідних рахунках із застосуванням їхньої кореспонденції безпосередньо в реєстрах аналітичного і синтетичного обліку. При цьому важливим методичним принципом є те, що синтетичний та аналітичний облік, хронологічне та систематичне групування даних в товаристві здійснюється в єдиній системі записів, оскільки журнали та відомості аналітичного обліку сконструйовані за шахматним принципом.

Заключним етапом фінансових результатів діяльності господарств є визначення прибутку (або збитку). Із десяти підприємств спиртової промисловості п’ять є прибутковим тому, на рахунку 79 „Фінансові результати” відображають закриття рахунків із обліку та собівартості реалізації інших витрат, а потім тут визначають згорнуте сальдо яке і є сумою прибутку за звітний період.

Таким чином, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливають на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяг виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність є досить істотними. Собівартість продукції являє собою грошовий вираз затрат праці і матеріальних ресурсів на виробництво продукції. Зниження собівартості продукції – одне з головних джерел збільшення прибутків.

Отже, підприємства повинні постійно працювати над оновленням асортименту конкурентоспроможної продукції, шукати нові канали її збуту; впроваджувати різні заходи, з метою зниження витрат, пов’язаних з виробництвом та збутом продукції. Все це в комплексі дасть змогу збільшити прибутковість та підвищити економічну ефективність підприємств.

УДК 657.658

*Науковий керівник:

Ковельський промислово-економічний коледж Луцького національного технічного університету

Сутність внутрішньогосподарського контролю та його роль у системі управління швейних підприємств

Новий механізм господарювання, викликаний реформуванням форм власності, призвів до суттєвих змін у системі господарського контролю в цілому та методиці, завданнях і організації проведення внутрішньогосподарського контролю зокрема.

Домінуюча позиція матеріальних витрат у складі собівартості виготовленої продукції, значна та різноманітна кількість виробничих запасів, які використовуються у виробничому процесі швейних підприємств, спонукають до пошуку нових підходів організації внутрішньогосподарського контролю за їх станом, наявністю та рухом.

Виявляючи недоліки в діяльності об’єкта, що перевіряється, контроль сигналізує про недосконалість окремих ланок його механізму і надає суб’єкту інформацію, необхідну для прийняття ефективних управлінських рішень.

Про вагому роль внутрішньогосподарського контролю у системі управління підприємством наголошує , Пилипенко І. І., , Дрозд І. К., , Калюга Є. В., , Корінько М. Д., Максімова В. Ф. та інші вчені.

Зокрема Дрозд І. К., , розглядають внутрішньогосподарський контроль як процес, який сприяє досягненню мети та цілей, визначених підприємством, шляхом реалізації прийнятих управлінських рішень.

Як систему безупинного спостереження визначає внутрішньогосподарський контроль Калюга Є. В. Об’єктами такого контролю є законність господарських операцій і процесів, доцільність їх здійснення, ефективність використання та стан зберігання майна і грошових коштів.

зазначає про те, що внутрішньогосподарський контроль здійснюється всередині підприємства їх адміністрацією, відповідними посадовими особами, працівниками економічних і технічних служб, громадськими організаціями, групами і постами народного контролю.

Ряд інших вчених зазначають про те, що внутрішньогосподарський контроль (через систему постійного спостереження) повинен: сприяти ефективному використанню цінностей; забезпечувати належний рівень їх зберігання; контролювати законність і доцільність здійснюваних операцій.

Таке неоднозначне трактування внутрішньогосподарського контролю пояснюється тим, що виробничий цикл кожного господарюючого об’єкта відрізняється певними характеристиками та вимагає різного управлінського впливу для досягнення заздалегідь поставленої мети.

Проте, характерними особливостями внутрішньогосподарського контролю є:

- здійснення контрольних функцій особами, які являються членами даного підприємства і представляють його інтереси;

- усестороння, систематична перевірка виробничої і фінансово-господарської діяльності;

- забезпечення зворотного зв’язку між структурними підрозділами підприємства, об’єктом та органом управління.

Отже, внутрішньогосподарський контроль – це особлива функція управління, направлена на систематичну і суцільну перевірку контрольованого об’єкта особами, які представляють інтереси даного підприємства.

УДК: 336.225

, викладач Ковельського промислово-економічного коледжу ЛНТУ

*Науковий керівник: Ліпич Л. Г, д. е.н., професор

ВНУ ім. Лесі Українки.

ЗАСОБИ ПОДАТКОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРИ ОПОДАТКУВАННІ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ПОДАТКОМ НА ПРИБУТОК: РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ

Базою для розробки вітчизняного законодавства у сфері оподаткування прибутку підприємств був використаний Закон СРСР "Про податки з підприємств, об'єднань і організацій". Цей законодавчий акт містив достатньо широкий спектр регулюючих важелів, зокрема: ряд організацій звільнялись від сплати податку; надавалися пільги підприємствам, розташованим на визначених законом територіях; суб'єкти господарювання мали право зменшувати суму оподатковуваного доходу на суму в розмірі 30% затрат підприємств на проведення НДДКР, підготовку і освоєння нових прогресивних технологій та видів продукції; зменшувати суму оподатковуваного доходу на суму прибутку, який був використаний на інвестиції (технічне переозброєння і реконструкцію підприємств, освоєння сучасних видів продукції і технологій, тощо), а також для погашення отриманих для цієї мети кредитів; суб'єктам господарювання надавалось право включати до складу собівартості продукції відрахування до амортизаційного, ремонтного фондів; передбачалось встановлення шкали ставок податку на прибуток; надавались також інші пільги.

З прийняттям Декларації про державний суверенітет України розпочинається нова епоха розбудови податкової системи нашої держави. П'ятого липня 1991 р. був прийнятий Закон Української РСР "Про порядок дії на території Української РСР в 1991 р. Закону СРСР "Про податки з підприємств, об'єднань і організацій". Цим законодавчим актом вносились деякі уточнення до чинного союзного законодавства. Однак не завжди ці уточнення були логічними та однозначними.

Починаючи із 1995 року в Україні вводиться в дію Закон "Про оподаткування прибутку підприємств". В цьому законодавчому акті були закладені такі засоби податкового регулювання: деякі організації звільнялись від сплати податку; новостворені підприємства мали право зменшувати балансовий прибуток на суму збитків від операцій, отриманих протягом будь-якого з трьох перших років господарювання, що передували оподатковуваному періоду; підприємствам надавалось право зменшувати суму податку на прибуток до 20% на відшкодування витрат підприємства на реконструкцію і модернізацію активної частини основних фондів; до складу матеріальних витрат виробництва (обігу) мали право включатися витрати на винахідництво і раціоналізаторство, включаючи витрати на проведення дослідно-експериментальних робіт; закон встановлював диференційовані ставки податку для певних видів діяльності; ряду підприємств надавалася можливість збільшувати терміни сплати податку.

Проаналізувавши наявні засоби податкового регулювання, приходимо до висновку про суттєве скорочення регулюючих важелів, вбудованих у систему оподаткування прибутку, яка здійснювалась згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Необхідність кардинального удосконалення механізму оподаткування прибутку підприємств стало поштовхом до того, що вже через два з половиною роки їни приймає Закон "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який повністю змінив механізм справляння податку на прибуток. Згідно цього закону, держава встановлювала такі додаткові засоби податкового регулювання: строк віднесення балансових збитків на майбутні податкові періоди був збільшений з 3 до 5 років, причому ця пільга надавалась всім резидентам, а не тільки новоствореним; до валових витрат могли бути включені витрати на поліпшення основних фондів у визначених законом межах; до валових витрат включались витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) товарів у визначених межах; до валових витрат включались суми коштів, які внесені до страхових резервів платника; підприємства отримували можливість проводити індексацію вартості основних фондів на коефіцієнт індексації тощо.

Хоча держава і отримала додаткові важелі податкового регулювання, регулююча функція податку в законодавстві України не стала домінантною.

УДК 657

, ст. гр. ОА-42

*Науковий керівник: Сардачук І. І., к. е.н., доцент

Луцький національний технічний університет

Вплив євроінтеграційних процесів на реформування бухгалтерського обліку в Україні

Економічна ситуація, яка склалася за період становлення незалежності нашої держави та входження її у світову спільноту, потребує значних структурних змін, а також зумовлює закономірну необхідність масштабного реформування системи бухгалтерського обліку та звітності.

Сьогодні нагальними стали такі питання: як бухгалтерський облік має розвиватися далі; що треба робити для того, щоб бухгалтерський облік відповідав ринковим умовам господарювання і забезпечував реалізацію тих функцій, які на нього покладені? Не менш важливим фактом є неповна поінформованість в нормативно правових актах.

Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не дає відповіді на такі питання: у чому зміст державного регулювання бухгалтерського обліку; хто є його суб’єктом, а що – об’єктом; які складові входять у національну систему обліку; який взаємозв’язок між ними є і яка їх підпорядкованість? Наслідком такої ситуації є неврегульованість на практиці питань відповідальності за розробку і впровадження методологічного та методичного забезпечення бухгалтерського обліку, брак єдиних підходів щодо реформування бухгалтерського обліку в різних галузях національної економіки.

З метою розв’язання зазначеної проблеми ми вважаємо за доцільне запропонувати частину другу ст. 6 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» викласти в іншій редакції.

Реформування бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів, створення нової нормативної бази бухгалтерського обліку вимагає розв’язання цієї проблеми на національному рівні. Адже слід усвідомлювати, що міжнародні стандарти – це лише певна збірка правил, трактування яких може різнитись у країнах з перехідною економікою, тому механічне перенесення МСФЗ і МСБО в ту або іншу економіку може мати непередбачувані наслідки. Упровадженню певної облікової норми повинне передувати глибоке розуміння економічної суті цього процесу.

МСФЗ виступають на даний момент ефективним інструментом підвищення прозорості і зрозумілості інформації, яка розкриває діяльність суб’єктів господарювання, створює достовірну базу для визнання доходів і витрат, оцінки активів і зобов’язань, яка надає можливість об’єктивно розкривати і відображати наявні фінансові ризики у звітуючих суб’єктів, а також порівнювати результати їх діяльності з метою забезпечення адекватної оцінки їх потенціалу та ухвалення відповідних управлінських рішень.

Разом з тим, запровадження МСФЗ на підприємствах України породжує багато наукових та суто практичних проблем. В умовах реформування бухгалтерського обліку для приведення його у відповідність із міжнародними стандартами залишається нез’ясованим, що являє собою національна система бухгалтерського обліку як об’єкт стандартизації, з яких підсистем та елементів вона складається.

УДК: 657

Мітлош В. В., ст. гр. ОАмз-51

*Науковий керівник: Садовська І. Б., к. е.н., доцент

Луцький національний технічний університет

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЗВІТНОСТІ ПРО ЗАЙНЯТІСТЬ ТА ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ІНВАЛІДІВ

Форма І (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів” (далі – Звіт), що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб.

Звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Згідно статті 188 Кодексу України про адміністративні правопорушення невиконання посадовою особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання до Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів – тягнуть за собою накладання штрафу від 10 до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Отже, штраф накладається за невиконання нормативу на посадову особу, яка має приймати на роботу і звільняти працівників, і також фізичку особу, яка використовує найману працю, та на посадову особу підприємства, зобов’язану подати звіт.

При несвоєчасному поданні підприємством, установою, організацією звіту про працевлаштування інвалідів та невиконання нормативу згідно ст. 225 вище зазначеного Кодексу відділенням Фонду складається протокол про адміністративне правопорушення, який подається до суду для сплати штрафу.

Також на підприємство за підсумками року буде накладено фінансові санкції – середня річна зарплата на підприємстві за одного не працевлаштованого інваліда. Санкції сплачуватимуться за рахунок прибутку з нарахуванням пені. На жаль, навіть якщо на підприємстві буде інвалідів не менше нормативу, то підприємство все одно може потрапити під дію фінансових санкцій.

Проблеми, які при цьому виникають полягають в наступному:

- окрім прийняття на роботу інваліда, необхідно провести ще й атестацію його робочого місця відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабміну України від 03.05.95 р. № 000.

- центри зайнятості не несуть відповідальності в разі, якщо підприємство фізично створило робоче місце для інваліда (і навіть провело його атестацію), але вищеназвана установа не знайшли жодного інваліда для працевлаштування, хоча саме вони, а не підприємства працевлаштовують інвалідів.

- для інвалідів фактично неможливо створити робоче місце вдома, що було б дуже зручно для багатьох інвалідів, обмежених у пересуванні. Точніше, фактично створити його можна, і такий спосіб роботи інвалідів передбачений чинним законодавством, але це робоче місце не зараховуватиметься до нормативу робочих місць інвалідів.

- у звітності щодо працевлаштування інвалідів визначається та порівнюється середньооблікова чисельність штатних працівників та чисельність інвалідів. Але, середньооблікова чисельність штатних працівників обчислюється без урахування сумісників, а чисельність інвалідів вказується у фактичній їх кількості за штатом. Тобто інвалід, який працевлаштований на підприємстві за сумісництвом, не потрапить у середньооблікову чисельність персоналу і як працевлаштований, адже його немає у штаті підприємства. При цьому нараховується штраф через недосконалість статистичної звітності, адже фактично працевлаштований інвалід є, хоч і за сумісництвом. Також не включаються до штату працівники-інваліди, прийняті для виконання разових спеціальних робіт: наприклад, консультації лікарів у медичних закладах, виступи артистів, експертні, ремонтні роботи тощо.

УДК 657.1

І., ст. гр. ОА-42

*Науковий керівник: Ткачук І. М., к. е.н., доцент

Луцький національний технічний університет

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ НА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Основними умовами стабільного функціонування суб’єктів господарювання є визначення стратегії соціально-економічного розвитку. У зв’язку з цим перед вітчизняними підприємствам постає потреба в організації ефективної системи управління.

Вивченням проблем організації управлінського обліку займається багато вчених. Крім того, дане питання досліджується також практиками – керівниками підприємств, фінансовими директорами, бухгалтерами, менеджерами, які стикаються з необхідністю вирішення конкретних проблем у процесі виконання своїх безпосередніх обов’язків. Разом з тим, деякі науково-практичні аспекти побудови ефективної служби управлінського персоналу на вітчизняних підприємствах є невирішеними та потребують подальших наукових досліджень.

Основними завданнями організації внутрішньогосподарського управління на підприємстві є забезпечення високої ефективності роботи кожного зі структурних підрозділів, а також організація обліку та контролю витрат і доходів, правильне обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг), визначення витрат за місцями їх виникнення та центрами відповідальності тощо.

Нами пропонується створення окремого підрозділу, до обов’язків якого буде входити організація та ведення управлінського обліку. Так як, внутрішньогосподарський облік не є регламентований на законодавчому рівні, необхідно розробляти на підприємствах положення про систему управлінського обліку, яке включатиме:

- цілі та завдання внутрішньогосподарського обліку на підприємстві;

- перелік користувачів управлінської інформації та визначення осіб, відповідальних за організацію управлінського обліку на підприємстві;

- основні методи ведення управлінського обліку та їх застосування;

- класифікація та групування об’єктів управлінського обліку;

- стислий зміст та вимоги до складання документів, що допомагають веденню управлінського обліку;

- графік документообігу управлінських документів тощо.

Отже, впровадження управлінського обліку значно оптимізує роботу вітчизняних підприємств. Крім того, дасть змогу одержувати достовірну інформацію щодо тих показників діяльності, які найточніше відображають фінансовий стан суб’єкта господарювання (зокрема, коефіцієнти фінансової стійкості та платоспроможності, обіговості тощо). Оперативне отримання, а також прийняття на їх основі ефективних управлінських рішень забезпечить правильно організована система управлінського обліку.

УДК 657.332

*Науковий керівник: , к. е.н., доцент

Миколаївський державний аграрний університет

ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

В умовах ринкової трансформації виникла потреба у докорінній зміні як у сфері правового регулювання відносин, так і господарювання на землі. З початком земельної реформи (1992 р.) виникли різні форми власності на землю, зокрема, приватна, пов’язаних з платним землекористуванням. При цьому вже нині існує необхідність забезпечення належного обліку земельних ресурсів, контролю за їх наявністю, станом та використанням.

Облік земель є дією щодо накопичення, систематизації і аналізу всесторонніх відомостей про кількість, розташування та господарське використання земельних ресурсів. Основне завдання обліку земель полягає в характеристиці земельного фонду за складом угідь і їх підвидами, за землеволодіннями і землекористуваннями, за адміністративно-територіальними підрозділами.

За наявності державного акта на право власності на земельну ділянку вона повинна відображатися в бухгалтерському обліку за експертною вартістю на субрахунку 101 "Земельні ділянки" рахунку 10 "Основні засоби".

Земля, взята в оренду по сертифікатах, оцінюється виключно за вартістю сертифікатів на право на земельну частку (пай) і обліковується на позабалансовому рахунку 01 "Орендовані необоротні активи" в цілому за орендованим земельним масивом як в грошовому, так і в натуральному вимірах за видами земель і їх якісними характеристиками. На нашу думку, взяті в оренду сільськогосподарські землі підприємства доцільно облічувати на окремому субрахунку 001 “Орендовані землі сільськогосподарського призначення”.

Витрати на оплату орендної плати зазвичай ведуться у складі загальновиробничих витрат, тобто на рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”. Але інколи, коли на земельній ділянці вирощують якусь одну сільськогосподарську культуру, вартість оренди можна зразу включити у склад витрат на вирощування і записувати на субрахунок 231 “Рослинництво” рахунку. На суму нарахованої орендної плати за користування земельними ділянками дебетують рахунок 84 "Інші операційні витрати" субрахунок 841 "Витрати по оренді земельних ділянок" та кредитують рахунок 67 "Розрахунки з учасниками" субрахунок 672 "Розрахунки за іншими виплатами". Аналітичний облік по рахунку 672 відкривають в розрізі власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) та актів на передачу землі у приватну власність. Витрати по рахунку 841 в послідуючому відносять на витрати виробництва.

Ми підтримуємо думку щодо розмежування субра­хунку 101 «Земельні ділянки» на 3 категорії: перша - рахунок 101.1 «Власні земельні ді­лянки»; друга - рахунок 101.2 «Фінансова оренда земельних ділянок», третя - «Земельні ділянки під заставою», які, в свою чергу, до­датково поділити за видами угідь: наприклад, 101.11, 101.21, 101.31 - рілля, а далі - сіножаті, пасовища, багаторічні насадження, ліси, водо­йми, землі несільськогосподарського призна­чення та інші угіддя. За аналогією доцільно де­талізувати й капітальні витрати на поліпшення земель (102.1 - «Капітальні витрати на поліп­шення власних земель», 102.11 - ріллі). Така класифікація рахунків в обліку допоможе у відображенні чіткої ін­формації не лише кількісних, а й якісних харак­теристик земельних угідь та земельних ділянок по землевласниках та землекористувачах. А це у свою чергу дасть змогу проводити більш точну економічну оцінку землі, особливо це важливо після зняття мораторію на землю сільськогосподарського призначення.

Недоліки і проблеми обліку земельних угідь можна було б значною мірою попередити та усунути за допомогою проведення інвентаризації землі.

Процес управління, ведення правильного обліку земельних ресурсів може здійснюватися лише за умови повного переходу від книжної системи до державної авто­матизованої системи реєстрації. Це дозволить забезпечити зацікавле­них осіб відомостями про землю, веденню бухгалтерської документації, своєчасно приймати адекватні заходи щодо охо­рони земель, збереження і відтворення родючос­ті ґрунтів, визначати пріоритети господарської діяльності на землі, посилити відповідальність власників і користувачів та ін.

УДК 657

, cт. гр. ОА-42

*Науковий керівник: , асистент

Луцький національний технічний університет

Пропозиції щодо вирішення проблем визначення, класифікації та обліку продукції

Основними оборотними активами діяльності виробничих підприємств є готова продукція, напівфабрикати, продукція сільськогосподарського виробництва, надані роботи та послуги. За сучасних умов глобалізації економіки, підприємства намагаються постійно збільшити виробництво своєї продукції та розширити мережу її реалізації. Тому вдосконалення і водночас спрощення обліку результатів виробництва підприємств є вимогою часу.