Мікроекономіка: теорія та приклади розв’язання задач (стр. 8 )

1) попит збільшився;

2) величина попиту збільшилася;

3) пропозиція збільшилася.

4) величина пропозиції збільшилася.

Які з наведених тверджень є правильними?

а) тільки 2) і 4);

б) тільки 1) і 3);

в) тільки 2) і 3);

г) тільки 1) і 4).

5. Еластичність пропозиції залежить здебільшого від:

а) кількості товарів–замінників даного продукту;

б) проміжку часу, протягом якого продавці можуть пристосуватися до зміни цін;

в) того, чи є даний товар предметом першої необхідності або розкоші;

г) того, належить даний товар до предметів тривалого користування чи поточного споживання;

д) частки доходу споживача, що спрямовується на покупку даного товару.

6. Якщо коефіцієнт перехресної еластичності попиту за ціною більший за нуль, то ці товари є:

а) взаємозамінними;

б) доповнюють один одного в споживанні;

в) незалежними;

г) нормальними;

д) наявної інформації недостатньо для відповіді.

7. Попит на товар є еластичним у разі, якщо:

а) загальна виручка збільшується зі зменшенням ціни;

б) загальна виручка зменшується зі зменшенням ціни;

в) зміна цін не впливає на величину загальної виручки;

г) крива попиту зміщується праворуч.

8. Чисельне значення еластичності пропозиції в точці з функцією

QS = 10P7, якщо QS = 7043:

а) менше 1;

б) більше 1, але менше 7;

в) 704,3;

г) 10;

д) усі відповіді є неправильними.

9. Розподіл податкового тягаря між покупцями і продавцями залежить від:

а) законодавчого визначення платника податку;

б) відносної еластичності попиту та пропозиції;

в) цінової еластичності попиту;

г) перехресної еластичності попиту та пропозиції.

10. При збільшенні доходу споживача попит на товари Гіффена:

а) збільшується;

б) зменшується;

в) залишається незмінним;

г) наявної інформації недостатньо для точної відповіді.

Рекомендована література

1. Вехи экономической мысли. Теория потребительского поведения и спроса / под ред. В. М. Гальперина. – СПб. : Экономическая школа, 1999. – Т. 1. – 384 с.

2. Веріан Г. Р. Мікроэкономика. Проміжний рівень. Сучасний підхід : підручник / Г. Р. Веріан ; пер. з англ. С. Слухай. – 6-те вид. – К. : Лібра, 2006.– Розділи 15, 16.

3. Гальперин В. М. Микроэкономика : в 2 т. / В. М. Гальперин, С. М. Игнатьев, В. И. Моргунов. – СПб. : Высшая школа, 2002. – Т. 1, гл. 2.

4. Долан Э. Дж. Микроэкономика / Э. Дж. Долан, Д. Е. Линдсей ; пер. с англ. В. Лукашевича и др. ; под общ. ред. Б. Лисовика, В. Лукашевича. – СПб., 1994. – Гл. 6.

5. Мікроекономіка : підручник / за ред. . – К. : Знання, 2007.– (Класичний університет). – Розділи 2, 3.

6. Мікроекономіка: практикум : навч. посіб. / за ред. В. Д. Базилевича. – 2-ге вид., перероб. і доповн. – К. : Знання, 2010. – Теми 2, 3.

7. Емцов Р. Г. Микроэкономика : учебник / Р. Г. Емцов, М. Ю. Лукин. – М. : МГУ им. М. В. Ломоносова ; Изд-во во «ДИС», 1997. – Гл. 2, 3, 4.

8. Нуреев Р. М. Курс микроэкономики : учебник / Р. М. Нуреев. – М. : НОРМА-ИНФРА, 2000. – Гл. 3.

Тема 3
Теорія поведінки споживача

3.1. Кардиналіська теорія поведінки споживача.

3.2. Ординаліська теорія поведінки споживача.

Основні теоретичні положення

Щоб краще зрозуміти процеси формування попиту на товар, необхідно дослідити фактори, що визначають поведінку споживача в ринковій економіці. Перед кожним споживачем постають три запитання: 1) «Що купити?»; 2) «Скільки будуть коштувати необхідні блага?»; 3) «Чи вистачить коштів, щоб здійснити покупку?».

Щоб відповісти на перше запитання, потрібно з’ясувати корисність блага для споживача, щоб відповісти на друге – дослідити ціни, щоб відповісти на третє питання – визначити дохід споживача. Аналіз взаємозв’язку цих трьох категорій (корисності, ціни і доходу) становить основний зміст процесу дослідження споживацької поведінки.

Для наукового дослідження найбільш проблемною категорією є категорія корисності блага, оскільки на сьогодні науковці ще не навчилися її вимірювати. Залежно від базових припущень щодо корисності благ можна виділити кардиналістську (cardinal theory), або кількісну теорію поведінки споживача (consumer behavior) (представники якої припускають можливість кількісної оцінки корисності благ), та ординалістську (ordinal theory), або порядкову теорію (її представники запропонували вимірювати суб’єктивну корисність за допомогою не абсолютної, а відносної шкали, що показує переваги споживача чи ранг споживаного блага, розробили підходи до аналізу поведінки споживачів без застосування безпосереднього кількісного вимірювання корисності).

3.1. Кардиналістська теорія поведінки споживача

Корисність блага (utіlіty of good) – це властивість економічного блага задовольняти одну чи кілька людських потреб. Австрійський економіст Г. Госсен у своїх дослідженнях виявив закономірність: корисність кожної наступної одиниці блага, що споживається, зменшується в міру її споживання. Ця закономірність дістала назву закону спадної граничної корисності (law of diminishing marginal utility), або першого закону Госсена (Gossen's First Law).

Зауваження

Корисність благ може зменшуватися не з першої одиниці блага, що споживається. Однак для переважної кількості благ обов’язково настає момент споживання, після якого корисність блага зменшується. Винятки із цього закону є досить рідкісними, наприклад колекційні речі та ринки цінних паперів.

Зменшення граничної корисності MU (margіnal utіlіty), тобто корисності останньої одиниці спожитого блага, призводить до зменшення приросту сукупної корисності TU (total utіlіty), яка є сумою корисностей усіх спожитих благ. Сукупна корисність буде зростати, поки гранична корисність є позитивною. Якщо подальше споживання завдає шкоди (гранична корисність блага негативна), то сукупна корисність знижується (рис. 3.1). Максимум сукупної корисності досягається в разі, якщо гранична корисність дорівнює нулю.

а) б)

Рис. 3.1. Сукупна (а) і гранична (б) корисність

Подробиці

Критики теорії корисності, згідно з якою ціна товару визначається його корисністю, ще у XVІІІ ст. сформулювали так званий парадокс води й алмазу, згідно з яким потрібно було відповісти на запитання: чому вода, яка має дуже важливе значення для життя людей, ціниться дуже дешево, тоді як алмази, які є предметами далеко не першої необхідності, коштують дуже дорого. Цей парадокс був усунутий економістами шляхом розмежування сукупної і граничної корисності. Звісно, що вартість всієї води на земній кулі перевищує вартість усіх алмазів. Проте алмазів набагато менше, тому гранична корисність алмазу набагато вища за граничну корисність склянки води. Ціна на товар визначається не сукупною, а граничною корисністю.

У кардиналістській теорії вважається, що споживачі чітко уявляють граничну корисність усіх продуктів та прагнуть витратити свої кошти так, щоб отримати максимум задоволення (максимізувати сукупну корисність).

Функція корисності (utility function) – функція, що показує залежність сукупної корисності споживача від кількості спожитих ним благ: TU = f(Q). За наявності неперервної функціональної залежності граничну корисність можна знайти як похідну від функції сукупної корисності: MU = d(TU)/d(Q).

Для знаходження оптимального набору споживача (optimal consumption bundle), тобто того набору благ, який максимізує його корисність при заданому рівні витрат (бюджету), крім функцій корисності товарів, які формалізують його індивідуальні смаки і бажання, необхідно також володіти інформацією про ціни товарів.

Правило раціональної поведінки споживача (2-й закон Госсена) (law of equi-marginal utility, Gossen's Second Law) – функція корисності максимізується в тому разі, якщо грошовий дохід споживача розподіляється таким чином, що кожна остання грошова одиниця, витрачена на придбання будь-якого блага, приносить однакову граничну корисність.

Тобто сукупна корисність споживача, який купує п товарів, максимізується за умови, що , де MU1, MU2, …, MUп – граничні корисності кожного виду товарів; Р1, Р2,..., Рп – ціни товарів.

3.2 Ординалістська теорія поведінки споживача

Згідно з ординалістичною теорією споживачі прагнуть максимізувати загальну корисність, проте вони не можуть кількісно обчислити корисність, а лише здатні визначити, які товари (чи набори товарів) є для них більш корисними. Якщо вони не можуть надати перевагу одному з наборів товарів, вважається, що ці набори задовольняють потреби споживача однаковою мірою, тобто характеризуються однаковою корисністю.

Ординалістська теорія споживацького вибору ґрунтується на таких постулатах:

1. Множинність видів споживання. Кожен споживач бажає споживати безліч різноманітних індивідуальних благ.

2. Ненасиченість. Споживач прагне мати якомога більшу кількість будь-яких товарів і послуг, він не пересичується жодним із них. Гранична корисність усіх економічних благ завжди позитивна.

3. Транзитивність. Теорія споживчого вибору виходить зі сталості і визначеної погодженості смаків споживача. Логічно це може бути виражено в такий спосіб: якщо А, В і С є комбінаціями якихось благ і споживач байдужий у виборі між наборами А і В та між В і С, то він також байдужий у виборі між А і С.

4. Субституція. Споживач згодний відмовитися від невеликої кількості певного блага, якщо йому запропонують натомість більшу кількість блага-субститута.

5. Спадна гранична корисність. Гранична корисність кожної наступної одиниці блага, що споживається, зменшується в міру його споживання.

Представники ординалістської теорії розробили підходи до аналізу поведінки споживачів без безпосереднього кількісного вимірювання корисності. Основними інструментами, що використовуються в цій теорії, є графіки бюджетних можливостей споживачів (бюджетні лінії) та криві байдужості.

Крива байдужості (indifference curve) – графік, на якому представлені різні комбінації двох економічних благ, що мають однакову корисність для споживача.

Рис. 3.2. Крива байдужості

Чим правіше і вище розміщена крива байдужості, тим більшою корисністю для споживача характеризуються представлені нею комбінації двох благ. Множина кривих байдужості називається картою кривих байдужості (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Карта кривих байдужості

Криві байдужості мають від’ємний нахил, є опуклими відносно початку координат і ніколи не перетинаються одна з одною. Тому через будь-яку точку можна провести лише одну криву байдужості.

Для характеристики взаємозамінності товарів на різних відрізках кривої байдужості використовується поняття граничної норми заміщення товарів.

Гранична норма заміщення (marginal rate of substitution – MRS) – кількість, на яку споживання одного з двох благ має бути збільшене (чи зменшене), щоб цілком компенсувати споживачу зменшення (чи збільшення) споживання іншого блага на одну додаткову (граничну) одиницю.

Гранична норма заміщення товару X товаром Y визначається за такою формулою:

, або, якщо розраховується гранична норма заміщення в певній точці кривої байдужості,

Подробиці

Якщо два товари є абсолютними замінниками, гранична норма заміщення є для них сталою величиною, а крива байдужості має вигляд прямої лінії. Якщо товари доповнюють один одного в споживанні, то MRS  = 0 і крива байдужості має вигляд прямого кута.

Для незалежних товарів гранична норма заміщення зменшується в міру споживання одного з товарів, що пояснюється законом спадної граничної корисності.

Гранична норма заміщення може також трактуватися як співвідношення граничних корисностей благ. Припустимо, що споживач відмовляється від DY одиниць блага Y заради DХ одиниць блага Х. Якщо корисність кожної одиниці блага Y дорівнює MUY, а корисність кожної одиниці блага Х дорівнює MUХ, то це означає, що він відмовляється від обсягу корисності DYMUy і одержує додаткову корисність в обсязі DХMUХ. Оскільки споживач залишається на тій самій кривій байдужості, корисність обох наборів для нього є однаковою:

DYMUy = − DХMUХ, або ,

оскільки , то MRSxy =.

Гранична норма заміщення є додатною величиною і за абсолютним значенням дорівнює тангенсу кута нахилу кривої байдужості. В ординалістській теорії гранична норма заміщення виконує ті самі функції, що й гранична корисність у кардиналістській теорії.

Бюджетна лінія (budget line) – графік, на якому зображені комбінації двох економічних благ, які можна придбати за певну суму грошей.

Якщо І – дохід споживача, Х та Y – товари, на які витрачається цей дохід, Рх – ціна блага X, Рy – ціна блага Y, то рівняння бюджетного обмеження набуде вигляду:

І = РxХ + PyY,

або (у більш звичному вигляді)

Y = ,

де Рx /Рy – кутовий коефіцієнт, що вимірює нахил бюджетної лінії до осі абсцис.

Якщо Х = 0, Y = І/Py, тобто весь дохід споживача витрачається на благо Y. Якщо Y = 0, X = І/Px. Поєднавши точки максимального споживання благ, отримуємо лінію бюджетного обмеження (budget constraint):

Рис. 3.4. Бюджетне обмеження

Точка дотику найвищої з доступних кривих байдужості з бюджетним обмеженням визначає стан рівноваги споживача (consumer equilibrium) (ситуацію, коли в нього немає стимулів змінювати набір спожитих благ, оскільки він споживає на найвищому рівні корисності):

Рис. 3.5. Рівновага споживача

Гранична норма заміщення в стані рівноваги споживача дорівнює тангенсу кута нахилу бюджетної лінії:

MRSxy =.

Приклади розв’язання типових задач

Задача 1. Робінзон, який мешкає на безлюдному острові, може споживати тільки те, що сам виробив. Склалося так, що Робінзон виробляє (і, відповідно, споживає) тільки товар Х. Функція корисності Робінзона

,

де xс – споживання товару Х, одиниць на день;

xв – виробництво товару Х, одиниць на день.

Чим більше значення функції корисності, тим краще живе Робінзон. Робінзон може виробити не більше ніж 20 одиниць товару Х за день. Скільки одиниць товару Х необхідно споживати Робінзону, щоб отримати максимальне задоволення?

Розв’язання

Необхідно знайти такі значення xс та xв, за яких TU = max.

хв 20, але водночас xв > 0. Оскільки Робінзон харчується виключно товаром Х, йому немає сенсу виробляти більше цього товару, ніж він може спожити, оскільки нікому продавати надлишок. Тому xс = xв.

Підставимо в рівняння xс замість xв і отримаємо:

.

Графік цієї функції – парабола, гілки якої спрямовані вниз. Сукупна корисність ТU максимальна у вершині параболи, якщо xс = 0,5.

Відповідь: Робінзон повинен спожити 0,5 одиниць товару Х.

Задача 2. Функція корисності споживача має вигляд . Споживач прагне максимізувати свою корисність, ціна товару y дорівнює 10 грош. од., бюджет споживача становить 90 грош. од. Знайдіть функцію попиту споживача на товар х.

Розв’язання

Використовуючи відомі дані, запишемо рівняння бюджетного обмеження для товару х: . (1)

Це рівняння є функцією попиту на товар х, за умови, якщо значення х та у максимізують функцію корисності споживача.

Запишемо умову максимізації корисності для двох товарів:

(2)

Граничні корисності товарів х та у можна знайти, взявши похідну від функції загальної корисності по х та у відповідно:

MUx = 1, MUy =.

Підставивши отримані значення в умову максимізації корисності, отримуємо:

. (3)

Підставимо отримане значення (3) в рівняння (1). Отримаємо:

, або . (4)

Зрозуміло, що рівності (4) повинні бути додатними, оскільки споживач не може споживати від’ємну кількість товару. Для цього необхідно, щоб виконувалася нерівність > 0, або Px < 30. В іншому випадку споживання товару х буде дорівнювати 0.

Отже, тепер ми маємо всі необхідні дані для того, щоб записати функцію попиту на товар х. Вона являє собою систему

Відповідь: , якщо Px < 30; в іншому випадку х = 0.

Задача 3. Якщо ми зобразимо криві байдужості Марії з товаром A по горизонтальній осі та товаром В по вертикальній осі, то, якщо вона обирає товару В більше, ніж товару А, кут нахилу кривої байдужості дорывнюватиме (–2). Якщо вона обирає більше товару А, ніж товару В, кут нахилу кривої байдужості становить –1/2. Марія байдужа у виборі між набором у 24 одиниці товару А та 36 одиниць товару В та іншим набором у 32 одиниці товару А та х одиниць товару В.

Визначте величину х.

Розв’язання

Розглянемо три набори товарів: (a1; b1) = (24; 36), (a2; b2) є таким набором, що a2 = b2, (a3; b3) = (32; b3). При цьому Uмарії(a1; b1) = Uмарії(a2; b2) = Uмарії(a3; b3). Значення х, яке нам необхідно знайти, це b3. Ми знаємо, що переваги Марії мають постійну граничну норму заміщення. Тому вони будуть лінійними з перегином прямої у точці, де a = b. Переваги над наборами товарів, де a < b визначаються функцією корисності Uмарії(a; b) = da + cb. Оскільки MRS = –2 = – d/с, функція корисності набуває вигляду Uмарії(a; b) = 2сa + cb. Знайдемо набір товарів (a2; b2):

Uмарії(a1; b1) = Uмарії(a2; b2),

2сa1 + cb1 = 2сa2 + cb2,

2с∙24 + с∙36 = 3сb2,

a2 = b2 = 28.

Аналогічно випадку, наведеному вище, ми визначаємо корисність, яка представляє переваги над наборами товарів, де a > b як Uмарії(a; b) = сa + 2cb. Тому набір (a3; b3) має задовольнити таку умову

сa3 + 2cb3 = сa2 + 2cb2,

32с + 2cb3 = 3с∙28,