Система педагогічної освіти та педагогічні інновації (стр. 10 )

При формуваннi освiтньо-професiйних програм з поєднаних (подвiйних) спецiальностей iнтеґрованi навчальнi дисциплiни фахової пiдготовки об'єднуються в модулi (блоки) з кожної спецiальностi. Такi ж модулi формуються зі спецiалiзацiй.

Практична пiдготовка з педагогiчних спецiальностей - органiчна складова частина професiйного становлення майбутнього педагога. Завданням практичної підготовки є: поглиблення теоретичних знань на основi практичного навчання; вироблення у майбутнiх педагогiв умiнь і навичок практичної дiяльностi у навчально-виховних закладах; формування творчого дослiдницького пiдходу до педагогiчної дiяльностi.

Практична пiдготовка здiйснюється через навчальнi та фаховi (педагогiчнi) практики. Форми, тривалiсть i термiни проведення практики визначаються для кожного освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня з урахуванням специфiки спецiальностей i спецiалiзацiй. Сумарна тривалість усіх видів практики за весь період навчання становить 38-48 тижнів, у т. ч. фахових практик - 23-27 тижнів, i здійснюється безперервно протягом усього терміну навчання, починаючи з третього семестру. У загальному бюджеті часу практика становить до 16 відсотків.

Структура державного стандарту вищої освіти

оппп

нпнд

д с в о

о-кх

 

нчзо

тести

о-кх - освітньо-кваліфікаційна характеристика;

нчзо - нормативна частина змісту освіти (включає оппп - освітньо-професійну програму підготовки і нпнд – навчальні програми навчальних дисциплін);

тести - засоби діагностики.

2.2.2. Структура стандартів вищої педагогічної освіти.

Складовими державного стандарту вищої освіти (див. схема) є: освітньо-кваліфікаційна характеристика, нормативна частина змісту освіти і тести (засоби діагностики).

Державні стандарти вищої освіти розробляються для кожного освітнього (освітньо-кваліфікаційного) рівня та напряму підготовки (спеціальності) і затверджуються Кабінетом Міністрів України.

2.3. Зміст і структура стандартів післядипломної педагогічної освіти.

В Україні триває розробка базових стандартів післядипломної педагогічної освіти.

Державний стандарт підвищення кваліфікації працівників освіти мусить бути нормативним документом, що регламентуватиме зміст і тривалість їх курсової підготовки і має визначати обов’язковий мінімум змісту програми підвищення кваліфікації, максимальний обсяг навчального навантаження слухачів і вимоги щодо рівня їх підготовки.

Державний стандарт підвищення кваліфікації працівників освіти повинен містити: кваліфікаційну характеристику відповідної категорії працівників освіти, освітньо-професійну програму підвищення кваліфікації та компоненти (фонди) контрольних завдань.

Кваліфікаційна характеристика регламентуватиме основні посадові обов’язки (функції) відповідних категорій працівників освіти і тим самим визначає зміст та напрямок програми підвищення їх кваліфікації. В структурі державного стандарту підвищення кваліфікації працівників освіти кваліфікаційна характеристика не копіюватиме функціональні обов’язки посадових осіб, а в логічно обгрунтованій послідовності виділятиме основні напрямки їх діяльності.

Освітньо-професійна програма підвищення кваліфікації має бути нормативним документом, що визначатиме зміст навчання, вимоги до знань і вмінь слухачів, форми контролю та державної атестації. Освітньо-професійна програма складатиметься з нормативної (обов’язкової) та варіативної частин.

Нормативна частина – це перелік обов’язкових дисциплін, видів практичної підготовки із зазначенням мінімальної кількості годин на їх засвоєння, а також відповідні навчальні програми. Кількість обов’язкових дисциплін у кожному циклі курсової підготовки не перевищуватиме 1–3. Нормативна частина освітньо-професійної програми затверджуватиметься Міністерством освіти і науки України.

Варіативна частина освітньо-професійної програми не входитиме до структури державного стандарту підвищення кваліфікації працівників освіти. Вона міститиме перелік дисциплін за вибором навчального закладу та вільним виборам слухачів, а також відповідні навчальні програми Дисципліни за вибором навчального закладу призначені для врахування спеціалізації слухачів у межах категорії, регіональної специфіки, досвіду підвищення кваліфікації тощо. Вони зорієнтовані, як правило, на задоволення освітніх та культурних потреб, професійних інтересів і запитів слухачів.

Кожна складова становитиме 50% загального часу, що виділяється на підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

Підвищення кваліфікації педагогічних працівників передбачає їх соціально-гуманітарну, функціональну підготовку, індивідуально-творчу роботу слухачів. Навчальна практика слухачів здійснюватиметься шляхом їх ознайомлення з роботою базових закладів освіти та стажування на відповідні посади протягом декількох днів.

2.4. Підготовка вчителів до роботи з дітьми з особливими потребами.

У складних умовах трансформації суспільства зростає значення реабілітаційної функції освіти і школи.

Погіршення соціальної ситуації в Україні призвело до збільшення кількості дітей, які живуть у винятково важких соціальних умовах. Серйозної уваги потребують діти-сироти, діти, які залишилися без піклування батьків, діти-інваліди, діти ризику. В Україні неухильно зростає кількість дітей вулиці, які знаходяться в екстремальних умовах.

Погіршення соціального та екологічного стану в Україні загострило загальнонаціональну проблему забезпечення умов для фізичного виживання підростаючого покоління. В Україні з кожним роком зростає кількість дітей з особливими потребами. Сьогодні їх понад 152 тисячі. Змінилась структура дитячої інвалідності: перше місце зайняли хвороби нервової системи й органів чуття (33%), вроджених деформацій (19,7%), психічні розлади (12,7%). Постійними є випадки порушення імунної системи, хронічних захворювань бронхо-легеневої системи органів травлення. Зростає кількість дітей із порушенням опорно-рухового апарату. Предмет особливої турботи – діти, які постраждали від Чорнобильської аварії.

Реабілітаційна педагогіка, що грунтується на засадах життєтворчості, покликана допомогти визначити шляхи вирішення соціальної, медичної, психолого-педагогічної реабілітації дитини, життя якої обтяжене хворобою або іншими несприятливими соціально-педагогічними умовами.

Поняття “реабілітаційна педагогіка” включає відновлення частково втрачених або послаблених властивостей і функцій організму, особистості дитини, окремих її сторін і метою максимально повного розвитку її індивідуальних можливостей й активно перетворювальної адаптації до навколишнього світу. Прикладним завданням реабілітаційної педагогіки є теоретичне та організаційно-практичне забезпечення освітньо- реабілітаційного процесу як в системі спеціальної освіти, так і в процесі інтеграції дітей із особливими потребами в загальноосвітні школи.

У педагогічних навчальних закладах, закладах післядипломної педагогічної освіти здійснюється підготовка та підвищення кваліфікації педагогів, які працюватимуть і працюють з дітьми з особливими потребами. Вона передбачає освоєння нових підходів до підвищення педагогічної, психологічної, рефлексивної культури, компетенції педагогічних працівників навчально-реабілітаційних центрів. Особлива увага приділяється готовності педагогів забезпечити:

- спроможність вихованців задіювати компенсаторні можливості організму, активізувати наявні фізіологічні резерви для вирішення проблем власного саморозвитку, життєвої компетенції;

- набуття ними навичок саморегулювання почуттів і депресивних станів;

- наявність в учнів певних адаптаційних навичок, розвиненісь комунікативної та емоційно-вольової сфери у життєвому просторі особистості;

- здатність дітей оптимистично сприймати життя, їх ориєнтацію на успіх;

- розвиненість механізмів регуляції ролевої поведінки;

- здатність вихованців до професійного самовизначення у відповідності зі своїми особистісними можливостями;

- усвідомлення ними системи пріоритетів життєвих цінностей;

- міру відповідального ставлення особистосі до життя;

- вміння будувати життя за своїм власним життєвим проектом;

- компетентність у побудові свого життєвого шляху, відповідальність за власну долю і вчинки.

РОЗДІЛ III. ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ: ДОСЯГНУТИЙ ПРОГРЕС

3.1.Опис системи педагогічної освіти.

3.1.1. Законодавча база педагогічної освіти в Україні.

Підготовка педагогічних кадрів в Україні регламентується Законом України "Про освіту", відповідними документами з питань вищої освіти, цільовою комплексною програмою "Вчитель" (1997 р.) і Концепцією педагогічної освіти (1998 р.).

Відповідно до Концепції педагогiчна освiта покликана забезпечувати формування вчителя, який здатний всебiчно розвивати особистiсть дитини, зорiєнтований на особистiсний та професiйний саморозвиток i готовий працювати творчо в закладах освіти рiзного типу.

Основними завданнями з розбудови такої педагогічної освіти визначено:

- розробка i запровадження державних стандартів педагогічної освіти різних освітньо-кваліфікаційних рівнів для вищих навчальних закладів i закладів післядипломної освіти всіх форм власності;