Система педагогічної освіти та педагогічні інновації (стр. 16 )

Поширення інновацій у системі освіти передбачає забезпечення доступу до них освітян шляхом розповсюдження інформації про ці інновації: видання навчальної, науково-методичної літератури, підготовки студентів педагогічних навчальних закладів, вчителів та керівників до їх застосування. Сьогодні з коштів бюджетів різних рівнів (державного і місцевих) фінансується лише незначна частка підручників та посібників з інноваційних освітніх моделей і технологій, навіть тих, що дозволило застосовувати Міністерство освіти і науки. Відсутня системність у підготовці педагогів і керівників навчальних закладів до їх застосування. Поширення інновацій у системі освіти України багато в чому залишається справою самих інноваторів, які змушені самостійно шукати інвесторів для реалізації своїх інноваційних проектів.

4.1.3. Педагогічна освіта і потреби сучасної української школи: роль педагогічної освіти у поширенні педагогічних інновацій.

Сучасна педагогічна освіта не задовольняє потребам сучасної школиу поширенні педагогічних інновацій зокрема тому, що на всіх її рівнях (вища та післядипломна освіта, самоосвіта) педагогічний працівник не отримує своєчасної інформації про інновації, найсучасніші науково-методичні розробки. Тому й зміст освіти у вищих педагогічних навчальних закладах та закладах післядипломної освіти не встигає своєчасно поповнюватись інформацією про педагогічні інновації.

Сьогодні важливого значення набуває створення керівникам вищих педагогічних навчальних закладах та закладів післядипломної освіти відповідних умов для поширення інформації про педагогічні інновації:

- організаційних умов, що забезпечуються розробкою та запровадженням спецкурсів у вищих педагогічних навчальних закладах та закладах післядипломної освіти, проведенням методичних семінарів, тренінгів у навчальних закладах, подальшим поширенням інноваційної освітньої діяльності, спрямуванням інвестицій на потреби її забезпечення, підтримкою інноваційних освітніх проектів, заохоченням педагогів-новаторів, обдарованих студентів;

- педагогічних умов, що забезпечуються розробкоюі впровадженням моделі підготовки педагогів до розробки та застосування інноваційних технологій;

- психологічних умов, що забезпечуються формуванням у вищих педагогічних навчальних закладах та закладах післядипломної освіти, через засоби масової інформації "інноваційної культури" та "інноваційного потенціалу" працівників системи освіти, їх готовності до інноваційної діяльності.

4.1.4. Готовність учителів до застосування інноваційних методів і педагогічних технологій.

Інноваційний розвиток освіти гальмується неготовністю багатьох педагогів та керівників до інноваційної освітньої діяльності, сприйняття та застосування інновацій. Ця проблема стає надзвичайно актуальною останнім часом, коли набули поширення нові інноваційні освітні технології, застосування яких відповідає потребам і запитам сучасної учнівської молоді, надає певні конкурентні переваги навчальним закладам. Вимогою часу є інноваційна освіта, що базується на інтеграції найбільш сучасних і ефективних технологій з інтенсивною науковою діяльністю відповідно до потреб економіки і культури суспільства. Інноваційні педагогічні технології стають типовим явищем освітянської практики, готовність до їх застосування - вимогою до усіх педагогів.

Готовністю педагога до інноваційної діяльності є цілісне новоутворення, що мобілізує особистість на створення інновацій, їх освоєння та використання. Готовність до інноваційної діяльності поєднує соціально-психологічну готовність педагога та його професійну підготовленість.

Постає питання: наскільки українські педагоги готові до інноваційної діяльності? За різними дослідженнями, проведеними серед українських учителів, встановлено, що у системі освіти працює лише близько 8% педагогів-новаторів. У той же час негативно ставляться до інновацій майже 25% учителів. Серед педагогів, які брали чи беруть участь в експериментах та апробації інновацій, лише 25% вважають себе достатньо підготовленими до експериментальної роботи, 54% оцінюють свою підготовленість як задовільну, 21% - як незадовільну.

У цій ситуації очевидною є необхідність формувати інноваційну культуру педагогів, їх готовність до інноваційної освітньої діяльн6ості засобами педагогічної освіти.

4.2. Підготовка вчителів до застосування інноваційних методів і педагогічних технологій у системі вищої та післядипломної педагогічної освіти.

4.2.1. Структурна модель підготовки вчителів до творчої діяльності, застосування інноваційних методів і педагогічних технологій.

Готовність педагогів до інноваційної діяльності забезпечується оволодінням ними технології її організації та здійснення у системі освіти України. Головним у цьому процесі має стати питання підготовки вчителя до роботи у новітній школі, котра змінюється не лише за типом, але й за змістом освіти, формами організації навчально-виховного процесу. Зміни в змісті й структурі дванадцятирічної середньої школи мають глибинний характер і потребують розв’язання проблеми підготовки вчителя-інноватора, який володіє проективним мисленням, перспективними педагогічними технологіями, є суб’єктом особистісного і професійного зростання, вміє досягти нової педагогічної мети.

Модель підготовки студентів педагогічних навчальних закладів до використання інноваційних технологій, як правило, включає такі взаємозумовлені компоненти:

а) поінформованість про інноваційну педагогічну технологію шляхом:

- оволодіння змістом та методикою інноваційних педагогічних технологій;

- оволодіння технологією розробки та застосування педагогічних інновацій;

- визначення особистісної позиції щодо необхідності використання інноваційних педагогічних технологій на практиці;

б) технологізованість у формуванні компетентності студентів щодо розробки та використання інноваційних педагогічних технологій;

в) результативність підготовки студентів до використання інноваційних педагогічних технологій та її оцінку.

Структурна особистісно зорієнтована модель підготовки вчителя до творчої діяльності реалізує принципи свободи вибору, проблемно-ситуативної організації навчання, стимулювання самоосвіти та самостійності, принцип розвитку творчого потенціалу та морально-вольової сфери, науково-методичного супроводу.

Принцип свободи вибору не звужується лише до варіативності навчальних планів і програм, а вимагає реальної свободи вибору педагогом мети і змісту навчання, форм і методів його організації та здійснення. Принцип свободи вибору орієнтує також на розробку цільової програми професійного розвитку і саморозвитку, враховуючи індивідуальність та унікальність кожного педагога.

Принцип проблемно-актуальної організації підготовки спрямований на актуальні проблеми реформування школи. Фахівцю важлива не дисципліна, що вивчається, а її роль у вирішенні професійних завдань або життєвих проблем, що виникають у конкретних ситуаціях.

Сутність принципу стимулювання самоосвіти педагога полягає в тому, щоби спрямувати становлення змістоутворювальних мотивів діяльності, допомагати вчителеві йти шляхом саморозвитку, самостійного осмислення й використання нового знання у професійній та самоосвітній діяльності.

Важлива увага звертається на пріоритетність розвитку творчого потенціалу кожного педагога, на рівневу диференціацію та індивідуалізацію.

Розвиток творчого потенціалу вчителя будується на засадах наукової діагностики. Організація роботи з педагогом у курсовий та міжкурсовий періоди будується з врахуванням виявленого рівня компетентності педагога.

Структурна модель підготовки вчителя до творчої діяльності передбачає відкритість, багатоваріантність, гнучкість і динамізм, орієнтує на використання різноманітних форм роботи із педагогічними кадрами: обов’язкових й альтернативних, традиційних і нетрадиційних, комплексних і тематичних.

Модель підготовки вчителя до інноваційної діяльності в інститутах післядипломної педагогічної освіти включає філософську, мотиваційну, креативну, рефлексивну, валеологічну та технологічну складові.

Педагогічні кадри, які підвищили свою кваліфікацію за такою моделлю, як правило, покращують діяльнісні показники. До 35% зростає кількість педагогів, які починають орієнтуватися у таких категоріях, як мета, завдання, проблемний задум, гіпотеза тощо. На 40% покращуються вміння вчителів сладати розгорнутї програму експерименту; на 15% - застосовувати засоби діагностики і корекції; на 46% покращується володіння вчителями методикою педагогічної експертизи.

4.2.2. Зміст підготовки вчителів до творчої діяльності, застосування інноваційних методів і педагогічних технологій.

В цілому підготовка вчителя до інноваційної діяльності передбачає його орієнтацію на творчу діяльність, що визначається фундаменталізацією педагогічної освіти; відкритість; варіативність, динамічність у змінах, методах і формах підготовки вчителів. Підготовка вчителів до творчої діяльності у вищих педагогічних навчальних закладах, як правило, здійснюється засобами обов"язкового навчального курсу "Основи педагогічної творчості", в якому розкриваються такі питання:

1. Основи теорії творчості.

2. Сутність та специфіка педагогічної творчості.

3. Теоретичні та технологічні основи професійно-педагогічної діяльності.

4. Педагогічна творчість і особистість учителя.

5. Основа професійно-педагогічного самовдосконалення.

6. Професійно-педагогічне спілкування.

7. Педагогічна техніка та педагогічний артистизм учителя.

8. Формування творчої особистості учня у професійно-педагогічних системах.

9. Організація творчої діяльності учнів у навчально-виховному процесі.

Зміст, структура і методика викладання курсу сприяє самостійному опануванню студентами творчої педагогічної діяльності. Під час аудиторних занять вони оволодівають методикою визначення факторів особистісно-зорієнтованого середовища, на основі якої обираються цілі та завдання педагогічної діяльності і оптимальні засоби її здійснення. Під час проходження педагогічної практики студенти опановують механізми само творення – емпатію та рефлексію.

У результаті засвоєння цього курсу майбутній педагог набуває не лише теоретичні знання, але й навички і вміння професійно-педагогічного спілкування, педагогічної техніки, основ артистизму та основ самовдосконалення, організації творчої діяльності учнів. Свою діяльність він проектує не на репродуктивному чи раціоналізаторському рівнях, а не рівні конструктивному (творчому), навчаючись моделювати власні педагогічні технології.