Система педагогічної освіти та педагогічні інновації (стр. 14 )

-  колективно-ігрових і тренінгових способів підвищення кваліфікації вчителів;

-  розгортання в ІППО випереджаючих стратегічних розробок із проблем змісту і методів освіти нового типу.

Важливим напрямом модернізації педагогічної освіти стає поширення дистанційних форм навчання та підвищення кваліфікації вчителів із застосуванням сучасних інформаційних технологій. Це полегшує доступ педагогів до освітніх послуг, що надаються педагогічними навчальними закладами та закладами післядипломної педагогічної освіти, дозволяє зекономити значну частину коштів.

РОЗДІЛ IV. ПЕДАГОГІЧНА ОСВІТА ТА ІННОВАЦІЙНИЙ ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ

3.1. Ситуація, що склалася.

3.1.1. Особливості ситуації, що склалася в Україні.

З кризою тоталітарної ідеології українські педагоги виявилися в ситуації, коли цілі освіти перестали задаватися ззовні, коли державна освітня політика тільки почала вироблятися. У такій ситуації перед кожним педагогом постала необхідність самовизначення, коли він мав відповісти (передусім собі самому), в чому мета і завдання його педагогічної діяльності, як він буде організовувати навчально-виховний процес, якими будуть критерії його успішності. Саме інноваційний пошук дозволив багатьом вчителям поставити і вирішити задачі самовизначення в ситуації невизначеності.

Нині освіта України відходить від тотальної уніфікації навчально-виховного та управлінського процесів, реформується на засадах демократизму, національної спрямованості, інтегративності, диференціації, індивідуалізації, гуманізації та гуманітаризації, технологізації. Триває інтенсивне переосмислення цінностей, долаються консерватизм і стереотипи педагогічного мислення.

Навчальні заклади одержали право вибору з-поміж існуючих варіантів навчання та виховання і конструювання нових. Пробуджується інноваційна ініціатива педагогів, розкріпачується педагогічна свідомість. Разом з цим найбільш значущі психолого-педагогічні експерименти всеукраїнського рівня з розробки нового змісту освіти, сучасних освітніх технологій проводяться лише у 60 школах України, тільки понад 1000 вчителів близько 700 шкіл апробують нові підручники (загалом близько 4% загальноосвітніх навчальних закладів). У той же час майданчиком для відпрацювання переходу загальної середньої освіти на 12-річний термін навчання і 12-бальну систему оцінювання учнів стала ціла система загальної середньої освіти.

Джерелами інноваційного розвитку сучасної української освіти стали:

1. Рух учителів-новаторів (М. Гузик, В. Шаталов, М. Щетінін), зокрема тих, які підтримали ідею “педагогіки співпраці". Багато в чому сучасний інноваційний рух в освіті є рефлексією і спробою науково-методичного оформлення інноваційної діяльності цих педагогів.

2. Діяльність наукових колективів і окремих науковців, пов'язаних з розробкою філософських і методологічних проблем освіти.

3.  Активна діяльність в Україні ряду зарубіжних і вітчизняних фондів, що підтримали різні освітні ініціативи (Міжнародний фонд "Відродження", Агентство США з міжнародного розвитку USAID (US Agency for International Development), Фонд Євразія (The Eurasia Foundation), Корпус Миру США (US Peace Corps), Рада міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX), Інформаційне агентство США (USIA - United States Information Agency), The British Council, Мудрого тощо). Ці фонди з кінця 1980-х років проводять різні конкурси педагогічних проектів і програм, надаючи переможцям грошові суми та іншу підтримку (комп'ютери і оргтехніку, допомогу в пошуку партнерів тощо) для реалізації їхніх освітніх проектів. Винятково важливим для української освіти проектом було видання нових підручників з гуманітарних дисциплін, здійснене за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” за програмою “Трансформація гуманітарної освіти в Україні”.

За своєю суттю перетворення в освіті є процесом внесення в неї більш або менш значущих інновацій, тобто інноваційним освітнім процесом ініціювання перетворень, розробки, розповсюдження та застосування інновацій у системі освіти.

Ініціювати інноваційний освітній процес в Україні може будь-яка фізична або юридична особа. Вона може виступити з інноваційною ініціативою удосконалити освітню практику шляхом внесення до неї освітніх інновацій - нових (вперше створених, застосованих) або удосконалених освітніх, дидактичних, виховних, управлінських систем та їх компонентів, що можуть суттєво поліпшити результати освітньої діяльності.

Продуктивність і педагогічна доцільність пропонованої інновації перевіряється шляхом постановки формуючого експерименту, що може проводитися на базі навчальних закладів, органів управління освітою тощо. Для отримання дозволу на проведення експерименту автор інноваційної ініціативи мусить звернутися до відповідного органу управління освітою з заявкою. Орган управління освітою організовує експертизу цієї заявки. Якщо експертна комісія доходить висновку про доцільність експериментальної перевірки пропонованої інновації, орган управління освітою дає дозвіл на проведення експерименту, спільно з автором інноваційної ініціативи організовує його проведення. Останнє передбачає у тому числі інвестування в інноваційних проект коштів, інших матеріальних і нематеріальних ресурсів або їх залучення.

Експеримент передбачає внесення змін в освітню практику. З метою зменшення ризику можливого негативного впливу цих змін на учасників навчально-виховного процесу визначені і нормативно закріплені умови, за яких може здійснюватись інноваційна освітня діяльність. Це необхідність збереження фізичного і психічного здоров'я учасників навчально-виховного процесу, дотримання їх майнових і немайнових прав, вимог державних стандартів освіти, керованість інноваційної освітньої діяльності, зокрема експерименту, готовність освітян до її здійснення. Недотримання цих умов виконавцями експериментальної роботи, отримання негативних результатів експерименту є підставами для його дострокового припинення.

Після завершення експерименту орган управління освітою здійснює експертизу його результатів, що визначає ступінь їх інноваційності, продуктивність розробленої за підсумками експерименту інновації, можливість і доцільність її застосування освітянами. Якщо експертна комісія доходить висновку, що інновація є педагогічно доцільною, орган управління освітою приймає рішення про апробацію інновації, - її обмежене розповсюдження з метою перевірки можливості масового застосування в освітній практиці. Важливо зазначити, що експертизі та апробації підлягають також розроблені за межами України інновації, поширення яких у вітчизняній системі освіти можуть ініціювати будь-які фізичні або юридичні особи.

За підсумками апробації інновації орган управління освітою визначається відносно доцільності її масового розповсюдження у системі освіти, що передбачає:

- тиражування інновації з урахуванням права власності на неї;

- застосування інновації усіма бажаючими освітянами, які мають для цього відповідну підготовку та володіють належними засобами;

- зберігання інформації про інновацію на різних носіях, забезпечення доступу до неї усіх зацікавлених осіб.

Інноваційний освітній процес підкоряється власним законам перебігу і у той же час є відображенням загальних тенденцій інноваційного розвитку України. На перебіг інноваційного освітнього процесу впливають, зокрема такі фактори, як державна освітня та інноваційна політика, чинне законодавство, що регулює освітню та інноваційну діяльність, рівень розвитку інфраструктури, необхідної для підтримки розробки та поширення інновацій у системі освіти, готовність освітніх інституцій, освітян до нововведень. Розглянемо ці фактори з точки зору їх актуальності для забезпечення нормального перебігу інноваційного процесу, адекватного потребам розвитку вітчизняної системи освіти.

В Україні вироблено основні засади інноваційної політики, державної підтримки інноваційних проектів та структур, що забезпечують інноваційний розвиток України. У Концепції науково-технологічного та інноваційного розвитку України наголошується на тому, що "інноваційний розвиток є невід'ємною складовою частиною задоволення широкого комплексу національних інтересів держави". Згідно з Концепцією у сфері інноваційного розвитку державною підтримкою користуватиметься, зокрема "вища освіта, підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів з пріоритетних напрямів науково-технологічного розвитку".

Нагальною є потреба вироблення на основі Концепції науково-технологічного та інноваційного розвитку України політики інноваційного розвитку освітянської галузі, що визначить його пріоритетні напрями, форми державної підтримки інноваційних інституцій та проектів, спрямованих на удосконалення сфери освітніх послуг.

Інновації в освіті доцільно спрямувати на забезпечення потрібної для “щасливого життя” людини загальної, наукової, культурної та економічної компетенції та грамотності, обсяги якої мають бути достатніми для подолання відомих вад у нашому суспільстві та оволодіння особистістю соціально-орієнтованими технологіями власної життєтворчості.

Міністерство освіти та науки має бути ініціатором вироблення організаційно-комунікативної стратегії інноваційного розвитку України. Метою стратегії є розвиток системи аналізу та узгодження різних груп інтересів завдяки запровадженню демократичних процедур публічних обговорень та нових стандартів підготовки проектів урядових рішень. Альтернативним варіантом управління змінами є адміністративна модель. У такому разі органи державної влади, не вдаючись до громадського обговорення, готуватимуть й ухвалюватимуть рішення, що можуть викликати спротив груп інтересів. Комунікація, що її використовуватимуть для пояснення вже затверджених рішень, не зможе забезпечити реалізацію політики, оскільки адміністративна модель не передбачає вивчення громадської думки та врахування інтересів різних груп під час підготовки урядових рішень.

В Україні існує і постійно удосконалюється законодавча база інноваційної діяльності, зокрема освітньої. У чинному законодавстві України про освіту закріплено право навчальних закладів здійснювати інноваційну освітню діяльність. Зокрема таке право надається Законом України "Про загальну середню освіту" загальноосвітнім навчальним закладам. Законодавчо закріплено право автора на розроблену інновацію, регламентуються дії учасників інноваційного освітнього процесу.