Менеджмент (стр. 26 )

4)  оцінка результатів виконання робіт;

2. У відношенні до яких видів ресурсів не застосовується попередній контроль?

1)  людські ресурси;

2)  матеріальні ресурси;

3)  фінансові ресурси:

4)  до всіх застосовується.

3. У чому полягає призначення контролю?

1)  ліквідувати невизначеність у діяльності організації;

2)  запобігати виникненню кризових ситуацій;

3)  сприяти ефективній мотивації;

4)  всі відповіді правильні.

5.  Які існують види контролю?

1) поточний;

2) попередній;

3) заключний;

4) всі відповіді правильні.

5. Якими особливостями відрізняється поточний контроль?

1)  виконується в ході проведення роботи;

2)  виконується перед початком роботи;

3)  виконується після завершення роботи;

4)  всі відповіді правильні.

6. Який з етапів входить до процесу контролю?

1)  визначення місії організації;

2)  встановлення цілей організації;

3)  встановлення стандартів виконання роботи;

4)  всі відповіді правильні.

7. Який з етапів не входить до процесу контролю?

1)  вимірювання реального виконання;

2)  розпізнавання відхилень;

3)  здійснення корекції;

4)  аналіз факторів зовнішнього середовища.

8. Яку з ліній поведінки обирає менеджер, якщо в процесі контролю виявилось, що виконання роботи відповідає стандартам?

1)  усунути перепони, які заважають виконанню роботи;

2)  занизити стандарти;

3)  не вживати ніяких заходів;

4)  всі відповіді правильні.

9. Що є засобом попереднього контролю в сфері фінансових ресурсів?

1)  відбір та підготовка кандидатів на виконання того чи іншого виду робіт;

2)  встановлення партнерських стосунків з постачальниками;

3)  бюджет;

4)  всі відповіді правильні.

Література: 1, 2, 12, 14, 17, 20, 21, 22.

Тема 6. ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

6.1. Природа та значення управлінських рішень.

6.2. Класифікація (типи) управлінських рішень, умови та вимоги до їх прийняття.

6.3. Процес прийняття управлінських рішень.

6.4. Типові моделі науки управління.

6.5. Оптимізація управлінських рішень.

Після вивчення цієї теми студенту потрібно вміти:

·  визначати процес ухвалення рішень, обговорювати види рішень та умови їхнього ухвалення;

·  аналізувати раціональний підхід до ухвалення рішення;

·  описувати поведінкові аспекти ухвалення рішення;

·  визначати можливість використання різних моделей прийняття управлінського рішення.

6.1. Природа та значення управлінських рішень

У науковій літературі процес прийняття рішень розглядається у двох аспектах. У розширеному розумінні прийняття рішень ототожнюється із усім процесом управління. У вузькому розумінні прийняття рішень трактується, як вибір найкращого рішення із багатьох альтернатив. Кожне з поданих визначень має свої недоліки: у першому – поняття “прийняття рішень” охоплює процес його виконання і контролю результатів; у другому – звужується до вибору найкращої альтернативи, хоча процес прийняття рішень розуміє також і встановлення критеріїв оцінки, і вибір способів оцінки, і таке інше.

Отже, визначимо поняття “прийняття рішень” наступним чином - прийняття рішень являє собою процес, який починається з виникнення проблемної ситуації і закінчується вибором рішення, тобто вибором одного з варіантів дій щодо усування проблемної ситуації. Існує безліч факторів, які впливають на процес прийняття рішення в організаціях.

Серед найбільш важливих факторів, варто визначити такі: ступінь ризику – розуміється, що завжди існує вірогідність прийняття неправильного рішення, яке може несприятливо вплинути на організацію. Ризик – фактор, який менеджери враховують свідомо або підсвідомо при прийнятті рішення, так як він пов’язаний із зростанням відповідальності; час, що мається в розпорядженні менеджера для прийняття рішення - відбивається через те, що кількість часу, який менеджер може використати для прийняття рішення, часто обмежений cтупінь підтримки менеджера колективом - цей фактор враховує те, що нових менеджерів сприймають не зразу. Якщо порозуміння і підтримки інших менеджерів і підлеглих не вистачає, то проблему слід усувати за рахунок своїх особистих рис; особисті здібності менеджера (освіта, знання, вік, досвід, характер тощо) - один з найбільш важливих факторів. Незалежно від того, як менеджери приймають рішення і відповідають за них, вони повинні мати здібності до того, щоб приймати правильні рішення; політика організації – у даному випадку враховується суб’єктивний фактор при прийнятті рішення (статус, влада, престиж, легкість виконання).

Кінцевим результатом прийняття рішення є саме управлінське рішення, яке постає, як первісний, базовий елемент процесу управління, що забезпечує функціонування господарської організації за рахунок взаємозв’язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.

6.2. Класифікація управлінських рішень, умови та вимоги до їх прийняття

У кожній організації приймається велика кількість найрізноманітніших рішень, які в менеджменті класифікують за різними ознаками (див. табл. 6.1).

Таблиця 6.1

Типи управлінських рішень

Класифікаційна ознака	Типи рішень
1	2
Функціональне призначеня	Планові, організаційні, регулюючі, активізуючі, контрольні
Зміст	Економічні, соціальні, технічні, наукові тощо
Характер дій	Директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозвільні
Час дій	Стратегічні, тактичні, оперативні
Напрям впливу	Внутрішнього спрямування, зовнішнього спрямування
Спосіб прийняття	Індивідуальні, колегіальні, колективні
Рівень прийняття рішень	Організація в цілому, її структурні підрозділи, функціональні служби, окремі працівники
Ступінь ефективності	Оптимальні, раціональні
Методи підготовки	Креативні, еврестичні, репродуктивні
Ступінь структурованості	Структуровані, слабоструктуровані, неструктуровані

Умови прийняття управлінських рішень. Для прийняття ефективних управлінських рішень необхідні такі умови: право прийняття, повноваження, обов'язковість, компетентність, відповідальність. Право прийняття рішень окреслює сферу діяльності конкретних менеджерів щодо прийняття відповідних рішень. Певними правами щодо прийняття рішень наділені всі менеджери, але кожен з них чи відповідні їх групи можуть приймати тільки конкретні рішення. Загальні рішення мають право приймати лише лінійні керівники. Повноваження характеризує межу між групами менеджерів при прийнятті рішень. Наприклад, начальники цехів не можуть приймати рішення, які, згідно з посадовими обов'язками, може приймати тільки директор підприємства.

Обов'язковість є здатністю об'єктивно усвідомлювати необхідність прийняття рішення відповідно до ситуації, що склалася. Вимагає від менеджера неминучого прийняття рішення, якщо цього потребують обставини.

Компетентність характеризує вміння менеджера приймати адекватні реаліям, кваліфіковані, обґрунтовані рішення. Відповідальність постає як покладений на когось або взятий на себе обов'язок відповідати за конкретну ділянку роботи, справу, вчинки; показує, які санкції можна застосовувати стосовно менеджера в разі прийняття ним невдалого рішення.

На процес прийняття управлінських рішень впливають такі фактори: особисті якості менеджера (освіта, знання, вік, досвід, характер тощо); поведінка менеджера (звички, психологія тощо); середовище прийняття рішення: визначеність (керівник усвідомлює очікувані наслідки реалізації всіх можливих альтернативних рішень); ризик (менеджеру відомі ймовірні результати реалізації кожної альтернативи); невизначеність (неможливо з'ясувати ймовірні насідки реалізації будь-яких альтернативних рішень); інформаційні обмеження (обумовлені зростанням затрат на отримання додаткової інформації); взаємозалежність рішень; очікування можливих негативних наслідків; можливість застосування сучасних технічних засобів; наявність ефективних комунікацій; відповідність структури управління цілям та місії організації тощо

.

6.3. Процес прийняття управлінських рішень

Раціональність управлінських рішень значною мірою залежить від технологічного процесу їх підготовки і прийняття. Щодо його особливостей і структури існують різні погляди. Так, американський вчений С. Янг стверджує, що процес вироблення раціональних рішень охоплює десять етапів;

1.  Визначення цілей організації.

2.  Виявлення проблем у процесі досягнення визначених цілей.

3.  Дослідження проблем і з'ясування їх особливостей.

4.  Пошук варіантів вирішення проблеми.

5.  Оцінювання всіх альтернатив і вибір найоптимальнішої з них.

6.  Узгодження рішень в організації.

7.  Затвердження рішення.

8.  Підготовка рішення до реалізації.

9.  Управління реалізацією рішення.

10.  Перевірка ефективності рішення.

Такий підхід до вироблення управлінських рішень найдоцільніше використовувати щодо загальних рішень, рішень на вищому рівні управління, перспективних рівень тощо. Однак, він має суттєві недоліки. Зокрема, перший його етап є елементом функції планування і реалізується задовго до прийняття управлінського рішення. Крім того, він недостатньо чітко виокремлює ідею оптимізації управлінських рішень.

Найоптимальніший варіант процесу вироблення раціональних управлінських рішень охоплює такі етапи: