(стр. 10 )

Обладнання: ширма для казки «Сонечко і Хмаринка».

Попередня робота: читання дітям оповідань та казок В.О. Сухомлинського «Найласкавіші руки», «Хай я буду ваша, бабусю», «Чому дідусь такий добрий сьогодні», «Сиві волосинки», «Яблуко в осінньому саду», «Лялька під дощем»; вивчення мирилок, прислів'їв про любов, турботу, чемність, доброту.

Методичні прийоми: бесіди з дітьми, читання прислів'їв, віршів, мирилок, інсценування казки.

Підготовка вихователя: опрацювання книг В.О. Сухомлинського «Сердце отдаю детям», «Рождение гражданина», «Сто советов учи­телю», «Гаряча квітка», «Тополя»; систематична праця з періодичними журналами і газетами «Дошкільне виховання», «Дитячий садок», «Розкажи онуку»; використання книги Лопатиної, Скрипцової «Начало Мудрости», матеріали «Корекційно-розвиваюча робота психолога в дитячому садку».

Хід бесіди

— Діти, я сьогодні така щаслива! Щаслива, що ви всі посміхаєте­ся, красиві, здорові, прийшли до дитячого садка в гарному настрої. А ще тому, що до нас завітали гості. А це ж так добре! І своїм щастям я хочу поділитися з вами і гостями. Давайте станемо в коло, закриємо оченята і згадаємо, що ми любимо більше всього у світі. А про це роз­повімо нашій любій Ласковушці.

— Бачите, діти, з кожним днем Ласковушка все більше і більше дізнається про вас і дуже радіє.

Діти, я хочу продовжити наше заняття віршем, а ви уважно послу­хайте:

Його душа — це розум і чуття, Це ґроно найсвітлішої любові, Усе його натружене життя Просяяло у ділі й мудрім слові. «Гаряча квітка» — дітям на добро, У книжці тій казки й оповідання, В ній пахне небо, поле і село, В ній тьохка соловей, Рум'яниться світання.

— Як ви гадаєте, про кого йдеться у цьому вірші?

— Все своє життя Василь Сухомлинський віддав дітям. Для вас написав він багато повчальних казок і оповідань. Ми з вами прочитали дуже багато його творів. Відгадайте, з якого оповідання цей уривок.

• До вечора Марійка бігала в лузі, купалася, милувалася метели­ками. А про бабусю не забувала. («Хай я буду ваша, бабусю»)

• Що ж його робити? — думає Андрійко.— Злізати з шовковиці, стру­сиш на дідуся всю воду з листя, змокне під дощем, захворіє. («Чому дідусь такий добрий сьогодні)

• Вона забула Зою на лавці. Як же це так трапилося? Як же вона не згадала про Зою, лягаючи спати, як же вона не подумала про неї, коли почалася гроза? (Лялька під дощем»)

• Мамо, чому це в косах твоїх багато срібних волосинок? («Сиві волосинки»)

• Дівчатка підійшли до великої яблуні. Поруч із жовтим листочком вони побачили на гілці велике рожеве яблуко. («Яблуко в осін­ньому саду»)

• Загубилася дівчинка. У її мами найдобріші очі, найкрасивіші коси, найласкавіші в світі руки. («Найласкавіші руки»)

— Діти, яка головна мета об'єднує усі ці оповідання?

— Як ви розумієте, хто такий ближній? А як ви розумієте вислів «любити ближнього»?

— У народі кажуть: «Ставтеся до всіх так, як би ви хотіли, щоб ставилися до вас». Як ви розумієте ці слова?

— Любов — таке гарне слово. Як ви вважаєте, на що схожа любов? (На серце, квітку, голуба, зірку...)

— Якого кольору буває любов? (Різного)

— Любов мами, тата до дітей — блакитного, рожевого.
Любов тата до мами — червоного.

Любов братика до сестрички — жовтого, салатового. Любов онуків до бабусі, дідуся — білого (повага).