(стр. 11 )

— Який запах має любов?

— А на смак яка любов?

— Дуже добре, молодці!

А зараз трохи відпочинемо — фізкульт-хвилинка. Ми маленькі діточки, Мов тоненькі свічечки, Говоримо, палаємо, Дружно підростаємо.

Старанно навчаємось, Спортом всі займаємось. Щоб горіти недарма, Щоб світити, як зоря, Будем чуйними рости, Щоб раділи всі батьки.

— Влаштовуйтесь зручненько й подивимося з вами невеличку
виставу

Інсценізація казки «Сонечко і Хмаринка»

— Жили собі двоє друзів — Сонечко і Хмаринка. Одного разу між
ними виникла така суперечка, що ледь не зчинилася бійка.

Хмаринка. Чому ти, Сонечко, вважаєш, що тебе люблять усі? Що нібито без тебе ніхто не може обійтися? Я люблю природу більше, ніж ти, і користь від мене усім рослинкам і тваринкам більша, ніж від тебе.

Сонечко. А хіба, Хмаринко, ти не чула, як усі чекають на моє тепло, адже я зігріваю і зернятко, що в землі, і пташечку, що в яйці. А як мене люблять діти! Завжди закликають: «Сонечко, Сонечко, виглянь у віконечко!».

Хмаринка. Ав мене діти теж просять: «Іди, іди дощику, зварю тобі борщику...».

Сонечко. Просять, просять, а тільки-но ти насуваєшся, всі від тебе втікають і ховаються під парасольки. А тільки я визирну — відразу діти радіють, вибігають на вулицю гратися. Та й дорослі теж веселіша­ють.

Хмаринка. Коли так, то піду я далеко- далеко, щоб усім стало добре та весело.

Сонечко. Образилася, а чому? Я ж тільки правду сказало. Але чомусь і мені хочеться плакати. Може, діти, ви допоможете й поясните, в чому річ.

Діти. Звичайно, допоможемо.

Вихователь. Як ви вважаєте, чому образилася Хмаринка? Чи правильно вчинило Сонечко? А хто, на вашу думку, важливіший — Сонечко чи Хмаринка? Як ми міркуватимемо? Що потрібно для життя на землі?

Діти. Тепло й волога.

Вихователь. Отже, Сонечко і Дощик. Чи так мають друзі ста­витися один до одного? Чи гарно вихвалятися? Який зробимо вис­новок? Так, творити добро, необхідно скромно, не сподіваючись за це на винагороду. А, що ж ми порадимо Сонечку й Хмаринці?

Діти. Помиритися і ніколи більше не вихвалятися одне перед одним. Вони обоє потрібні природі та людям.

— Діти, ми повинні навчитися прощати товаришам, коли вони нас образили, а не мститися їм, не вертати ці образи назад. Щоб діти рос­ли у любові та злагоді, народ придумав для них багато різних мирилок. Давайте розіграємо їх.

— Молодці, ось я бачу, ви розумієте, що любов — це, насамперед, турбота про інших людей. Всі батьки дуже люблять своїх синів і до­ньок, а ті з вдячністю та любов'ю ставляться до своїх рідних.

— Розкажіть, будь ласка, діти, що ви можете зробити доброго для своїх батьків?

— Якими лагідними словами ви можете порадувати маму, бабу­сю?

— Діточки мої, серця у вас щирі, тож і світ до вас обернеться доб­ром, принесе вам щастя й радість, А щастя — це добрі вчинки, теплі слова й вірні друзі. Діти, зігріти людину можуть не тільки добрі вчинки, а й теплі і лагідні слова. Цих маленьких, гарних «добриків» ви зробили своїми рученятами. Давайте зіграємо у гру «Подаруй добрика другові». Необхідно не тільки обмінятися «добриками», а й розказати, чому ти даруєш його товаришеві.