(стр. 14 )

дубові листочки» і т.д.

Вихователь по черзі називає листочки: березовий, дубовий, горо­биновий, вербовий, закріплюючи з дітьми назву і форму листя.

Все співає в лісі

В.О. Сухомлинський

Весною ми ходили до лісу. Зійшло сонце, подихнув легенький віте­рець, і всі дерева в лісі заспівали. Кожне співало свою пісню.

Береза співала ніжну пісню. Слухали цей спів, хотілось підійти до білокорої красуні, обняти її. Дуб співав мужню пісню. Коли ми слухали цей спів, нам хотілося бути сильними, відважними. Верба, що схили­лась над ставом, співала задумливу пісню. Прислухаючись до цього співу, ми думали, що прийде осінь, та й опаде, осиплеться листячко з дерев.

Горобина співала тривожну пісню. Від цього співу набігла думка про темну ніч і бурхливу грозу, від якої гнеться тонка горобина, шукаючи захисту.

Ось які пісні ми почули в лісі.

Чарівна казка природи

(Розвага за творами В.О. Сухомлинського «Безрідний дятел», «Соловей і жук», «Жаба і Соловей») Мета. Виховувати любов та бережне ставлення до природи, спів­чуття, вміння дорожити дружбою.

Хід розваги Ведуча. Увага! Увага! Казка починається. 1-а дитина.

Коли помовчати хоч трохи

І зупинитися на мить,

Почути можна, як довкола

Чарівна музика дзвенить. 2-а дитина.

Коли ж сонечко захоче —

Проміннями залоскоче,

Все довкола оживає,

Пісню Ластівка співає. Ластівка (співає).

За морем я була

І з мрією жила,

Що повернусь до вас

З весною в теплий час.

Шпаки і лелеки,

Щогли і солов'ї

Літали далеко

Від рідної землі.

Найкраще — вернутись

Додому птахам,

Співати пісні

І лісам, і лугам. Учень.

Природа радіє красуні Весні —

Скрізь чути веселі пташині пісні.

Малий Соловейко всю ніч

до світанку

Витьохкував пісню свою аж

до ранку. Соловей (виходить).

Як гарно навкруги, це я співаю і всіх звеселяю. (Діти співають пісню «Соловейко»).

Соловейко навесні, навесні,

Сипле співи голосні, голосні.

Тьох, тьох, тьох, тіу, тіу, тьох!

(Двічі) Соловейку, щебечи, щебечи, Мене співів ти навчи, ти навчи. Тьох, тьох, тьох, тіу, тіу, тьох!

(Двічі) Заспіваєм ми удвох, ми удвох, Починаєм: тіу, тьох, тіу, тьох. Тьох, тьох, тьох, тіу, тіу, тьох!

(Двічі)

(Таночок Соловейка з Ластівкою. Виходить із-за дуба Жук). Жук.

Живу я в щілині кори старого

Дуба. Нудно самому. Доки сидіти

в самотині? Краще піду та пошукаю собі

друга.

Ото й стане веселіше.

Жаба (виходить).

Як минули холоди, Випливла я з води, Пошукаю пляжу: Буду спину гріти, Хочу загоріти!

(Співає пісню «Дві жабки»).

Жаба.

Гей, Жучок, куди це ти мандруєш?

Жук.

Скучно мені самому сидіти вдома, шукаю собі друга.

Жаба.

Слухай, давай разом дружити. Зі мною тобі ніколи не буде скучно. Як заведу я своєї жаб'ячої пісні, де й подінеться твоя журба!