Господарський процес (стр. 11 )

Зустрічний позов може бути пов’язаний з первісним позовом обставинами виникнення незалежно від різних умов вимог. Так, позову покупця про стягнення штрафу за несвоєчасну поставку продукції може бути протиставлений зустрічний позов про стягнення вартості відвантаженої продукції, від сплати якої позивач відмовляється, обґрунтовуючи це втратою інтересу до неї через несвоєчасну поставку[45].

Зв’язок зустрічного позову з первісним, на думку інших авторів, може бути зумовлений різними причинами і відповідно мати різний зміст:

- відповідач протиставляє вимогам позивача однорідну вимогу, строк якої настав, подаючи її для зарахування первісної вимоги;

- задоволення зустрічного позову виключає повністю чи частково задоволення первісного позову;

- закон припускає й інші випадки взаємного зв’язку між первісним і зустрічним позовами, якщо їх спільний розгляд забезпечить більш швидке й правильне вирішення спору[46].

У практиці господарського судочинства відсутність обмежень для подання зустрічного позову в ході вже розпочатого господарського процесу дає відповідачу можливість необґрунтовано затягувати терміни розгляду первісного позову. Зокрема, позивач, одержавши зустрічний позов на одному з останніх судових засідань, відчуватиме дефіцит часу для підготовки заперечень за ним, якщо зацікавлений вирішити спір у цілому в межах загальних строків, установлених ст. 69 ГПК України.

В аналогічній ситуації може опинитися й господарський суд, якому також знадобиться час для вивчення нових вимог і доказів, особливо, якщо справа є складною. А оскільки чинне законодавство не регламентує ні строки, ні кількість зустрічних позовів, що можуть бути заявлені в межах одного судового засідання, відповідач має можливість заявити їх не відразу, а послідовно, затягуючи тим самим розгляд первісного спору[47].

При прийнятті зустрічного позову до розгляду кожен із позовів (первісний і зустрічний) зберігає самостійне значення, і вони підлягають вирішенню господарським судом спільно в одному процесі. За кожним із них суд повинен дати відповідь у своєму рішенні про задоволення зустрічного позову або про відмову в позові повністю чи частково.

5.6. Забезпечення позову

Відповідно до ст. 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Клопотання про забезпечення позову може бути подане також третіми особами із самостійними вимогами на предмет спору, оскільки ці особи користуються правами позивача в процесі ( ч. 3 ст. 26 ГПК).

Перелік осіб, які вправі порушувати питання про забезпечення позову, наведений у ст. 66 ГПК, є вичерпним.

Забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови в апеляційному або в касаційному порядку.

Умовою застосування заходів щодо забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент подання позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (ст. 65 ГПК).

Клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилене повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінилися певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, у задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатися до господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Про забезпечення позову господарський суд виносить ухвалу, яка надсилається органам Державної виконавчої служби, особам, яким заборонено вчиняти певні дії, або податковим органам, установам банків, кредитно-фінансовим установам, у яких знаходиться виконавчий документ. Наказ про вжиття заходів до забезпечення позову не видається. Обираючи, який саме засіб забезпечення позову слід застосувати в тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з такого.

У позовному провадженні при накладенні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат.

Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене.

За позовами про визнання права власності або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуально визначене майно.

У провадженні зі справ про банкрутство арешт може бути накладений на все належне боржникові (закріплене за ним) майно незалежно від поділу його на основні чи оборотні засоби.

Арешт на майно громадянина-підприємця може бути накладений на загальних підставах, за винятком майна, на яке згідно з Цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернене стягнення.

За позовами про витребування майна в ухвалі про накладення арешту на майно боржника господарський суд повинен чітко охарактеризувати ознаки, за якими той чи інший предмет відрізняється від подібних. Не можна, наприклад, накладати арешт на автомобіль, не зазначивши його видових ознак ("Волга", "Лада", "Москвич" тощо), державного реєстраційного номера, номера двигуна та ін., що відрізняло б саме цей автомобіль від будь-якого автомобіля взагалі[48].

Приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. За наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його в будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо.

Таке правило слід застосовувати й до інших осіб, яким на підставі ст. 67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено (ст. 67 ГПК). У цих випадках господарський суд має дотримуватися правил, передбачених розділами XII і ХІІ-1 ГПК.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінилися певні обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову[49].

Згідно зі ст. 66, 67 ГПК господарський суд має право за власною ініціативою вжити заходів щодо забезпечення позову в разі, якщо невживання цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Аналіз практики застосування господарськими засобами забезпечення позову свідчить, що найчастіше застосовуються накладення господарським судом арешту на майно або грошові суми, які належать відповідачеві на праві власності. Застосовуючи арешт, господарський суд забороняє відповідачеві, а також іншим особам, у яких перебуває майно відповідача, розпоряджатися ним: воно не може бути продане, передане в користування або управління іншим особам, обміняне, подароване, здане в оренду, заставлене тощо. Але накладення арешту, як правило, не є перепоною в користуванні майном, на яке такий арешт накладений, якщо це не тягне за собою знищення або зменшення його цінності[50].

Питання для самоконтролю

1. Що таке позов?

2. Охарактеризуйте елементи позову – предмет, підставу, зміст.

3. Які вимоги висувають до позовної заяви?

4. Як визначається ціна позову?

5. Які вимоги висувають до відзиву на позовну заяву?

6. У якому разі можлива відмова в прийнятті позовної заяви?

7. У яких випадках повертається позовна заява?

8. Що таке об’єднання позовних заяв?

9. Як ви розумієте зустрічний позов?

10. Які передбачені заходи забезпечення позову?

11. Яка умова застосування заходів забезпечення позову?

Практичні завдання

1. Складіть позовні заяви до господарського суду:

а) за поставку неякісної продукції;

б) за поставку продукції з нестачею.

2.Вирішіть завдання.

Завдання 1. Між ТОВ "Спектр" і приватним підприємством із виготовлення меблів укладений договір про виготовлення для офісу товариства столів. Товариство перерахувало аванс, як і передбачалося договором. Однак підприємство роботу з виготовлення столів не розпочало, а переказані гроші повертати відмовилося. Товариство вирішило подати позов до господарського суду. Однак у прийнятті документів йому було відмовлено з посиланням на те, що копії документів, на підставі яких заявник обґрунтував свої вимоги, не були засвідчені нотаріусом.

1. У яких нормативно-правових актах регламентується порядок оформлення і подання копій процесуальних документів?

2. Чи підлягають нотаріальному посвідченню копії документів, що подаються до господарського суду? Перелічіть, яких саме документів.

3. Що можна порадити в цій ситуації заявнику?

Завдання 2. З вини орендаря сталася пожежа, якою було пошкоджено частину орендованого приміщення. За договором оренди в разі пожежі чи іншого пошкодження майна з вини орендаря він повинен відшкодувати суму орендної плати за час виконання ремонтних робіт, а також вартість ремонтних робіт, що повинні здійснюватись орендодавцем. Однак орендар відмовився відшкодувати збитки.

1. Хто несе ризик випадкової загибелі майна?

2. Чи відповідають законодавству наведені положення договору оренди?

3. Чи задовольнить господарський суд вимоги орендодавця?

Завдання 3. Один із банків м. Києва звернувся до господарського суду із позовом про визнання неправомірними дій арбітражного керуючого. Неправомірні дії арбітражного керуючого, на думку позивача, полягали в невнесенні вимог банку, які, крім того, частково були забезпечені заставою, до реєстру вимог кредиторів. Заперечуючи проти вимог позивача, арбітражний керуючий пояснив, що не вніс вимоги банку в реєстр, тому що банк не повідомив про свої грошові вимоги до боржника в місячний строк після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство і не надав документів на підтвердження цих вимог.

1. Які повноваження має арбітражний керуючий згідно з чинним законодавством?

2. Який порядок виявлення грошових вимог кредиторів?

3. Який порядок задоволення грошових вимог кредиторів при ліквідаційній процедурі?

4. Яким має бути рішення суду?

Завдання 4. Між ТОВ "Атлант" і державним підприємством укладений договір оренди складських приміщень строком на один рік. Плату за користування приміщенням передбачалося вносити щомісяця. Оскільки впродовж п’яти місяців орендар не сплачував орендних платежів, орендодавець надіслав йому повідомлення про дострокове розірвання договору з вимогою звільнити приміщення. У відповіді орендар повідомляв, що одностороння відмова від виконання зобов’язань заборонена, і погрожував звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні приміщенням.

1. Чи передбачає законодавство випадки дострокового розірвання договору оренди?

2. Чи може таке розірвання відбуватися в односторонньому порядку?

3. Що можна порадити орендодавцю в цій ситуації?

Завдання 5. Приватне підприємство впродовж року торгувало горілчаними виробами, не придбавши ліцензії на здійснення цього виду діяльності. Податкова інспекція подала до господарського суду позов про ліквідацію підприємства. Підприємство проти позову заперечувало, посилаючись на те, що торгівля без ліцензії не може бути підставою для ліквідації підприємства.

1. Які підстави передбачені законодавством для ліквідації суб’єктів господарювання?

2. Чи може торгівля без ліцензії бути підставою для ліквідації підприємства?

3. Чи має право податкова інспекція подавати такий позов?

4. Яке рішення має прийняти суд?

3. Складіть опорно-логічну схему за зразком

Список рекомендованих джерел

Нормативні акти

1. Господарський процесуальний кодекс України // ВВР України. – 2001. – № 36. – Ст. 188.

2. Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про внесення зміни до статті 67 Господарського процесуального кодексу України щодо забезпечення позову" від 21.10.08 р. № 01-8/633.

3. Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України "Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об’єкти інтелектуальної власності" від . № 01-8/383/1.

4. Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України "Про практику Верховного Суду України у справах зі спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про оренду землі" від 06.06.08 р. № 01-8/354.

5. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України".

6. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".

7. Рекомендації Вищого Господарського Суду України "Про внесення змін до деяких роз’яснень Вищого арбітражного суду України та президії Вищого господарського суду України" від 22.10.07 р. № 04-5/198.

Навчальна література

1. Абрамов -процессуальное право Украины : учеб. пособие / . – Х. : Одиссей, 2002. – 256 с.

2. Бакалінська О. Актуальні проблеми захисту ділової репутації суб’єктів господарювання у конкурентному праві України / О. Бакалінська // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 7. – С. 8-11.

3. Боровик права суб’єктів господарювання в арбітражних судах України / , ,

. – К. : Оріяни, 2001. – 228 с.

4. Булгакова І. В. Деякі питання забезпечення позову в господарському процесі / І. В. Булгакова // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 3. – С. 197–203.

5. Васильев судопроизводство Украины : учебное пособие / . – Х. : Эспада, 2002. – 368 с.

6. І. Окремі питання щодо участі юридичних служб підприємств в економіко-правовому механізмі природокористування й охорони довкілля / В. І. Горевий // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 12. – С. 92–95.

7. І. Участь юридичної служби у відшкодуванні збитків, заподіяних суб’єкту господарювання (підприємництва) контрагентами / В. І. Горевий., іш // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 10. – С. 39–42.

8. Господарський процесуальний кодекс з постатейними матеріалами / уклад. . – К. : Юстиніан, 2002. – 544 с.

9. І. Організація юридичної служби на підприємстві : навч. посібник / В. І. Горевий. – Суми : Університетська книга, 2008. – 319 с.

10. Претензии и иски в практике разрешения хозяйственных споров : науч.-практ. пособие / . – Х. : Эспада, 2001. – С. 218–341.

11. Медведєв А. Особливості відповідальності за порушення вимог законодавства про захист економічної конкуренції в Україні / А. Медведєв // Підприємництво, господарство і право. – 2008. –

№ 9. – С. 44–47.

12. Юридична відповідальність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні та порядок її застосування / Д. Минюк // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 6. – С. 84–87.

13. Новицький іни пред’явлення зустрічного позову та критерії їх встановлення / // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 4. – С. 212–213.

14. Притика ітражний процес : навч. посібник /

. – Х. : Консум, 2000. – Ч. ІІ. – 416 с.

15. Притика процесуальний кодекс України : наук.-практ. коментар / , М. І. Тітов,

. – Х. : Консум, 2003. – 320 с.

16. Притика ітражний процес: законодавство та практика застосування : навч. посібник / , М. І. Тітов. – Х., 2000. – Ч. І. – 544 с.

17. Чернадчук процесуальне право України : підручник / ., ,

та ін. – Суми : Університетська книга, 2006. – 331 с.

18. Проблеми захисту прав та інтересів суб’єктів господарювання (матеріально-правовий та процесуальний аспекти) / В. Щербина // Українське комерційне право: науково-практичний журнал. – 2007. – № 8. – С. 12–20.

РОЗДІЛ 6

ВИРІШЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ

6.1. Прийняття позовної заяви. Порушення провадження у справі. Права представників суб’єктів господарювання

Суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п’яти днів з дня її надходження, виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення провадження у справі, у якій зазначається про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду на засіданні (додаток D, H, J).

Ухвала надсилається також іншим підприємствам та органам у випадках, коли від них витребуються документи, відомості та висновки або їх посадові особи викликаються до господарського суду.

Слід мати на увазі, що справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства. Довіреність видається за підписом керівника та посвідчується печаткою підприємства (додаток К).

Відповідно до Загального положення про юридичну службу остання представляє в установленому законодавством порядку інтереси підприємства в судах, інших органах під час розгляду правових питань і спорів. Із цього випливає, що працівникам юридичних служб, як і іншим представникам підприємства, видається довіреність для ведення справ у господарських судах.

Працівники юридичної служби підприємства, представляючи інтереси останнього в господарському суді, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, подавати свої доводи й міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм ГПК України.

Працівники юридичної служби зобов’язані в період судового засідання добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів для всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Юридична служба підприємства або його законний представник повинні знати, що спір має бути вирішений господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви (ст. 69 ГПК України).

У виняткових випадках голова господарського суду або заступник голови господарського суду має право продовжити строк вирішення спору, але не більш як на один місяць. За клопотанням обох сторін або клопотанням однієї сторони, погодженим із іншого стороною, спір може бути вирішений в більш тривалий строк. Про продовження строку вирішення спору виноситься ухвала (додаток L).

Вирішення спорів у господарських судах відкрите, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної чи банківської таємниці або коли сторони або одна зі сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи й подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті. Про розгляд справи на закритому засіданні або про його відхилення з цього приводу виноситься ухвала. Судовий процес фіксується технічними засобами та відображається в протоколі судового засідання.

Відповідно до ст. 74 ГПК України порядок проведення засідання визначається суддею, а в разі розгляду справи трьома суддями – суддею, який головує на засіданні. Суддя оголошує склад господарського суду, роз’яснює учасникам судового процесу їх права та обов’язки і сприяє здійсненню належних їм прав. На засіданні заслуховуються представники позивача, відповідача та інші особи, які беруть участь у засіданні.

Якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подані, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 65 ГПК України суддя господарського суду з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору вчиняє в необхідних випадках такі дії з підготовки справи до розгляду: