Навчальний модуль «Законодавство з питань регулювання земельних відносин» (стр. 4 )

55. Закон України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р. «Урядовий кур’єр». 2003.

56. Закон України про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв): Офіц. текст прийнятий Верховною Радою України 5 червня 2003 р. — Офіц. вид. — К. : Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. — 12с.

57. Законом України ”Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі“ від 10 квітня 2008 р. № 000–VI. – zakon. rada. .

58. Закону України ”Про основи національної безпеки“ від 19 червня 2003 р.// ВВР України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.

59. Закону України ”Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності“ від 5 квітня 2007 р. // ВВР України. – 2007. – № 29. – Ст.389.

60. Закону України ”Про природні монополії“ від 20 квітня 2000 р. // ВВР України. – 2000. – № 30. – Ст. 238.

61. Закону України „Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання” від 18 листопада 1992 року // Відомості Верховної Ради (ВВР) 1993, № 2, ст. 6.

62. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, № 3–4, ст. 27.

63. Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р.// ВВР України. – 1995. – № № 47, 48, 49, 50, 51, 52. – Ст.349.

64. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до № 51, ст. 1122.

65. Кодекс України про надра від 27 липня 1994 р. «Відомості Верховної Ради». – 1994. – № 36.

66. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, № 30, ст. 141.

67. Конституція України. Прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 року// ВВР України. – 1996. – №30. – Ст.141.

68. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 25–26, ст. 131.

69. Кримінально–процесуальний Кодекс України // Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР), 1961, № 2 ст. 15.

70. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р. «Відомості Верховної Ради України». – 1994. – № 17.

71. Наказ Державної податкової адміністрації України ”Про затвердження форм бланків торгових патентів та змін до Порядку заповнення бланків торгових патентів“ від 13 березня 1998 р. № 000. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 березня 1998 р. № 000/2635 – zakon. rada. .

72. Наказ Міністерства аграрної політики України ”Про затвердження Порядку використання бюджетних коштів, передбачених на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, що спрямовуються на фінансування витрат з проведення науково-технічних досліджень та здійснення розробок у зазначених галузях, а також на фінансування витрат, пов'язаних із зміцненням матеріально-технічної бази галузевих наукових закладів та їх дослідних господарств“ від 9 листопада 2007 р. № 792. Зареєстровано Міністерством юстиції України 12 листопада 2007  № 000/14526. – zakon. rada. .

73. Наказ Міністерства економіки України ”Про спрямування і координацію Міністерством економіки України діяльності Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики“ від 3 квітня 2006 р. // www. me. .

74. Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 р. // ВВР України. – 1993. – № 25. – Ст.274.

75. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Міністерство України” від 26 травня 2007 р. № 000. // www. me. .

76. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби” від 27 серпня 2003 р. // Офіційний вісник України – 2003. – № 35. – Ст. 1893.

77. Постанова Кабінету Міністрів України ”Про державну програму стандартизації на роки“ від 1 березня 2006 р. № 000. – zakon. rada. .

78. Постанова Кабінету Міністрів України ”Про затвердження переліку органів ліцензування“ від 14 листопада 2000 р. // Урядовий кур’єр. – 2000. – 23 листопада.

79. Постанова Кабінету Міністрів України ”Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів“ від 13 липня 1998 р. № 000 – zakon. rada. .

80. Постанова Кабінету Міністрів України ”Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів державного бюджету, що виділяються для часткової компенсації вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва“ від 9 лютого 2007 року № 182. – zakon. rada. .

81. Постанова Кабінету Міністрів України ”Про реалізацію статті 28 Закону України ”Про безпечність та якість харчових продуктів“ від 26 липня 2006 р. № 000. – zakon. rada. .

82. Постанова Кабінету Міністрів України ”Угода про технічні бар’єри в зоні вільної торгівлі“ від 31 травня 2006 р. № 000. – zakon. rada. .

83. Постанова Кабінету Міністрів України „Питання Державного комітету України по земельних ресурсах” від 22 червня 1992 року № 000 // "Юрист+ ЗАКОН" www. cct. .

84. Постанова Кабінету Міністрів України „Про ref::п::Комплексну програму розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь у 2001–2005 роках та прогноз до 2010 року” від 16 листопада 2000 року № 1704ref::п:: // "Юрист+ ЗАКОН" www. cct. .

85. Постанова Кабінету Міністрів України „Про Державну службу з питань національної культурної спадщини” від 15 березня 2006 року № 000 // "Юрист+ ЗАКОН" www. cct. .

86. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів” від 23 березня 1995 року № 000 // "Юрист+ ЗАКОН" www. cct. .

87. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію” від 17 листопада 2001 року № 000 // "Юрист+ ЗАКОН" www. cct. .

88. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про Державну службу заповідної справи” від 9 серпня 2001 року № 000 // "Юрист+ ЗАКОН" www. cct. .

89. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження типових положень про територіальні органи земельних ресурсів” від 24 лютого 2003 року № 000 // "Юрист+ ЗАКОН" www. cct. .

90. Постанова Кабінету Міністрів України „Про Комплексну програму захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь в Україні у 2001–2005 роках та прогноз до 2010 року” від 26 липня 2000 року № 000 // "Юрист+ ЗАКОН" www. cct. .

91. Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок використання коштів державного бюджету, які виділяються для проведення земельної реформи, збереження, відтворення та забезпечення раціонального використання земельних ресурсів” від 27 липня 2005 року № 000 // "Юрист+ ЗАКОН" www. cct. .

92. Постанова Кабінету Міністрів України „Про утворення урядових органів державного управління у складі Міністерства екології та природних ресурсів” від 14 березня 2001 року № 000 // "Юрист+ ЗАКОН" www. cct. .

93. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 р. N 1651 «Деякі питання реалізації громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на отримання земельної частки (паю)».

94. Постанова Ради Міністрів СРСР ”Положення про поставки товарів народного споживання“ від 25 липня 1988 р. № 000 – zakon. rada. .

95. Постанова Ради Міністрів СРСР” Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР“ від 12 вересня 1991 р.// ВВР України. – 1991. – № 46. – Ст. 621.

96. Розпорядження Антимонопольного комітету України ”Про Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України“ від 23 лютого 2001 р. ., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 р. № 1/5482. – zakon. rada. .

97. Указ Президента України ”Питання Державного комітету з питань регуляторної політики і підприємництва“ від 25 травня 2000 р. № 000/2000. – zakon. rada. .

98. Указ Президента України ”Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади“ від 3 жовтня 1992 р. // Бюллетень нормативних актів України. – 1995. – №1. – С.3– 4.

99. Указ Президента України ”Про запровадження дозвільної системи у сфері підприємницької діяльності“ від 20 травня 1999 р. № 000/99. – zakon. rada. .

100.Указ Президента України ”Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва“ від 22 січня 2000 р. – zakon. rada. .

101. Указ Президента України ”Про Концепцію вдосконалення державного регулювання господарської діяльності“ від 3 вересня 2007 р. № 000/2007. – zakon. rada. .

102. Указ Президента України ”Про концепцію вдосконалення державного регулювання природних монополій“ від 27 вересня 2007 р. № 000/2007. – zakon. rada. .

103. Указ президента України „Питання Міністерства аграрної політики України” від 7 червня 2000 року № 000/2000 // "Юрист+ ЗАКОН" www. cct. .

104. Указ Президента України «Про захист прав власників земельних часток (паїв)» від 21 квітня 1998 р. N 332/98.

105. Указ Президента України «Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності» від 12 липня 1995 р. – //Урядовий кур’єр. – 1995. – 18 липня.

106. Указ Президента України «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» від 19 січня 1999 р. – //Урядовий кур’єр. – 1999. – 23 січня.

107. Указ Президента України від 2 лютого 2002 року N 92/2002 „Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)».

108. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // ВВР України. – 2003. – № 40–44. – Ст.356.

109. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР), 1963, № 30, ст. 464.

110. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року // Офіційний сайт Верховної Ради України. – www. rada. .

111. Постанова Кабінет Міністрів України від 05.08.2009 року № 000 із змінами та додатками.

Судова практика

1. ”Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів Антимонопольного комітету України (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов) “: Оглядовий лист Вищого арбітражного суду України від 17 квітня 2001 р. № 01-8/459 – zakon. rada. .

2. ”Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища“ Роз’яснення Вищого господарського суду України від 27 червня 2006 р. № 02-5/744. – zakon. rada. .

3. ”Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням недійсними актів державних та інших органів“: Роз’яснення Вищого господарського суду України від 27 червня 2006 р. № 02-5/744. – zakon. rada. .

4. ”Про Закон України ” Про ліцензування певних видів господарської діяльності“: Лист Вищого арбітражного суду України від 13 вересня 2000 р. № 01-8/493.

5. ”Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами Президії Вищого арбітражного суду України“: Лист Вищого арбітражного суду України від 27 липня 2001 р. № 01-8/824– zakon. rada. .

Словник основних термінів та понять

Агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення є обов’язковим агрохімічним обстеженням ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівні їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами.

Адміністративний захист права на земельну ділянку – звернення до адміністративних органів із заявою про дрібне земельне правопорушення, здійснене іншими особами.

Виконавче провадження – це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) з приводу відновлення земельних прав, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.

Господарська діяльність – це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Громадський контроль за використанням та охороною земельних ресурсів здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування і діють на підставі положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади із земельних ресурсів.

Декларування відповідності – це процедура, за допомогою якої виробник або уповноважена ним особа під свою повну відповідальність документально засвідчує, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам.

Державна служба охорони родючості ґрунтів „Центрдержродючість” діє у системі Мінагрополітики та проводить моніторинг ґрунтів та агрохімічну паспортизацію земель.

Загальнодержавна програма використання і охорони земель в Україні – це відповідний план діяльності органів законодавчої, центральної виконавчої та регіональної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо правового режиму раціонального використання, збереження та відтворення земель в Україні.

Земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, що на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Земельна ділянка – це частина земної по­верхні, яка: 1) по всьому периметру відмежована від решти земної поверхні лінією, що закріплюється межовими знаками встановленого зразка; 2) розміщена за певною поштовою адресою (в населеному пункті) або має інше юридично значиме позначення місця свого розташування на земній поверхні (за межами населених пунктів); 3) віднесена до певної категорії земель, має встановлене відповідно до законодавства цільове призначення та є об'єктом земельних прав громадян, юридичних осіб, територіальних громад чи держави.

Земельна правоздатність – передбачена законом юридична можливість юридичних осіб публічного права бути суб’єктом права постійного землекористування.

Земельні відносини – суспільні відносини з володіння, користування і розпорядження земельними ділянками та їх переходу до інших осіб. Це відносини, спрямовані на закріплення земельних ділянок за їх учасниками та відносини з відчуження земельних ділянок.

Ліцензія – це документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання – ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Меліорація земель – це комплекс гідротехнічних, культуртехнічних, хімічних, агротехнічних, агролісотехнічних та інших меліоративних заходів, що здійснюються з метою регулювання водного, теплового, повітряного і поживного режиму ґрунтів, збереження і підвищення їх родючості та формування екологічно збалансованої раціональної структури угідь.

Метою проведення інспекторських перевірок є дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, громадянами і юридичними особами земельного законодавства, виявлення земельних правопорушень та вжиття заходів щодо їх усунення.

Моніторинг земель – це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів. У системі моніторингу земель проводиться збирання, оброблення, передавання, збереження та аналіз інформації про стан земель, прогнозування їх змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки.

Нотаріальний спосіб вирішення земельних спорів – звернення до державного чи приватного нотаріуса для вчинення відповідних нотаріальних дій.

Органами загальної компетенції, що здійснюють управління у галузі використання та охорони земель є їни, ї Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві органи виконавчої влади. Вони здійснюють зазначену діяльність і разом з тим вирішують інші завдання, віднесені до їхньої компетенції, – розвиток економіки, соціальної сфери, національної безпеки та оборони тощо.

Органами спеціальної компетенції, що здійснюють управління у галузі використання та охорони земель є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Державний комітет України із земельних ресурсів та Міністерство аграрної політики України. Для органів спеціальної компетенції управління у галузі використання та охорони земель є головним або одним з головних напрямів їхньої діяльності.

Органом міжгалузевого управління у сфері охорони і раціонального використання земель є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, державні управління екології та природних ресурсів в АРК, областях, містах Києві і Севастополі, інші територіальні органи та інспекції зазначеного міністерства, які здійснюють державне управління земельним фондом у комплексі з усіма іншими природними ресурсами (водами, надрами, лісами, атмосферним повітрям, флорою і фауною).

Оренда землі – засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Підтвердження відповідності – це видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог.

Право власності на землю – інститут земельного права, норми якого регулюють суспільні відносини належності землі визначеним законом суб'єктам цього права.

Право володіння земельною ділянкою – це юридично забезпечена можливість утримувати земельну ділянку, як свою власну, позначити її межі не тільки межовими знаками встановленого зразка, а й природними (рослини) чи рукотворними (паркан, тощо) об'єкта­ми з метою регулювання доступу на земельну ділянку інших осіб.

Право розпорядження земельною ділянкою - законодавчо закріплена можливість власника земельної ділянки вирішувати її юридичну долю шляхом вчинення законних дій.

Право розпорядження земельною ділянкою - законодавчо закріплена можливість власника земельної ділянки вирішувати її юридичну долю шляхом вчинення законних дій.

Принципи контролю - основні засади, на яких базується організація контролю. Вони характеризуються своєю універсальністю, вищою імперативністю та покликані забезпечити ефективність контролю.

Рекультивація земель - повернення земель до їх природного стану та відновлення їх природних властивостей. Рекультивація є комплексом організаційних, технічних та ін. заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель.

Самозахистом земельної ділянки є застосування особою засобів протидії, що не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Сертифікація – це процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систему якості, систему управління якістю, систему управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам.

Судовий захист – звернення до відповідного суду із позовом про відновлення порушеного права власності на земельну ділянку.

Термін „контроль” (від франц. Controle) – означає перевірку або спостереження з метою перевірки.

Торговий патент – це державне свідоцтво, що засвідчує право суб’єкта господарювання займатися певними видами підприємницької діяльності впродовж встановленого строку.

Тема 1. Загальнодержавні програми щодо використання та охорони земель

Після вивчення теми потрібно:

Знати:

категорії, що формують загальнодержавні програми використання і охорони земель; органи державної влади і місцевого самоврядування та їх участь у створенні загальнодержавних програм використання і охорони земель; зміст основних загальнодержавних програм використання і охорони земель.

Вміти:

розрізняти органи державної влади і місцевого самоврядування, що формують і приймають загальнодержавні програми використання і охорони земель; розрізняти загальнодержавні програми використання і охорони земель; застосовувати положення загальнодержавних програм використання і охорони земель, правові норми, які врегульовують майнові і земельні відносини; застосовувати набуті знання у врегулюванні земельних відносин.

Ключові поняття та терміни: центральний орган державної влади у галузі регулювання земельних відносин; орган державної виконавчої влади у галузі регулювання земельних відносин; орган місцевого самоврядування у сфері регулювання земельних відносин; загальнодержавна програма використання і охорони земель.

В Україні вже понад півтора десятиріччя триває земельна реформа, проте єдиної загальнодержавної програми щодо використання та охорони земель не існує. Прийнято загальнодержавні програми у сфері використання і охорони земель тільки щодо окремих категорій земель, що і становить основу охоронної діяльності держави у сфері земельних відносин. Такий порядок не слугує гармонізації земельних відносин у ході земельної реформи, не зважаючи на те, що ст. 13 Конституції України земля визнана основним багатством українського народу, що потребує вироблення спеціального режиму її правової охорони.

Відповідно до чинного земельного законодавства функції розробки і прийняття загальнодержавних програм використання та охорони земель віднесено до компетенції різних органів державної влади. Так, пунктом ґ) ст. 13 чинного Земельного кодексу України (надалі – ЗК) розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

Участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних програм з питань використання та охорони земель беруть Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації (статті 16–17 ЗК).

Участь у розробленні та реалізації загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель відповідно до п. а) ст. 14 і п. в) ст. 15 ЗК покладено на центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, а також на центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Такими органами є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди), що діє на підставі Указу Президента України від 10 лютого 2005 року та Державний комітет України із земельних ресурсів (Держкомзем), утворений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1992 року за № 000. Відповідно до „Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України”, затвердженого вищесказаним Указом Президента України, Мінприроди України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, заповідної справи, а також гідрометеорологічної діяльності. Одним з основних завдань, покладених на Мінприроди України є забезпечення реалізації державної політики, здійснення комплексного управління та регулювання у сфері охорони і використання земель як складової природних ресурсів, а також здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону земель. Згідно підпункту 3 пункту 4 положення про Мінприроди України, останнє організовує розроблення і реалізацію загальнодержавних програм з охорони, раціонального використання та відтворення земельних ресурсів як базисної складової навколишнього природного середовища.

У складі Мінприроди України існують такі урядові органи державного управління: Державна екологічна інспекція та Державна служба заповідної справи, утворені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України „Про утворення урядових органів державного управління у складі Міністерства екології та природних ресурсів” від 14 березня 2001 року за № 000. Ці урядові органи державного управління діють на основі „Положення про Державну екологічну інспекцію”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 року за № 000 та „Положення про Державну службу заповідної справи”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 року за № 000. Відповідно до покладених на неї завдань, Державна екологічна інспекція подає до Мінприроди України пропозиції щодо розроблення та виконання загальнодержавних з охорони та відтворення земельних ресурсів. Державна служба заповідної справи бере участь в організації розроблення і реалізації державних цільових та міжнародних програм і проектів, спрямованих на розвиток заповідної справи, формування національної екологічної мережі.

У сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення центральним органом державної влади є Міністерство аграрної політики (Мінагропром), створене відповідно до указу Президента України від 7 червня 2000 року за № 000/2000. Згідно з підпунктом 21 пункту 4 „Положення про Міністерство аграрної політики України”, затвердженого названими указом, Мінагрополітики разом із Держкомземом координує визначення основних напрямів державної політики у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення.

Проте основним центральним органом державної виконавчої влади, на який лягає тягар розробки та реалізації загальнодержавних програм використання та охорони земель є Державний комітет України по земельних ресурсах. Порядок використання коштів державного бюджету, які виділяються для проведення земельної реформи, збереження, відтворення та забезпечення раціонального використання земельних ресурсів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 2005 р. за № 000 розробляє механізм використання коштів державного бюджету, які виділяються Держкомзему як їх головному розпоряднику за бюджетною програмою „Збереження, відтворення та забезпечення раціонального використання земельних ресурсів”. Держкомзем формує і затверджує в межах коштів, що передбачаються щороку в державному бюджеті для виконання бюджетних програм, плани заходів щодо збереження, відтворення та забезпечення раціонального використання земельних ресурсів з урахуванням таких пріоритетних напрямів: 1) проведення інвентаризації та нормативної грошової оцінки земельних ділянок населених пунктів та земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів; 2) розроблення проектів землеустрою щодо визначення державного кордону; 3) розроблення проектів організації території сільськогосподарських підприємств та видача державних актів на право власності на земельні ділянки; 4) виготовлення бланків державних актів на право власності на земельні ділянки та постійне користування земельними ділянками, підготовка науково–технічних розробок, документів щодо методичного забезпечення і проектів нормативно–правових актів у сфері регулювання земельних відносин; 5) проведення вишукувальних робіт, розроблення проектної документації та здійснення на їх основі: будівництва і реконструкції протиерозійних споруд; консервації деградованих і малопродуктивних угідь; поліпшення малопродуктивних угідь; рекультивації порушених земель.