Методична служба – школі (стр. 13 )

1. Загальні відомості

Ä Школа, клас, урок, учитель, дата проведення уроку, тема і тип уроку.

Ä Особливості попереднього уроку (характер занять).

Ä Обладнання уроку.

Ä Кількість учнів у класі.

Ä Підготовка приміщення (освітленість, температура, провітрюваність).

2. Підготовка до уроку і керування увагою учнів

Ä Як було організовано увагу учнів, які засоби і прийоми були застосовані вчителем?

Ä Привернення уваги учнів до предмета занять.

Ä Який тип уваги переважав на уроці? Чому?

Ä Особливості уваги учнів класу (зосередженість, розподіл, стійкість, переключення).

Ä Засоби, використані вчителем для керування увагою учнів класу.

Ä Особливості уваги окремих учнів. Індивідуальний підхід при організації уваги окремих учнів.

Ä Забезпечення уваги як риси особистості школяра.

Ä Особливості уваги вчителя: величина обсягу, стійкість, ступінь концентрації, розподіл, переключення.

3. Керування відчуттями і сприйняттями учнів

Ä Види відчуттів, які задіяні на уроці (зорові, слухові, рухові тощо).

Ä Розвиток відчуттів у конкретних формах діяльності на уроці.

Ä Задіяння в роботі аналізаторів як умови утворення багатоманітних зв’язків у корі великих півкуль.

Ä Керування видами відчуттів.

Ä Керування відчуттями учнів при демонструванні наочних посібників (макети, карти, діаграми, таблиці і т. ін.) і під час роботи на класній дошці.

Ä Забезпечення взаємодії двох сигнальних систем як найважливішої умови осмисленості відчуттів.

Ä Опора на попередній досвід і його використання для керування відчуттями учнів.

Ä Розвиток спостережень і спостережливості як риси особистості школяра.

Ä Урахування індивідуальних особливостей сприйняття учнів (аналітичний, синтетичний, аналітико-синтетичний, емоційний типи).

4. Розвиток мовлення й уяви на уроці

Ä Самостійність мовлення учнів, емоційність, виразність, послідовність і переконливість, уміння висловити головне.

Ä Правильність побудови речень, багатство словника учнів.

Ä Ступінь оволодіння навичками усної розповіді і специфічною термінологією предмета.

Ä Наявність слів-паразитів, розвиток мовлення дітей учителем.

Ä Особливості мови вчителя: дикція, емоційна виразність, насиченість.

Ä Темп мовлення.

Ä Переконаність.

Ä Стан працездатності учнів відповідно до мовлення вчителя (темп, висота голосу, чіткість чи нерозбірливість).

5. Розвиток інтересів, почуттів і волі учнів на уроці

Ä Емоційність мовлення і жестикуляція як показник ставлення учнів до навчального матеріалу.

Ä Опора на яскраві позитивні емоційні переживання при формуванні світогляду учнів.

Ä Прояв і розвиток вищих почуттів: інтелектуальних, моральних, естетичних.

Ä Розвиток почуттів колективізму, обов’язку, товариськості, поваги до праці й людей. Формування емоційного ставлення до навчання як до виконання важливого суспільного обов’язку.

Ä Особливості емоційного сприйняття учнями вчителя: жести, міміка, поза, вміння керувати собою і своїми почуттями, місцезнаходження у класі.

Ä Уміння пов’язати інтереси учнів із цілями навчання.

Ä Формування і розвиток вольових рис характеру учнів на уроці: вміння планувати і контролювати свої дії; витримка й наполегливість у навчальній роботі.

Ä Вольові риси характеру вчителя: організованість, зібраність, впевненість, самоконтроль, урівноваженість.

6. Формування вмінь, навичок на уроці

Ä Які вміння і навички формувалися в учнів на уроці?

Ä Чи здійснювались основні закономірності у формуванні навичок: усунення зайвих рухів і м’язового напруження під час формування складних рухових і розумових навичок?

7. Керування пам’яттю і розумовою діяльністю учнів

Ä Характер запитань учителя, звернених до учнів (обсяг запитань, ступінь розуміння їх учнем, системність і послідовність запитань, чи відображено в них логіку змісту навчального предмета, чи стимулювали ці запитання до самостійних суджень, висновків, узагальнень тощо).

Ä Наскільки свідомо засвоїли учні пройдений матеріал, який ступінь самостійності їхніх відповідей, точність і повнота реконструкції матеріалу у відповідях.

Ä Уміння оперувати фактами і прикладами з життя, застосовувати знання в практичній діяльності.

Ä Ступінь засвоєння понять.

Ä Чи не було помилок у засвоєнні понять?

Ä Доцільність використання індуктивного або дедуктивного шляху повідомлення нових знань.

Ä Врахування вікових особливостей мислення учнів (образність мислення, ступінь розвитку абстракції тощо).

Ä Які якості мислення учнів учитель розвивав на уроці?

Ä Врахування індивідуальних особливостей мислення учнів.

Ä Засоби, які забезпечують міцність свідомого запам’ятовування: встановлення причин і наслідків, використання порівнянь, зіставлень.

Ä Виділення основного, структурне оформлення матеріалу, взаємодія слова і засобів наочності при запам’ятовуванні.

Ä Індивідуальний підхід при забезпеченні міцного запам’ятовування: урахування відмінностей у продуктивності, швидкості, точності, міцності, у способах запам’ятовування, типах пам’яті учнів.

Ä Особливості мислення і пам’яті вчителя.

Ä Роль наочного демонстрування та словесного пояснення при формуванні вмінь та навичок.

Ä Контроль за виконанням вправ, дозування їх.

Ä Виправлення й аналіз помилок як допомога у формуванні навичок.

Ä Умови, що забезпечують гнучкість і міцність засвоєння навичок: можливість зміни способу дії при зміні умов її виконання, різноманітність умов застосування навичок.

Ä Попередження виникнення і розвитку інтерференції та деавтоматизації навичок.

Ä Виховання навичок поведінки учнів: трудових, гігієнічних тощо.

Ä Особистий приклад учителя як джерело формування навичок у дітей.

8. Формування індивідуально-типологічних
особливостей учнів на уроці

Ä Здійснення індивідуального підходу до учнів, яких можна віднести за всіма ознаками вищої нервової діяльності до сильного типу (стійке перенесення фізичних та розумових навантажень тощо).

Ä Індивідуальна робота з дітьми, в яких є ознаки слабкого типу (заохочення активності, розвиток упевненості у своїх розумових і фізичних силах, поступове залучення до діяльності, що передбачає переборення посильних труднощів).

Ä Підхід до дітей з переважанням збуджувального процесу (розвивати вміння стримувати себе, самовладання, зваженість у рухах і роботі, наполегливість).

Ä Підхід до дітей із недостатньою рухливістю нервових процесів: чергування збудження і гальмування, частий перехід від одного виду занять до іншого, розвиток активності, ініціативи, самостійності.

Ä Вияв на уроці індивідуально-типологічних особливостей учителя, вміння переборювати недоліки свого темпераменту.

9. Психічний стан учнів на уроці

Ä Наскільки вдалося підтримувати на уроці стан активності всього класу і окремих учнів, наявність уваги, інтересу, готовності виконувати вимоги і вказівки вчителя, проявляти самостійність.

Ä Вищі вияви активності: поза, міміка, вокальна міміка.

Ä Які небажані емоційні ситуації виникли під час уроку, їхні причини (втома, розсіяність, невпевненість, страх, озлобленість тощо)?

Ä Здійснення індивідуального підходу на уроці.

Ä Попередження появи небажаних психічних станів.

Ä Настрій і психічний стан самого вчителя.

Висновки і пропозиції

Ä Чи сприяв урок психічному розвитку учнів?

Ä Підкреслити особливо вдалі моменти уроку щодо розвитку психіки учнів.

Ä На які аспекти роботи з формування здорової психіки учнів на уроці необхідно звернути особливу увагу?

Контроль стану викладання
навчальних предметів[2]

Розпочинати підготовку потрібно з визначення: місця вивчення даного предмета в курсі школи; завдань, які стоять перед учителем; мети і завдань перевірки стану викладання та якості знань учнів. Для цього вивчають нормативні документи, тобто навчальний план, програму даного предмета і, якщо є, то концепцію відповідного напрямку освіти. За умови наявності факультативів аналізують і їхню документацію.

На основі вивчених документів необхідно скласти план-графік контролю, в який доцільно закласти таку інформацію: прізвище вчителів, дати відвідування уроків, проведення позакласних заходів з предмета, контрольних та лабораторних робіт, перевірки документації, хто із членів адміністрації здійснюватиме контроль.

План-графік контролю за якістю викладання та якістю знань учнів з певного предмета може мати такий вигляд:

Прізвище, ім’я, по батькові вчителя

Об’єкт контролю

Уроки

Позакласні заходи

Контрольні, лабораторні роботи

Навчальна документація

*

*

*

*

*) Умовні позначення: Д – директор; ЗНВР – заступник з навчально-виховної роботи; ЗВР – заступник з виховної роботи.

Під час контролю за станом викладання навчального предмета слід вивчити шкільну документацію, яка стосується вчителя, а саме:

1) атестаційну кваліфікаційну характеристику. Це дає можливість врахувати рекомендації та положення характеристики під час вивчення професійного зростання вчителя;

2) розпорядчі документи про вивчення стану викладання та якість знань із даного предмета з метою перевірки їх виконання;

3) розклад уроків і позакласних форм роботи та навантаження з метою складання оптимального плану-графіка контролю;

4) ті розділи річного плану роботи школи, які безпосередньо стосуються даного навчального предмета (виховна, спортивно-оздоровча робота, наукова робота в школі). Це дає інформацію про позакласну роботу вчителя з предмета.

Необхідно також ознайомитися із результативністю роботи вчителя до початку фронтального контролю (за наслідками зрізів знань, директорських контрольних робіт, олімпіад, конкурсів, підсумкових та оцінок за чверть). Наявність цієї інформації дає можливість порівняти попередні результати роботи вчителя з наслідками наступної перевірки якості знань учнів.

З метою гуманізації процесу управління, плануючи перевірку, вивчити та врахувати психологічні, інтелектуальні, фізичні особливості вчителя.

З метою об’єктивної оцінки діяльності учителя визначити рівень навчально-матеріальної бази даного предмета та можливостей, які надає вчителю обладнання навчального кабінету, та перевірити наявність:

Ä необхідних технічних засобів навчання з метою забезпечення наочності та економії часу;

Ä необхідного демонстраційного і лабораторного обладнання, що дозволяє забезпечити виконання програми;

Ä дидактичного та роздаткового матеріалу, довідкової та науково-популярної літератури;

Ä нестандартного обладнання (можливо, розробленого самим учителем), яке дозволяє оптимізувати навчальний процес.

Допоміжний матеріал з аналітико-узагальнюючої діяльності
адміністрації навчального закладу

Аналіз виконання навчальних планів і програм

1. Послідовність вивчення навчального матеріалу та дотримання кількості годин, визначених програмою на кожну тему (відповідність вивчення матеріалу календарному плануванню).

2. Кількість годин, запланованих до початку перевірки (доцільно на час перевірки підготувати довідку, з якою звірити фактично проведене число уроків). Кількість фактично проведених уроків.

3. Виконання обов’язкового мінімуму практичних і лабораторних робіт (за програмою, фактично).

4. Виконання обов’язкового мінімуму контрольних робіт, творів (за програмою, фактично).

5. Використання за призначенням годин, які відведено на повторення матеріалу, розв’язання задач (уроки повторення, уроки повторно-узагальнюючі).

6. Проведення консультацій, передбачених навчальними планами.

7. Проведення заліків і система роботи з ліквідації прогалин у знаннях.

Перевірка ведення класного журналу

1. Виконання навчального плану: кількість уроків за навчальним планом; фактично проведено.

2. Виконання навчальних програм: зміст вимог програм до тем та фактичне відображення їх у журналі; відповідна кількість проведених творчих, контрольних, практичних, лабораторних робіт.

3. Система перевірки та оцінки знань учнів: стан поточної успішності; кількість оцінок у невстигаючих і встигаючих учнів; чи виставляються оцінки за письмові, контрольні, практичні роботи.

4. Своєчасність і правильність оформлення записів у журналі. Зміст, характер і обсяг домашнього завдання; диференційований підхід до учнів.

5. Відвідування уроків учнями.

6. Якість знань учнів: об’єктивність оцінки знань, відповідність поточних оцінок оцінкам за контрольні роботи.

7. Культура ведення журналу.

Перевірка роботи вчителя із зошитами

1. Система письмових робіт учнів (домашніх, класних тощо).

2. Зміст робіт, його відповідність вимогам програм, рівень складності робіт, які виконуються.

3. Наявність диференційованого, індивідуального підходу до робіт учнів.

4. Обсяг і характер робіт.

5. Якість знань, умінь і навичок на підставі письмових робіт, грамотність учнів.

6. Перевірка зошитів учителем; періодичність перевірки у сильних і невстигаючих учнів. Якість перевірки. Якість виправлення помилок учителем.

7. Оцінка письмових робіт. Характер оцінки. Дотримання нормативних вимог до оцінки письмових робіт.

8. Система роботи над помилками. Її результативність.

9. Дотримання єдиного орфографічного режиму: почерк, каліграфія учнів, зовнішній вигляд, культура ведення зошита.

Деякі специфічні вимоги до викладання
та знань учнів із навчальних предметів

Навчальні предмети гуманітарного циклу

Українська мова та література, зарубіжна література