Методична служба – школі (стр. 9 )

Дидактичний аналіз уроку:	Ä це аналіз основних дидактичних категорій (реалізація принципів дидактики, добір методів, прийомів і засобів навчання і виховання школярів, ди-
дактична обробка навчального матеріалу уроку, педагогічне керівництво самоосвітньою пізнавальною діяльністю учнів тощо); Ä включає в себе аналіз таких елементів уроку: Ø постановка мети; Ø додержання принципів дидактики; Ø логіка навчального матеріалу; Ø логіка процесу навчання; Ø використання засобів та методів навчання; Ø активізація пізнавальної діяльності учнів; Ø організація самостійної роботи; Ø реалізація принципу єдності навчання і виховання.
Психологічний аналіз уроку передбачає вивчення:	Ä психологічного клімату на уроці; Ä педагогічного такту учителя;
Ä ставлення учнів до навчання; Ä стосунків між учителем та учнями; Ä рівня впливу вчителя на учнів; Ä характеру взаємодії учасників навчального процесу (симпатії, антипатії, гумор); Ä інтересу учнів до предмета, до теми уроку; Ä емоційного настрою учнів; Ä врахування вчителем під час уроку психолого-фізіологічних особливостей учнів, їх уподобань, запитів, нахилів, потреб; Ä коригування вчителем процесу саморозвитку учня; Ä застосування прийомів релаксації, тренінгу; Ä сприяння вчителем розвитку пам’яті, уваги, мислення школярів.
Виховний аналіз уроку передбачає:	Ä вивчення рівня загального розвитку та вихованості дитини; Ä вивчення міри та якості виховного впливу уроку на учнів;
Ä аналіз впливу таких виховних факторів уроку, як емоційний фон, моральний потенціал уроку, естетичне забезпечення тощо; Ä спостереження за вихованням волі, уваги, зосередженості, посидючості, працездатності, застосування прийомів наукової організації праці школярів.
Методичний аналіз уроку включає:	Ä вивчення діяльності та взаємодії вчителя і учнів у основних структурних компонентах уроку;
Ä розгляд сукупності прийомів та методів діяльності вчителя і учнів на етапі формування понять та способів навчальної дії.
Організаційний аналіз уроку включає:	Ä вивчення прийомів організації заняття; Ä рівень оснащеності уроку наочними посібниками;
Ä ефективність використання ТЗН; Ä ведення вчителем документації; Ä раціональність використання часу уроку; Ä виконання санітарно-гігієнічних норм тощо.

Комплексний аналіз уроку передбачає оцінку:

1) зовнішньої готовності вчителя та учнів;

2) внутрішної, психологічної налаштованості учнів;

3) організаційних дій вчителя (за потреби);

4) планування вчителем та оголошення учням навчального, виховного і розвивального завдань уроку;

5) актуалізацію знань і способів діяльності учнів;

6) застосування вчителем методів проблемного навчання (пошукового, дослідницького, проблемного викладу);

7) використання проблемних методів у навчання;

8) співвідношення діяльності вчителя і діяльності учнів;

9) обсягу і характеру самостійних робіт учнів та співвідношення репродуктивних і продуктивних самостійних робіт;

10) врахування вчителем рівнів актуального розвитку учнів і зон найближчого їх розвитку;

11) підходів до поліпшення в учнів позитивної мотивації навчання;

12) постановку вчителем проблемних запитань, створення проблемних ситуацій, показ їх вирішення;

13) володіння вчителем способами створення проблемних ситуацій;

14) дотримання правил постановки навчальної проблеми;

15) використання підручника, співвідношення репродуктивної й частково пошукової роботи з ним;

16) відповідності підібраної наочності вимогам проблемного навчання;

17) формування спеціальних і загальних навчальних умінь учнів;

18) наявності в учнів пізнавальних умінь (формулювання проблеми, висування та обґрунтування гіпотези, пошук способів доказу або спростування гіпотези, перевірка правильності її рішення);

19) уміння учнів здійснювати логічні операції;

20) розвитку пізнавальних здібностей учнів на кожному етапі уроку;

21) труднощів, які виникли в учнів, причини їх виникнення та способи усунення;

22) відповідності вимог проблемно-розвивального навчання домашній роботі учнів;

23) врахування вчителем індивідуальних особливостей, здібностей і рівнів підготовленості учнів та запропоновані диференційовані завдання;

24) розвитку волі, інтелекту, емоцій, пізнавальних інтересів, мовлення, пам’яті, самостійності мислення учнів;

25) загальної результативності уроку.

Підходи до аналізу уроку

Лінійний (поетапний):	досягнення та недоліки виділяються в хронологічному порядку.
Поелементний:	передбачає виділення та аналіз таких елементів, як зміст, методи та форми навчання. Він здійснюється без урахування отриманих реальних результатів на уроці. Цей аналіз не дозволяє виявити істотні причини недоліків, тому що ведеться без оцінки взаємозв’язку розв’язання завдань на кожному етапі.
Системний:	спрямований на встановлення причин, які викликали як позитивні, так і негативні результати, а на цій основі - пошук шляхів та засобів вдосконалення уроку.

Педагогічний аналіз уроку

Педагогічний аналіз уроку − це професійний вид діяльності керівника, який вимагає спеціальної методичної підготовки, хорошого знання теорії уроку, розуміння принципів навчання та побудови уроку, конкретних вимог, що випливають із цих принципів.

Види педагогічного аналізу уроку

Характеристики	Види педагогічного аналізу
Оперативний	Тематичний	Підсумковий
1. Мета	Щоденний та щотижневий аналіз основних показників навчально-виховного процесу; виявлення причин порушень процесу його протікання й вироблення на цій основі рекомендацій з усунення цих причин. Інформаційне забезпечення тематичного і підсумкового контролю.	Забезпечення функції регулювання за допомогою рекомендацій щодо впорядкування, систематизації та переведення окремих елементів навчально-виховного процесу в якісно новий стан, підготовка матеріалів для підсумкового аналізу.	Оцінка результатів діяльності всіх ланок шкільної системи за звітний період (семестр, навчальний рік). Визначення головних задач у діяльності шкільного колективу на період, що планується.
2. Джерела	Результати планового контролю, незаплановані спостереження і бесіди керівників школи з учителями.	Плановий контроль, оперативна інформація, матеріали оперативного аналізу, особисті спостереження керівників відповідно до поставленої мети.	Дані систематичного аналізу проведеного контролю. Запис відвіданих уроків і позакласних заходів, аналіз учнівських зошитів, контрольних робіт, щоденників, результати державних підсумкових атестацій.
3. Зміст	Оперативна оцінка роботи школи за день, місяць, тиждень; виявлення причин тих чи інших негативних відхилень у якості навчання і знань учнів від визначених програмою. Аналіз стану дисципліни за день, тиждень. Аналіз стану відвідування, підготовка рекомендацій для прийняття управлінського рішення, визначення кола питань для тематичного і підсумкового аналізів.	Дослідження стану найбільш важливих ланок педагогічного процесу, взаємозв’язку навчання і виховання на уроках та в позаурочний час; вивчення рівня вихованості учнів. Об’єктивна оцінка знань учнів, вивчення системи роботи окремих учителів, аналіз якості викладання з окремих предметів чи групи предметів (освітньої галузі).	Дослідження стану найбільш важливих вузлових проблем з усіх ланок шкільної системи; вивчення рівня освіченості, виховання і розвитку учнів за певний період; оцінка ефективності реалізації навчальних програм.
4. Особливості	Інтуїція та досвід керівників. За допомогою даного аналізу не завжди можна виявити глибокі причини. Основними формами навчальної діяльності, які підлягають оперативному аналізу, є урок і позакласні заходи. Виступає основою для наступних видів педагогічного аналізу.	Дозволяє більш глибоко проникати в сутність тих чи інших сторін педагогічного процесу, об’єктивно їх оцінювати і на цій основі встановлювати шляхи усунення перешкод. Як і оперативний аналіз, дозволяє вивчати лише окремі елементи системи. Основним інструментом є вивчення і узагальнення передового педагогічного досвіду. На його основі створюються передумови для переведення навчально-виховного процесу на якісно новий рівень.	Носить перспективний характер. Найбільш складний вид аналізу, тому повинен здійснюватися директором школи. Вимагає ретельної й тривалої попередньої підготовки. Даний вид аналізу − головна передумова розвитку школи, основна умова циклічності управління.

Системний аналіз уроку

При всій різноманітності схем та програм аналізу уроку, в основу більшості з них покладено принцип системності. Оскільки урок - це цілісна система, що складається із взаємопов’язаних, взаємодіючих частин, які забезпечують підсумкових результат, тому його оцінка вимагає системного підходу.

Системний аналіз уроку - це розгляд уроку як єдиної системи з погляду розв’язання головного дидактичного завдання одночасно з вирішенням розвивальних завдань уроку, забезпечення формування знань, умінь і навичок, засвоєння учнями способів навчання.

Ознаки уроку як системи:	1) наявність компонентів, що утворюють систему (мета, зміст освіти, принципи навчання та виховання, методи, прийоми, засоби та форми організації пізнавальної діяльності, результат);
2) взаємозв’язок та взаємодія компонентів між собою; 3) наявність системоутворюючого елементу - дидактичної мети (завдання освіти розв’язуються через зміст навчального матеріалу, через методи навчання та форми організації пізнавальної діяльності учнів); 4) цілісність (наявність тісних зв’язків між елементами, відсутність одного компонента руйнує всю систему).

Компоненти системного підходу до аналізу уроку
(за )

Аналіз зовнішніх зв’язків уроку:	Ä визначення місця і мети уроку в межах теми, яка вивчається, або в межах розділу програми;
Ä визначення характеру зв’язку уроку з попередніми та наступними уроками; Ä виділення можливих міжпредметних зв’язків.
Аналіз триєдиної мети уроку:	Ä аналіз складу триєдиної мети; Ä зміст пізнавального, виховуючого та розвиваючого аспектів мети;
Ä визначення відповідності мети уроку темі, яка вивчається; Ä аналіз взаємодії аспектів триєдиної мети; Ä визначення відповідності виховуючого та розвиваючого аспектів мети можливостям відібраного вчителем змісту навчального матеріалу; Ä визначення реальності сформованої для даного уроку мети; Ä висновок про те, наскільки глибоко триєдина мета усвідомлена вчителем.
Морфологічний аналіз уроку:	Ä визначення елементів навчально-виховних завдань уроку; Ä характеристика навчально-виховного процесу;
Ä поділ навчально-виховного процесу на етапи і визначення навчально-виховних завдань кожного з етапів; Ä характеристика етапів уроку; Ä визначення співвідповідності між собою змісту навчального матеріалу, методів навчання, форм організації пізнавальної діяльності учнів; Ä визначення відповідності етапів навчально-виховного процесу змісту навчально-виховних завдань уроку; Ä визначення результативності етапів навчально-виховного процесу та уроку в цілому; Ä визначення компонента, який забезпечує єдність етапів уроку.
Функціональний аспект аналізу уроку:	Ä визначення на основі виділених способів взаємодії змісту навчального матеріалу, методів та організаційних форм навчання, механізмів формування реального результату на всіх етапах навчально-виховного процесу;
Ä визначення рівня реалізації поставленої мети уроку; Ä визначення факторів, що впливають на якість як окремих етапів, так і уроку в цілому; Ä визначення відповідності реального результату кожного етапу навчально-виховного процесу триєдиній меті уроку.
Аспект оцінки кінцевого результату уроку:	Ä аналіз якості знань, умінь та навичок, отриманих учнями на уроці; Ä оцінка результативності досягнення освітнього компонента триєдиної мети;
Ä оцінка результативності виховного компонента триєдиної мети; Ä оцінка досягнення розвиваючого компонента триєдиної мети; Ä оцінка результативності додаткових (часткових) завдань уроку; Ä формулювання остаточних висновків про результативність уроку; Ä загальна оцінка уроку та формулювання пропозицій вчителю.

Методика аналізу уроку з позицій системного підходу

Методика системного аналізу уроку досліджує:

Ä два види структурних компонентів уроку: етапи уроку та елементи;