Дотримання норм міжнародного права полягає в утриманні від дій, заборонених міжнародно-правовим актом. Це виконання нормативних розпоряджень забороняючого характеру, реалізація норм заборони. Міжнародно-правові норми можуть реалізовуватися шляхом дотримання лише в юридичне передбачених випадках, інакше суб'єкт правовідносин своїм утриманням від певних дій може порушити норму, її правове розпорядження.
Часто реалізація норм міжнародного права способом дотримання відбувається зовні не помітно. Відсутність дії з боку суб'єктів свідчить, що вони втілюють норму в життя (невтручання у внутрішні справи держави, нерозповсюдження ядерної зброї, відмова від виробництва ядерних компонентів, припинення співробітництва з державою-порушницею в умовах оголошення блокади тощо).
Суб'єктами дотримання, виконання і використання норм міжнародного права є всі суб'єкти міжнародного права без винятку.
Виконання норм міжнародного права передбачає активну дію суб'єкта по реалізації нормативних зобов'язань. При виконанні суб'єкти міжнародних правовідносин зобов'язані своїми діями цілеспрямовано здійснювати нормативні розпорядження і тим самим сприяти добросовісній реалізації права. Виконання завжди супроводжується активними діями суб'єкта міжнародних правовідносин, тому нормативно-правове розпорядження більш ретельно регламентує поведінку суб'єктів, ніж при дотриманні. Виконання характеризується конкретними зобов'язаннями і визначеними діями. Такі норми переважають в міжнародному гуманітарному праві, в сфері визначення прав людини, співробітництва в боротьбі зі злочинністю, визначення статусу території тощо.
Активна дія суб'єкта правовідносин характерна і для реалізації норм міжнародного права способом використання. Йдеться про реалізацію суб'єктивних юридичних права, можливостей,
© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001
89 наданих нормою міжнародного права. При використанні суб'єкт міжнародних правовідносин
сам вибирає варіант поведінки під час реалізації юридичне визначених можливостей.
Використання характерне для норм, що встановлюють правосильність суб'єкта міжнародного права. Це, як правило, диспозитивні норми міжнародного права.
В кожного способу є свої труднощі. При виконанні і дотриманні норм міжнародного права не завжди добросовісно діють суб'єкти, часто важко встановити міру відповідальності, не спрацьовують санкції. При використанні норм суб'єкти переходять за межі і без того широко передбачених варіантів поведінки, діють всупереч цілям договору тощо.
Реалізація норм міжнародного права має організаційно-правові механізми забезпечення на міжнародному і внутрішньодержавному рівні, які доповнюють один одного.
12.3. Міжнародно-правовий механізм реалізації норм міжнародного права
В міжнародно-правовому механізм реалізації норм міжнародного права виділяють два компоненти:
а) нормативно-правовий, направлений на юридичне забезпечення реалізації норм МП;
б) інституційний компонент, який сприяє такій реалізації.
Нормативно-правовий компонент є міжнародно-правовою основою реалізації норм
міжнародного права. Завдання нормативно-правового компоненту:
а) визначення суб'єктів, відповідальних за реалізацію і нормативне забезпечення їх
відповідних дій (правозабезпечення);
б) з'ясування змісту вказаних норм, мети їх застосування і основних параметрів можливої
дії (тлумачення);
в) нормативне забезпечення обробки інформації, яка визначає поведінку суб'єкта
реалізації (міжнародний контроль);
г) нормативне забезпечення індивідуальних або колективних дій суб'єктів по реалізації
норм міжнародного права (правозастосування).
Визначення суб'єктів, відповідальних за реалізацію і нормативне забезпечення їх відповідних дій може мати прогнозований і кінцевий характер. Держави можуть вдатися до тимчасового нормативного забезпечення реалізації, з метою з'ясування ефективності норм, тобто чи можна їх прийняти остаточно.
Кінцева нормотворчість повністю забезпечує правовий механізм реалізації норм МП. Відбувається одночасно з прийняттям основних норм міжнародного права або процесі їх реалізації, коли встановлюються прогалини в нормативному забезпеченні реалізації норм МП.
О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001
90
Важливу місце в забезпеченні реалізації норм міжнародного права займає міжнародно-правове тлумачення. Розрізняють два основних види тлумачення: офіційне (має юридичну силу) і доктринальне. Офіційне тлумачення поділяють на:
а) автентичне (встановлюється сторонами договору);
б) судове або казуальне (дається на прохання сторін договору міжнародними судовими
органами).
Віденська конвенція про право міжнародних договорів виділяє основні і додаткові об'єкти тлумачення. До основного об'єкту тлумачення відноситься міжнародний договір і його додатки, угоди та інші документи прийняті в зв'язку з укладенням основного договору. До об'єкту додаткового тлумачення відносяться підготовчі матеріали основного договору і обставини його укладення.
Основні правила тлумачення норм міжнародного права кодифіковані Віденською конвенцією про право міжнародних договорів. Ними є:
1) тлумачення повинно здійснюватися у відповідності з основними принципами і
нормами міжнародного права;
2) тлумачення повинно бути добросовісним, чесним;
3) необхідно враховувати наміри всіх сторін договору;
4) всі умови договору тлумачаться у взаємному зв'язку;
5) правило єдності тлумачення тобто однакового розуміння для всіх сторін і всіх
випадків;
6) вирази з подвійним смислом слід розуміти в тому смислі, при якому цей вираз потягне
за собою які-небудь правові наслідки;
7) вираз з подвійним смислом необхідно розуміти в тому смислі, який найбільше
підходить до змісту договору;
8) вираз з подвійним смислом необхідно тлумачити відповідно до правових звичаїв, які
становились, виходячи з загальноприйнятих умов;
9) тлумачення повинно бути ефективним і його результати вести до досягнення
поставленої мети;
10) при тлумаченні договору, сумнів на боці того, хто добився визнання умов з подвійним
смислом;
11) договір повинен тлумачитись в світлі його об'єкту і цілей;
12) не можна тлумаченням обмежувати права однієї з сторін договору;
13) сумнів тлумачиться на користь зобов'язаної сторони;
14) при тлумаченні спеціальні норми мають перевагу над загальними та ін.
Способи тлумачення поділяють на:
© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001
91
1. Граматичне або словесне. Вияснення смислу норми через аналіз її тексту з точки
зору його етимології (морфології), лексики, синтаксису, стилістики. Коли договір укладено на двох і більше мовах, де всі тексти однаково автентичні, тлумачення повинно бути сумісним з усіма текстами.
2. Історичне. Співставлення тексту нового договору з попередньою угодою, вивчення
матеріалів, які передували укладенню договору (дипломатичної переписки, документів
переговорів або конференції тощо), обставин створення норми і ситуації на період її
застосування та ін.
3. Логічне. Аналіз змісту норми законами і правилами логіки через поняття і категорії та
їх співвідношення.
4. Систематичне. Аналіз норми як елементу системи норм договору і міжнародного права
в цілому. Співвіднесення цієї норми з основними принципами і нормами сучасного
міжнародного права
5. Спеціально-юридичне. Встановлення правових особливостей норми міжнародного
права (кола її суб'єктів, юридичної сили, терміну дії тощо) та ін.
Важливою умовою забезпечення реалізації норм міжнародного права є міжнародний контроль. Суть контролю полягає в зборі і оцінці інформації, виясненні фактичних обставин діяльності суб'єктів міжнародного права по реалізації міжнародно-правових норм. Контроль може бути локальним (партикулярним), регіональним і універсальним. Міжнародний контроль здійснюється як індивідуально, так і колективними зусиллями держав. Він може бути спеціальним, тобто стосовно певної конвенції і загальним. Результати контролю оформлюються в доповіді, повідомленні, резолюції, які можуть мати певні правові наслідки.
Правозастосовче сприяння реалізації норм міжнародного права є індивідуальною або колективною діяльністю суб'єктів міжнародного права по втіленню норм в життя. До неї вдаються на випадок порушення передбаченого процесу реалізації норми міжнародного права. Повноваження здійснювати Правозастосовче сприяння реалізації норм міжнародного права мають Рада Безпеки ООН, Міжнародний Суд ООН інші міжнародні судові установи. Здійснюють вони ці повноваження через вияснення фактичних обставин, юридичну кваліфікацію і прийняття рішення.
Таке рішення може бути прийняттям конкретного правозастосовчого акту рекомендаційного або обов'язкового характеру (рішення Ради Безпеки, міжнародних судових установ тощо).
12.4. Внутрішньодержавний механізм реалізації норм міжнародного права
Внутрішньодержавний механізм реалізації норм міжнародного права складається з: національного нормативно-правового забезпечення;
© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001
92 - інституційного (організаційно-правового) механізму.
Нормативно-правове забезпечення починається з законодавчого визначення ставлення держави до норм міжнародного права. Це може проявитися в проголошенні переваги норм міжнародного права над нормами національного законодавства, визначення міжнародних договорів і звичаїв частиною національного законодавства, невизнання можливостей дії норм міжнародного права у внутрішньодержавній сфері, а тому вироблення спеціальних правових механізмів переведення міжнародних зобов'язань у національно-правові і т. п.
Держави розробляють додаткові правові механізми національно-правового забезпечення ефективності реалізації актів МП:
а) засоби забезпечення юридичної обов'язковості міжнародно-правових актів;
б) засоби інформування про зміст міжнародно-правових актів;
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 |
