Конспект лекцій з основ теорії міжнародного права (стр. 5 )

Як правило особливо виділяються рішення міжнародних судових установ.

Щодо визнання рішення міжнародних судів та арбітражних трибуналів джерелами міжнародного права в науці міжнародного права й досі немає одностайності.

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

16

На відміну від основних джерел, судові та арбітражні рішення не є результатом узгодження воль держав, й відповідно не створюють норми права, але виступає у ролі тлумачення та застосування основних джерел.

В Статуті Міжнародного Суду ООН також передбачено можливість застосування судових рішень у якості допоміжного джерела, але виключно за умови їх обов'язковості лише по конкретній справі та для сторін цієї справи. Судові рішення використовуються лише за згодою обох сторін ех ае^ио еі Ьипо, тобто по справедливості. Однак, і в такому випадку рішення Суду повинні базуватись на діючих міжнародно-правових нормах.

Міжнародна судова та арбітражна практика може підтвердити існуючі міжнародно-правові норми або сприяти появі нових норм міжнародного права.

Особливе місце серед міжнародних судових установ посідає Свропейський Суд з прав людини. В своїх судових рішеннях Суд з прав людини на головне місце поставив свої попередні рішення (прецеденти). Мотивуючи свої судові рішення власними прецедентами, Суд фактично зобов'язав держави їх поважати і виходити з них при аргументації їх позицій у власних справах.

Доктрина міжнародного права. Думка вчених-міжнародників завжди високо цінувалась як засіб встановлення наявності чи відсутності норм міжнародного права. До послуг вчених вдавалися, коли необхідно було дати кваліфіковане тлумачення міжнародно-правових актів. Коли ж держави і міжнародні організації почали широко публікувати міжнародно-правові документи, державні акти, дипломатичні джерела, рішення міжнародних організацій тощо до доктрини як засобу встановлення норми вдаються все менш.

На сьогодні знижується тенденція звернення до вчених з метою отримання їх тлумачення норм міжнародного права. Цю функцію досить успішно виконують міжнародні судові установи, відповідні комітети міждержавних організацій. Міжнародний Суд ООН в своїх рішеннях жодного разу не посилався на доктрину міжнародного права.

Досвід провідних вчених світу широко використовується в діяльності Комісії з міжнародного права ООН. Саме через Комісію вчені мають можливість впливати на правосвідомість і практику держав, а через них і на формування і розвиток міжнародного права. Але проекти Комісії як і доктрини міжнародного права не є джерелами міжнародного права.

Національне законодавство і рішення національних судів на сьогодні не є джерелом міжнародного права.

О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

17 3. СИСТЕМА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

Система міжнародного права - це сукупність принципів і норм міжнародного права, що становлять єдине ціле і які впорядковані на відносно самостійні компоненти: інститути і галузі міжнародного права.

3.1. Співвідношення системи і структури міжнародного права

Система міжнародного права не ідентична його структурі. Основний елемент структури міжнародного права - норма МП.

Структура міжнародного права - це внутрішня організація системи міжнародного права. Структурою міжнародного права є особливі способи зв'язків на рівні норм міжнародного права, інститутів міжнародного права і галузей міжнародного права.

Структура сучасного МІ 111 багаторівнева. Елементарний структурний рівень - це структура норм, компонентний розподіл на рівні інституту і галузі міжнародного права.

Сучасне загальне міжнародне право - центр функціонуючої системи. У взаємодії з ним існують регіональні міжнародно-правові комплекси (європейське право прав людини, право ЄС, комплекс міжамериканських норм права тощо). Значна кількість норм регулюють локальні, партикулярні відносини. Ці норми можуть не вписуватись в певний інститут. Міжнародне право не тільки багатофункціональна система, але й складноструктурована система.

3.2. Система галузей, інститутів та норм міжнародного права

Система норм міжнародного права структурована в багатьох площинах, в тому числі в площині ієрархії його норм. В ієрархічній структурі міжнародного права основні принципи міжнародного права (ОПМП) є головними системоутворюючими засадами цієї системи. ОПМП є індикатором відповідності норм міжнародного права потребам і засадам функціонування системи права. Поза ОПМП не може функціонувати жоден інститут чи галузь і навіть система міжнародного права в цілому.

Загальносистемні інститути міжнародного права - це сукупність норм, яка забезпечує стійкість системи права та не входить структурно до жодної галузі МП. В системі міжнародного права вони є тим ядром, навколо якого формулюються галузі міжнародного права. Такі інститути:

інститут міжнародної правосуб'єктності;

інститут міжнародної правотворчості;

інститут застосування норм міжнародного права;

-  інститут міжнародно-правової відповідальності;

-  інститут відновлення порушених правовідносин.

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

18 Галузь міжнародного права є особливою підсистемою системи міжнародного права,

найбільшим компонентом його структури. Галузь міжнародного права - комплекс однорідних норм певного функціонального призначення.

В міжнародному праві існує певна система поділу на галузі.

ГАЛУЗІ МІЖНАРОДНОГО

Для комплексних галузей міжнародного права характерне "міжгалузеве" регулювання складноструктурованих міжнародних відносин. Комплексні галузі є особливими асоціаціями норм права, які можуть функціонувати в сфері суміжних об'єктів правового регулювання.

Компонентами галузей міжнародного права є інститути права. Інститут регулює певний вид міжнародних відносин відповідної галузі. Інколи інститути регулюють міжгалузеву сферу відносин. В таких випадках вони функціонують як міжгалузеві, прикордонні інститути.

Елементарний поділ системи міжнародного права здійснюється на рівні норми права (див. Гл. У).

Схематично систему міжнародного права можна відобразити так:

НОРМА		ІНСТИТУТ		ГАЛУЗЬ
9*	9*

ПІДГАЛУЗЬ

О

п м п

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

19 3.3. Види галузей системи міжнародного права

Види галузей МП, їх місце в системі МП та взаємодія обумовлені як об'єктивними, так і суб'єктивними факторами.

В систему МП, яка має об'єктивний характер входять основні принципи та галузі МП. Єдиного офіційного переліку таких галузей не існує, але можна запропонувати перелік галузей права, що визнається більшістю юристів-міжнародників:

1.  Населення в міжнародному праві.

2.  Правовий режим території в МП.

3.  Право міжнародних договорів.

4.  Міжнародне морське право.

5.  Міжнародне повітряне право.

6.  Міжнародне космічне право.

7.  Дипломатичне та консульське право.

8.  Право міжнародних організацій.

9.  Право міжнародної безпеки.

10.  Гуманітарне право.

11.  Міжнародна боротьба зі злочинністю.

12.  Міжнародно-правова відповідальність.

Система МП є системою відкритого типу. Постійно розширюється коло суб'єктів, а також об'єктів регулювання. Це пов'язано із розвитком вже існуючих галузей права, а також з появою нових. Серед відносно нових галузей права необхідно назвати:

міжнародне право захисту прав людини;

міжнародне економічне право;

міжнародне екологічне право;

міжнародне атомне право тощо.

О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

20 4. НОРМИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

4.1. Поняття та характерні риси норм міжнародного права

Наума міжнародного права — це юридична обов'язкове правило поведінки держав та інших суб'єктів міжнародного права в міжнародних відносинах.

Міжнародно-правові норми (МПН) є універсальною формою існування міжнародного права. Без правової норми немає права.

МПН мають особливий об'єкт і метод регулювання. Об'єктом регулювання МПН є особливий різновид суспільних відносин - відносини між суб'єктами міжнародного права, перш за все суверенними державами і їх об'єднаннями. Ці відносини, у свою чергу, визначають специфіку методу міжнародного-правового врегулювання.

Норми міжнародного права створюються на засадах добровільних угод між його суб'єктами. Внаслідок компромісів, поступок і узгоджень держави приходять до взаємно погодженого рішення про певні правила взаємовідносин. Закріплені у загальновизнаних юридичних формах, джерелах міжнародного права.

Важливою ознакою МПН є те, що більшість із них не має загальнообов'язкового характеру. Група держав не може створити норми для інших держав. Кожна міжнародна угода або звичаєва норма створює об'єктивне право лише для держав, які висловили на те явну або мовчазну згоду.

МПН мають особливу внутрішню структуру: найчастіше вони містять лише диспозицію (правило належної поведінки), рідше - гіпотезу і диспозицію, а санкція, тобто межі відповідальності за порушення диспозиції, як структурний елемент норми - відсутня.

Санкції визначаються самостійним інститутом міжнародного права - інститутом міжнародно-правових санкцій, і застосовуються примусово потерпілими державами індивідуально або колективно стосовно держав правопорушників, або визначаються в конкретних договорах.

Отже, МПН мають такі особливості:

1)  об'єкт регулювання;

2)  метод регулювання;

3)  «погоджувальний», «координаційний» характер МПН;

4)  обов'язковість лише для сторін, які її добровільно визнали;