Лінгвістичні особливості вираження простору почуттів в англійській поезії (порівняльний аспект) (стр. 3 )

·  у вигляді загальної (всеосяжної) точки зору («така просторова позиція припускає зазвичай достатньо широкий кругозір, і тому її можна умовно назвати точкою зору “пташиного польоту”» [63, 86];

·  в німій сцені («випадок, коли поведінка дійових осіб описується як пантоміма: описуються їх жести, але не даються їх слова») [63, 88].

Ця класифікація важлива для нас, оскільки проводить розмежування просторової позиції автора і героя, що в поетичному тексті часто змішується, відбувається уподібнення ліричного суб'єкта, оповідача, ліричного героя і автора, а простір розглядається як сукупність «точок зору».

Підхід, схожий з концепцією , представлений в роботі ікова, який, розглядаючи проблеми аналізу художнього тексту, пише: «Художній простір створюється в літературному творі завдяки зміні ракурсу зображення, положення місця оповідача (розповідача), ліричного «я», їх видалення від того, що зображується, персонажів або, навпаки, наближення до них» [32,33]. Таким чином, проблема художнього простору в тексті зводиться до проблеми сприйняття простору героєм.

відзначає залежність відношення простору реального і представленого в тексті від виду тексту і розглядає тексти «посиленого» типу, тобто художні, релігійно-філософські та інші [61, 13].

іна вважає, що «художній простір, що є образною моделлю дійсності, формується автором і є результатом його вибору, обумовленим певною авторськоюнастановою, жанром твору, часом події, що зображається, часом написання художнього тексту і навіть настроєм письменника» [39, 36].

Аналізуючи художній простір як текстову категорію, вона виділяє два основні типи (реальний і ірреальний простори), які при аналізі ряду інших параметрів (наприклад, тип перспективи) формують таку класифікацію:

1. Реальне

1. 1. Об'єктивне

— відкрите (лінійне / горизонтальна орієнтація / кругова перспектива / перехресна перспектива / секторна перспектива)

— закрите

Суб'єктивне (концептуальне) — характеризує внутрішній світ людини і зовнішній речовий світ.

2. Ірреальне — створює різного роду межі між «верхом — низом», «тут — там», «ліс — будинок», «своє — чуже», «живе — неживе» і т. д.

2. 1. Астральний і інфернальний простори

2. 2. Чарівний і фантастичний простори

2. 3. Задзеркалля

І реальне, і ірреальне простори існують у формах: об'єктивній і суб'єктивній (заснованих на формах обличчя того, що говорить), а також визначеній / невизначеній [39, 223–265].

і пишуть про те, що про простори тексту можна говорити в різних сенсах, зокрема, вони виділяють графічний простір (по ньому можна судити про типи текстів) і семантичний простір (підтексти, алюзії, надтексти, ментальні простори автора і героїв) [26, 23].

Розглядаючи художній простір як складову семантичного простору тексту, [4, 171-176] виділяє шість типів «літературно-художніх моделей простору». При створенні класифікації враховується цілий комплекс характеристик простору (на відміну від решти пропонованих класифікацій, заснованих, як правило, на одному критерії) «По-перше, ступінь і характер об'єктної наповненості літературно-художнього простору; по-друге, явно (неявно) виражений характер взаємодії суб'єкта і навколишнього простору; по-третє, фокус, точку зору спостерігача, зокрема автора і персонажа» [4, 171]:

– психологічний (замкнутий в суб'єктові) простір, при відтворенні його спостерігається занурена у внутрішній світ суб'єкта, точка зору при цьому може бути як жорсткою, зафіксованою, статичною, так і рухомою, такою, що передає динаміку внутрішнього світу суб'єкта. Локалізаторами при цьому зазвичай виступають номінації органів чуття: серце, душа, очі і тощо;

– близьке до реального географічне, зокрема це може бути конкретне місце, обжите середовище: міське, сільське, природне. Точка зору може бути як жорсткою, закріпленою, так і рухомою. Це площинний лінеарний простір, який може бути направленим і ненаправленим, горизонтально обмеженим і відкритим, близьким і далеким;

– точковий, внутрішньо обмежений простір: будинок, кімната, палата і т. п. Це простір якого-небудь певного місця, що має осяжні межі, спостережуваний простір. Точка зору при цьому може бути як статичною, так і динамічною;

– фантастичний простір, наповнений несправжніми з наукової точки зору і з погляду буденної свідомості, істотами і подіями. Воно може мати як горизонтальну, так і вертикальну лінеарную організацію, це чужий для людини простір;

– космічний простір, який характеризується вертикальною орієнтацією, є далеким для людини простором, наповненим вільними і незалежними від людини тілами (Сонце, Місяць, зірки і ін.);

– соціальний простір суб'єкта-діяча, суб'єкта-перетворювача. Це свій для людини, освоєний нею простір, в якому в основному протікає її свідоме життя, здійснюються події, що мають суспільно-громадську обумовленість. Модальність зображення подібного простору може бути різною: від пафосної, оптимістичної до пониженої, іронічної.

відзначає, що виділені типи літературно-художніх просторів не заперечують один одного і найчастіше в цілісному художньому тексті взаємодіють, взаїмопроникають, доповнюють один одного. Художній образ простору «суб'єктивно детермінований, має концептуально-психологічну підставу, що обумовлює його унікальність і своєрідність» [4, 189]. Також виділяються моно - і політопічні просторові структури, статичні і динамічні по характеру зображення, що мають різну просторову перспективу, обумовлену точкою зору автора і особливостями локалізації в просторі персонажів.

Особливо продуктивним представляється його просторовий опис за допомогою опозицій (переважно, бінарних), що пояснюється структурою простої концептуальної структури. Опозиції не тільки можуть стати параметрами опису, але і структурувати матеріал дослідження. Розглядаючи функціонування лексем з просторовою семантикою «далеко / близько», єва виділяє наступні моделі простору, що реалізуються за допомогою цієї опозиції: