Лінгвістичні особливості вираження простору почуттів в англійській поезії (порівняльний аспект) (стр. 7 )

Не можуть уживатися анафорично лише найбільш спеціалізовані дейктичні елементи – я, ти, тут, зараз. формулює цю особливість займенників 1 і 2 особи як «обов'язковість дейктичних займенників» (тобто неможливість повних іменних груп на їх місці). Проте займенники 1 і 2 особи множини можуть містити анафоричний компонент – це відноситься, наприклад, до займенника ми, що позначає того, хто говорить плюс ще когось, зокрема третіх осіб. У вислові типу Маша дала згоду, і скоро ми одружимося займенник ми є одночасно (і окремо) дейктичним і анафоричним.

Ще одна конвенціональна метафора уподібнює письмовий (а іноді навіть і усний) текст фізичному просторові або часу комунікативного акту. На цій метафорі засновані такі вислови, як вище було показано, в останньому випадку, в наступному параграфі, в цьому реченні п'ять слів. У таких випадках говорять про текстовий (або дискурсивний) дейксис. Дейктичним центром в цьому випадку є та точка тексту, в якій в певний знаходиться автор тексту і його адресат.

У першому розділі ми, спираючись на філософське, психологічне, математичне та лінгвістичне тлумачення поняття «простір», дали визначення цьому поняттю; представили класифікацію видів простору; довели обґрунтованість просторової інтерпретації екзистенційних та екзистенційно–посесивних конструкцій; дали поняття просторовому і часовому дейксису як одному з основних засобів вираження просторових відносин і простору почуттів. Ми з’ясували, що спосіб вираження просторових відносин у мові був досліджений в багатьох роботах (, , іверстова, і ін.), присвячених різним аспектам вивчення лексичних і граматичних засобів номінації простору і просторових відносин.

В лінгвістиці існує думка, за якою екзистенційні висловлювання відрізняються від локативних тільки за комунікативною структурою висловлювання: екзистенційні речення повідомляють про наявність об’єкту в просторі, а локативні – про те, де знаходиться об’єкт. Ми показали, що основні екзистенційні моделі мають ще деякі риси, які відрізняють їх від локативних, а саме, вони звичайно говорять про більш тісний зв’язок між об’єктом і простором. Головна метою було показати, що основні риси екзистенційних і посесивних конструкцій співпадають в російській, українській і англійській мовах. Принципово схожим є місце дієслів be та have у відповідних російських. українських дієсловах у системі мови. Кожна екзистенційна модель поряд з інформацією про місцезнаходження в просторі і інформацією про орієнтування на простір чи на предикат наявності має певні додаткові ознаки. Але ці додаткові ознаки можуть не співпадати в англійській, російській і українській мовах. Просторова інтерпретація часто не є однозначною передумовою властивостей певної ситуації. Внаслідок цього одні й ті самі ситуації можуть мати різне значення і по–різному осмислюватися в англійській, українській та російській мовах. Відмінності також пов'язані з тим, що логіка організації тексту не завжди однозначно потребує якоїсь певної комунікативної структури висловлювання.

Спираючись на теоретичний матеріал, викладений і проаналізований у першому розділі, а також на класифікації простору за А. Папіною, Л. Бабенко, О. Селіверстової (додаток 1), перейдемо до їх використання на практиці класи аналізу поетичних творів.

РОЗДІЛ II. ЛІНГВІСТИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ПРОСТОРУ ПОЧУТТІВ В УКРАЇНСЬКІЙ, РОСІЙСЬКІЙ ТА АНГЛІЙСЬКІЙ ПОЕЗІЇ

У розділі II ми намагатимемося розв’язати наступні завдання : охарактеризувати лінгвістичні засоби вираження простору почуттів в український, російській, англійській поезіях на прикладі таки авторів як Дж. Байрон, К. Розетті, У. Блейк, П. Шеллі, Ф. Сідні, Е. Діккінсон, Н. Супруненко, Ф. Тютчев та багатьох інших, тобто на конкретному мовному матеріалі. Повні тексти, використаних в якості прикладів різноманітних просторових відносин віршів, ми представили у додатках 2, 3, 4.

Дослідження мовних явищ у цих різноманітних, різномовних творах має важливе значення для розвитку поетичного стилю й літературної мови взагалі. Воно допомагає глибше зрозуміти стилістичні можливості кожної досліджуваної мови, її функціонально-диференційні особливості. Слово, як відомо, займає центральне місце в мові художньої літератури, є основним матеріалом, що направляє рух уявлень, почуттів, думок. Перед тим, як перейти до аналізу поетичних творі, хочемо пояснити, чому твори саме даних авторів були взяті нами в якості прикладу. Найбільш цікавими для нас були твори, що відносять до любовної лірики. В англійській і російській мовах ми досліджували роботи класиків цього жанру, а в українській поезії ми вибрали саме твори Н. Супруненко, поетеси сучасності, бо її поезія просто переповнена саме засобами вираження простору почуттів в різноманітних іпостасях.

Почнімо з англомовної поезії. Наприклад, в творчості Е. Діккінсон ми знаходимо такі приклади вираження простору почуттів, як « Life is over there – / Behind the Shelf», The Stillness in the Room the Stillness in the Air». Це ми можемо зобразити у вигляді такої схеми «У is there S ». Описуваний нижче простір відноситься до світу дійсності, а саме до простору речей, що оточують людину. За класифікацією Л. Бабенко ми відносимо його до точкового, внутрішньо обмеженого простору: «Behind the Shelf», « in the Room» Це простір певного місця, що має осяжні межі, спостережуваний простір. А ось «in the Air» за цією класифікацією відноситься до космічного простору, який характеризується вертикальною орієнтацією, є далеким для людини простором.

В творчості Е. По, а саме у вірші «Silence» ми знайшли дуже яскравий приклад вираження простору почуттів :

There are some qualitie – some incorporate things,

That have a double life,

У цьому уривку автор намагається не лише виразити простір почуттів в якомусь певному художньому просторі, а й в самих почуттях формує вираження окремого простору( під-простору першого простору, який відноситься саме до області ірреального, власне людського простору. Щодо класифікації за О. Селіверстовою, як простір, так і його під–простір відносяться до власне простору почуттів.

У творчості Дж. Байрона ми виділяємо:

1) in this heart a hope be dear,

2) in these eyes there lurk a tear,

Ці приклади ілюструють вираження почуттів в ірреальному внутрішньому світі людини( за О. Селіверстовою). За Л. Бабенко це психологічний простір суб’єкта. При відтворенні його локалізаторами зазвичай виступають номінації органів чуття. Була використана стандартна як для англійської, так і для російської, української поезіії конструкція «in S there is Y»

3) A long, long kiss of youth, and love,

And beauty, all concentrating like rays

Into one focus,

Всі почуття фокусують, концентруються в одному певному місці. Ми не маємо уявлення про простір, але на підсвідомості розуміємо, що цей простір належить ірреальномі світові.

5) Birds, yet in freedom, shun the net

Which Love around your haunts hath set;

6) In flattering dreams I deemed thee mine;

7) In silent anguish I sustain;

А в інших прикладах автор використовуючи обставину місця описує наявність У в просторі.

Розглянемо твори К. Розетті:

1) Memory

I nursed it in my bosom while it lived,

I hid it in my heart when it was dead.

Завдяки обставині місця, автор зображує почуття у глибинні свого єства, свого серця: «in my bosom», « in my heart». За Л. Бабенко це психологічний, внутрішній простір людини.

2) ..Crushed in my deep heart where it used to live.

3) I have a room whereinto no one enters

Save I myself alone:

There sits a blessed memory on a throne,

There my life centres.

А це яскравий приклад ( за класифікацією Л. Бабенко) простору соціального, просторур суб'єкта–діяча. Це свій для людини, освоєний нею простір, в якому в основному протікає її свідоме життя, здійснюються події, що мають суспільно-громадську обумовленість. Модальність зображення подібного простору може бути різною: від пафосної, оптимістичної до пониженої, іронічної.

4) Were nothing at all in all the world.