Лінгвістичні особливості вираження простору почуттів в англійській поезії (порівняльний аспект) (стр. 5 )

Таким чином, ми вважаємо, що одне із значень існування можна інтерпретувати так : займати точку (знаходитися) в світі дійсності (Ех1+) чи, навпаки, в світі фантазії, вигадки (Ех1–).

Приналежність до кожного з цих світів має на увазі і певні властивості об’єктів, що в них «знаходяться». Внаслідок цього тут виникає більш глибокий зв’язок між об’єктом і простором, ніж в випадках простого «знаходження».

Тепер розглянемо питання про те, чи відносяться до категорії екзистенційних такі речення, як В лісі є озеро, There is a hook on the table тощо. Традиція їх віднесеності до екзистенційних була пов’язана з тим, що їм приписувалося значення «бути дійсним, бути в дійсності»[80, 155].

Виділення ознаки «бути дійсним, бути в дійсності», можливо, обумовлене тим, що інформація про знаходження об’єкта в тому чи іншому конкретному фізичному просторі має на увазі існування цього об’єта. Схожі міркування стали основою для включення в категорію екзистенційності (Ех1+) і речень, побудованих по моделі «X has Y» : якщо ми маємо предмет, це означає що він існує. Також розгляданню цих моделей як екзистенційних (Ех1+) сприяло і те, що в англійській мові ці моделі найчастіше використовуються лише в тих випадках, коли У не згадувався в попередньому контексті. А в російській мові, так само як і в українській, таких обмежень немає. Можна сказати В кімнаті жінка і В кімнаті Маша.

Більше того, якби навіть відмічене обмеження існувало всюди, воно не було б основою для висновку про те, що і до значення речень, що розглядаються, входить ознака Ех1+. Людина каже На столі книга і має на увазі, що існування книги заздалегідь відоме, і повідомляє тільки про те, що об’єкт із класу «книги» виявлений в межах простору «на столі». Справедливість саме такої інтерпретації підтверджується тим, що ці речення не схожі з повідомленнями типу: Є така книга, яка лежить на столі; Існує книга, і саме ця книга лежить на столі. Інформація про існування У-а в реченнях, побудованих по моделям «В Х–і (є) У» і «X has Y», виступає як первинна, тобто іншими словами, відноситься до пресупозиції висловлювання, або випливає із повідомлюваної інформації.

Повідомлення, що входить в пресупозицію висловлювання, не обов’язково належить тільки контекстові. Їх можна признати компонентом значення слова в тому випадку, коли вони означають відмінність мовної одиниці від інших мовних одиниць. Інформація Ех1 не відіграє такої ролі у висловлюваннях, побудованих по моделям «У Х–а (є) У», «В Х–і (є) У», «There is Y» тощо.

Пресупозиційний і необов’язковий характер ознаки Ех1 підтверджується також тим, що якби людина, що говорить, стала б описувати деякий фантастичний світ, спеціально бажаючи підкреслити, що все в ньому ілюзорно, вона все – таки могла б використовувати ці моделі.

Відмітимо також, що навіть у звичайних умовах мовлення висловлювання, побудовані по моделям «У Х–а є У», «В–є (S) є У» не завжди мають у собі існування У–а. Наприклад: Є щось заспокійливе в мовчанні (тобто, якщо, коли має місце S, то в ньому є У); Є якась таємнича краса в осінніх вечорах.

Таким чином, більшість так званих екзистенційних речень не включає в своє значення ознак Ех1, і їх предикат не є сполукою двох предикатів: існує і знаходиться. Внаслідок цього є можливість взагалі не відносити ці речення до категорії екзистенційних і інтерпретувати їх саме як просторові. Ми збережемо термін «екзистенційні», але позначимо їх символом Ех2. Збереження цього терміну частково пов’язано з небажанням порушувати традицію, але перш за все з тим, що в семантичній структурі мови значення «знаходження в світі дійсності» чітко не відокремлено від багатьох інших випадків «знаходження». Отже, не тільки дієслово бути, але й дієслово існувати може використовуватися при вказівці на інші типи простору.

В лінгвістиці існує думка, за якою екзистенційні висловлювання відрізняються від локативних тільки за комуникативною структурою висловлювання: екзистенційні речення повідомляють про наявність об’єкту в просторі, а локативні – про те, де знаходиться об’єкт. Ми будемо намагатися показати, що основні екзитенційні моделі мають ще деякі риси, які відрізняють їх від локативних, а саме, вони звичайно говорять про більш тісний зв’язок між об’єктом і простором.

До класу екзистенційних відносять такі слова, як протікати, бувати, мати місце, які використовуються при іменах, що означають події. Про події прийнято казати, що вони існують в часі, а предмети в просторі. Більш точним було б сказати, що і предмети, і події, які представлені в мові (в багатьох мовах) як існуючі і в часі, і в просторі. Але зв’язок подій з часом більш тісний, більш безпосередній. Про предмети можна сказати, що вони існують в деякому просторі в певний момент чи період часу. Навпаки, події існують в часі, який сам належить деякому простору (наприклад, часу дійсності, чи якомусь вигаданому світу, створеному в художньому творі). Їх віднесеність до конкретного простору необов’язкова. Такий тісний зв’язок подій з часом визначається формою їх існування. Події, представленні у мові як ті, що складаються з набору фаз, які змінюють одна іншу: кожна фаза з’являється і зникає разом і з відповідним моментом часу. Внаслідок цього можна сказати, що події «локалізовані» в часі, тобто їх фази розподілені в часовому відрізку і змінюють одна іншу.

Хоча час представляє собою принципово іншу категорію у порівнянні з простором, в певних умовах він може виступати в функцї простору (поняття простору в мові, як ми казали, функціональне). Так відрізок часу є простором по відношенню до окремих точок цього відрізку. Крім цього, подія, що розподілена по відрізку часу (наприклад, життя тієї чи іншої особи),може також виступати в функції простору по відношенню до частіших подій, з яких він складається.

Розглянемо конструкції з there (to be) і з дієсловом have, які для зручності ми запишемо у формі "there is Y (loc)" і "X has Y (loc) ", де loc позначає локативний член речення; введення дужок показує, що його наявність необов'язкова. Також розглянемо деякі характеристики моделі "Y V (loc)". Головна мета показати, що основні риси екзистенційних і посесивних конструкцій співпадають в російській, українській і англійській мовах. Принципово схожим є місце дієслів be та have у відповідних російських. українських дієсловах у системі мови. Вони знаходяться на перетині граматики і лексики, що виявляється в певних особливостях їх функціонування. Основним засобом вираження екзистенційності (Ex 2) є "there is Y". Ex2 , так само як і в російській, українській мові, включає в себе інформацію про наявність Y–a в різноманітних видах простору. Кожна екзистенційна модель поряд з інформацією про місцезнаходження в просторі і інформацією про орієнтування на простір чи на предикат наявності має певні додаткові ознаки. Ці додаткові ознаки можуть не співпадати в англійській і російській мовах. По–друге, просторова інтерпретація часто не є однозначною передумовою властивостей певної ситуації. Внаслідок цього одні й ті самі ситуації можуть мати різне значення і по–різному осмислюватися в англійській, українській та російській мовах. Відмінності також пов'язані з тим, що логіка організації тексту не завжди однозначно потребує якоїсь певної комунікативної структури висловлювання. Часто потенційно існує можливість альтернативи, яка може зніматися на рівні мовленнєвого узуса. Неспівпадання в функціонуванні російських, українських і англійських моделей обумовлене різницями в лексичному складі порівнюваних мов, в значенні і функціонуванні граматичних категорій, що в основному обумовлене загальною будовою мови. Відмінності часто пов’язані з тим, що російська, українська і англійська мови мають різні можливості розширення. Також можуть існувати стандартні форми вираження ситуації в різних мовах, що стосується не тільки ідеї просторового/непросторового відображення, але й загального вибору лексичного складу. Існування різноманітних розходжень в значенні і вживанні моделей і в значенні слів, що здатні заповнити актантні позиції в цих моделях, призводить до колосального різноманіття в номенклатурі засобів перекладу. Так, наприклад російська модель "Loc V Y" може перекладатися на англійську мову за допомогою шести різних моделей:

1)  'There V Y Loc"

2)  "Y V Loc";

3)  "Loc V Y";

4)  "S V", де S часто відповідає "персоніфікованому" локативному члену;

5)  "S V Y", де V - дієслово be, а Y - якість;

6)  "S V Adv", де Adv - обставина образу дії.

1.3. ПРОСТОРОВИЙ І ЧАСОВИЙ ДЕЙКСИС

Просторово–часовий дейксис має загальну когнітивну базу для будь-якої мови й культури, може розглядатися як приналежний не тільки мовній свідомості, але й свідомості взагалі й визначається особливостями психічних процесів. Важливими, але далеко не єдиними способами його вираження в російській мові є прислівники сейчас, теперь, тогда, там, здесь. Психолінгвістичний підхід дозволяє аналізувати фрагмент повсякденного образа світу, обумовленого особливостями просторово-часового дейксиса в російській мові й тексті. З урахуванням розходжень у підходах у трактуванні значення з позицій традиційної лінгвістики й психолінгвістики, що виокремилися в цей час, доцільно окремо розглядати лексичне значення слова, що фіксує традиційні лексикографічні джерела й асоціативне значення. Асоціативне значення виявляється за допомогою метода вільного асоціативного експеримента й фіксуються в асоціативних тезаурусах. Асоціативні зв'язки слів дозволяють виявити те, що не усвідомлюється самими носіями мови. Порівняльний аналіз різних лексикографічних джерел виявляє безліч взаємозалежних значень, які не враховуються традиційною лінгвістикою при розгляді значення слова. Асоціативні зв'язки слів можуть брати участь у створенні значеннєвої структури тексту. Розглядалися розмовні тексти, які важко вважати автобіографічними в повному розумінні цього слова, скоріше це тексти з автобіографічною домінантою. Просторово–часовий дейксис реалізується в цих текстах, насамперед, як дейксис біографічний, дейксис життєвого шляху. Просторово–часовий дейксис, що виражається за допомогою досліджуваних одиниць, у зазначених текстах служить для протиставлення «минулого» і «сьогодення», у відповідних координатах конкретного людського життя. Таким чином, це протиставлення не тільки двох часових планів, але двох світів. Опозиція, що виражається за допомогою досліджуваних одиниць там-тоді : тут-зараз, одержує конкретне змістовне наповнення в тексті. Відповідно до цільових настанов мовного висловлювання відбувається актуалізація асоціативних зв'язків, релевантних для такого виду тексту. Організація значеннєвих відносин, пов'язаних з опозицією «минуле – сьогодення» здійснюється за принципом контрасту, обумовленого оцінністю висловлювання. У рамках значеннєвого синтагматичного контексту відбувається явна або імпліцитна конкретизація значення. Як сказано в тлумачному словнику дейксис – це використання мовленнєвих висловлювань і інших знаків, які можуть бути проінтерпретовані лише за допомогою звернення до фізичних координат комунікативного акту – його учасників, його місця і часу. Відповідні вербальні засоби називаються дейктичними висловами і елементами. Звичайно виділяємо три основних види дейксиса – персональний, просторовий і часовий. Центральні мовні одиниці, що відповідають цим трьом типам – це, відповідно, займенники 1-ої і 2-ої особи (я, ви), локативні (тут),часові (зараз) висловлювання. Ці три типи одиниць відповідають прагматичним змінним мовленнєвого акту (термін Падучевої), або егоцентричному дейктичному ценру, на який орієнтуються учасники комунікативного акту.