Лінгвістичні особливості вираження простору почуттів в англійській поезії (порівняльний аспект) (стр. 1 )

«Лінгвістичні особливості вираження простору

почуттів

в англійській поезії

(порівняльний аспект)»

Харків-2011

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………4

РОЗДІЛ I ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИРАЖЕННЯ ВИДІВ ПРОСТОРУ ЯК ЧАСТИНИ ДЕЙКТИЧНОЇ СИСТЕМИ МОВИ ……………..8

1.1. Поняття про «простір» і його класифікація………………………………...8

1.2. Способи вираження просторових відносин і простору почуттів…..….…19

1.3. Просторовий і часовий дейксис……………………………………………25

РОЗДІЛ II ЛІНГВІСТИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ПРОСТОРУ ПОЧУТТІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ, УКРАЇНСЬКІЙ І РОСІЙСЬКІЙ ПОЕЗІЯХ...35

РОЗДІЛ III МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАВЧАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЕКЗИСТЕНЦІЙНИХ І ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПОСЕСИВНИХ КОНСТРУКЦІЙ ПІД ЧАС НАПИСАННЯ І АНАЛІЗУ ВЛАСНИХ ПОЕТИЧНИХ ТВОРІВ…………………………………………….46

ВИСНОВКИ ……………………………………….……………………………60

БІБЛІОГРАФІЯ ………………………………………………………………..63

ДОДАТОК 1 …………………………………………………………………….70

ДОДАТОК 2 …………………………………………………………………….71

ДОДАТОК 3 …………………………………………………………………….75

ДОДАТОК 4 …………………………………………………………………….90

ВСТУП

Представлене дослідження присвячене вивченню такої теми: «Лінгвістичні особливості вираження простору почуттів в англійській поезії (порівняльний аспект)». В епоху розвитку когнітивної лінгвістики, в центрі вивчення якої завжди стоїть людина і її мова, вивчення фундаментальних складових світовідчуття і їх відображення у мові притягує до себе пильну увагу мовознавців.

Просторові значення є першоосновою багатьох мовленнєвих засобів вираження, як на рівні слова, так і на рівні структури речення, що ще раз доводить, що сприйняття простору – одне з перших проявів пізнання людиною світу [12, 134]. Всі просторові позначення в мові глибоко антропоцентричні в силу того, що людина наділяє людськими рисами об’єкти зовнішнього світу, в тому числі і неживі, в цьому виражається антропоморфізм мови. Ще Шарль Баллі стверджував, що «вічна недосконалість людського розуму виявляється в тому, що людина завжди прагне наділити душею все те, що її оточує. Людина наділяє всі предмети зовнішнього світу рисами і прагненнями, властивими його особистості» [5, 221]. Так як у центрі уваги людини знаходиться вона сама, то звідси її постійна тяга описувати навколишній світ по образу й подобі своїй. Мовленнєвий антропоморфізм є не пережитком первіснообщинного мислення, а загальним законом розвитку засобів номінації у мові [12, 274].

Основним для вивчення просторових відносин у мові є поняття «дейксисса», яким в лінгвістиці прийнято позначати просторові вказівки. Вперше проблема дейксиса постала в зв’язку з визначенням семантичних особливостей займенників. В подальшому розвиток поняття дейксиса розширився. Окрім займенників до слів, що мають семантичні властивості займенності, яка проявляється в тому, що ці слова не називають предмет, не приписують йому ніяких властивостей, а лише вказують на них, як на визначуваних певною мовленнєвою ситуацією, стали відносити і інші частини мови. Якщо традиційно до дейктичних мовленнєвих елементів відносили вказівні і особові займенники і «займенні» прислівники, то в сучасній лінгвістиці поняття дейксиса значно розширилося і охоплює велику кількість мовних одиниць, про що свідчать дослідження в цій області, які виявили різноманітний склад дейктичного класу слів.

Актуальність дослідження полягає в зіставленні способів вираження простору почуттів в англійській, українській і російській поезії, а як ми знаємо ці три мови одразу ще не порівнювалися.

Методологічною основою дослідження стали сучасні лінгво-філософські концепції, що враховують як онтологічні, так і детермінуючі (причинно–наслідкові ) аспекти пізнавального процесу. Сучасна лінгвістика являє собою систему знань, що безперервно і багатоаспектно розвивається, про об’єктивні закони мовної дійсності в самих різноманітних її іпостасях: еволюційно–динамічній, ситемно–структурній, функціональній тощо. Це її онтологія, результативна сутність. Друга її складова – це організована форма специфічної діяльності, що спрямована на пошук об’єктивних законів внутрішньої організації, розвитку і функціонування мови, про все це ми можемо прочитати у роботах сучасних лінгвістів : , ’євої, В. В. Віноградова, М. В. Всєволодової, ї, єва, ікова, і інших.

Методи дослідження чередувалися в процесі роботи над темою в залежності від конкретного предмета розгляду. Ми використовували наступні методи : критичного аналізу, контрастивного аналізу, компонентного аналізу, безпосередніх складових, описовий, контекстуальний, порівняльно-описовий.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що ми намагаємося порівняти засоби вираження простору почуттів в російській, українській і англійській поезії. А як ми вже раніше казали одночасно ці три мови ще не порівнювалися.

Практична значимість проведеного дослідження полягає у розробці комплексу вправ, які можуть бути використані в процесі викладання літератури Англії в ВНЗ.

Об’єктом дослідження є контрастивна синтаксична семантика екзистенційних і екзистенційно-посесивних речень, а предметом – екзистенційні і екзистенційно-посесивні конструкції з «there» та «have» як один з основних засобів вираження простору почуттів у поезії різних авторів англійської, української та російської мов.

Метою є розкриття лінгвістичної сутності вираження простору почуттів в поезії, а також дослідження функціонування засобів їх вираження у тексті.

У роботі були поставлені такі задачі:

–  всебічний огляд літератури пов’язаної з питанням вивчення вираження просторових відносин, вивчення історії питання;

–  вивчення сутності понять просторових відносин, дейктичних відносин;

–  аналіз і порівняння засобів вираження простору почуттів в англійській, українській та російській поезіях;

–  розробка методичних рекомендацій та комплексу вправ і завдань щодо використання їх у практиці викладання літератури Англії.

Мета і задачі обумовили структуру дипломної роботи, яка складається з вступу, 3 розділів, висновків, бібліографії та додатків.

У вступі обґрунтовується актуальність вибраної теми; визначається об’єкт і предмет дослідження, формується його мета і конкретні задачі; розкривається наукова новизна, теоретична значимість і практична цінність роботи; дається характеристика матеріалу і методів дослідження.

В першому розділі ми намагалися розкрити теоретичні поняття про простір, його класифікаціі, поняття дейксису. Також у першому розділі вирішуються три основні задачі, пов’язані з виявленням природи екзистенційних і екзистенційно-посесивних речень: як у мові представлені поняття екзистенційності і посесивності; який тип актуального членування властивий екзистенційним реченням; до якого типу предикатів, в межах їх класифікації на дії, стану, якості тощо, відноситься зв’язне і екзистенційне «бути» і як вони співвідносяться між собою.

У другому розділі ми характеризуємо засоби вираження простору почуттів у порівнюваних мовах.

У третьому розділі ми розробили комплекс вправ для розвитку креативного підходу до написання віршів, а також для подальшого аналізу засобів вираження простору почуттів в поезії.

У висновках ми описуємо результати нашого дослідження, а також намічаємо перспективи подальшого вивчення нашої проблеми.

У додатках наведений повний текст використаних віршів, що є найяскравішими прикладами вираження простору почуттів у поезіях авторів трьох досліджуваних мов.

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИРАЖЕННЯ ВИДІВ ПРОСТОРУ ЯК ЧАСТИНИ ДЕЙКТИЧНОЇ СИСТЕМИ МОВИ

У розділі І ми намагалися, спираючись на філософське, психологічне, математичне та лінгвістичне тлумачення поняття «простір», дати визначення цьому поняттю, представити класифікацію його видів; довести обґрунтованість просторової інтерпретації екзистенційних та екзистенційно–посесивних конструкцій; дати поняття просторовому і часовому дейксису як одному з основних засобів вираження просторових відносин і простору почуттів.

У своїй роботі ми спираємося на досвід відомих іноземних і вітчизняних лінгвістів. Узагальнюючи і систематизуючи результати досліджень, ми маємо можливість виявити особливості вираження простору почуттів як частини дейктичної системи мови.

1.1. ПОНЯТТЯ ПРО «ПРОСТІР» І ЙОГО КЛАСИФІКАЦІЯ

Простір – це те, що є загальним для всіх хвилювань, що виникають завдяки органам чуття. Після того, як протягом століть проблемою був тільки «абстрактний простір» геометрії, з 17 століття перед фізикою в результаті застосування поняття «порожнього простору» постало питання про «фізичний простір» і його існування, а також відповідно його сприйняття.

Сучасна психологія також встановлює, що простір, як такий, ніколи не даний нам, що, навпаки, він постійно наповнений безліччю більш менш всеосяжних систем відносин, до яких належать різні предмети. І для систем відносин, сукупність яких, відповідно, може бути позначена як простір (якби було можливо мислити наявне буття речі незалежно від її буття як такого), характерна непоказність, неяскравість. Окрім можливості бути заповненим, простір не має ніякої іншої властивості; якщо ж абстрагуватися від встановлення окремого місця і його наповнення, він є порожнім і мертвим нічим [34, 134] .

Спосіб вираження просторових відносин у мові був досліджений в багатьох роботах (, , іверстова, і ін.), присвячених різним аспектам вивчення лексичних і граматичних засобів номінації простору і просторових відносин.

Літературно-художній простір також грунтовно вивчений. З одного боку, він розглядається як одна з категорій тексту, в цьому випадку головним в його дослідженні є визначення і класифікація різних типів простору (роботи , іна, І. Р.Гальперіна, , іної, , і ін.). Активний когнітивний підхід, що розробляється останнім часом, до мовних одиниць (, Дж. Лакофф, Ю. С.Стєпанов і ін.) встановлює зв'язок мови і когнітивної діяльності суб'єкта, який виявляється, зокрема, в особливостях сприйняття і виразу просторових відносин (іліна).