Освіта києво-святошинського району: минуле та сьогодення (стр. 10 )

Учитель української мови та літератури Вишівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 ївна займається літературним краєзнавством.

Як говорить Лариса Миколаївна: «Література рідного краю–непересихаюче джерело формування царини національного духу української молоді».

Вона, разом із своїми колегами-вчителями української мови та літератури, у збірнику «Літературне сузір’я» зібрала твори поетів, прозаїків, публіцистів, чий життєвий та творчий шлях пов’язаний з святошинським краєм.

Поряд з творами В. І Самійленка, , твори авторів, які працюють чи працювали у школах району: І. І. Іванова, І. Ю. Коваленка, , ї, , .

Особливе місце у житті заслуженого вчителя України Альбіни Петрівни Януш посідає історико-літературна краєзнавча робота пов’язана з іменем Миколи Островського, створенням і діяльністю шкільного музею М. Островського у Боярській СШ №2 , а в подальшому і Боярського музею М. Островського.

  Понад 15 років учні школи разом з учителем проводили екскурсійну роботу в Боярському музеї М. Островського приймали гостей не тільки з України, а із багатьох країн світу.

У 60-х роках започаткований рух червоних слідопитів. Вони встановлювали імена загиблих визволителів, розшукували їх родичів, упорядковували могили, пам’ятники. Так учні Софіївсько-Борщагівської школи Ніна Шульженко, Зіна Бережанська, Оля Задобрюк та Оля Буханенко– під керівництвом старшої піонервожатої школи встановили прізвища трьох невідомих воїнів захоронених у братській могилі.

На подвір’ї Тарасівської восьмирічної школи –братська могила воїнів, що визволяли село. Але було відоме ім’я лише одного. І розпочались пошуки. Директор школи Олійниченко Н. К., вчитель історії , учні: Віра Федоренко, Тамара Снігир, Віра Захарченко, Таня Євдокименко та інші опитали сотні людей, написали десятки листів, поки довідалися, хто ж похований у братській могилі. І такі приклади непоодинокі.

Скільки листів глибокої подяки червоні слідопити шкіл району отримали від родичів, які через багато років дізналися, де поховані їхні рідні та близькі.

Традиційно на свято Перемоги з усього колишнього Союзу приїздили близькі загиблих.

Велику зацікавленість виявили педагоги району до написання історії навчальних закладів Київської області. Вони вивчали архіви, записували спогади очевидців. Результатом цієї копіткої роботи став розділ «Загальноосвітні, дошкільні та позашкільні заклади. Києво–Святошинський район» у книзі «Заклади освіти Київщини: минуле та сучасне», яка вийшла у світ в 2003 році.

Серед активних краєзнавців потрібно назвати: (Бобриця), (Білогородка), (Бузова), Коломієць Г. С. (Гатне), (Забір’я), (Крюківщина), Безсінного А. Я., (Софіївська–Борщагівка), , (Боярка), (Музичі), Герасименка І. П., (Шпитьки), Провозіну (Вишневе) та багатьох інших.

Великої популярності серед учнів набули у 60-80 роки екскурсії та піші туристичні походи.

Так учні Тарасівської восьмирічки традиційно здійснювали влітку багатоденні походи до Фастова, на Десну, поїздки в Карпати, а бузівчани –до Канева.

Під час таких походів відбувалися зустрічі з цікавими людьми, допомога будівельникам, допомога на полях і фермах, і все це з ініціативи самих учнів.

Щороку тисячі школярів району здійснювали екскурсійні поїздки не лише до Києва, а й до Москви, Ленінграда, міст–героїв, тощо.

Ентузіастами туристсько-краєзнавчої роботи були (Боярська СШ №2), , Анісімова Т. О. (Тарасівська СШ), Сімоник Н. Ю. ( Новосілківська СШ), ,

( Бузівська СШ).

Сьогодні цю справу продовжують Іващенко О. П. (Юрівська ЗОШ І-ІІІ ступенів), (Тарасівська ЗОШ І-ІІІ ступенів).

Музейна справа

У районі постійно приділялася увага музейній справі. Шкільні музеї проводили і проводять велику і багатогранну роботу: вивчають історію рідного села чи міста, природу краю, збирають матеріали про героїв, відомих людей, сприяють розвитку культури на місцях, патріотичному вихованню учнів.

Так у Боярській СШ №1 створили два музеї. Один, започаткований учителем І. І. Івановим (в’язнем сталінських таборів, краєзнавцем, поетом, автором книги «Колима»), розповідав про історію Боярки-Будаївки. Іван Іванович брав участь в археологічниїх розкопках скіфського кургану в центрі історичної частини Боярки, де знайшов чимало експонатів для своєї колекції. Друга музейна експозиція, зібрана під керівництвом учительки Руденко Софії Семенівни, була присвячена історії школи.

Музей Бойової слави було створено у Тарасівській восьмирічній школі, Через брак приміщень – школа працювала у дві зміни, експонати розміщувалися у шкільному коридорі, а матеріали присвячені київському підпіллю в учительській. і восьмирй шко було створезейУУУУуууу бойовави

У 1964 році відкрито шкільний музей у Боярській СШ №2. За створення музею, пошукову роботу, комсомольській і піонерській організаціям присвоєно ім’я М. Островського. Для музею М. Островського на території школи побудували окреме приміщення, і у 1974 році з нагоди 70–річчя від дня народження письменника урочисто відкрито музей. Нині це краєзнавчий музей м. Боярки.

З 1978 року у Крюківщинській школі започатковано унікальний комплекс: музей «Рядок, обірваний кулею» – на честь поетів, що загинули під час Великої Вітчизняної війни та «Сад поетів». Ініціаторами створення комплексу були учитель української мови та літератури Рєпіна Ольга Федорівна та член союзу архітекторів СРСР Ларіна Олександра Миколаївна.

У «Саду поетів» висаджено липу на честь Івана Чумаченка, березу– Георгія Суворова, вербу – Всеволода Багрицького, калини –Миколи Майорова та Олексія Лебедєва, каштан– Семена Гудзенка.

Пошуковий загін школи «Ліра», очолюваний Ольгою Федорівною, зібрав більше п’ятисот експонатів, у тому числі особисті речі, фотографії, спогади, інформації про життя та творчість поетів.

У школі побували Дмитро Білоус, Володимир Яворівський, Леонід Горлач, Олекса Ющенко.

Школа підтримувала зв’язки із Костянтином Симоновим, Расулом Гамзатовим, Миколою Тихононовим, Степаном Щипачовим, Михайлом Дудіним, Платоном Вороньком, Дмитром Чередниченком та багатьма іншими. У шкільному музеї зберігаються їхні листи, книги з автографами, магнітофонні записи зустрічей, дружніх розмов.

Наступною сторінкою цієї роботи стало висадження іменних дерев письменникам – друзям школи. Росте в саду береза, посаджена Миколі Тихонову, яблуня – Степану Щипачову, дуб – Расулу Гамзатову.

У квітні 2008 року, під час святкуванні 30– річчя Саду, посаджено цілий ряд калин українським письменникам закатованим фашистами та тоталітарною радянською системою: Олені Телізі, Євгену Підлужному, Василеві Стусу, Василеві Симоненку та іншим.

У Вишнівській СШ №3 у 80–роки діяв музей Словацького національного повстання, знамено, що стрічку при відкритті перерізали двічі Герой Радянського Союзу та Генеральний консул ЧССР у Києві О. Мегельський.

Музеї бойової слави були створені у Білогородській №1, Бузівській,

Хотівський, Дмитрівській та ряді інших шкіл.

У 2002 році в Забірській ЗОШ, завдяки наполегливій праці вчителя Поліни Олексіївни Ярошенко та багатьох односельців, було відкрито історико–краєзнавчий музей села. В експозиції представлено старовинні речі, ткацький верстат, особисті документи та фотографії, націонадьний одяг забірчан. Окреме місце посідають твори народних майстрів та умільців– вишиті рушники, килими, картини, вироби з дерева. У стилізованій хаті - світлиці можна побачити побутові речі давніх забірчан. Експозиція «Грізні воєнні роки» розповідає про житя села в роки окупації, про фронтовиків, про земляка–Героя Радянського Союзу

Є у музеї і матеріали про односельця Тевеля, який став прототипом оповідань та п’єси «Тев’є–молочник» класика єврейської літератури Шолом Алейхема.

9 травня 2004 року у Гатнянській ЗОШ урочисто відкрили музей історії села та освітнього закладу. Ініціатором були директор школи І. та вчитель історії Коломієць і музей – окраса школи. Його експонати оформлені за розділами: «Моє село, для мене ти єдине», «Чорнобиля гіркий полин», «Безкровна війна», «Як уроки, пролетіли роки», «Історія школи в фотодокументах». У музеї працює група екскурсоводів та історико–краєзнавчий гурток «Пошук».

Музеї історії освіти були створені у Софіївсько–Борщагівській та Тарасівській школах. У 2007 році Тарасівській музей історії освіти стараннями вчителя історії Ковальчук Тетяни Василівни та учнів переріс у краєзнавчий.

Лісниківська ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Михайла Грушевського працює над довгостроковим проектом «Школа–музей». Тут першим у 1983 році відкрили музей Великої Вітчизняної війни, який після капітальної реконструкції школи в 2009 році переобладнано в «Галерею Пам’яті». В 2001–му з’явився краєзнавчий музей, за ним в 2004-му — музей Михайла Грушевського.

Сьогодні в школі п’ять діючих музеїв: « Грушевського», «Галерея пам’яті», «Історія Лісниківської школи», «Етнографічна світлиця», «Краєзнавчий музей». Учні та педагогічний колектив школи співпрацюють з науковцями Історико-меморіального музею М. Грушевського. Зусиллями місцевих краєзнавців, учнів та співробітників Музею в 2001 році було відновлено надгробок Ф. Грушевського в Лісниках. В 2008 році за сприяння сільської ради, адміністрації закладу та батьківського комітету на подвір’ї школи встановлено пам’ятник Михайлу Сергійовичу Грушевському. Учні-екскурсоводи проводять екскурсії в шкільному та Київському музеях М. Грушевського. Значна увага в школі приділяється військо-патріотичному вихованню та пошуковій роботі. Школа співпрацює з пошуковими групами «Перемога», «Рубіж», «Вертикаль», МАДФ Цитадель «Дніпро-Україна». 2 березня 2010 року школі присвоєно ім’я Михайла Грушевського. 

У бувшому приміщені Тарасівської 8–річної школи, яке більше тридцяти років використовувалося не за призначенням, стараннями учителя історії, краєзнавця та громадськості села у 2011 році було відкрито музейний комплекс «Стара школа». Один із залів присвячений освіті і носить назву «Школа – весна життя».