Освіта києво-святошинського району: минуле та сьогодення (стр. 11 )

Позашкілля

Перший позашкільний заклад у районі – дитячо – юнацьку спортивну школу відкрили у 1969 році. Поштовхом для відкриття був великий інтерес до спорту дітей та наявність кваліфікованих фахівців. Функціонували відділення фехтування, спортивної гімнастики та легкої атлетики. Заклад не мав свого приміщення. Спортивні секції працювали на базі шкіл.

Сьогодні до послуг юних спортсменів: зал ігрових видів спорту, зал боротьби, зал фехтування, басейн, тренажерний зал.

Культивується 6 видів спорту: баскетбол, дзюдо, легка атлетика, плавання, теніс настільний, фехтування.

Директорами ДЮСШ працювали , Ілляшенко В. Т., Тітов А. І., І., І., Снігур В. В. З 1992 року спортшколу очолює «Заслужений працівник фізичної культури і спорту». І. В. Круподьоров.

У школі працюють 27 тренерів-викладачів, в тому числі 8 вихованців ДЮСШ, 15 мають вищу та першу категорії, 2 – заслужених тренерів України, 5 – нагороджені нагрудним знаком «Відмінник освіти України». Ними підготовлено 22 майстри спорту, 45 кандидатів у майстри спорту, 4500 спортсменів масових розрядів. 11 вихованців стали чемпіонами та 23 призерами першостей світу та Європи, 32 переможцями та 99 призерами чемпіонатів України.

Випускниця школи Якимчук Вікторія, майстер спорту міжнародного класу з лижних перегонів, срібний та бронзовий призер зимових Універсіад, учасник Олімпійських ігор у Солт-Лейк-Сіті, Турині, Ванкувері.

Школа щорічно з 1994 року посідає І–е місце в обласному огляді–конкурсі на кращу організацію спортивної роботи серед районних ДЮСШ системи освіти Київської області.

Києво–Святошинський районний центр творчості молоді «Оберіг» свою діяльність розпочав у 1978 році як районний будинок піонерів та школярів і розташовувався у невеликому приміщенні по вул. Лінійній в м. Боярка.

У 1991 році для потреб закладу було побудовано окреме приміщення,

Сьогодні освіта у Центрі здійснюється за такими напрямами: художньо-естетичний, туристсько-краєзнавчий, еколого-натуралістичний, гуманітарний, фізкультурно-спортивний, військово-патріотичний, дослідницько-експериментальний, музейна справа, науково-технічний та соціально-реабілітаційний.

У районі діє ще три заклади:

Вишнівський центр творчості дітей та юнацтва (відкритий у 1987 році як Будинок піонерів), центр науково-технічної творчості учнівської молоді «Шанс», районний центр еколого–натуралістичної творчості учнівської молоді.

У кінці 70–х років в Київській області було створено біля двадцяти міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, серед них Боярський та Шпитьківській.

Створення міжшкільнх навчально-виробничих комбінатів було зумовлено значним попитом на працівників робітничих професій для промислових та сільськогосподарських підприємствах району.

Боярський МНВК тісно співпрацював із базовими підприємствами та готував для них робітничі кадри з семи професій, а саме:

Боярський машинобудівний завод «Іскра» – радіомонтажники, токарі, слюсарі, креслярі–оформлювачі, оператори станків із числовим програмним управлінням;

Боярська лісова дослідна станція – столяри;

Боярська швейна фабрика «Юність» – швачки;

радгосп «Тарасівський» – водії категорії «С», трактористи;

Вишнівський міський м’ясоперобний завод – формувальник ковбасних виробів, обвальщик жиловщик м’яса.

Вишнівський міський молокопереробний завод – лаборант хімічного аналізу, апаратних по розливу молока;

радгост декоративних культур – квітникар–декоратор;

будівельні організації району – муляр;

автотранспортні підприємства району – водії категорії «С».

З 1997 року розширилися навчальні площі комбінату за рахунок орендованих приміщень бувшої технічної школи Південно–Західної залізниці.

З 2000 року комбінат працює за ліцензійними матеріалами та стандартними програмами з професійної підготовки кваліфікованих робітників і проводить підготовку за професіями:

cекретар керівника, оператор комп’ютерного набору, швачка, кравець, кухар, водій транспортних засобів категорії «С», водій транспортних засобів кат. «В».

У Шпитьківському МНВК школярі із семи шкіл мали можливість навчатися і здобувати професії: оператора машинного доїння, швачки
майстра закритого гурнту, водія автотранспортних засобів категорії «B C» 
тракториста.
За час свого існування в комбінаті підготовлено понад 6000 кваліфікованих робітників різних професій для сільського господарства і сфери обслуговування.

Учителю! Перед ім’ям твоїм схиляюсь я

Творчі здобуткм освітян району неодноразово відзначалися почесними званнями та державними нагородами.

Заслужені вчителі України

Бєскова Наталія Володимирівна народилася в 1961 році у селі Дрозди Гощанського району Рівненської області у родині вчителів. У 1978 році із золотою медаллю закінчила Тучинську середню школу і вступила на природничо–географічний факультет Київського педагогічного інституту імені Горького.

З 1983 року працювала у Вишнівській середній школі № 2 вчителем географії та економіки, де зарекомендувала себе талановитим і висококваліфікованим працівником. Підготувала понад 30 переможців ІУ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з географії та економіки. Її послідовниками стали близько двадцяти випускників школи.

Із 2000 року працює у Міністерстві освіти і науки України на посаді провідного спеціаліста департаменту загальної середньої та дошкільної освіти, де веде питання географічної, економічної та екологічної освіти. В 2003 році призначена начальником відділу природничо-математичної освіти, з 2005 року переведена на посаду начальника відділу суспільно–гуманітарної освіти цього ж департаменту.

Вона автор підручників із природознавства, багаточисленних навчальних програм та посібників, десятків статей у фаховій та періодичній пресі. Член редакційної колегії фахового журналу «Географія та основи економіки в школі». Бере участь у Всеукраїнських та Міжнародних семінарів і конференцій, на яких завжди з успіхом виступає та представляє державу. 

Заслужений вчитель України (1995 р.).

івна народилася у 1950 році в селі Княжа Звенигородського району Черкаської області в сім'ї сільського лікаря. Серед мальовничої природи, серед вишиванок і українських народних пісень проходило дитинство дівчинки. Її батько керував сільським самодіяльним драматичним гуртком, і артисти–аматори ставили на сцені сільського клубу вистави за п'єсами , М. Старицького, Г. Квітки-Основ'яненка. Саме тоді Людмила і закохалась в українську літературу і в український театр. І невипадково обрала своєю майбутньою професією українську філологію.

Після закінчення Київського державного педагогічного інститут ім. з 1971 до 2009 року працювала учителем Білогородської середньої школи №1.

Закохана в українську літературу, знаючи її досконально, вчителька добре володіє словом, на уроках панувала атмосфера взаєморозуміння, довіри, співпраці, яка спонукала учнів до творчості, активності, бажання показати кращі знання, уміння, самовдосконалюватися.

Уроки та виховні заходи відзначалися новизною методичного втілення, глибоким гуманізмом, науковістю і демократизмом. Багато уваги вона приділяла вихованню почуття відповідальності школярів через систему учнівського самоврядування в класі, створюючи в колективі дух творчості і партнерства.

Згадуючи дитячі враження від батьківських театральних постановок, Людмила Петрівна створила театральну студію в школі. Під її керівництвом на сцені будинку культури для жителів села були поставлені учнями вистави за комедією М. Старицького «За двома зайцями», драмою Л. Українки «Лісова пісня» та твором М. Гоголя «Ніч перед Різдвом», а також під керівництвом Людмили Петрівни творча група вчителів школи поставила виставу за п'єсою «Назар Стодоля».

Учні ставали переможцями предметних конкурсів та олімпіад різних рівнів: від районного до всеукраїнського.

Брала активну участь в науково-методичній роботі. Людмила Петрівна була членом творчої групи, керувала школою молодого вчителя району.

Має друковані статті у фаховому журналі «Українська література в загальноосвітній школі», співавтор книги «Формування національної свідомості учнів на уроках україн­ської літератури».

Заслужений вчитель України (2001р.)

Іскоростенський Микола Петрович народився 18 січня 1951 року в селі Березівка Коростенського району Житомирської області.

Після закінчення Коростишівського педагогіч­ного училища ім. І. Я. Франка (1970) розпочав свою педагогічну діяльність учителем трудового навчання Горщиківської середньої школи. У 1976 році закінчив Київський педагогічний інститут ім. . З 1976 року вчитель трудового навчання Тарасівської середньої школи Києво–Святошинського району Київської області. З 1979 року Микола Петрович очолює Боярський міжшкільний навчально–виробничий комбінат.

Іскоростенський М. П. доклав значних зусиль для створення належних умов навчання та виховання учнівської молоді. За його безпосередньої участі в комбі­наті було проведено капітальний ремонт приміщень, добудовано двоповерховий корпус, де розміщено навчальні класи та навчальні майстерні. Закуповується додаткова техніка і автотранспорт, облаштовано комп'ютерний клас.

Щорічно більше 500 випускників денних і вечірньої шкіл отримують сертифікати з ліцензованих спеціальностей.

М. П. Іскоростенський — постійний доповідач на педагогічних семінарах, конферен­ціях, методичних радах. Голова ради директорів МНВК Київської області, член ліцензійної комісії, експерт комітету з професійної освіти департаменту освіти і науки Київської облдержадміністрації. Обирався депутатом районної ради.

Заслужений вчитель України (1999).

Колібабчук Володимир Захарович народився в 1936 році в селі Стетківці Чуднівського району Житомирської області. Після закінчення філологічного факультету Жито­мирського педагогічного інституту ім. І. Я. Франка працював учителем української мови та літератури в с. Грузьке Макарівського району Київської області. З 1961 року перший секретар Макарівського районного комітету ЛКСМУ, з 1967 року заступник голови Макарівського районного виконавчого комітету. З 1973 року директор Боярської середньої школи № 2, з 1975 року очолював районний відділ народної освіти. У 1986 році ібабчука переведено на посаду директора Вишнівської середньої школи № 2, де під його керівництвом було здійснено добудову школи на 460 учнівських місць. У 1993–1996 роках завідуючий відділом освіти Києво–Святошинського району. З серпня 1996 року ібабчук директор Боярської вечірньої загальноосвітньої школи ІІ-ІІІ ступенів. Серед його першочергових завдань була робота з профілактики правопорушень, вихо­вання в учнів потреби дотримання норм суспільної моралі, ведення здорового способу життя забезпечення соціального захисту дітей і підлітків, робота з батьками, залучення до вирішення нагальних проблем системи вечірньої й заочної освіти громад­ськості та керівництва району.