Освіта києво-святошинського району: минуле та сьогодення (стр. 8 )

Учнівська виробнича бригада Білогородської СШ №1 на полях місцевого радгоспу вирощувала кормові буряки на площі 20 га, столові буряки на площі 5 га, розсаду на 1000м ² плівкових теплиць, посадила 20 га фруктового саду.

За завданням Миронівського НДІ селекції і насінництва пшениці проводилися досліди по агробіологічній оцінці озимих сортів цієї культури. Тісні зв’язки учнівська виробнича бригада мала з інститутом землеробства.

Дослідницькою роботою керував доктор сільськогосподарських наук Санін В. А.

Досвід роботи бригади у 1984 році був представлений на ВДНГ у Москві. Більше 10 учасників були нагороджені золотими медалям.

Керував виробничою бригадою бувший головний агроном місцевого радгоспу

Працювали шкільні лісництва у Боярській СШ №2 та Горенській СШ, які доглядали 192 га лісу.

Робота на навчально-дослідній ділянці сприяла розвитку в учнів дослідницьких умінь і навичок, розвивала спостережливість, виховувала відповідальність за наслідки дорученої їм роботи, розвивала інтерес і любов до праці.

У 1979 році у районі було 35 навчально-дослідних ділянок загальною площею 22 га. Найкращі у Білогородській СШ №1(вчитель Зінкевич Н. А.) та Боярській СШ№4 (вчитель ).

Учні шкіл району постійно допомагали сільськогосподарським підприємствам у проведенні сільськогосподарських робіт. У період літніх канікул працювали табори праці та відпочинку. В тому числі і виїздні - на базі радгоспів.

У 1966 році вводилися нові предмети, у 8 класі – «Основи Радянської держави і прави», у старших класах – «Початкова військова підготовка». Розпочалось будівництво стрілецьких тирів, створювались кабінети військової підготовки. У найкоротший час найкращу базу з предмета було створено у Боярській СШ №4 (військовий керівник Андрєєв В. Л.), Вишнівській СШ №3 (військовий керівник Кім І. Г.), Тарасівській СШ (військовий керівник Є.), Шпитьківській СШ (військовий керівник І.). Щорічно в кінці навчального року випускники–юнаки проходили кількаденні військові збори, як правило на базі районного піонерського табору «Корчагінець».

В 1972 році було прийнято урядову постанову «Про завершення переходу до загальної середньої освіти молоді і дальший розвиток загальноосвітньої школи». Термін навчання у початковій школі з 4 років зменшено до 3–х. Ставилось завдання, щоб всі учні 8–их класів продовжували навчання в 9–10 класах або в інших навчальних закладах, що дають середню освіту.

У квітні 1984 року було прийняте урядове рішення про проведення реформи загальноосвітньої та професійної школи, якою передбачалося здійснити ряд важливих завдань і перш за все, підвищити якість навчання і виховання, забезпечити високий рівень викладання основ наук, докорінно покращити трудове виховання і профорієнтацію молоді. Для реалізації цих завдань цих завдань треба було удосконалити навчально-матеріальну базу навчальних закладів. Почався перехід до навчання дітей з 6–річного віку та перехід з 10–річного на 11–річний термін навчання в середній школі. Змінювалась структура середньої школи: 1–4 класи знову ставали початковою школою (як це і б–9 класи вважались неповною середньою школою, а 1–11 класи – повною середньою школою. Передбачалось зменшення наповнюваності класних колективів – до 30 учнів. В школах пропонувалось ширше застосовувати методи навчання, які активізують творчу діяльність учнів, зокрема проведення в старших класах семінарських занять, конференцій, лабораторних і практичних робіт.

Введено вивчення нового предмета – «Основи інформатики і обчислювальної техніки». Перші кабінети ОІОТ були відкриті у Боярській СШ №5, Вишнівській СШ №3 та Софіївсько-Борщагівській СШ.

Ці роки характеризуються пожвавленням шефської допомоги промислових та сільськогосподарських підприємств школам. Особливо суттєвою була допомога шефів при проведенні поточних ремонтів навчальних закладів та зміцненні навчально-матеріальної бази. Над Боярською СШ №2 шефствувала Боярська лісодослідна станція, над Боярською СШ №3 завод «Іскра», над Боярською СШ №4 – «Київтрансгаз», над Вишнівською СШ №3 Жулянський машинобудівний завод, над Петропавлівсько-Борщагівською СШ та Софіївсько-Борщагівською СШ– радгосп «Совки».

На території Бузівської СШ з 1950 року був розміщений літній оздоровчий табір для відпочинку дітей працівників Київського заводу «Червоний екскаватор». Для них були збудовані дерев’яні приміщення, які взимку орендувала як класи. У 60-роки працював піонерський табір для відпочинку дітей працівників Апатитбуду Мурманської області. У 1975 році тут було відкрито районний піонерський табір «Корчагінець».

У 70–80 роки для вирішення житлових проблем було побудовано 16-квартирний будинок для працівників Гатнянської школи, житловий кооперативний будинок для вчителів Тарасівни та Боярки та 3-и чотирьохквартирні будинки у Хотові.

Частина вчителів, особливо у сільській місцевості, будувала власні будинки.

Чимало педагогів отримували квартири від держави.

Виховання силою мистецтва

Важливе місце в організації виховної роботи відводилося художній самодіяльності.

Належний рівень виконавської майстерності демонстрували окремі шкільні колективи та виконавці.

Тарасівську восьмирічну школу у 60– роки називали співочою, бо тут діяло декілька хорів, драматична студія, , ансамблі бандуристів і баяністів, духовий оркестр. Ляльковий театр школи (керівник вчитель французької мови ) показував вистави не тільки українською, а й французькою мовами. З приходом вчителя музики Л. О.Хлєбнікової у школі було відкрито учнівській оперний театр, Подією була постановка власними силами дитячої опери М. Лисенка «Коза– дереза».

Дитячі опери у постановці юних артистів побачили і почули жителі всієї України, адже вони були записані на телебаченні та радіо.

Відомі дитячі композитори Союзу довіряли юним талантам прем’єрне виконання своїх творів. Окремою сторінкою в історії школи була дружба учнів із композитором Дмитром Кабалевським, він не раз відвідував школу. Пісенні конкурси імені Кабалевського були традиційними у школі. Велике враження на слухачів справило виконання учнями у Київській філармонії Реквієм Д. Кабалевського на слова Р. Рождественського разом із Державною капелою «Думка», Державним симфонічним оркестром України, народним артистом СРСР А. Мокренком та народною артисткою УРСР Л. Остапенко під диригуванням автора.

У хорі Бузівської СШ було біля ста дітей. Колектив постійно виборював призові місця на районних та обласних конкурсах. Незмінним керівником дитячого колективу, понад двадцяти років, був івський. Також у школі працювали танцювальні ансамблі, ансамбль народних інструментів.

Щорічно проходили районні огляди (олімпіади) дитячої художньої самодіяльності. Так у звіті про за 1960 році читаємо: «Всього прийняло участь в олімпіаді понад 3000 учнів. Виступили 34 шкільних дитячих хори, 5 духових оркестрів, 6 домрових оркестрів, ансамбль бандуристів. Тарасівською 8– річною школою була поставлена дитяча опера.

Серед кращих– хори Тарасівської СШ та Шпитьківської СШ, духовий оркестр Горенської СШ. На обласну олімпіаду виділено 31 номер».

У 1968 році у шкільних, кущових та районному огляді взяли участь понад 5 тис. учнів з 54 шкіл. Серед кращих – оркестр народних інструментів Крюківщинської 8–річної школи, духовий оркестр Шпитьківської СШ танцювальні колетиви Боярських СШ №1 та №4, Вишнівської СШ, Гатнянської СШ, Горенської та Михайлівсько–Рубежівської 8 –річної школи,

Творчо працювали вчителі та керівники гуртків художньої самодіяльності: (Боярська СШ №1) ( Вишнівська СШ №1), Бібік А. Я. (Боярська СШ №3), Хлебнікова Л. О. (Тарасівська 8–річна), І. (Крюківщинської 8–річна), Лабзін А. І. (Хотівська СШ), Боровик І. І. (Білогородська СШ №2) та інші.

У 1983 році в Музичанській середній школі був створений дитячий фольклорно-етнографічний гурт «Струмочок». Ініціатором та першим керівником цього дитячого колективу став вчитель музики Завальський Олександр Андрійович. Разом із своїми вихованцями він збирав і записував народні пісні і танцювальні мелодії регіону. В обробленому вигляді ці твори знову поверталися до людей уже зі сцени.

«Струмочок» пропагував фольклор Київщини не тільки в багатьох областях України, а в 16 країнах світу. Юних, талановитих українських дітей радо вітали в Польщі, Німеччині, Франції, Данії, Італії, Туреччині, Ірландії, Канаді та інших країнах світу.

Минають роки, змінюється покоління учасників «Струмочка», змінився керівник, та залишається головне – відродження джерела народної мудрості, традицій та обрядів.

Нині в колективі займається більше 40 вихованців різних вікових категорій, учні 1-11 класів. Майже 10 років керує гуртом вчитель музичного мистецтва Пантюк Анатолій Петрович, який виховує в дітей інтерес до культурного надбання українського народу, залучає їх до світу прекрасного, формує школяра як духовну особистість.

У 2010 році фольклорно-етнографічному гурту «Струмочок» присвоєно звання «Зразковий».

Вихованці «Струмочка» неодноразові переможці обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсів.

Духовий оркестр «Маестро», який діє при Музичанській ЗОШ I-III ступенів, був заснований у 1984році. На даний час колектив налічує понад 50 учасників. Керує вихованцями незамінний та талановитий музикант Шуляк Василь Григорович.

Колектив є постійним учасником шкільних, сільських, районних та обласних свят, конкурсів та фестивалів.

Мережа навчальних закладів

Район неодноразово міняв межі, склад та назву. Сучасну назву– «Києво– Святошинський» отримав 15 серпня 1944 року.

Постійно змінювалась і кількість навчальних закладів.

Цікаво прослідкувати зміни у мережі навчальних закладів району розпочинаючи з 1944 року.

У 1944 році працювало 44 школи.:

12 середніх шкіл: Білогородська, Будаївська (Боярська №1), Бучанська, Ворзельська, Горенська, Гостомельська, Ірпінська, Новопетрівська, Петропавлівсько–Борщагівська, Пирогівська, Хотівська, Шпитьківська;

22 неповних середніх шкіл (семирічних): Білицька, Бобрицька, Гатнянська, Гореницька, Поштово– Вітянська, Віта–Литовська (Чапаєвська), Вишгородська, Жулянська, Крюківщинська, Лісниківська, Лучанська, Мостищанська, Микільсько–Борщагівська, Петрушківська, Тарасівська, Ходосіївська, Юрівська, Яблунівська;