Освіта києво-святошинського району: минуле та сьогодення (стр. 7 )

У Малютянці школу було вирішено будувати силами села. У Києві за 200 крб. придбали старий цегляний будинок. Учні старших класів разом з учителями та батьками розбирали цеглу та возили її шкільною вантажівкою, а учні молодших класів чистили її. У 1957 році збудували школу на 5 класних кімнат, а в 1960 році добудували спортивну залу, майстерню та 4 класні кімнати.

На будівництві особливо відзначився вчитель праці , під його керівництвом було проведено парове опалення, водогін, закладено фруктовий сад.

Вишневе отримало свою нинішню назву у березні 1960 року, а до цього це було пристанційне селище Жуляни, підпорядковане Крюківщинській сільській раді. Перша початкова школа (залізнична) у Вишневому з’явилася у 1955 році. За сприяння начальника Південно–Західної залізниці Петра Федоровича Кривоноса під школу було обладнано приміщення гуртожитку залізничників барачного типу. До цього діти ходили в школу села Крюківщина або їздили в Боярку.

Збільшувалася кількість населення і у Боярці, яке у 1956 році отримало статус міста, школи були переповнені. Тому Київський облвиконком у 1956 році ухвалив рішення про будівництво приміщення школи на території масиву Ново–Боярка, яке тривало в 1956–62 роках.

У серпні 1962 року директором школи, яка стала найменуватися як «Боярська СШ №3» , було призначено , досвідченого педагога і адміністратора, який до цього працював завідувачем Богуславського райвно Київської області. Він мав сформувати педколектив школи, підготувати школу до відкриття і прийняти з інших навчальних закладів понад 500 дітей

( в основному Тарасівської СШ).

Боярська СШ №3 формувалась як базова школа, школа передового досвіду, тому до підбору педагогічних кадрів ставилися досить серйозно. У листопаді 1962 року наказом Міністерства освіти УРСР школа була оголошена опорною школою Українського науково-дослідного інституту педагогіки.

Наприкінці травня 1965 року школу відвідали гості з НДР на чолі з міністром народної освіти НДР Марго Хонекер ( дружина Генерального секретаря ЦК Єдиної Соціалістичної партії Німеччини ). Супроводжувала делегацію міністр освіти УРСР . Гості цікавилася постановкою проблемного навчання, побували на уроках математики, біології, української мови та фізики.

Школа підготувала матеріали на всесвітню виставку в Монреаль. Було представлено:

- класний журнал

- розклад уроків

- матеріали роботи літературного гуртка, присвячені життю та творчості

- два саморобні вироби

- книгу вчителя біології « Шкільна ділянка».

Плідна праця педколективу демонструвалася і на ВДНГ – реферати учнів, досвід учителів, фотоматеріали.

Помітний слід в історії школи залишив вчитель біології . Завдяки його турботам школа потопала у морі квітів. На тому місці, де нині розташований спортивний майданчик, були розбиті клумби, зводились теплиці. Учні працювали з натхненням. Красою квітів приходили милуватися боярчани.

Парк, поблизу залізничної платформи, насадження навколо Боярської районної лікарні – то справа учнів та вчителів Боярської середньої школи №3.

Відкриття Білогородської СШ №1 пов’язане з грандіозними будовами того часу – будівництвом Київської ГЕС та створенням Київського водосховища. Близько 250 сімей із придніпровських сіл, які потрапили в зону затоплення, були переселені до с. Білогородка. Тут в лютому 1964 року розпочали будівництво школи, яке йшло ударними темпами, а уже 15 жовтня школа гостинно відкрила свої двері. . Було здійснено благоустрій території школи. Кожен учень посадив своє деревце і доглядав за ним. Створено зелену зону – дендропарк під керівництвом вчителя біології Тільс Г. О.

Ініціатором будівництва школи у Дмитрівці виступив директор дослідного господарства «Дмитрівна» . Був вибраний типовий проект середньої школи на 560 учнівських місць. Замовником будови виступив Науково-дослідний інститут садівництва.

Будівництво тривало два роки. Рішенням Києво-Святошинської районної ради Петрушківська восьмирічна і Дмитрівська початкова школи були реформовані у Дмитрівську середню, яка гостинно відчинила свої двері в країну знань 1 вересня 1968 року.

Фундамент під нову Вишнівську середню школу №3 закладено в 1970 році. Будували всією громадою, допомагали комсомольці району, військові і старшокласники. 1976 року нова школа стала до ладу. З її введенням було розв’язано проблему перенавантаження двох інших міських шкіл. Педагогічний колектив школи формувався здебільшого з-поміж учителів Вишнівської СШ №2, звідти прийшов й основний контингент учнів.

За короткий час було обладнано шкільний телецентр, з якого велися радіо – і телепере­дачі.

Про масштаби шкільного будівництва у районі можна судити з наведеної таблиці:

Роки	Навчальний заклад	Рік побудови
1945-1960
	Боярська № 4	1953
	Крюківщинська	1956
	Малютянська	1957
	Боярська № 1	1959
1961-1970
	Боярська № 3	1962
	Ходосівська	1962
	Гореницька	1963
	Білогородська № 1	1964
	Хотівська	1964
	Вишнівська № 1	1965
	Лісниківська	1965
1971-1980
	Вишнівська № 2	1972
	Мироцька	1972
	Музичанська	1973
	Забірська	1975
	Тарасівська	1975
	Вишнівська № 3	1976
	Юрівська	1977
	Шпитьківська	1978
	Княжицька	1979
1981-1990
	Михайлівсько–Рубежівська	1981
	Бузівська	1981
	Софіївсько–Борщагівська	1984
	Новосілківська	1985
	Боярська № 5	1985
	Петрівська	1986
	П. Борщагівська	1988
	Вишнівська № 4	1989
1991-2014
	Крюківщинська	1993
	Гатнянська	1993
	Боярський НВК «гімназія–ЗОШ Іступеня»	2000
	Хотівський НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів –гімназія»	2008

Будівництво нових приміщень давало школам можливість перейти на кабінетну систему навчання, яка створювала більш сприятливі умови для навчання, та використовувати, так звані, «нетрадиційні» форми уроку. У 70–роки першими на кабінетну систему навчання перейшли Боярські середні школи № 3 та №4, Вишнівська №3, Білогородська СШ №1 та ряд інших закладів.

Одними з кращих не лише в районі, а й в області були кабінети фізики: Боярської СШ№3 (завідуючий кабінетом та Сідий В. І.), Боярської СШ №4 (завідуючий кабінетом Міньков В. І.), Білогородської СШ №1 (завідуючий кабінетом ), Вишнівської СШ №3 (завідуюча кабінетом ), Петропавлівсько–Борщагівської СШ (завідуюча кабінетом ), Хотівської СШ (завідуючий кабінетом ), Мироцької НСШ (завідуючий кабінетом Євтушенко П. А.);

хімії: Бузівської СШ (завідуючий кабінетом ), Вишнівської СШ№3 (завідуючий кабінетом Міщенко В. А.);

біології: Вишнівської СШ №2 (завідуюча кабінетом ), Боярської СШ №2 (завідуюча кабінетом ); Боярської СШ №3 (завідуюча кабінетом );

математики: Боярської СШ №4 (завідуюча кабінетом Ільїна О. П.), Вишнівської СШ №2 (завідуюча );

географії: Шпитьківської СШ (завідуючий кабінетом Герасименко І. П.);

іноземних мов: Забірської НСШ (завідуюча кабінетом );

української мови та літератури: Боярської СШ №3 (завідуюча кабінетом ).

Велика увага приділялась трудовому навчанню. Шкільні майстерні були обладнані металообробними та деревообробними верстатами, інструментами, різноманітним приладдям. Найкращими вважались майстерні Бузівської СШ (завідуючий ), Петропавлівсько–Борщагівської СШ (завідуючий Березівський М. О.).

Відповідно до Закону (1958 р.) «Про зміцнення зв’язку школи з життям і дальший розвиток системи народної освіти в СРСР» семирічні школи перетворювались у восьмирічні, а середні десятирічні – в одинадцятирічні. Восьмирічна освіта ставала обов'язковою. Стратегічним напрямом у розвитку школи було визначено політехнізацію і зміцнення зв’язку школи з виробництвом. У школах вводилось виробниче навчання, створювались учнівські виробничі бригади різного профілю. Середні школи отримали назву «Середня загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням». Такі школи проіснували до 1965 року, коли знову повернулись на 10-річний термін навчання.

Учні середніх шкіл району активно включилися в проведення дослідницької роботи на навчально–дослідних ділянках і у виробничих бригадах.
У сільських школах було створено 20 учнівських виробничих бригад, у яких працювали 1150 учнів.

Виробнича бригада Бузівської СШ обробляла 15 га землі. За ініціативою вчителя збудували щкільну теплицю та створили кролеферму. Учні вирощували картоплю та кукурудзу, застосовуючи свої знання, одержані в агрохімічному гуртку. Бригада стала переможцем із вирощування кукурудзи на обласному огляді-конкурсі учнівських виробничих бригад та нагороджена цінними подарунками.