Уроки української літератури в 11 класі І семестр (стр. 26 )

Ø  Новела – невеликий розповідний твір про якусь незвичайну подію з несподіваним фіналом.

Учитель. Вісім новел, що складають роман саме про такі події. Між новелами існує нерозривний зв’язок.

По-перше, вони мають спільну тему (події громадянської війни на Україні), по-друге – ідею (ствердження загальнолюдських цінностей і основ народної моралі), по-третє - наскрізну образну систему ( сім’я Половців діє в новелах “Подвійне коло” і “Шаланда в морі”.)

ІІ. Актуалізація знань учнів

До сьогоднішнього уроку я пропонувала вам прочитати дві новели з роману Ю. Яновського "Вершники" - “Подвійне коло” та “Шаланда в морі”.

Ø  Яка з них справила на вас більше враження? Чому?

Ø  У чому ви бачите зв'язок між цими двома новелами?

( Відповіді учнів)

Учитель. Хоч уже було сказано, що кожна новела в романі автономна, між цими двома існує зовнішній змістовий і внутрішній психологічний зв'язок, оскільки йдеться все-таки про одну сім'ю, представлену молодшим і старшим покоління.

- Прочитавши дві новели роману, як би ви визначили його тему з позицій сучасності?

Очікувана відповідь. Розповідь про братовбивчу війну на Україні в 1919 році, яка стала першою віхою в переліку трагедій, що випали на долю народу після революції 1917 року

Учитель. Розгляньте репродукцію картини Сальвадора Далі “Передчуття громадянської війни”. Висловте свої почуття від її споглядання. Які асоціації виникають у вас із новелою “Подвійне коло”?

Учитель. Після виходу з друку роману тогочасні підручники визначили його тему так: Героїзм народу в боротьбі проти внутрішньої й зовнішньої контрреволюції на Україні в роки революції та громадянської війни.

То що ж це було насправді - героїзм чи трагедія?

Це перше питання, на яке будемо шукати відповідь у новелі “Подвійне коло”

Визначаємо мету уроку та ставимо завдання учням

Осмислити зміст новели “Подвійне коло” Визначити основні проблеми твору Розкрити характери героїв новели Висловити власне ставлення до збереження родових коренів, до проблеми розпаду роду, родини як трагедії народу

Питання до класу: Чому новела названа "Подвійне коло"?

Очікувані відповіді учнів

1. Події відбуваються ніби в двох рівнях (двох колах): іде збройна боротьба, але вона є наслідком політичної непримиренності братів. Це боротьба збройна й боротьба світоглядна, сила зброї й сила переконань.

2. Гинуть бійці на фронтах громадянської війни, чиїсь сини, батьки, брати— руйнується й гине рід. Це ніби дві сторони однієї медалі. Тому – коло подвійне. Одне й друге — це трагедія роду, народу і держави.

3. А я б назвав новелу не «Подвійне коло», а «Потрійне коло», бо тричі зустрічаються в смертельному двобої брати Половці, тричі доля чи якась вища сила дає їм шанс отямитися, та вони не розуміють цього.

4. На мою думку, назва новели свідчить про те, що історія розвивається «по спіралі». Наш народ уже знає трагічні випадки: зрада роду — це і зрада народу, і батьківщини. Слово «подвійне» можна зрозуміти як повторюване, що є застереженням для майбутніх поколінь.

5. Звертаю увагу, що коло – це замкнута крива. Якщо вирішення проблеми в тому, щоб його розірвати, то процес цей є болісним, як кажуть, по - живому.

Питання до класу: З яким твором зарубіжної класики асоціюється назва (Данте, «Божественна комедія», «круги пекла»)

Слово вчителя. Назва "Подвійне коло" поширюється певною мірою й на новелу "Шаланда в морі". "Символічними сприймаються брати Половці з новели "Подвійне коло", які опинилися з різних боків політичних барикад і своїми діями спричиняють освячений більшовизмом розпад роду людського; символічне світло випромінюють батьки Половців у "Шаланді в морі", зусилля яких спрямовані на збереження роду". Як бачимо, маємо відцентрову руйнівну силу першого кола (діти) й доцентрову творчу другого кола (батьки).

Слово вчителя. Отже, пропоную, аналізуючи новелу "Подвійне коло", шукати відповідь на питання:

У чому полягала трагедія роду Половців?

Для цього в нас є авторський текст, є знання з історії, є, врешті, розум і серце.

Робота в групах: брати Половці, дослідники, аналітики.

Учитель. Умовно наш клас буде уособлювати ті сили, які були домінуючими в буремний 1919 рік. Хоча погляди, які ви сьогодні захищатимете, не завжди збігатимуться з вашими, постарайтеся перевтілитися й бути переконливими. Отже уявимо себе в тому рідному для героїв новели степу під Компаніївкою

На фоні відео учениця читає початок новели.

Учитель. Пропоную кожній із 4 груп висловитися з позиції братів Половців

1. Петлюрівське стерво,... мать Росію продаєш галичанам! Ми їх у Карпатах били до смерті, ми не хочемо австрійського ярма... Проклинаю тебе моїм руським серцем, ім'ям великої Росії Матінки, од Варшави до Японії, од Білого моря до Чорного, проклинаю ім'ям брата і згодою роду, проклинаю й ненавиджу в мою останню хвилину!

2. Рід — це основа, а найперше — держава, а коли ти на державу важиш, тоді рід хай плаче, тоді брат брата зарубає, он як!.,. Махновський душогубе,... ненька Україна кривавими сльозами плаче, а ти гайдамачиш по степах із ножем за халявою... Проклинаю тебе великою ненавистю брата і проклинаю тебе долею нашою щербатою, душогубе махновський, злодюго каторжний, у бога в світ, у ясний день...

3. Іменем батька Нестора Махна... призначаю тобі суд і слідство. За вбивство рідного брата... — утопити в морі, за підтримку української держави на території матері порядку анархії — одрубати голову... рід наш рибальський, на морі бувальський, рід у державу вростає, в закон та обмеження, а ми анархію несемо на плечах, нащо нам рід, коли не треба держави, не треба родини, а вільне співжиття?.. Проклятий байстрюче, підземна гнидо, вугляна душе! Наймит Леніна й комуни, кому ти служиш, комісарська твоя морда?! Проклинаю тебе, проклинаю моєю останньою хвилиною!

4. ...Я служу революції, Інтернаціоналу... Бідняки й трудящі будуть з нами, і всі, як один, до перемоги, хай живе Радянська влада, Червона армія!.. Рід наш та не всі в роді путящі. Є горем горьовані, свідомістю підкуті, а є злодюги й несвідомі, вороги й наймити ворогів. От і сам бачиш, що рід розпадається, а клас стоїть, і весь світ за нас, і Карл Маркс.

Учитель. Перед наступним етапом уроку пропоную робити записи в анкетах братів Половців.

Першим з роду Половців ми зустрічаємо Андрія, офіцера царської армії.

Питання до Андрія (орієнтовно)

Ø  Що є для тебе Україна? - Вигадка галичан! Бив я вас у Карпатах до смерті, бо не хочу австрійського ярма.

Ø  Де твоя земля-батьківщина? Кому служиш? - Земля моя – Росія - матушка од Варшави до Японії, од Балтійського моря до Чорного.

Ø  За що ти воюєш? Ради якої мети ладен підняти руку на брата? Воюю я за вєру, царя й отєчество, щоб вернути єдіную і нєдєлімую.

Ø  А що тобі згадується в останню хвилину життя? Батько Половець та його старі слова: тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду.

Учитель. Хто бажає висловитися?

Дослідники (очікувані думки)

1.  Слова, що зриваються з його вуст, вражають ненавистю до рідного брата і рідної землі. Батьківщиною йому стала Росія-матінка, а рідному братові він кидає в обличчя образливе: «Мазепа проклятий», «петлюрівське стерво»... Останні спогади Андрія Половця про те, як галичан бив у Карпатах до смерті. Отож перед нами — запеклий шовініст.

2.  Він знехтував батьківським заповітом, кинувши злісно: «Проклинаю тебе моїм руським серцем, ім'ям великої Росії-матінки, проклинаю ім'ям брата і згодою роду, проклинаю й ненавиджу в мою останню хвилину» У нашого народу слово у великій пошані. Ним можна вселити віру в людину, воскресити її, а можна вразити в саме серце гостріше, аніж мечем. Слово-прокляття — це один з найбільших гріхів людини. Тому думаю, що в Андрія не зосталося, напевне, нічого святого в житті, якщо він проклинає рідного брата, навіть згадавши мудрі батькові слова про святість роду..

3.  Усе-таки після згадки Оверка про рідну Дофінівку, старого батька Мусія Половця та після питання «Що тобі пригадується?» — старший брат відповів: «...батько Половець та його старі слова: тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду». В останню хвилину життя він не ідеологічні лозунги викрикує, згадує рідний дім і батьків. Підсвідомо він розуміє, що рід, це основа людського життя.

4.  Хочу також звернути увагу, що Андрій – людина відважна, георгіївський кавалер з часів Першої світової війни, де за проявлений героїзм його було удостоєно чину офіцера й возведено у дворяни.

5.  Серед синів Половців Андрій відзначався холоднокровністю, погордою, невмінням принижуватися.

Висновок аналітиків: Андрій - носій російського шовінізму, людина, яка, не маючи жодних уявлень про історію України, завчено повторює насаджені йому монархією фрази.

Учениця. З коротких, мов спалахи блискавки, спогадів братів ми чи не найбільше дізнаємося про Оверка.

Питання до Оверка (орієнтовно)

Ø  За що воюєш? За незалежну, вільну неньку Україну.

Що є головнішим для тебе за життя братів, за ваш Половецький рід? – Найголовніше для мене держава... Українська держава!

Дослідники

1.  Слова Оверка перед смертю брата Андрія нагадують плач у думах чи похоронне голосіння, що свідчить про певні душевні переживання цього доброго від природи сина Половців: "Роде, мій роде, прости мені, роде, що я не милую згоди. Рід переведеться, держава стоятиме. Навіки амінь".

2.  Здається, після таких слів Оверко не спроможеться на вбивство, але ж Андрій уже сам спонукає до трагічної розв'язки: "Проклинаю тебе моїм руським серцем, ім'ям великої Росії-матінки, од Варшави до Японії, од Білого моря до Чорного, проклинаю ім'ям брата і згодою роду, проклинаю й ненавиджу в мою останню хвилину..." Аж ці слова викликають у Оверка приступ нестримного гніву: "Та рубайте його, козацтво! - скрикнув Оверко".