Уроки української літератури в 11 класі І семестр (стр. 42 )

Демобілізувавшись з російської армії, Ма­ланюк негайно вливається в українську. Початок громадянської війни в Україні роз'єднав братів Маланюків, але, як справедливо підкреслює Л. Куценко, не зробив їх братами Половцями, здатними пролити братню кров заради ідеї. В той час, коли Євген був бійцем УНР, його молодший брат Сергій встановлював у рідному місті більшовицьку владу. Євген зробив усе, щоб Сергій уник розстрілу, попередивши його дружину про можли­ві наслідки. Переховуючись в полі пізньої осені, Сергій дуже засту­дився і захворів на туберкульоз. Але вдячність до брата за те, що не видав, а врятував, помилував, виявилася великою. Під тиском переважаючих в багато разів ворожих сил Українська (петлюрівська) армія, яку викошував тиф (деякі дослідники припус­кають, що епідемія була спричинена використанням уперше в історії бактеріологічної зброї), змушена була покинути Україну. Збруч пере­йшло майже 400 українських старшин. Серед них і Євген Маланюк.

Огороджені табори для інтернованих в Каліші стали для Маланюка місцем глибокого переосмислення долі України і своєї власної судьби. Тут він пробув цілих три роки, і саме тут в ньому прокинувся митець. Спершу він займається виключно публі­цистикою, що вирізняється філософським осмисленням дійсності й ви­робленням концепції власного світ Після того, як табори інтернованих восени 1923року було роз­формовано, Євген Маланюк розпочав навчання у Подебрадській гос­подарській академії в Чехії. Перша окрема збірка поета «Стилет і стилос» з'явилася 1925 року, потім побачили світ книги «Герба­рій» (1926), «Земля й залізо» (1930), «Земна мадонна» (1934) «Перстень Полікрата» (1939), «Вибрані поезії» (1943). У_Чехії Євген_Маланюк одружується зі студенткою Зоєю Равич, яка пізніше написала про нього чудові спогади. Але життя у цього подружжя не склалося, насамперед, через матеріальні негаразди, адже в пошуках роботи Маланюк_від'їхав до Польщі Коли в роки Другої світової війни Маланюк повернувся в Чехію, у Зої вже була інша сім'я, а його заполонило кохання до Богумили Савицької. У подружжя народився син Богдан, але сім'я дуже швидко розпалася, а тому в Німеччину перед наступом радянських військ Маланюк вирушив сам.

У роки Другої світової війни цей митець, на відміну від Олега Ольжича, Олени Теліги, Уласа Самчука і деяких інших митців, які повернулися з чужини в рідний край для державобудівництва, кате­горично відмовився повернутися в Україну. Причини свого вчинку він виклав у «Щоденнику», даючи пряму відповідь перед самим со бою на запитання «Чому не їду?». Маланюк не творив жодних ілюзій, що німці дозволять будувати самостійну Україну на ними окупованій українській території.

Влітку 1949 року Маланюк покинув Європу і відплив до Америки. Після приїзду в Америку розпочинається другий період творчості поета.

У «Щоденнику» Євгена Маланюка знаходимо досить цікаву фра­зу: «В мистецтві, як правило, існує трагічна рівновага поміж життям і творчістю: за справжній твір мистецтва митець мусить заплатити еквівалентом свого життя». Цю фразу цілком можна віднести до його трагічної біографії.

Помер Євген Маланюк на чужині, в Нью-Йорку, 16 лютого 1968 року. Уже після його смерті вийшла остання книга — «Перстень і посох» (1972), видана в Мюнхені.

В українську материкову літературу ім'я і твори Є. Маланюка повернулися лише десятиліття тому.

Учитель Євген прекрасно розумів, «що в літературі на еміграції треба робити те, чого не можеш робити вдома, що треба розробляти теми, на які в Україні накладено «табу». Це стало «золотим правилом» діаспори.

Звучить вірш « Стилет І стилос» та інші поезії з першої збірки поета.

З якою непідробною щирістю він згадує на чужині рідний Архангород (нині Новоархангельськ), блакитну прохолоду річки Синюхи, куди бігав хлоп’ям купатися, батькову хату, мамину ласку:

О, як прозоро й сяйвно вмер би...

Але згадаю, як росте

Пшениця, як шумить крізь верби

Синюха, вітер, простір, степ.

Як рідна хата з-попід стріхи

Очима дивиться з вікон,

І крик той: “Сину мій! Приїхав!”,

І ранній день, і ранній сон...

Ні, не проміняв Євген Маланюк цю степову широчінь, цю стареньку, під стріхою, дідівську рідну хату на “паризькі бруки”, “прастарі вулиці Праги”, які для поета були лише “пустелями емігрантських Сахар”:

Не треба ні паризьких бруків,

Ні Праги вулиць прастарих:

Все сняться матернії руки,

Стара солома рідних стріх...

Десь сіре поле в чорних круках,

Що пророкують: кари! кар!

А я тут, на чужинних бруках,

Чужий – несу чужий тягар.

А я на полум’ї розлуки

Назавше спалюю роки,

І сниться степ Твій, сняться луки

І на узгір’ях – вітряки.

Там свист херсонського простору!

Там вітер з кришталевих хвиль!

А тут – в вікні опустиш штору –

І п’єш самотній, смертний біль...

(“Під чужим небом ”, 1924)

Запитання для учнів

Якою уявляється поетові його рідна земля?

Визначити основний мотив твору?

Якими засобами автор передає свої почуття любові до рідного краю?

Визначити художні засоби у творі.

Тема України в творчості Маланюка розроблялась повсякчас. У ній чітко простежуються напрямки :

- любов до рідного краю, гнітюча туга за Україною;

- звернення до історії;

- гнів та обурення рабським духом українців;

- пошуки шляхів до волі;

- осмислення свого мистецького обов’язку перед поневоленою Україною.

Любов до України, жодного разу не зрадивши, проніс Маланюк через усе життя, всі довгі роки еміграції нею жив, нею дихав, нею марив:

... Згадав. Пройшло дванадцять літ тяжких,

Що кожен рік був довгий, як віки,

Що кожен час, і днина, і година

Пекли ім’ям єдиним: Україна.

(“Голоси землі”, 1929)

Як же трапилось, що поета, для якого Україна була сенсом життя, – це не штамп, не гіпербола, – радянське (і не лише) літературознавство називало україноненависником, “обпльовувачем України”?

V. Підсумок уроку

А тепер ще раз звернемо увагу на епіграф до уроку і спробуємо довести, що назвою першої збірки «Стилет і стилос» Євген Маланюк визначив програму свого життя.

Маланюк – поет глибокої думки й вольової напруги, поет боротьби та вселюдських ідеалів.

«Гріх оспівувати, - казав поет,- квіточки, сонечко і банальне кохання. Муза поета повинна тоді бути наснажена боротьбою, волею до перемоги. Лиш така поезія може формувати активну ділову людину».

У 1920 році пішов з України переможеним, а повернувся – переможцем. Отож. Євген Маланюк повернувся додому. Поети «Празької школи» сповідували вічні духовні цінності, гідно несли свій хрест вимушеної розлуки з батьківщиною, зберігаючи при цьому людську і національну гідність, піднімаючи до нових висот ідеали Добра, Людинолюбства і Справедливості.

Тести за біографією Євгена Маланюка

Подані запитання можна використати до літературного диктанту

1.  Євген Маланюк народився: а) 1890 ; б) 1897 ; в) 1900.

2.  Указати місце, де народився поет : а) у м. Новоаргангельську на Херсонщині; б) у м. Сміла на Черкащині ; в) у м. Малин на Житомирщині.

3.  Дід поета був а) стельмахом; б) чумаком; в) козаком.

4.  Батька звали а) Филимон ; б) Пантелеймон; в) Іван.

5.  Матір Євгена звали а) Гликерія; б) Марія; в) Антоніна.

6.  Вона була з роду а) селян ; б) збіднілих дворян; в) козаків.

7.  У Євгена було ще :а) два брати ; б) брат і сестра; в) дві сестри.

8.  Вірші почав писати, коли йому було а) 10 років; б) 13 років;в) 15 років.

9.  У 1916 році закінчує а) Київську військову школу; б) Петербурзьку школу ; в) Миколаївську школу.

10.  Перша збірка мала назву а) «Стилет і стилос» ; б) «Земля й залізо»; в) «Земна Мадонна».

11.  Перша збірка вийшла в а) 1939 ; б)1924; в) 1930.

12.  Назвати роки, коли поет перебував в’язнем польських таборів для інтернованих а) 1900- 1920; б) 1921-1923; в) 1924-1925.

13.  Багато років проживав у а) Мексиці; б) США ; в) Аргентині.

14.  Яка книга вийшла по смерті поета? а) «Влада» ; б) «Поезія в одному томі»; в) «Перстень і посох».

15.  До кого він написав в листі такі слова : « На Україні голод…На Херсонщині доїдають яшний хліб… На східних окраїнах степу вже їдять лободу…» а) до Ю. Липи; б) до Н. Лівицької – Холодної ; в) до Є. Пеленського.

16.  Про яку збірку автор сказав : « …потрібна, як черговий удар ломакою по голові замакітреній Сов- владі» а) «Земля і залізо»; б) «Серпень»; в) «Влада».

17.  З якого твору слова Не поет - бо це ж до болю мало,

Не трибун – бо це лиш рупор мас,

І вже менш за все – «Кобзар Тарас».

Він, ким зайнялось і заплакало.

а) «Шевченко»; б) «Куліш»; в) «Невичерпальність».

18 . Кому присвячені рядки Ще молитесь, далекий брате,

Серед звенигородських піль

Ще не стомились карбувати

В коштовних ямбах вічний біль.

а) П. Тичині; б) М. Рильському; в) Ю. Дараганові.

19. Дружиною поета була а) Олена Теліга; б) Богуміла Савицька; в) Марія Башкирцева.

20. Сина Є. Маланюка звали а) Богдан; б) В’ячеслав ; в) Олег.

21. Коли був змушений податися у другу еміграцію? а) 1945; б) 1946;

в) 1947.

22. Протягом 1945-1949 років є учасником письменницької організації

а) МУР ; б) Хата ; в) Нью-йоркська група.

23. В якому році вирушає у свою третю еміграцію а) 1948; б) 1949; в)1950.

24. В якій поезії вживаються слова

Не хочу – ні! – цих похорон. Прости.

Хай тільки ворон тричі десь прокряче,

Що вже похований ти, неповторний ти.

Осьмаче – символе, як Вій від мук незрячий!

а) «Одна пісня» ; б) « Пам’яті Т. Осьмачки»; в) « Високий ранок».

25. З якого вірша ці слова

Так. Без тебе повільна, нестямна загибель,

Батьківщино моя, Батьківщина німа!

Навіть гіркість в черствому щоденному хлібі

Мстить нагадуючи, що тебе нема.

а) «Лютий» ; б) «Лист» ; в) « Кінець літа».

26. Євген Маланюк помер а) 1968; б) 1970; в) 1971.

27. Поет похований на кладовищі а) в Бавнд-Бруці в Нью–Джерсі ;

б) в Києві на Байковому кладовищі; в) в Празі на Ольшанському цвинтарі .

28. Як називається книга. видана в Україні до 100-річчя Є. Маланюка?

А) « Доба»; б) «Невичерпальність» ; в) « Світло».

Відповіді

1) б; 2) а; 3) б; 4) а; 5)а; 6) б; 7) а; 8) б; 9) а; 10) а; 11) б; 12) б; 13) б; 14) в; 15) б; 16) а; 17) а; 18) б; 19) б; 20) а ; 21) а; 22) а ; 23) б; 24) б; 25) б; 26) а; 27) а; 28) б.