Уроки української літератури в 11 класі І семестр (стр. 48 )

Сфарагiта — уживання iменi чи прiзвища певного автора у написаному ним творі

Уособлення - складний троп, різновид метафори, перенесення якостей живих істот на довколишні предмети, явища природи тощо: "Безліч дивних дерев сновигає містом безцільно" – Г. Чубай).

Урбанізм – (від лат. – міський) – культ великого промислового міста, його

атмосфери, штибу життя.

Усмішка - різновид гуморески, створений Остапом Вишнею. Його специфіка полягає у зближенні жанру з фейлетоном, поєднанні жартівливих замальовок з фейлетонною гостротою та почасти в’їдливою дотепністю.

Фейлетон - невеликий за обсягом гумористичний чи сатиричний жанр художньо-публіцистичної літератури злободенного характеру. Від красного письменства “взяв” художні засоби (гіперболу, гротеск, каламбури), від публіцистики – зображення конкретних осіб і актуальних подій. В українській літературі засновником жанру є В. Самійленко, пізніше – Кость Котко, Остап Вишня, С. Олійник, Є. Дудар.

Філософічність - стильова характеристика твору, введення до твору складних філософських міркувань на “вічні” теми (буття, його сенс, місце людини у світі, логіка світобудови, першопочатки світу тощо). Філософічність вимагає високого інтелектуального рівня як автора, так і читача. В той же час від автора вимагається не втратити емоційну складову твору. В українській літературі філософічність особливо притаманна творчості Т. Шевченка, поетів “празької школи” (О. Ольжич, Є. Маланюк, О. Теліга), “неокласиків” (М. Зеров, М. Рильський), Л. Костенко.

Футуризм - один з напрямків авангардизму початку ХХ століття, відгалуження модернізму. Головні ознаки: деструктивна направленість щодо класичних художніх зразків, урбанізм (зображення і естетизація міста як головного місця подій), епатажність, прагнення створити мистецтво майбутнього (звідси й назва). Футуристи намагалися абсолютно оновити мистецтво на всіх рівнях – аж до словотворення, поєднання письменства з малярством та кіно. Першим теоретиком футуризму був італієць Т. Марінетті. В Росії його представляли І. Северянін, В. Хлєбніков, В. Маяковський, в українській літературі – М. Семенко, Г. Шкурупій. Виконавши прогресивну на певному етапі деструктивну роль, футуризм, як і загалом авангардизм, відійшов у минуле. Певні риси футуризму простежуються в неоавангардистів кінця 80-х – початку 90-х рр. ХХ ст., зокрема групи “Червона фіра”.

Художні засоби - прийоми письменника, елементи його мистецької майстерності, які становлять специфіку художньої літератури, забезпечують яскравість зображення і красу літературного твору. До засобів виразності тропи (епітет, порівняння, алегорія, гіпербола, перифраз, символ, оксиморон, літота, метонімія, метафора), стилістичні фігури (повтори, градація, паралелізм, інверсія, еліпс тощо), принципи фоніки (інструментація, звуконаслідування, анафора, епіфора тощо), формотвірні засоби кожного роду літератури (сюжет, композиція, портрет, пейзаж, інтер’єр, монологи, діалоги, мова оповідача і автора).

Художній метод, інша назва – творчий метод, - спосіб художнього осмислення дійсності та її перетворення засобами мистецтва. Творчий метод залежить як від панівної філософії певної доби, так і від автора, завдяки чому, по-перше, відбувається зміна художніх методів разом з розвитком суспільства, по-друге, є можливою різноманітність індивідуальних творчих методів у рамках всього літературного напряму.

Література

1. Блакитні вежі Яновського// Твори: :т. – Київ: Дніпро, - 1979. – Т.6

2. Яблуневоцвітний геній України // Чим жи­вемо.— К., 1991.

3. День повернення Миколи Хвильового // Укр. Мова і літ. в шк.. – 1987. №12

4. Сучасник поколінь прийдешніх (Микола Куліш) // Укр. Мова і літ. в шк.. – 1989. №2

5. Микола Хвильовий //Дніпрова хвиля. –К.: Рад. Шк.-1991

6. Драч І. Дорога Миколи Хвильового // Микола Хвильовий. Сині етюди. - К.: Рад. письменник. 1989.

7. Павло Тичина // Ж у л и н с ь к и й М. Із за­буття — в безсмертя.— К., 1990.

8. Кларнети ніжності //3 а г р е б е л ь н и й П. Неложними устами: Статті, есе, портрети.— К., 1981.

9. За редакцією Володимира Кубійовича - " Енциклопедія Українознавства" Львів, 1998

10. З е р о в М. Від Куліша до Винниченка : Нариси з новітнього ук­раїнського письменства // 3 еро в М. Твори: У 2 т.— К., 1990.— Т.2.

11. Зуб І. В. Остап Вишня.- Київ: Дніпро, - 1989

12. Ільєнко І. Жага (Труди і дні Максима Рильського): Документаль­ний життєпис. — К., 1995.

13. Ільницький М. Література українського відродження. Напрями і течії в українській літературі 20-х років – початку 30-х рр.. ХХ ст. – Львів, 1994.

14. Історія української літератури ХХ ст. – К. 1993.

15. Історія української літератури ХХ ст.. у 2-х томах – К.: Либідь. – 1994.

16. «Душа моя сонця намріяла»: Поетика «Сонячних кларнетів» Павла Тичини.— К., 1986.

17. Крижанівський С. Уроки Максима Рильського // Художні відкриття і літературний процес.— К., 1979.

18. Кузякіна Н. П’єси Миколи Хвильового: Література і сценічна історія. -- К.: Рад. письменник. 1970.

19. Куліш Мазайло //Українсь література: Хрестоматія для 11 кл. – Донецьк: ВКФ «БАО», 1998.

20. Лавріненко Ю. Поет своєї епохи (штрихи до портрета Євгена Маланюка), // «Українська мова і література в школі», - 1991. №1.

21. Літературний енциклопедичний словник ( під ред.. і П. А. Ніколаєва), М.: Сов. Енциклопедія., 1987.

22. Національна Академія Наук України - "Енциклопедія Українознавства" Перевидання: Київ, 1995

23. Незабутній Максим Рильський: Спогади.— К., 1968.

24. Неділько і імена в програмі української літератури. –К.: Освіта, 1993.

25. І., Прибиловська їнська література. 10-11. – Харків: Прапор, 1998

26. Поезія і революція; Книга про Павла Тичину. – К., 1979.

27. Поетичний світ Максима Рильського: Книга друга. 1941 — 1964.— К., 1993.

28. Нові імена в програмі української літератури. – К.: Освіта. -1993.

29. Юрій Яновський. Життя і творчість. К. ,1988.

30. «Бо я — українець» // Раб краси. — К.,1994.

31. Редакційна колегія - "Історія української літератури XX століття" Київ, 2000

32. Співець нового світу: Спогади про Павла Тичину.— К., 1971.

33. . Українська література. – ХХ Навчальний посібник за програмою 11 кл., - К.: Норапрінт. 1997.

34. Лінгвоестетичний аналіз новели М. Хвильового «Я (Романтика) //Дивослово – 1998. - №11.

35. Телехова літературно-критичних праць у школі: Харків: Гриф,1999.

36. Молодий я, молодий: Поетичний світ Павла Тичини (1906 — 1925).— К., 1990.

37. Українська література 10-11 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. За загальною редакцією доктора філологічних наук .

38. Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст. / Упорядники Федоренко Є.: У 3 кн. — Кн. 2. — К., 1994.

uk. wikipedia. org/.../Косинка_Григорій_Михайлович

my-edu. ru › Українська література

uk. wikipedia. org/.../Микола_Хвильовий

uk. wikipedia. org/.../Зеров_М икола_Костянтинович. uk. wikipedia. org/.../Плужник_Євген_Павлович

uk. wikipedia. org/wiki/Неокласики uk. wikipedia. org/.../Семенко_Михайль_Васильович

uk. wikipedia. org/.../Тичина_Євген_Григорович

uk. wikipedia. org/.../Рильський_Максим_Тадейович

uk. wikipedia. org/.../Маланюк_Євген_Филимонович uk. wikipedia. org/.../Яновський_Юрій_Іванович

ru. wikipedia. org/wiki/Остап_Вишня

uk. wikipedia. org/.../Турянський_Осип_Васильович

chtyvo. /.../Poza_mezhamy_boliu_Syn_zemli_Opovidannia_zb. pdf

http://ostriv. /index. php? option=com_content&task=view&id=2391&Itemid=965&ft=1