Уроки української літератури в 11 класі І семестр (стр. 31 )

Тема. Розвиток зв'язного мовлення. Контрольна робота. Письмовий твір

Мета: виявити рівень засвоєння учнями навчального матеріалу, вміння застосовувати на практиці на­буті знання, введення їх в систему письмової робо­ти; розвивати писемне мовлення учнів, навики чі­ткого формулювання думок; виховувати самостій­ність при написанні творів, старанність, естетичне чуття слова.

Хід уроку

І. Оголошення теми, мети, завдань уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

ІІІ. Написання контрольної роботи

1. Вибір серед записаних на дошці тем індивідуальної теми контрольної роботи.

Теми контрольних творів:

1) Громадянська війна в українській новелі 1920-1930 років (за творами Микол Хвильового, Григорія Косинки, Юрія Яновського)

2) Трагедія роду Половців та трагедія України (за романом Юрія Яновського «Вершники»

3) Світовий мотив підкорення людиною міста у романі Валер’яна Підмогильного “Місто”

2. Самостійна робота учнів над твором.

III. Домашнє завдання

Зробити хронологічну таблицю за біографією Остапа Вишні

Урок 22

Король Світлана Павлівна,

учитель Вербівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Тема. Великий сміхотворець Остап Вишня

Мета: познайомити старшокласників із трагічним життєвим і до кінця не зреалізованим талантом Остапа Вишні. Поглибити вивчене про засоби сміху, дати уявлення про велике значення доробку Остапа Вишні в розвитку української сатири; прищеплювати любов до творчості, виховувати учнів оптимістами, навчати тонко володіти гумором.

Обладнання: на столі на вишитому рушнику портрети гумориста та його дружини Варвари Олексіївни, біля портретів кетяги калини; виставка творів Остапа Вишні; презентація “Остап Вишня”

Це — український письменник, передовсім

український у своїх пейзажах, у своєму лу-

кавому й добродушному гуморі.

М. Рильський

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань

Аналіз теми з передбаченням

Учитель. Уважно прочитайте тему й епіграф уроку і спробуйте передбачити, про кого йтиметься на нашому уроці.

Учнівські передбачення:

- Мова на уроці піде про життєвий шлях українського письменника, який любив природу, людину;

- Був оптимістом і, мабуть, писав гумористичні твори.

Учитель. Скласти сенкан до слова “вишня”.

Сенкан

Вишня.

Білоцвітна, соковита.

Милує око, пригощає, радує душу.

Ця ягода стала псевдонімом самобутнього майстра

української сатири і гумору.

Україна — вишневий сад.

ІІ. Повідомлення теми й мети уроку

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Учитель. Яка ж родюча на вишневі сади та літературні таланти охтирська земля! За кількістю видатних письменників, які вийшли з цілющої купелі або своїм життям і творчістю причетні до неї, залишили позаду багато собі подібних містечок України. До таких письменників належать: Яків Щоголев Павло Грабовський, Михайло Арцибашев, Борис Антоненко-Давидович, Василь Чечвянський, Іван Багряний, Платон Воронько, Іванна Чорнобривець, Марія Руданська, Остап Вишня... (слайд “Остап Вишня”) Остап Вишня. Лагідна усмішка, мудрі очі, в них випромінюється добра й весела душа життєлюба, гуманіста, бійця. “Для мене Остап Вишня, - пише Олесь Гончар,- це насамперед виняткова душевна делікатність, чулість, ласкавість. Саме йому, Павлу Губенку, судилося стати найвизначнішим, найпопулярнішим і найулюбленішим сатириком і гумористом в українській літературі ХХ століття.(слайд “”)

Над робочим столом письменника висів аркуш паперу, що мав заголовок “Мої друзі”, будь вони тричі прокляті”. У цій напівжартівливій пам'ятці викладалася його програма.

Про що я, нещасний, мушу думати і писати:

~ про хуліганство, грубість і невихованість;

~ про виховання лоботрясів і шалопаїв;

~про легковажне ставлення до кохання, до шлюбу, до сім'ї;

~про широкі натури за державний кошт;

~ про начотчиків і талмудистів у науці;

~ про консерваторів у сільському господарстві, промисловості;

~ про винищувачів природи...

Учитель. Щоб зрозуміти феномен Остапа Вишні, треба з'ясувати, хто він, чиїх батьків дитина, де зріс і в кого навчався, чим жив і з ким дружив, з чого радів і від чого страждав...

Перед нами життя, таємниці якого ми сьогодні розкриємо.

Учням пропонується скласти гроно “Остап Вишня” (короткі тези, повідомлення про письменника, які учням відомі).

Повідомлення підготовлених учнів.

Учень. Минуло вже понад 120 років з того дня, як пізньої осені 1889 року на Полтавщині біля містечка Груні на хуторі Чечва в сім'ї Губенків народився другий син Павло, якому судилося засіяти зірки на небі української літератури.

Народився хлопчик у поміщицькому маєтку фон Ротів, але не належав ні до дворянського, ні до поміщицького роду, а до сім'ї колишнього солдата Михайла Губенка, який служив у маєтку. Через 60 років після цієї події Павло Михайлович записав у “Щоденнику”:

Я, такий собі Павлушка, селянський син, бігав без штанів, швиряв картоплею, била мене мати віником і навіть горнятками череп'яними кидала в голову. Спасибі матері!

У цій же хаті, крім Павла, народилося ще 16 дітей, вижило 13, серед них два гумористи - Павло і брат Василь (псевдонім Чечвянський).

Дерево роду

Дід швець із Лебедина
Батько Михайло Кіндратович	Мати Парасковія Олександрівна
Діти (17 чоловік)
Василь (12.03.1888-1936) писав під псевдонімом Чечвянський	Остап (1889-1956)	Катерина (1890-1974) Учитель	Федір (1892-1940) Агроном
Олександр(1894-1920) Міліціонер	Надія(1895) померла немовлям	Дмитро, Валентина померли немовлятами	Ганна(1900-1984) Учитель
Єлизовета Євгенія(1896-1961)	Олена(1898-..)		Лідія(1902-1971)
Наталка (1904-1942) Домогосподарка	Марія (1907-...)Учитель	Кость (1909-1982) Актор

Батьки хотіли всім дітям дати освіту, але це було нелегко. Вважалося великим щастям, коли дитині селянина чи робітника вдавалося здобути хоча б початкову освіту. Таке щастя випало й на долю маленького Павлуші. Сам письменник писав про це так.

Один із учнів читає уривок із усмішки “Моя автобіографія” від слів “...Оддали мене в школу рано...” до слів “...А потім до університету вступив...”

Учень. Уже в ранні роки Павло відзначався дуже веселою вдачею і великою охотою до читання.

Читає уривок із усмішки “Моя автобіографія” від слів “...Книга, що найсильніше на мене враження справила...” до слів “...А решта книг читалося нічого собі...”

Учениця. Його рідна сестра, заслужена вчителька України Катерина Михайлівна Даценко, пише у своїх спогадах:

Дуже рано навчившись читати, він весь вільний час (мама нам усім змалечку давала роботу, щоб не байдикували) проводив з книжкою. У школі він вчився охоче, любив товаришів, учителів. Почав і мене вчити грамоти.

Вчився Павло на круглі “дванадцять” (у школі була дванадцятибальна система). Під час канікул брав участь у виставах. У селі діяв драмгурток, і Павло був у ньому в “коміках”.

Після закінчення школи брат пішов на військову службу. Та в ту зиму нас спіткало велике горе — несподівано помер батько. Викликали Павлушу телеграмою додому. На його руках і помер наш батько.

Учень. Спогади брата Павла Михайловича Костя Губенка:

Зовні брат був схожий на матір, і властивий матері гумор також передався йому. Мати знала багато народних приказок і висловів, щедро пересипала ними свою мову, навіть у найтяжчому горі гумор не залишав її.

Батько теж не був позбавлений гумору. Якось, згадуючи батька, Авлуша розповів:

­ Батько помер на моїх руках. Вже майже при смерті йому дали підписати “духовне завещаніє”. Батько почав читати: “ Я, Михаил Кондратьевич Губенко, при полном разуме и памяти, завещаю жене и наследникам движимое и недвижимое, при сем...”

Дійшовши до цього місця, батько підписав документ, повторюючи: “При сем руку приложил и ноги протянул Михаил Кондратьевич Губенко”. Це були його останні слова.

Учень. Про початок своєї літературної діяльності Павло Михайлович Губенко писав:

Перебуваючи в Кам'янці, на Поділлі, написав фейлетона про Денікіна і поніс у “Робітничу газету”. Секретар прочитав і сказав : “Добре”. І не надрукував. Потім я поніс фейлетона до газети “Народна воля”. Редактор узяв, прочитав, сказав: “Добре”. І надрукував.

написав і надрукував у Кам'янці-Подільському більше 20 фейлетонів.

Творчість Остапа Вишні можна умовно поділити на два періоди: з 1921 по 1933 — І період, з 1944 до останніх днів життя — ІІ період.

Перший період творчості починається 1921 року, коли він став співробітником республіканської газети “Вісті”, яка виходила у Харкові. Робота журналіста, що вимагає всебічної обізнаності з життям, уміння оперативно відгукуватись на актуальні питання часу, дала письменнику багато живого й цікавого матеріалу для його творів.

На сторінках газет і журналів з'являються усмішки Остапа Вишні, одна за одною виходять збірки його творів: Запис на дошці і в зошитах:

1923 - “Діли небесні”

1924 - “Кому веселе, а кому й сумне”

“Реп'яшки”

“Вишневі усмішки (сільські)”

1925 - “Вишневі усмішки Кримські”

1927 - “Щоб хліб родився, щоб і скот плодився”

“Вишневі усмішки кооперативні”

1930 - “Вишневі усмішки закордонні” і деякі інші.

У 1928 і 1930 роках двома виданнями вийшло зібрання “Вишневих усмішок” у чотирьох томах.(слайд “Книги Остапа Вишні”)

Про цей період творчості Остапа Вишні побратим по перу Федір Маківчук писав: «Талант гумориста розквітав з неймовірною швидкістю і вже через пару років його могутній сміх заволодів серцями мільйонів читачів. І так аж до кінця 20-х років. Популярність гумору Остапа Вишні росла зі швидкістю лісової пожежі. Тільки загальний тираж видання Шевченкового “Кобзаря” перевищував тираж творів Остапа Вишні. Твори Вишні перекладали російською мовою, збірки видавались у США і Канаді.»