Розділ 1 Теоретико-методологічні основи підвищення конкурентоспроможності регіону (стр. 12 )

Від такого природного ресурсу як вода повністю залежать такі види діяльності як рибне господарство, вирощування сільськогосподарських культур на зрошуваних землях, виробництво продукції хімії органічного синтезу, очищення первинної текстильної сировини [266, с.34]. Необхідно зазначити, що через надмірне антропогенне навантаження, яке посилилось наслідками катастрофи на ЧАЕС, порушення умов формування водного стоку і порушення природної рівноваги, зумовило зниження якості водних ресурсів, вкрай загрозливе екологічне становище майже в усіх річкових басейнах України і особливо в басейні Дніпра - основного джерела водозабезпеченості країни [266, с.34]. Внаслідок старіння та спрацювання водозабезпечуючого і водоохоронного устаткування, його технологічної відсталості, збільшується скид забруднених стоків та водомісткість продукції, зростає небезпека масових технологічних та екологічних аварій і катастроф, виходу із ладу життєзабезпечуючих водогосподарських систем, очисних споруд [266, с.34]. У водні об’єкти щороку скидається величезна кількість відпрацьованих забруднених вод промисловості, комунального і сільського господарства [266, с.34]. Зі стічними водами у водні об’єкти потрапляють у надмірній кількості біогенні речовини, важкі метали, штучні неорганічні та органічні речовини токсичної дії [266, с.34].

Покращення стану навколишнього середовища регіону як чинника формування конкурентного середовища забезпечується шляхом запровадження механізму екологізації виробництва [266, с.34]. Екологізація регіонального виробництва визначає гармонізацію взаємовідносин підприємств регіону і природи, максимальне урахування природних умов, ресурсів та інших компонентів при проектуванні, створенні нових і функціонуванні діючих виробництв і технологічних комплексів та забезпечення на цій основі екологічної рівноваги в розвитку виробничої і соціальної сфер та відтворення природного середовища [266, с.35].

Основними чинниками зовнішньої дії на формування конкурентного середовища регіонів держави є економічні, правові та міжнародні.

(вырезано)

Ступінь та динаміка розвитку інноваційних процесів є ознакою рівня розвитку регіону, його конкурентоспроможності, здатності регіону до створення, впровадження, поширення інновацій, зокрема новітніх технологічних процесів та участі його у конкурентній боротьбі з іншими регіонами держави. Важлива увага повинна приділятись регіональній діагностиці соціально-економічного розвитку (особливо у зв’язку з оцінкою „привабливості”, „конкурентоспроможності” регіонів). Регіональна діагностика – це сукупність спеціальних інформаційно-аналітичних технологій, що дозволять: описати досліджувані регіональні ситуації та проблеми в системі характерних для них ознак; ідентифікувати ці ситуації та проблеми; дати кількісну та якісну оцінку цим ситуаціям і проблемам [77, с.481]. Таким чином, інноваційне середовище регіонів держави формується з врахуванням рівня їх науково-технічного розвитку, інноваційного потенціалу, стану інноваційної інфраструктури, що створює сприятливі умови для конкурентної боротьби за інноваційні ресурси.

Поруч із цим основою інноваційного розвитку регіону є його інтелектуальні ресурси, у зв’язку з чим посилюється регіональна конкуренція за залучення висококваліфікованих людських ресурсів. Як зазначає І., стратегічною метою регіональної інноваційної політики повинно бути створення сприятливого інноваційного середовища, що забезпечувало б перетворення наукових ідей та розробок у ринкові продукти міжнародного рівня, впровадження цих продуктів у важливі галузі економіки і соціальну сферу, а також дозволяло зберегти наукові та інженерні школи [77, с.481]. Регіони держави конкурують за залучення науковців (кандидатів та докторів наук), пропонуючи їм кращі умови праці, вищий рівень оплати праці, які зможуть виконувати науково-технічні роботи, створювати науково-технічні новинки. Це дозволить регіону брати участь у міжрегіональному та міжнародному співробітництві, пропонувати конкретні продукти інтелектуальної праці. Актуальним для регіону є залучення персоналу із високим рівнем загальноосвітньої підготовки, професійних знань, професійної та соціальної орієнтації. Освітній рівень персоналу впливає на швидке сприйняття нової інформації та ефективного застосування нової техніки та технології [266].

Людським ресурсам належить важлива роль у забезпеченні та підвищенні конкурентоспроможності регіонів держави. Адже від розумових та фізичних даних робітників, їх кваліфікації, освіти та досвіду роботи в тій чи іншій сфері діяльності залежить організація та управління виробничим процесом [78, с.16; 266, с.18]. Актуального значення набувають питання, пов’язані із підвищенням якості людських ресурсів, тобто розвитку здібностей, підвищення загальноосвітнього рівня підготовки, рівня професійних знань та досвіду роботи, професійної та соціальної орієнтації, активізація трудової діяльності, підвищення якості життя працюючих [266, с.18]. Освітній рівень робочої сили впливає на швидке сприйняття нової інформації та ефективного застосування нової техніки та технології, що дозволяє регіону одержати конкурентні переваги над іншими [266, с.18]. Для впровадження нового продукту або технологічного процесу, що є важливим елементом забезпечення конкурентоспроможності регіону, необхідно володіти знаннями з технології його роботи та методик застосування у специфічних обставинах і середовищі [266, с.18].

Розглядаючи зарубіжний досвід з цієї проблематики, слід відмітити, що статистичні дослідження, які були проведені у Шрі-Ланці, свідчать про пряму залежність рівня освіти і професійних навичок робочої сили із рівнем технологічних змін в компанії та, відповідно, регіоні [79; 266, с.18].

В результаті жорсткої конкурентної боротьби за залучення тих чи інших ресурсів регіони держави формують конкурентні переваги, які є основою для забезпечення та підвищення їх конкурентоспроможності.

У конкурентній боротьбі виграє той регіон, який виступає лідером і має найкращі конкурентні переваги у порівнянні з іншими, ефективне використання яких дозволить формувати конкурентне середовище регіонів держави у майбутньому.

1.4. Конкурентні переваги регіону як передумова підвищення його конкурентоспроможності

Посилення конкуренції між регіонами держави вимагає від регіональних органів влади зусиль, спрямованих на пошук пріоритетів, у яких територія має конкурентні переваги, підвищення ефективності використання яких може привести до підвищення рівня життя населення та забезпечення їх конкурентоспроможності. Поруч із цим рівень конкурентоспроможності регіону визначається тим, в якій мірі фактично реалізовані ті чи інші конкурентні переваги території. Забезпечення та підвищення конкурентоспроможності регіонів держави має стати результатом реалізації наявних та новостворених конкурентних переваг [57].

Слід відмітити, що конкурентні переваги в кожному регіоні формувалися і розвивалися неоднаково під впливом багаторічної політики регіонального розвитку. У результаті вони не адекватні вимогам ринкової економіки і кожній позиції притаманний різний рівень зрілості та активності. При цьому змінюється вага кожної конкурентної переваги та її вплив на формування умов для розвитку конкурентного середовища та підвищення конкурентоспроможності регіонів держави.

На сьогодні роль держави щодо підвищення конкурентоспроможності регіонів полягає у тім, щоб найефективніше використати потенціал регіонів, які мають конкурентні переваги [67, с.148].

Отже, забезпечити та підвищити конкурентоспроможність зможуть регіони із найбільш надійними конкурентними перевагами. У зв’язку з цим з’ясуємо, які конкурентні переваги регіону дозволять забезпечити його стійке положення як всередині держави, так і за її межами та їх вплив на підвищення конкурентоспроможності [104; 106; 107].

У сучасній науковій літературі є ряд думок з приводу визначення конкурентних переваг регіону (табл.1.7).

Таблиця 1.7

Види конкурентних переваг регіону*

Автор	Конкурентні переваги
1	2
Бєлєнький П. Ю., Фатхутдінов Р. А.	(вырезано)
, Геєць В. М., Кінах А. К.,	(вырезано)
, , Є.	(вырезано)
	(вырезано)
	(вырезано)
Є.	(вырезано)

* - складено дисертантом на основі [52,56,57,67,80,81,86]

На думку інова [56, с.223.] та Бєлєнького П. Ю. [57, с.15], конкурентні переваги регіону визначаються такими елементами як: конкурентоспроможність країни, в яку входить регіон; природнокліматичними, географічними, екологічними і соціально-економічними параметрами регіону; підприємницькою та інноваційною активністю у регіоні; рівнем відповідності (відставання або випереджання) параметрів інфраструктури регіону міжнародним нормативам; рівнем міжнародної інтеграції і кооперації регіону. Отже, автори виділяють велику групу факторів формування конкурентних переваг регіону.

Зокрема вони розглядають конкурентні переваги в якості ресурсів, підприємницької та інноваційної активності в регіоні та міжнародної інтеграції. Поруч із цим вважаємо, що конкурентні переваги регіону не можуть визначатися конкурентоспроможністю країни, рівнем активності в регіоні та його міжнародної інтеграції, оскільки конкурентні переваги, що характеризують суб’єкт господарювання (регіон), є факторними або похідними ознаками, а вищезазначені - результатуючими.

Інша група відомих науковців, таких як , Геєць В. М., Кінах А. К., вважають, що конкурентних переваг можна досягти за рахунок науково-технічного прогресу та інновацій. Вони вважають, що у ході індустріального розвитку в ринковому середовищі визрівають нові конкурентні умови, що змінюють загальний вектор конкуренції від використання головним чином порівняльних національних переваг до використання динамічно мінливих конкурентних переваг, заснованих на науково-технічних досягненнях, інноваціях на всіх стадіях розвитку [52, с.108]. Ми згідні, що інновації є основою розвитку економіки регіону, забезпечення його конкурентоспроможності, однак, щоб їх створити, потрібні висококваліфіковані людські ресурси, інвестиції (капітал) тощо. Тому даний підхід дещо звужує коло елементів формування конкурентних переваг регіону і не дозволить повною мірою забезпечити високий рівень конкурентоспроможності регіону.