Розділ 1 Теоретико-методологічні основи підвищення конкурентоспроможності регіону (стр. 9 )

Поруч із цим вважаємо, що в основі категорії “конкурентоспроможність” повинна стояти людина як найвища цінність суспільства. Змагаючись на ринку шляхом ефективного використання ресурсів та створюючи конкурентні переваги, маючи потенційні можливості, кожен суб’єкт конкурентної боротьби повинен прагнути до задоволення потреб населення, забезпечення достатньо високого та зростаючого рівня життя своїм мешканцям. Тобто слід формувати такі конкурентні переваги регіону, які сприятимуть підвищенню життєвого рівня населення, що дозволить забезпечити та наростити його конкурентоспроможність. Розуміння того, що люди і їх розвиток є найважливішою сферою суспільного розвитку, почало набувати все більшого розповсюдження і поступово матеріалізуватися у відповідних програмах розвитку [57, с.16; 93]. Так, щоб забезпечити зростання середньої тривалості життя, необхідно поліпшити добробут людини, тобто забезпечити її роботою, створити сприятливі умови для праці тощо [57, с.16]. Тому вважаємо, що регіон чи держава вцілому не буде конкурентоспроможною, якщо не буде забезпечений належний рівень людського розвитку. Це може передбачати зайнятість населення, високий рівень доходів, сприятливу екологічну ситуацію у регіоні чи державі, належну систему соціального захисту та здоров’я населення та ін.

Синтезуючи вищерозглянуті ознаки, поняття „конкурентоспроможність” можна розглядати в площині 5-ти векторного простору:

- фактори виробництва;

- конкурентні переваги;

- продуктивність використання ресурсів;

- можливості об’єкта конкурентної боротьби;

- суперництво на ринку.

(вырезано) Таким чином, зважаючи на вищерозглянуті підходи, визначальні характеристики, які їх формують, під конкурентоспроможністю регіону будемо розуміти можливості регіону забезпечити конкурентні переваги у продуктивному використанні ресурсів та благ задля підвищення людського розвитку не порушуючи економічної безпеки інших регіонів та країни в цілому шляхом суперництва.

У зв’язку з цим, дослідження питань підвищення конкурентоспроможності регіонів держави набувають особливої ваги, оскільки регіони держави знаходячись у конкуренції між собою за ресурси та блага, формують конкурентне середовище всередині країни, що в свою чергу, потребує виважених підходів до дослідження особливостей його формування та розвитку.

1.3. Методологічні засади формування конкурентного середовища регіонів держави

З метою підвищення якості життя мешканців в Україні зростає міжрегіональна конкуренція за залучення інвестицій, кваліфікований персонал, розподіл держзамовлень та трансфертів. Так, регіональні органи влади з метою досягнення високого рівня життя населення конкурують за більш сприятливі, в порівнянні з іншими регіонами, економічні умови, вишукують можливості для самостійного встановлення зовнішньоекономічних зв’язків, забезпечення високого рівня інвестиційної привабливості тощо. Тобто в державі формується відповідне інвестиційне, інноваційне, зовнішньоекономічне та інше середовище, де регіони держави знаходяться в конкуренції між собою.

На сьогодні в Україні зроблені кроки у формуванні конкурентного середовища регіону. Зокрема розроблені документи щодо формування конкурентного середовища всередині регіонів. Це, перш за все, Наказ Президента України „Основні напрямки конкурентної політики на 2002-2004 роки”, Послання Президента України до Верховної Ради України „Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”.

Здійснення реалізація комплексу заходів з формування ефективного конкурентного середовища регіону передбачалося в якості однієї із важливих складових державної політики „Основні напрямки конкурентної політики на 2002-2004 роки”, затверджених Наказом Президента України від 19 листопада 2001 року № 000 [58, с.145]. В якості основних напрямків створення умов конкурентного середовища є оптимізація діяльності органів виконавчої влади і місцевого самоуправління як суб'єктів економічних відносин, вдосконалення регулювання діяльності суб'єктів монополій, розвиток законодавства про захист економічної конкуренції.

Так, в Посланні Президента України до Верховної Ради України „Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки” передбачено статтю щодо формування ефективного конкурентного середовища регіону. Однак, в даному документі актуалізується необхідність скасування пільг та преференцій окремим суб'єктам господарської діяльності, вирівнювання умов конкуренції на регіональному та місцевих рівнях, удосконалення правових механізмів добросовісної конкуренції [59].

Слід зауважити, що на рівні регіону є відпрацьовані механізми щодо формування конкурентного середовища між різними підприємствами та організаціями, які ведуть жорстку конкурентну бротьбу за споживача. Що стосується конкурентного середовища регіонів держави, то не існує чіткої системи щодо його формування та регулювання відносин між ними. У зв’язку із посиленням конкурентної боротьби між регіонами держави за ті чи інші ресурси виникає необхідність створення системи формування та регулювання конкурентного середовища регіонів держави [103].

Таким чином, дані документи не передбачають самої методології та механізмів створення ефективного конкурентного середовища регіонів на державному рівні, що вимагає їх розробки. Слід визначити елементи конкурентного середовища регіонів держави, механізм їх взаємодії та регулювання з боку держави в залежності від рівня розвитку регіону та виду конкурентного середовища.

Однак при розробці системи формування конкурентного середовища регіонів держави доцільно з’ясувати сутність самого поняття „конкурентне середовище”.

У наукових публікаціях з цієї проблематики існують суперечливі думки щодо визначення змісту даного терміну. Найчастіше вони зводяться до сукупності та взаємодії окремих суб’єктів господарювання залежно від рівня конкурентної боротьби. При цьому, як було зазначено вище, конкурентна боротьба може бути на рівні регіону між різними підприємствами та організаціями, між підприємствами різних регіонів (галузева), міжрегіональна або міжнародна, де у конкурентну боротьбу вступають регіони різних держав.

Однак у літературі в основному зосереджено увагу на розгляді конкурентного середовища всередині регіону, що значно звужує об’єкт дослідження. Межі конкурентного середовища є значно ширшими, оскільки охоплюють діяльність регіональних органів влади та їх взаємодію, що породжує конкуренцію між різними регіонами держави.

Узагальнивши думки науковців щодо трактування поняття „конкурентне середовище”, виокремимо визначальні характеристики даного терміну (табл.1.5).

Так, конкурентне середовище підприємств регіону у своїх працях розглядали такі науковці як Сіваченко І. Ю., , та ін.

Сіваченко І. Ю. розглядає конкурентне середовище як сукупність суб’єктів і факторів ринку, що впливають на відносини між виробником (продавцем) і споживачем продукції, тобто як конкурентне середовище всередині регіону [60, с.36].

Інші науковці вважають, що конкурентне середовище регіону являє собою сукупність ринкових сил і факторів, які визначають функціонування господарюючих суб’єктів регіональної економіки і їх відносини в процесі конкуренції [61].

На думку , конкурентне середовище визначається суперництвом між фірмами, де стратегія їх розвитку повинна орієнтуватись на діяльність в умовах суперництва [62, с.118].

В основу даних підходів покладено сукупність факторів виробництва, які формують конкурентне середовище всередині регіону. Окремі підприємства, які знаходяться на території регіону, конкурують безпосередньо за інвестиційні ресурси в різноманітних формах, зокрема капітальних вкладень, кредитів лізингу та ін.

Таблиця 1.5

Порівняльна характеристика визначень поняття „конкурентне середовище”*

Автори	Об’єкт конкурентного середовища	Зміст поняття	Елементи
1	2	3	5
І. Ю. Сіваченко	(вырезано) (вырезано) (вырезано)	(вырезано)	(вырезано)
	(вырезано)	-  (вырезано)
	(вырезано)	(вырезано)
	(вырезано)	(вырезано)	(вырезано)
Б. Кваснюк	(вырезано) (вырезано)	(вырезано)	(вырезано)
Klamut M. Конкурентоспроможність регіонів	(вырезано)	-  (вырезано)
Сторонянська І.,	(вырезано)	(вырезано)	(вырезано)
П. Ю. Бєлєнький, Н. А. Мікула, Є. Е. Матвєєв	(вырезано)	(вырезано)	(вырезано)

* - складено дисертантом на основі [57,60,62,63,64,71]

Слід відмітити, що більшість господарюючих суб’єктів, які знаходяться у регіоні, об’єднані загальною інфраструктурою, використовують одні і ті ж трудові, природні та інші ресурси та виходять на зовнішній по відношенню до регіону ринок, вступаючи таким чином, у конкурентну боротьбу з іншими виробниками, які мають спільні інтереси і цілі, головне завдання яких полягає у завоюванні і втриманні сегменту ринку. Виходячи на ринок інших територій, регіон має змогу наростити власний фінансовий потенціал за рахунок реалізації тих чи інших товарів та послуг та спрямувати його на підвищення конкурентоспроможності. Однак, цього можна досягти лише за умови, коли надані товари та послуги є конкурентоспроможними на відповідному ринку та зможуть задовольнити потреби мешканців території краще, ніж товари місцевого виробництва.

В основному таку конкурентну боротьбу ведуть суб’єкти господарювання, які здійснюють один і той же вид економічної діяльності в межах однієї галузі. Таким чином, формується конкурентне середовище галузі, елементами якого виступають суб’єкти господарювання різних регіонів, що ведуть конкурентну боротьбу за ринки збуту [105].