Провідні науковці, такі як , , Є. виділяють наступні конкурентні переваги: природні ресурси, що розміщені на території, рівень розвитку соціальної інфраструктури, рівень життя і рівень доходів населення, економічний рівень регіону, рівень технічного розвитку суб'єктів господарювання на конкурентній теориторії та ін. [86, с.69].

Інші автори зазначають, що конкурентними перевагами регіону є вигідне географічне розташування, рівень розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, науково-технічного прогресу тощо [80]. На жаль, дана група авторів обмежується лише трьома елементами формування конкурентних переваг регіону, нівелюючи такими важливими факторами як інвестиційна привабливість регіону, високий природно-ресурсний потенціал, високий рівень інтелектуального потенціалу.

вважає, що до основних конкурентних переваг окремих регіонів можна віднести [81, с.284]:

-  наявні запаси окремих мінеральних і паливних ресурсів;

-  значні масштаби нагромадження основних виробничих фондів у промисловості;

-  використання передових технологій в окремих виробництвах у промисловості, що ґрунтуються на досягненнях фундаментальних та прикладних наук;

-  відповідні геополітичні умови для розвитку міжнародних торговельно-економічних зв’язків;

-  наявність висококваліфікованої робочої сили і навчальних закладів для її підготовки;

-  агроекономічні можливості для нарощування у перспективі виробництва продуктів сільського господарства і товарів народного споживання;

НЕ нашли? Не то? Что вы ищете?

-  великий академічний науковий потенціал з розгалуженою мережею науково-дослідних організацій.

Даний підхід є досить цікавим та різнобічним. Однак, не слід вважати, що конкурентною перевагою буде наявність лише мінеральних і паливних ресурсів, оскільки в Україні є і інші види природних ресурсів, які дозволять сформувати конкурентні переваги і забезпечити конкурентоспроможність регіонам держави. Тобто в даному випадку автори обмежуються лише цими видами ресурсів, які є в наявності у східних регіонів держави, залишаючи поза конкуренцією інші області України. Поруч із цим значні масштаби нагромадження основних виробничих фондів у промисловості не завжди дозволять сформувати конкурентні переваги регіону, оскільки їх неефективне використання (простоювання, невідповідність ринковим умовам) може призвести до зниження рівня конкурентоспроможності. Регіон, вклавши значні інвестиції у розвиток техніко-технологічної бази, яка ефективно не використовується, може зазнати значних збитків, в результаті чого знизиться рівень його конкурентоспроможності.

Найбільш вдало у своїх дослідженнях описали конкурентні переваги Б. Є. Кваснюк та ін., які виділили чотири групи факторів щодо їх формування [67, с.253-256].

До першої групи належать фактори історичної обумовленості геоекономічної ролі, яку той чи інший регіон відіграє у суспільному поділі праці.

Друга група факторів пов’язана з характером і територіальним розміщенням ресурсів, які є в наявності у тому чи іншому регіоні.

Третя група факторів – це фактори, що характеризують рівень розвитку виробничої і соціальної інфраструктур регіону як мікросередовища для базування фірм, параметри яких мають відповідати стратегічним цілям економічного розвитку регіону.

Четверта група факторів – фактори, що характеризують принципи регулювання економічної діяльності владними регіональними структурами.

Таким чином, узагальнюючи та синтезуючи вищерозглянуті підходи, конкурентними перевагами регіону є (рис. 1.4):

-  природні ресурси та охорона навколишнього середовища;

-  інноваційні ресурси;

-  людські ресурси;

-  фінансові ресурси;

-  геополітичне розсташування;

-  інфраструктура регіону.

 

Рис.1.4. Конкурентні переваги регіону*

* - розроблено дисертантом

Розглянемо ці елементи.

У сучасних умовах господарювання особливого значення набувають питання раціонального використання природних ресурсів як важливої складової забезпечення конкурентоспроможності регіонів держави. Природні умови та ресурси здійснюють істотний вплив на галузеву структуру економіки регіону та види виробництв, що повністю залежать від природних умов і створюють основу для забезпечення конкурентоспроможності [266, с.16]. Без природних ресурсів неможливо створити предмети споживання [266, с.16].

Включення елементів природи у виробничий процес перетворює їх у матеріально-речові фактори виробництва [266, с.16].

Високим природно-ресурсним потенціалом володіють такі регіони держави як Донецька, Луганська, Одеська, Дніпропетровська області в основному за рахунок розвіданості мінеральних ресурсів.

Така сировинна спрямованість обумовила галузеву структуру регіонів та, відповідно, одержання конкурентних переваг над іншими регіонами [115; 117]. Однак, як зазначалось, вище монопольне становище підприємств регіону до сьогоднішнього дня не дозволяло сформувати ефективне конкурентне середовище. Вважаємо, що регіони держави повинні активізувати діяльність щодо освоєності ресурсів та ефективного їх використання з метою створення та забезпечення конкурентних переваг над іншими. Однак, у минулому споживацький тип виробництва носив екстенсивний характер, що призводив до нераціонального використання природних ресурсів, збільшення антропогенного навантаження на навколишнє середовище, що з часом призвело до появи негативних наслідків, пов’язаних із забезпеченням конкурентоспроможності даних регіонів держави. У цих регіонах спостерігається кризова екологічна ситуація, яка обумовлена інтенсивним розвитком галузей важкої індустрії, що сприяє захворюваності населення та зниженню трудового потенціалу. Тому система раціонального природокористування повинна характеризуватися екологізацією виробничої діяльності та постійним відтворенням природних ресурсів [266, с.16].

Створення конкурентних переваг регіону вимагає постійного відтворення природних ресурсів, яке повинне включати відновлення природи як джерела предметів і засобів праці (рекультивація ґрунту, лісівництва і т. д.), відновлення природи як просторового базису (ландшафту територій, порушеного внаслідок будівництва і т. п.), відновлення середовища існування людини (очищення атмосфери, водойм, відновлення лісів і ін.) [266, с.17]. Відтворення ж невідтворювальних ресурсів повинне відбуватися у вигляді приросту розвіданих їхніх запасів, а також ощадливого використання наявних за рахунок кращого опрацювання, заміни одних видів сировини іншими [266, с.17]. Таким чином, процеси забезпечення та підвищення конкурентоспроможності регіонів держави, створення їх конкурентних переваг повинні бути тісно пов’язані з раціональним використанням природних ресурсів за рахунок більш глибокої переробки вихідної сировини, широкого впровадження природо - і ресурсозберігаючих, маловідходних і безвідходних технологій, що в свою чергу сприятиме зменшенню антропогенного навантаження на природне середовище [266, с.17].

Що стосується антропогенного навантаження, то слід відмітити наступне. Саме екологічний стан регіону визначає умови життєдіяльності людини, яка повинна мати право на здорове життя в гармонії з природою та стати невід’ємною складовою процесу підвищення конкурентоспроможності регіону [82]. Функціонування системи охорони навколишнього середовища повинне передбачати забезпечення задоволення потреб населення регіону в кількісних та якісних параметрах життєво важливих природних умов, відновлення сприятливого для людини довкілля.

Стрижневим елементом формування конкурентних переваг регіону є інноваційні ресурси. Будь-який регіон, який прагне володіти конкурентними перевагами, повинен постійно підвищувати рівень ефективності використання інноваційних ресурсів. Адже основним джерелом інноваційного розвитку регіону та, відповідно, підвищенням його конкурентоспроможності є ефективне використання його інноваційних ресурсів. Підвищені вимоги споживачів до якості продукції вимагають постійного вдосконалення інноваційної діяльності підприємств з метою забезпечення ними конкурентних переваг на ринку товарів та послуг. Розвиток науково-технічного потенціалу є одним із найбільш активних елементів відтворювального процесу, а в якості пріоритетного напрямку інноваційного розвитку підприємства виступає наукомістка продукція [266, с.18]. З розвитком науки та впровадженням її досягнень виникли наукомісткі виробництва, що дають змогу випускати конкурентноздатну продукцію, забезпечуючи при цьому належний рівень конкурентоспроможності регіону [266, с.18]. Виробництво наукомісткої продукції призводить до збільшення попиту на неї, що супроводжується зростанням обсягів її виробництва, збільшенням кількості робочих місць та трудового потенціалу вцілому.

(вырезано).

Пріоритетними напрямками фінансового забезпечення регіону є ті види економічної діяльності, у яких [266, с.124]:

-  короткий термін окупності витрат (легка, харчова промисловість, туристична діяльність);

-  значний експортний потенціал і висока конкурентоспроможність;

-  високий науковий та інноваційний потенціали.

Перший напрямок має важливе значення для забезпечення конкурентоспроможності регіону з точки зору швидкого повернення інвестованих коштів і тому є досить привабливим об’єктом інвестування [266, с.126]. Друга група галузей і виробництв важлива тим, що висока конкурентоспроможність сприяє формуванню попиту на продукцію підприємств регіону як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, що дозволяє акумулювати фінансові ресурси регіону з метою розширеного відтворення [266, с.126]. Третій напрямок, що спрямований на налагодження виробництва імпортозамінної продукції, дасть змогу в ряді випадків замкнути технологічні цикли, досягнути суттєвої економії витрат, пов’язаних із митними процедурами, і в кінцевому результаті збільшити фінансові ресурси регіону [266, с.126].

Важливим напрямом забезпечення належного рівня конкурентоспроможності регіону виступає його інвестиційна політика, яка повинна бути спрямована на [266, с.134]:

-  розвиток інвестиційної інфраструктури;

Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15