Розділ 1 Теоретико-методологічні основи підвищення конкурентоспроможності регіону (стр. 4 )

При цьому, результатом реалізації конкурентних переваг регіону має стати забезпечення високого рівня його людського розвитку, інтеграції регіонів всередині держави і міжнародному просторі та безпечний розвиток інших регіонів держави.

Таким чином, розглянуті теорії конкуренції дають змогу виділити такі основні їх характеристики:

-  наявність конкурентних переваг у факторах виробництва;

-  формування конкурентного середовища як всередині країни так за її межами;

-  інноваційна модель розвитку економіки регіонів держави;

-  стратегічна орієнтація.

Слід відмітити, що з розвитком теорій конкуренції удосконалювався і сам механізм ведення конкурентної боротьби між країнами та підприємствами зокрема. На зміну ціновій конкуренції приходили інші більш досконалі форми конкуренції, які ґрунтувались на інвестиціях, інноваціях, кластерах тощо. Тобто відбувався еволюційний перехід з однієї форми конкуренції в іншу, який обумовив різні етапи конкуренції (табл.1.2).

Таким чином, виділено чотири етапи розвитку конкуренції: 1-й етап – конкуренція на основі факторів виробництва; 2-й етап – конкуренція на основі інвестицій; 3-й етап – конкуренція на основі нововведень; 4-й етап – конкуренція на основі багатства. На перших трьох етапах відбувається ріст конкурентоспроможності національної економіки, що як правило передбачає ріст добробуту населення [15, с.587]. Четвертий етап означає поступове уповільнення росту і в кінцевому випадку спад [15, с.587].

Розглядаючи регіони держави, слід відмітити, що ключовою є проблема забезпечення факторної конкурентоспроможності, де кожен із них прагне максимально використати наявний ресурсний потенціал, в основному сировинний, нівелюючи при цьому іншими конкурентними перевагами. Слід відмітити, що наявність сировинного потенціалу може бути конкурентною перевагою на короткому проміжку часу, але він не є необхідним і достатнім для забезпечення довгострокового економічного зростання.

Тому слід трансформувати факторні конкурентні переваги у переваги інвестиційно-інноваційного характеру.

Таблиця 1.2

Етапи розвитку конкуренції*

Теорії конкуренції	Етапи розвитку конкуренції
Конкуренція на основі факторів виробництва	Конкуренція на основі інвестицій	Конкуренція на основі нововведень	Конкуренція на основі багатства
Теорія меркантилізму
Теорія абсолютних переваг
Теорія порівняльних переваг
Теорія взаємного попиту
Факторна теорія
Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва
Теорія міжгалузевого аналізу
Теорія ефективної конкуренції на основі інновацій
Теорія конкурентних переваг
Теорія технологічного прориву
Теорія інвестиційного розвитку
Теорія постіндустріального суспільства
Теорія інтерналізації
Теорія інформаційної економіки
Теорія розвитку бізнесу

- напрямок руху теорій

* - складено дисертантом на основі [15]

Регіон чи країна вцілому, які знаходяться на четвертій стадії конкуренції, втрачають усі стимули до розвитку та підвищення конкурентоспроможності. Вони мають сформовані конкурентні переваги як у факторах виробництва, так і інвестиціях та інноваціях, що не сприяє пошуку шляхів їх збереження та призводить до спаду економічної активності.

Таким чином, дані етапи розвитку дають змогу побачити як розвивається економіка держави, які є проблеми у регіонів країни на кожному етапі їх розвитку та розробити напрями з підвищення їх конкурентоспроможності.

Отже, зважаючи на вищерозглянуті теорії конкуренції та етапи її розвитку можна зробити висновок про вагомий внесок економістів різних країн та течій у розвиток конкуренції. Вищерозглянуті теорії конкуренції стосувалися забезпечення міжнародної конкурентоспроможності та конкурентоспроможності національної економіки, в основу яких було покладено цінову конкуренцію, теорію конкурентного ринку та конкуренцію на основі інновацій.

Звичайно, в умовах глобалізації економічної системи все більшої актуальності набувають питання, пов’язані із забезпеченням конкурентоспроможності економіки як на макро - так і на мікроекономічному рівнях. Все більш відслідковуються симптоми загострення конкурентної боротьби в світі, де кожна із держав прагне забезпечити розвиток національної економіки. Питання забезпечення та підвищення конкурентоспроможності стосуються і України. Становлення державності України висунуло нагальну необхідність створення моделі висококонкурентної економіки на світовій арені. Цього можна досягти шляхом забезпечення належного рівня конкурентоспроможності її регіонів як єдиного цілого держави.

Вищерозглянуті теорії конкуренції недостатньо розкривають регулювання конкуренції на регіональному рівні, оскільки як було вже зазначено вище, були спрямовані на забезпечення міжнародної та національної конкурентоспроможності. Підвищення конкуренто-спроможності регіонів держави вимагають вдосконалення існуючих теорій конкуренції та розробки нової за напрямом теорії – парадигми міжрегіональної конкуренції, яка б відображала особливості її формування та розвитку. й конкуренції та розробки нової теорії, яка ональної конкурентоспроможності. містів різних

Парадигма мідрегіональної конкуренції повинна передбачати врахування та оцінку усіх конкурентних переваг регіону (а не лише окремих факторів виробництва), потенційні можливості використання цих конкурентних переваг у перспективі, можливість регіону забезпечити належний рівень людського розвитку, особливості державного регулювання конкурентних відносин регіонів держави, формування ефективного конкурентного середовища всередині країни та базепечний розвиток інших регіонів країни.

Однак, побудові парадигми міжрегіональної конкуренції повинно передувати врахування особливостей теорій регіонального розвитку. Їх дослідження дозволять визначити економічну сутність поняття „регіон”, принципи, закономірності та чинники регіонального розвитку, інструменти забезпечення регіонального розвитку тощо. Отже, розглянемо існуючі теорії регіонального розвитку, зміст яких наведено у табл.1.3.

Однією із перших теорій регіонального розвитку була теорія розміщення сільського господарства Й. Тюнена, викладена ним у книзі „Ізольована держава в її відношенні до сільського господарства і національної економіки. Дослідження про вплив хлібних цін, багатства ґрунту і накладних витрат на землеробство”. Основну увагу в теорії Тюнена приділено трьом головним чинникам та їх взаємозв’язкам: відстані від господарства до міста (ринку збуту); цінам на різні види сільськогосподарської продукції; земельній ренті.

У межах „ізольованої держави” просторова диференціація у використанні земель у сільськогосподарському виробництві стала результатом дії трьох чинників: номенклатури та обсягів аграрного виробництва, які вимагаються містом; технології аграрного виробництва і перевезень готової продукції; прагнення кожного виробника до максимізації земельної ренти шляхом виробництва таких видів продукції, для яких місцезнаходження його земель відносно ринку збуту найбільш вигідно.

Таблиця 1.3

Теорії регіонального розвитку*

Теорії	Представники	Трактування регіону	Принципи регіонального розвитку	Чинники регіонального розвитку	Інструменти регіонального розвитку
Теорія розміщення сільського господарства	Й. Тюнен	Місто як ринок збуту сільськогосподарської продукції	Спеціалізація виробництва	Відстань від господарства до міста, ціни на різні види сільськогосподарської продукції, земельна рента	Земельна рента
Теорія розміщення промисловості	А. Вебер	Скупчення промислових підприємств	Мінімізація витрат на виробництво	Транспортна інфраструктура, робоча сила	Математичне моделювання
Теорія центральних місць	(вырезано)	(вырезано)	(вырезано)	(вырезано)	(вырезано)
Теорія просторової економічної рівноваги	(вырезано)	(вырезано)	(вырезано)	(вырезано)	(вырезано)
Теорія дифузії нововведень	(вырезано)	(вырезано)	(вырезано)	(вырезано)	(вырезано)
Теорія „центр-периферія”	(вырезано)	(вырезано)	(вырезано)	(вырезано)	(вырезано)
Теорія полюсів зростання	(вырезано)	(вырезано)	(вырезано)	(вырезано)	(вырезано)
Теорія регулювання	(вырезано)	(вырезано)	(вырезано)	(вырезано)	(вырезано)
Теорія людського розвитку	(вырезано)	(вырезано)	(вырезано)	(вырезано)	(вырезано)
Теорія економіки знань	Е. Денісон	Територіальна одиниця	Прогрес знань, освіта	Освіта, знання	Інвестиції

* - складено дисертантом на основі [29,30,31,32,33,34,36,37,96,123]