Ростемо без страхів (стр. 10 )

Вправа «Упізнай друга».

Діти стоять по колу. Той, хто водить, стоїть у колі із зав’язаними очима. Ведучий виводить до нього по черзі дітей, яких треба впізнати навпомацки. Якщо впізнати вдалося, діти міняються ролями.

Етюд «Зайчик-боягуз»

Один учасник грає роль зайця, який всього боїться. Йому необхідно зобразити:

·  Як зайчик-боягуз лякливо пересувається по лісі

·  Як зайчик витягує шию і дивиться, чи нема нічого страшного поблизу

·  Як поводиться зайчик, коли лягає спати в нірку

·  Як він втікає від вовка

·  Як ховається від страшного звіра

·  Хто його захищає

Важливо, щоб усі діти побували в ролі зайчика-боягуза.

Вправа «Зачароване поле»

Ведучий: «Діти, зараз ми будемо мандрувати по зачарованому полі, ви уважно слухайте, та виконуйте все так, як я кажу. Отож, Спочатку ви йдете:

·  по гарячому піску,

·  потім по снігу з босими ногами,

·  по зеленій траві, по опалому листю,

·  по болоті,

·  по струмку,

·  по колючих голках,

·  по теплому камінні».

Вправа «Закінчи речення»

Я хочу…

Я вмію…

Я можу…

Вправа ««Весела зарядка»

Ведучий розповідає, а учасники показують у русі. «Щоб машина запрацювала, треба завести мотор. Людина, що спить, схожа на незаведену машину (діти «сплять»). Кожен з вас – господар свого тіла. Ви можете його «завести» і «вимкнути». Спробуймо.

Ви – кошенята, що прокинулися. Витягніть лапки, випустіть кігтики, підніміть мордочки. А зараз ви – комашки сонечка, що впали на спину. Лапки догори, намагайтеся перекотитися зі спини на лапки. А ось ви – тигри, що крадуться у джунглях. Станемо осіннім листочком, що коливається на вітрі. Політаємо, як листочок, що відірвався. Вдихнемо якнайглибше і перетворимося на повітряні кульки, спробуємо підстрибнути і злетіти м’яко і плавно. Тягнемося вгору, як жирафи. Пострибаємо, як кенгуру, щоб стати такими ж спритними і сильними. А тепер ми – маятники, важкі, громіздкі, покачаємося з боку в бік. А зараз ми пілоти, заведемо мотор літака і злетимо. Зігнемося, як лук індіанця, і станемо пружними. Яка ваша нога сьогодні більше і вище пострибає? А скільки разів ви присядете, щоб понюхати квіточку? Молодці!»

Заняття 8

Мета: актуалізація образу страху, зняття тривожності, вміння виражати емоції та почуття, підвищення активності дітей, створення сприятливої емоційної атмосфери.

Обладнання: кубики з намальованими обличчями, що відображають основні почуття (радість, сум, страх, злість тощо), папір, кольорові олівці.

Вправа «Привітання»

Ведучий: «Діти, давайте скажемо один одному «Привіт», хлопнувши сусіду в долоньки». Учасники вітаються по колу.

Вправа «Перетворюємося в страшних»

Ведучий запитує: «Хто може бути страшним? Який він може бути?».

Діти розповідають, ведучий записує. Потім учасники всі разом зображають всіх страшних, котрих вони придумали.

Автор (дитина, що придумала щось конкретне страшне) по можливості показує всім, як страшний повинен виглядати, і дає команду: «Перетворюємося в...».

Ведучий гумористичними репліками підтримує бадьору й оптимістичну ігрову атмосферу.

Вправа «Веселий страх»

Ведучий розповідає казку: «Жив-був Страх. Всі його боялися, і ніхто не хотів з ним гратися. Сумно й нудно стало Страху одному, і вирішив він піти пошукати собі друзів, але нікого не знайшов, тому що всі його боялися й ховалися від нього. Набридло Страху всіх лякати, і вирішив він стати веселим і смішним. Що зробити Страху, щоб дітям стало весело?…».

Діти пропонують свої варіанти.

«Почуття»

Ведучий пропонує побудувати кожному учаснику башту чи будинок із кубиків. При цьому дитині необхідно брати будь-який кубик, називати почуття, яке на ньому зображено, пригадати історію, яка трапилася з дитиною, і яка б відображала дане почуття, емоцію. А потім використовувати його для будівництва. Після завершення роботи учасники розповідають свої історії.

Вправа «Чоловічок»

Ведучий: «Намалюйте контур чоловічка. Уявіть, що чоловічок радіє, зафарбуйте олівцем те місце, де, на вашу думку, у тілі знаходиться це відчуття. Потім так само «відчуйте» образу, гнів, страх, щастя, тривогу тощо».

Для кожної емоції дитина має вибрати свій колір. Зафарбовувати можна і одного чоловічка, і декількох (наприклад, якщо радість і щастя малюк хоче «розташувати» в одному місці).

Заняття 9

Мета: вміння виражати свої емоції, зняття психоемоційного напруження, досягнення відчуття спокою, підвищення самооцінки дитини, її активності.

Обладнання: макет телевізора, стільчик, аркуш паперу, кольорові олівці, фломастери.

Вправа «Привітання»

Ведучий: «Діти, давайте скажемо один одному «Привіт» і доповнимо: «Я собі подобаюсь тим, що…».

Гра «Виключений звук»

Ведучий по черзі пропонує дітям сісти на стільчик «в телевізор». Потім він просить дитину розказати якусь страшну історію, те, чого вона боїться. Через декілька хвилин ведучий дає команду, по якій дитина замовкає. «У нашого телевізора виключився звук. Давайте спробуємо зрозуміти, про що нам розповідає (ім’я дитини) без слів».

Діти «озвучують» розповідь дитини, відгадують, що (кого) вона зображає.

«Моє ім’я»

Дитині пропонується пошукати в кімнаті (там, де вона знаходиться) предмет, якому вона б віддала своє ім’я. Після того, як дитина зробить вибір, їй пропонується описати цей предмет, відзначаючи всі його позитивні сторони та недоліки.

Ведучий допомагає дитині в описі, а потім запитує інших учасників, чи підходить цей опис самій дитині. Завдання виконує кожен учасник.

Вправа «Соломинка на вітру»

Вправа виконується з групою дітей і дорослих не менше 6-7 людей. Всі стають в коло, витягують руки долонями вперед. Вибирається «соломинка». Вона стає в центр кола із зав’язаними чи закритими очима. По команді: «Не відривай ноги від підлоги і падай назад!» - учасники гри по черзі торкаються до плечей «соломинки» і обережно підтримуючи, передають її наступному. В результаті кожен страхує іншого, і «соломинка» плавно покачується по колу.

«Красиве ім’я»

На папері пишеться ім’я дитини великими буквами, потім їй пропонується розфарбувати, прикрасити своє ім’я так, щоб вийшло дуже яскраво і гарно.

Інший варіант – розмалювати можна контур фігури хлопчика чи дівчинки.

"Повітряна кулька"

Учасники сидять у колі. Ведучий дає інструкцію: "Уявіть собі, що зараз ми з вами будемо надувати кульки. Вдихніть повітря, піднесіть уявлювану кульку до губ і, роздмухуючи щоки, повільно, через відкриті губи надувайте її. Стежте очами за тим, як ваша кулька стає усе більшою й більшою, як збільшується, ростуть візерунки на ній. Уявили? Дуйте обережно, щоб кулька не лопнула. А тепер покажіть їх один одному".

Заняття 10

Мета: вміння співвідносити емоційні стани з їх малюнковими зображеннями, створення психологічно комфортної атмосфери вміння виражати свої почуття, розвиток навичок самоконтролю, корекція страхів, усвідомлення власних почуттів та дій в певних ситуаціях.

Обладнання: секундомір, фішки, олівці, папір, кубики, 5-6 різних предметів (іграшок), лялька, стільчик.

Вправа «Привітання»

Діти вітаються по колу, доповнюючи: «У мене сьогодні гарний настрій, тому що…».

«Гра з секундоміром»

Починаючи гру, ведучий говорить: «Зараз я дам вам 10 фішок і кубики. Вам за 10 хвилин потрібно збудувати башту. Якщо ви будете відволікатись, то не встигнете. При цьому кожного разу, коли ви будете відволікатися, розмовляти, задавати запитання, ви будете віддавати мені по одній фішці. Якщо ж ви впораєтесь із завданням за 10 хвилин, я дам ще 10 фішок. Коли назбираєте 30 фішок - виграєте і отримаєте приз».

Ускладнення гри полягає в тому, що після декількох спроб (коли учасники навчаться не відволікатись) ведучий під час виконання завдання навмисне відволікає дітей.

«Моя історія»

Ведучий кладе перед учасниками іграшки (інші предмети) і пропонує скласти про них історію, причому таку, яка б була цікавою і чомусь навчала. Під час розповіді аналізується, з яким героєм ідентифікують себе діти, які почуття і вчинки йому приписують, наскільки вони реальні.

Вправа «Лялька»

Дитині дається іграшка (лялька). Ведучий: «Її звати Маша. Але вона боїться кататись на гойдалці. Заспокой її, навчи її бути сміливою. Втіш, скажи, щоб не боялась. Візьми її на руки, покачай». Кожен учасник втішає Машу.

Вправа «А я похвалюся...»

Ведучий: «Діти, а тепер Маша сидить перед вами. Давайте похвалимось перед нею, що ми вміємо робити. Зараз кожен з вас по черзі стане на стільчик і скаже, що він вміє робити найкраще».

Вправа на релаксацію «Іскра доброти»

Ведучий: «Закрийте очі, уявіть, що від тепла вашого подиху у ваших долоньках з’явилась маленька іскорка доброти. Поділіться з нею зі своїми друзями. І ось сталося чудо: що більше ви ділитесь іскоркою, то більшою вона стає. Вона зігріває всіх – тож нехай від її тепла зігріються багато-багато людей».

«КАЗКОВА СКАРБНИЧКА»

(КОМПЛЕКС ТЕРАПЕВТИЧНИХ КАЗОК ДЛЯ КОРЕКЦІЇ ДИТЯЧОЇ ТРИВОЖНОСТІ, СТРАХІВ, БОЯЗЛИВОСТІ, НЕВПЕВНЕНОСТІ В СОБІ)

Казка про соняшникову насінинку

Мета: зняття тривожності, пов’язаної з розлукою з матір’ю і входженням в дитячий колектив (дитячий садок), корекція страху самостійності, загальної боязливості («Не йди. Я боюсь!»).

В городі на високому соняшнику росла велика сім’я насінин. Вони жили дружно і весело.

Одного разу їх розбудили дивні звуки. Це був голос Вітру. Він шелестів все голосніше і голосніше. «Пора! Пора! Пора!!!» - кликав Вітер.

Насінинки раптом зрозуміли, що їм потрібно залишати корзинку свого рідного соняшника. Вони заметушились і стали прощатись один з одним.

Одних забрали птахи, інші летіли разом з вітром, а найбільш нетерплячі самі вистрибували з кошика. Ті, хто залишився, обговорювали майбутню їх мандрівку і те невідоме, що чекало на них. Вони знали, що їх чекає якесь незвичайне перетворення.

Лише одна насінина сумувала. Їй не хотілося залишати рідну корзинку, в якій було так тепло все літо та затишно.