Ростемо без страхів (стр. 8 )

Музикотерапія

Усім відомо, що музика заспокоює, підбадьорює та подавляє негативні емоції чітко підібрані музичні твори заспокоюють дитину, розслабляючи та відволікаючи її від страху.

Новизна ситуації з використанням музики полегшує освоєння дитиною прийомів аутогенного тренування, що допомагає надалі контролювати свої емоції. Психогімнастика збагачує емоційний досвід дитини, гармонізує емоційну й моральну сферу, актуалізує «зону найближчого розвитку» особистості й створює запас міцності у відношенні ймовірних емоційних і соціально-психологічних стресів.

Танцювальна терапія

Метод психотерапії, в якому співвідносяться рухи тіла і вплив музики, які відволікають дитину від страхів, сприяють розумінню мови свого тіла, вмінню корегувати свої почуття та емоції.

Ігротерапія

Дитина, беручи активну участь у грі, переступає поріг страху та сором’язливості, отримує «перемоги» й зазнає «поразки». Наслідування улюблених героїв під час гри допомагає побороти страх та переляк. Граючись, можна побігати за Вовком з пістолетом. І тепер уже боїться та просить пробачення за свої погані вчинки Вовк.

Ігрова терапія – природний спосіб вираження свого «Я», зміцнення впевненості у собі. Ігротерапія пробуджує активність дитини, її ініціативу й самостійність, розвиває вміння володіти емоціями та приймати самостійні рішення.

Аромотерапія - цей древній метод, яким у досконалості володіли наші предки, знайшов «нове життя» і добре зарекомендував себе. Його можна використовувати додатково при малюванні страхів, прослуховуванні музики і т. д. Аромотерапія нормалізує психічний стан дитини, поліпшує циркуляцію крові, урівноважує процеси, що протікають в організмі, сприяє опірності дитини шкідливим впливам навколишнього середовища.

Діяльнісна терапія. Необхідно займати дитину якоюсь діяльністю протягом дня.

Системний підхід в арт-терапії дитячих страхів – один із найефективніших методів. Які методи корекції не були б вибрані (один чи декілька), вони принесуть лише користь дитині. Адже легше попередити розвиток паталогічних страхів у дитячому віці, ніж лікувати фобії та нав’язливі стани в дорослих. Використання запропонованих методів для профілактики та корекції дитячих страхів допоможе дитині легше пройти вікову обумовленість страхів та переключитися на здорову, життєрадісну діяльність, гру.

Умови ефективності ігрової терапії порушень поведінки

та емоцій у дітей:

Увага до зміни поведінки – зміни поведінки дитини в ситуації «тут і тепер» є основним об’єктом уваги, тому що імпульсивність, непередбачуваність дитини вимагає більш уважного відношення до змін поведінки дитини.

Єдність афекту та інтелекту – дорослий намагається зробити ігрові дії не тільки цікавими, а й корисними дитині. Зацікавленість, інтелектуальність та моторність ігрового завдання робить його ефективним засобом інтеграції емоційних, розумових та фізичних здібностей дитини.

Емоційно – позитивне прийняття – дорослий намагається емоційно – позитивно прийняти дитину в єдності і динаміці позитивних і негативних рис характеру і поведінки.

Введення обмежень в поведінці – цим можна спровокувати порушення в поведінці дитини для виявлення: рівня мимовільно – особистісної регуляції поведінки (здатності до володіння власною агресією, негативізмом тощо), здатності до дотриманням дитиною норм взаємовідносин з іншими дітьми., обмеження стимулюють й творчі здібності у дитини.

Варіювання, ускладнення, спрощення – в процесі ігротерапії слід варіювати, ускладнювати, спрощувати афективну, інтелектуальну і психомоторну складність ігрових завдань з обмеженнями, здійснювати заміну одного завдання іншим, тому що вміння швидко придумати варіант гри робить процес ігрової терапії більш емоційним, спонтанним, творчим, тому що умови (кількість і стан дітей), при яких ігрове завдання вводиться в поведінку дитини, можуть змінюватись і вимагати змін в структурі гри без заміни чи з заміною гри на іншу.

Прагнення до різноманітності – з метою попередження перенавантаження та виснаження дитини, з метою підтримки неперервності психотерапевтичного контакту з дитиною, з метою точного попадання в симптом чи синдром – мішень порушеної поведінки дитини.

Опредмечення об’єктів – це один із методів чи прийомів створення дорослим уявлюваної ситуації в грі з дитиною, що дає можливість дитині безпечно себе почувати, без боязні помилитись, зробити щось не так.

ПРОГРАМА КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ СТРАХІВ У ДОШКІЛЬНИКІВ «РОСТЕМО БЕЗ СТРАХІВ»

Заняття 1

Мета: зняття напруження, яке виникло через страхи, розвиток емпатії, вміння виражати почуття страху в малюнках, досягнення психофізичної рівноваги, спокою, релаксації.

Обладнання: свічка, м’ячик, олівці, аркуш паперу, лялька.

Вправа «Полум’я свічки»

Ведучий: «Зараз ми привітаємось один з одним, передаючи по колу свічку. Спочатку давайте подивимось на неї, відчуємо тепло, що йде від неї. Візьміть собі трішечки тепла, поверніться до свого сусіда справа, і, дивлячись на нього, усміхніться, і скажіть, що ви раді його бачити».

Етюд «Злякайтеся»

Діти повинні продемонструвати, як лякається:

·  дитина, що загубилася в лісі

·  їжак, що побачив ведмедя

·  дитину, яка побачила гусака, що біг на неї і шипів

·  кошеня, на яке гавкає величезний собака

·  мишку, що сховалась в нірці від злого кота

·  зайчика, що втікає від сірого вовка

Гра «Конкурс страхів»

Діти швидко по колу передають м’ячик. Отримавши його, повинен назвати той чи інший страх людини (повторюватись не можна). Хто не може швидко згадати страх, вибуває з гри.

Вправа «Неваляшка»

Дорослий і дитина стоять на відстані одного метра один від одного, дорослий стоїть позаду. Дитині зав’язують очі, або вона закриває очі, і їй дається команда: «Ноги від підлоги не відривай і сміло падай назад!». Діти з сильними страхами і невпевненістю можуть виконувати вправу з відкритими очима.

Вправа «Комарі»

Стати в коло. По колу передаються два олівці (ручки) – «комарі». Олівець можна передати наступному по колу чи віддати назад. Не можна не брати олівець, якщо його дають. Того, у кого в руках опинилось два олівці одночасно, закусали «комарі» (цей учасник вибуває з гри). Гра продовжується до трьох переможців. Проводиться весело, але трішки страшно («закусати» можуть будь - кого), тому супроводжується криками і писками.

Вправа «Подолай свій страх»

Учасникам пропонується намалювати те, чого вони бояться. Після малювання пропонується зробити смішним свій малюнок. Діти разом сміються над своїми «страхами».

Вправа «Веселка»

Ведучий пропонує учасникам сісти в зручній позі, розслабитись:

«Закрийте очі, уявіть екран на екрані ви бачите веселку – кольори, які подобаються.

Перший колір – голубий. Він може бути м’яким і заспокійливим, він приємно милує око в спеку. Що ви уявляєте, коли бачите голубий колір?

Наступний колір – червоний. Він дає енергію і тепло. На нього добре дивитись, коли холодно. А що ви уявляєте, коли дивитесь на червоний колір?

Жовтий колір приносить нам радість. Він грає, як сонце і ми посміхаємось, а ще він піднімає настрій. А що ви уявляєте, коли бачите жовтий колір?

Зелений колір – колір природи. Якщо ми хворі він допомагає нам почувати себе краще. А що ви уявляєте, коли дивитесь на цей колір?

Нехай ваш улюблений колір приносить гарний настрій і приємне самопочуття!»

Заняття 2

Мета: корекція тривожності, страхів, вміння виражати свої почуття та емоції, психом’язеве тренування, досягнення розслаблення.

Обладнання: м’яч, аркуш паперу, кольорові олівці, фломастери.

Вправа «Привітання»

Ведучий: «Давайте ми зараз скажемо «Привіт!» своєму сусіду, назвавши його лагідним ім’ям». Учасники по колу вітаються один з одним.

Вправа «Закінчи речення »

Ведучий кидає учасникам м’яч і просить закінчити речення:

·  «Діти іноді бояться…»

·  «Дорослі іноді бояться…»

·  «Мами іноді бояться…»

·  «Вихователі іноді бояться…»

При обговоренні ведучий разом з дітьми робить висновок про те, що всі люди іноді бояться, і страх – це почуття, яке властиве кожній людині.

Вправа «Страшні герої телеекрану»

Учасники називають знайомі їм страшні персонажі телеекрану, потім по черзі кожен зображає одного з героїв так, щоб інші швидко відгадали.

Вправа «Як справитись зі страхом»

Необхідно згадати себе в той момент, коли чогось боявся чи відчував тривогу, і подумати, що допомогло справитися зі страхом (лягти спати, послухати казку, музику, поділитись з батьками тощо).

Гра «Ведмежа»

Учасники стають у коло, беруться за руки. Ведмежа сидить всередині з закритими очима. Всі хором говорять віршик про ведмедя і повільно рухаються до центру кола:

У ведмедя у бору

Гриби, ягоди беру,

Як прокинеться ведмідь,

Переловить нас усіх.

«Ведмідь» по закінченню вірша раптово зіскакує і старається доторкнутися до кого-небудь із дітей.

Етюд «Бійка»

Ведучий: «Уявіть, що ви посварилися з другом. Ось-ось розпочнеться бійка. Глибоко вдихніть, міцно стисніть зуби. Стисніть якомога сильніше кулаки. На декілька хвилин затамуйте подих.

Задумайтесь: а може не варто битися? Видихніть і розслабтеся. Ура! Неприємності позаду. Стряхніть руками! Відчули полегшення? »

Вправа «Намалюй себе у майбутньому»

Дітям пропонується намалювати себе у майбутньому. Бажано, щоб зображення було радісним, позитивним. Потім нехай діти розкажуть про себе: яким будуть їхні досягнення, успіхи, про що вони мріють.

Заняття 3

Мета: подолати страх раптового впливу, темноти та замкнутого простору, зниження напруги, тривожності, досягнення релаксації.

Обладнання: хустинка, аркуш паперу, кольорові олівці, фломастери, маленький килимок.

Вправа «Привітання»

Ведучий: «Діти, давайте скажемо один одному «Привіт» і побажаємо чогось хорошого на сьогоднішній день».

Гра «Піжмурки»

Одному учаснику міцно зав’язують очі, він повинен тримати їх закритими, тобто імітувати замкнутий простір. Перед початком гри його із зав’язаними очима повертають навколо себе для ускладнення орієнтації в оточуючому просторі. Основне правило гри – стояти іншим гравцям на одному місці й нічим себе не виявляти, щоб ведучий не міг знайти. Проте можна вигинатись, нахилятись, присідати, лягати, коли ведучий проходить поряд і намагається доторкнутися витягнутими руками до учасників гри. Але й тоді їхні ноги залишаються «приклеєними» до підлоги. Коли ведучий знайде одного з гравців, йому потрібно на дотик упізнати й назвати ім’я цієї дитини (далі вона стає ведучою).