Ростемо без страхів (стр. 1 )

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ЛУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ДНЗ № 21

Луцьк-2010

Упорядник:

, практичний психолог днз № 21 м. Луцька

У книжці представлений аналіз теоретичних уявлень щодо змісту поняття «страху», його виникнення у дошкільному віці, подані методики для діагностики дитячої тривожності та страхів, а також методи їх психокорекції.

Корекційно-розвивальна програма «Ростемо без страхів» а також комплекс психотерапевтичних казок «Казкова скарбничка» спрямовані на корекцію дитячої тривожності, усунення боязливості, подолання невпевненості в собі, а також досягнення психофізичної рівноваги та спокою у дітей дошкільного віку.

Для практичних психологів, педагогів та вихователів дошкільних навчальних закладів, шкільних психологів, батьків.

Рецензенти:

, методист Луцького міського методичного кабінету управління освіти Луцької міської ради

, завідувач днз № 21 м. Луцька

ЗМІСТ

Страх: позитивна і негативна роль в розвитку дитячої особистості…………………….

Причини виникнення страхів та ознаки тривожності…………………………………….

Діагностика дитячої тривожності та страхів………………………………………………..

Методи корекції страхів………………………………………………………………………..

Програма корекційно-розвивальних занять для подолання страхів у дошкільників «Ростемо без страхів»……………………………………………………………………………

«Казкова скарбничка» (комплекс терапевтичних казок для корекції дитячої тривожності, страхів, боязливості, невпевненості в собі)…………………………………..

Рекомендації для батьків та педагогів щодо профілактики дитячих страхів……………

Література …………………………………………………………………………………………

ВСТУП

Відомо, що страх є причиною багатьох порушень здоров’я як в психологічній, так і в фізіологічній сферах і тим самим – причиною багатьох захворювань (нервових порушень в фізичному та духовному розвитку, болі в животі, головні болі тощо). Тому детальне вивчення страхів, розуміння природи їх виникнення заслуговують особливої уваги з метою найбільш раннього їх усунення та попередження появи різних психоневрологічних захворювань.

Особливої уваги заслуговують дитячі страхи та тривожність, які впливають на формування й розвиток дитини, її світосприйняття та життєдіяльність. Страх також впливає й на розвиток дитини як особистості: спостерігається підвищена агресивність, порушення сну, емоційне гальмування, депресивні стани. Мислення втрачає свою гнучкість, стає загальмованим безкінечними небезпеками, передчуттями та ваганнями, зменшується пізнавальна активність, цікавість тощо.

Дитячі страхи, якщо правильно до них ставитись, розуміти причини їх виникнення, частіше за все зникають безслідно. Якщо ж вони хворобливо загострені або зберігаються достатньо довгий час, тоді це свідчить про неблагополуччя, фізичну та нервову ослабленість дитини. Для того, щоб вплинути на дитину, допомогти їй звільнитись від страху, дорослим (батькам, спеціалістам) необхідно знати, що таке страх, яку функцію він виконує, як виникає та розвивається, чого найбільше бояться діти і чому, і не менш важливо, які методи психокорекційної роботи є найбільш ефективними, дієвими у профілактиці та подоланні дитячих страхів.

В книзі поданий матеріал, який висвітлює природу страху, його позитивну і негативну роль в розвитку дитини, а також класифікацію дитячих страхів, в залежності від їх походження та вікових особливостей. Особлива увага приділяється тим факторам, що впливають на виникнення дитячої тривожності та страхів: в більшості випадків їх зумовлюють самі дорослі, які мимоволі «вселяють» в дитину страх, наполегливо, емоційно вказуючи на наявність певної небезпеки. Дитині ще незрозумілою є сама загроза, але вона уже розпізнає сигнал тривоги, і, природно, у неї виникає реакція страху як регулятор її поведінки. Якщо лякати дитину постійно і безпідставно, то вона втрачає свою спонтанність в поведінці та впевненість в собі. Саме тоді страхи починають розвиватись без будь-яких обмежень, а дитина стає все більш напруженою, скутою і обережною.

Представлений також діагностичний інструментарій на оцінку рівня розвитку дитячих страхів та тривожності: анкети для батьків та вихователів, проективні, малюнкові методики для дітей (як для індивідуальної, так і для групової роботи), які дозволяють зрозуміти відносини між дитиною та навколишніми людьми в найбільш складних чи травмуючих дитину життєвих ситуаціях.

Висвітлені найбільш ефективні методи психокорекційної роботи з дитячими страхами, зокрема метод казкотерапії («Казкова скарбничка»), основні завдання якого – зменшення дитячої тривожності, загальної боязливості, усунення страхів (темряви, самотності), підвищення впевненості в собі.

Програма корекційно-розвивальних занять «Ростемо без страхів», яка орієнтована для дітей дошкільного віку (4-6р.), допоможе їм краще зрозуміти та виражати власні почуття та емоції, ефективно подолати страхи, замкненість, невпевненість в собі, а також досягти психофізичної рівноваги, спокою, релаксації.

СТРАХ: ПОЗИТИВНА І НЕГАТИВНА РОЛЬ В РОЗВИТКУ ДИТЯЧОЇ ОСОБИСТОСТІ

Багато батьків стурбовані проявом страхів у дітей. Треба відзначити, що по своїй суті страх, як і інші неприємні переживання (гнів, афект, страждання тощо), не є однозначно небезпечним і "шкідливим" для дитини. Дуже часто страх захищає дитину від зайвого ризику, оберігає від небезпек, регулює й будує поведінку особистості.

Дитячий страх - це звичайне явище для психічного розвитку дитини. Стурбованість, тривога, страх – такі ж невід’ємні емоційні вияви психічного життя, як і радість, захоплення, гнів, подив, смуток. Будь-яка емоція виконує певну функцію і дозволяє дитині і дорослому орієнтуватися в оточуючому предметному і соціальному середовищі. Так, страх захищає людину від надлишкового ризику при переході вулиці, страх регулює діяльність, поведінку, відводить людину від небезпеки, можливості отримання травми. В цьому проявляється “охоронна” функція страхів. Вони беруть участь в інстинктивній поведінці, що забезпечує самозбереження особистості.

Крім того, що страх допомагає будувати поведінку, він є переживанням, необхідним для нормального функціонування психіки. Так само як організму дитини потрібен не тільки цукор, але й сіль, так і психіка потребує неприємні, навіть “гострі” емоції. Часто діти самі викликають в себе емоцію страху, що підтверджує існування в дитини потреби в переживанні страху.

Але страх виконує і негативну функцію, що іноді призводить до фатального руйнування психічного й нервового здоров’я. Паталогічним страх є тоді, коли він перешкоджає спілкуванню, розвитку психіки і призводить до соціальної дезадаптації і психосоматичних захворювань.

Страх є однією з основних і вроджених форм реакції душі: змінюються предмети страху, змінюється вираження страху і його вплив на внутрішній світ особистості, поведінку, але страх як відома форма оцінки, як тип ставлення до світу й людей, завжди залишається в нас.

Що ж таке страх?

На думку З. Фрейда, страх – це негативне емоційне переживання, яке людина відчуває тоді, коли зустрічає потенційну небезпеку. Страх – це емоційна реакція дитини на небезпеку, виникає як умовний рефлекс, як механізм саморегуляції організму людини в навколишньому середовищі. Психічний стан страху характеризуються тим, що дитина не керує свідомо своїми діями.

Ще наприкінці 70-х американський письменник Стівен Кінг сказав, що переважна більшість людей обожнюють, коли їх лякають. Потяг дітей до всього страшного і жахливо цікавого – основа для розвитку сміливості та впевненості в собі. Діти, яких батьки ніколи нічим не лякали, самі починають шукати джерело страху – пробираються в закинуті будинки, розповідають одне одному «страшилки». Та кожен сприймає це по-своєму: хтось захоплено розповідає їх батькам, а хтось стане боятися залишатись у темній кімнаті.

Значна більшість страхів в тій чи іншій мірі обумовлені віковими особливостями і мають тимчасовий характер. Дитячі страхи, якщо до них правильно відноситись, розуміти причини їх виникнення, частіше всього зникають безслідно. В той же час не слід забувати, що якщо про деякі проблеми можна сказати, що дитина їх переросте, то при несприятливих обставинах дитячі страхи ростуть разом з нею, збільшуючись до розміру фобій. Страхи, що зберігаються тривалий час є ознакою неблагополуччя дитини, говорять про її нервову слабкість, неправильну поведінку дорослих, незнання ними психічних і вікових особливостей дитини, наявність в них самих страхів, конфліктних відносин в сім’ї.

Критерії визначення тривожності у дитини:

·  постійне хвилювання

·  дитині важко сконцентруватись на чомусь, інколи вона взагалі не може зробити цього

·  м’язове напруження (обличчя, шиї, наприклад)

·  роздратованість

·  порушення сну

·  дитину багато що дратує, виводить з рівноваги

·  працює напружено, скуто

·  часто має поганий апетит

·  настрій мінливий

·  дитина ляклива, страх виникає ледь не на порожньому місці

·  вкрай емоційно реагує на незначні ситуації

·  дитина надміру мовчазна або балакуча

·  гризе нігті, весь час крутить щось у руках

·  часто буває вперта, вередує

Крім вікових страхів існують так звані невротичні страхи. Ось їх головні відмінності:

·  більша емоційна інтенсивність та напруженість

·  тривалі чи постійні прояви

·  несприятливий вплив на формування характеру та особистості

·  хворобливе загострення

·  взаємозв’язок з іншими невротичними розладами і переживаннями

·  відображення на поведінці не лише через уникнення об’єкта страху, але й всього нового та невідомого, що пов’язано з ним, тобто розвиток реактивно-захисного типу поведінки

·  більш тісніший зв'язок з батьківськими страхами

·  відносна важкість їх подолання

На жаль, дорослі не завжди звертають увагу на те, що їх дитину переслідує якийсь страх, і вже тим паче, не переймаються тим, що коїться в душі сина чи дочки. Чимало дітей не схильні ділитися своїми переживаннями. Причин може бути безліч, приміром, страх здатися боягузом, або ж, що нерідко трапляється, дитина боїться так сильно, що сама думка про розмову на цю тему жахає її. Страх може бути зовсім незначним, на думку батьків, але в сприйнятті дитини він цілком живий і реальний. Батькам варто вірити в те, що дитина зможе з усім впоратись, і чим більше родина буде довіряти дитині і віритиме в її сили, тим більше ймовірності, що в малюка справді все вийде.