Ростемо без страхів (стр. 14 )

А ще в цьому лісі жили маленькі гноми. Одного разу білочки набрали багато горіхів, щоб запастись на зиму. Білки дуже довго працювали. Перекидали горішки один одному і акуратно складали їх в дупло. Ввечері вони вже стомилися, але були задоволені, що назбирали стільки горіхів. Лягли білочки спати. Проснулись вранці і пішли глянути, як там горіхи, а горіхи зникли…»

Дітям пропонується проблемна ситуація. Питання:

Ø  Куди ділись горіхи?

Ø  Що було далі?

Ø  Що зробили білочки?

Ø  Чим діло закінчилось?

Етюд «Рибалки»

Діти супроводжують розповідь рухами, придумуючи їх самостійно.

«На березі синього моря росли пальми, на них жили веселі, смішні і жваві мавпочки. А ще на березі жили рибалки. Вони кожен день виходили в море, щоб наловити багато риби і нагодувати своїх дітей, і під пальмами рибалки сушили свої сіті. Якось рибалки зловили багато риби…»

Дітям необхідно продовжити казку. Тут використовується оцінка поведінки дитини дорослим.

Етюд «В лісі»

«В одному лісі росли гарні, поважні леви і великі тигри. Всі вони харчувались антилопами. Одного разу леви переловили всіх антилоп. Тигри залишились без їжі…»

Дітям необхідно продовжити сюжет. Тут використовується оцінка поведінки дитини дорослим.

Етюд «На річці»

«На одній широкій ріці жили бобри. Вони не могли швидко плавати і тому хотіли, щоб річка текла повільно. Зібрались бобри всі разом і побудували на річці перепону.

Довго працювали бобри: тягнули дерева, перекривали річку, замазували щілини глиною. Ввечері вони вже втомилися і пішли спати. Прийшли бобри вранці і побачили, що там багато риби, яка через перепону не могла пропливти далі…»

Дітям необхідно продовжити сюжет. Тут використовується оцінка поведінки дитини дорослим.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ДИТЯЧИХ СТРАХІВ

Ø  Уже на початку навчального року встановіть тісний контакт з батьками своїх вихованців, запишіть їхні побажання. Зафіксуйте і власні уявлення щодо проблем кожного конкретного малюка.

Ø  Коли в групу приходять новачки, дайте можливість іншим вихованцям самостійно пояснити новоприбулим правила поведінки в дошкільному закладі ( профілактика страху бути неприйнятим у колектив ). Доручіть комусь із активних дітей розпитати новачка, ближче познайомитися з ним, а потім вже познайомте з ним усіх інших дітей.

Ø  Ознайомлюючи дітей з правилами поведінки в групі, проведіть гру – заняття, де можна використати ці правила. В такий спосіб кожна дитина зможе чітко уявити, що від неї вимагається ( профілактика страху зробити щось не так, бути покараною ).

Ø  Стежте, щоб встановлені правила не призводили до емоційного чи фізичного приниження когось із дітей його однолітками.

Ø  Використовуйте умовні знаки з кольорового паперу, щоб сигналізувати не словом, а знаком про необхідність зміни поведінки дітей у групі на певний період, наприклад: « говорити не можна – червоний прямокутник; говорити дозволяється – синій прямокутник; можна вільно гатися будь –якими іграшками – зелений прямокутник тощо». ( профілактика страху словесного покарання ).

Ø  На заняттях використовуйте прийом гуманної особистісно-орієнтованої педагогіки співробітництва – «відповідь на вушко»

Ø  Надайте дітям можливість визначити їхні страхи. Обговоріть з ними різноманітні випадки, які продемонстрували б: те, чого вони бояться, насправді зовсім не страшне.

Ø  Створюйте умови, що сприяють встановленню та розвитку дружніх, приязних стосунків між дітьми ( профілактика страху самотності, страху конфлікту). Проведіть гру « Ланцюжок компліментів»: педагог говорить комплімент одному з учасників гри, той дякує і говорить комплімент наступному гравцю. В такий спосіб кожна дитина зможе потренуватися в умінні знаходити в людях, які її оточують, гарні риси і щиро їм про це говорити.

Ø  Придумайте разом з дітьми різноманітні способи похвали чи вираження прихильності ( оплески, підняття, кулачків, великого пальчика вгору, скандування тощо ).

Ø  Проводьте один раз на тиждень «день гарного настрою», «день усмішки» тощо.

Ø  Визначте відразу дітей, які схильні усамітнюватися, і стежте, щоб інші малята не забули запрошувати їх до свого товариства.

Ø  Уникайте змагань та будь-яких видів робіт на швидкість.

Ø  Не порівнюйте дитину з іншими.

Ø  Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.

Ø  Демонструйте впевнену поведінку, будьте у всьому прикладом дитині.

Ø  Не висувайте до дитини завищених вимог.

Ø  Намагайтесь робити дитині якнайменше зауважень.

Ø  Не принижуйте її, караючи.

Ø  Будьте послідовні у вихованні.

Техніки роботи зі страхами:

Ø  робимо зі страху пазли

Ø  садимо страх в клітку

Ø  закреслюємо страх улюбленим кольором

Ø  рвемо і викидаємо страх

Ø  палимо страх

Ø  зав’язуємо у мішок

Ø  віддаємо на зберігання дорослому

Ø  заштриховуємо намальований страх

Ø  малювання страху невеликим, незначним, і себе поряд – великим, сильним, значним

Ø  малюємо страх чистою водою, як висохне – від малюнка нічого не залишиться, на ньому можна малювати інші картинки

Ø  робота з пластиліном (з нього можна зліпити фігурку кривдника, а потім зім’яти її чи переробити).

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ДИТЯЧИХ СТРАХІВ

Ø  Ведіть себе по відношенню до дитини як можна впевненіше. Приділяйте їй побільше часу, адже ваша присутність дарує їй відчуття безпеки, а фізичний контакт, обійми і дотики – впевненість в тому, що вона любима і захищена близькими людьми.

Ø  Старайтесь бути ближче до дитини – присядьте поруч з ним, щоб досягти ростової гармонії, постарайтесь через ігри, бесіди забезпечити довірливі, радісні відносини.

Ø  Не треба при дітях розказувати про жахи, що зустрічаються в нашому житті, так як психологічний стан дитини при цьому погіршується.

Ø  Задумайтесь, чи не багато часу ваша дитина проводить біля телевізора.

Ø  З деякими подіями не варто знайомити дітей детально. В першу чергу це стосується смерті близьких. Дітям до 8 - 9 років краще не бачити покійників.

Ø  «Розберіться» з власними страхами (боязнь собак, транспорту, ліфта). Ви можете «заразити» ними дитину.

Ø  Не лякайте дитину («не підходь», «собака вкусить», «віддам чужому дядьку», «прийде Баба - Яга»).

Ø  Не перевантажуйте фантазію дитини: іграшки повинні відповідати віку. Обмежте агресивні мультфільми, фільми, книги.

Ø  Використовуйте спеціальну літературу для роботи з дитячими страхами.

Ø  Кожного дня треба виділяти час на спілкування із сином чи донькою віч на віч, дати їм змогу поділитися з вами своїми секретами, тривогами, попросити поради, допомоги.

Ø  Повідомляючи дитину про певну вимогу чи заборону, слід робити це у дружній формі, м’яко, без примусу або тиску.

Ø  Не можна вдаватися до примусу і під час годування дитини. Не слід нав’язувати їй того, чого вона не хоче їсти.

Ø  Фізичні покарання не мають бути нормою і плануватись заздалегідь як метод виховання. Але якщо поведінка дитини призвела до емоційного зриву дорослого, абсолютно щирого, без розрахунку на « педагогічний ефект», це може мати навіть позитивний результат, адже дитина побачить батька чи матір, не захищених педагогічною бронею, а отже, як рівних собі й більш близьких.

Ø  Страхи перед засинанням часто свідчать про те, що сфера несвідомого в дитини тяжіє до тіснішого контакту з матір’ю. Тож не варто намагатися за будь – яку ціну привчати маленьких дітей засинати наодинці. Якщо дитина прагне відчувати поруч із собою дорослого, її бажання треба задовольнити.

Ø  Підкреслити словом, мімікою, жестом не значимість предмету чи об’єкту, якого боїться дитина, його дріб’язковість.

Ø  Із оточення дитини повинні бути усунуті тривожні та істеричні люди, бо їх емоційний стан може передаватися дитині.

Ø  Щоб зняти страхи – дитина весь час повинна бути зайняти якоюсь діяльністю, яка не дає дитині часу повертатись до своїх тривог і переживань.

Ø  Анатомування страху. Розкажіть дитині все про той об’єкт, якого вона боїться, як він збудований, звідки береться тощо.

Ø  Страхи – класичний симптом того, що у дитини велике внутрішнє напруження, що вона не справляється із життєвими та емоційними труднощами. Щоб допомогти дитині, щодня залишайте 3-5 хвилин на те, аби вона могла індивідуально поговорити з вами, поділитись своїм секретом, тривогою, попросити поради, допомоги.

Ø  Намагайтесь зрозуміти причину дитячого страху.

Ø  Ставтеся до дитини позитивно, наголошуйте на її позитивних, а не негативних якостях.

Ø  Звертайте увагу на тон, яким повідомляєте вимогу чи заборону – він має бути скоріше дружнім, пояснювальним, ніж таким, що примушує.

Ø  Не соромте дитину, якщо вона чогось боїться.

Ø  Навчіть дитину не боротися зі своїм страхом, а ставитися до нього по-іншому.

Ø  Перед сном грайтеся з дитиною у спокійні ігри, читайте їй добрі казки.

Ø  давайте правдиву інформацію про явища, яких боїться дитина, скажімо, про землетрус, блискавку тощо.

Ø  Серед відвідування зоопарку слід розповісти дитині, що там є не лише добрі, а й дикі та страшні звірі. Тоді агресивна реакція тигра навряд чи викличе у дитини переляк.

Ø  навчіть дитину не боротися зі своїми страхами, а інакше до них ставитись

Ø  дайте правдиву інформацію про явища, яких боїться дитина (гроза, блискавка)

Ø  надайте дитині реального захисника. Це може бути старший брат, а може бути великий плюшевий собака тощо.

Ø  Не засуджуйте дитину за її тривоги, не порівнюйте з іншими дітьми, не змушуйте насильно побороти свої страхи. Дайте їй зрозуміти, що ви її розумієте і сприймаєте такою, якою вона є, що вона може завжди на вас покластися.

Ø  Якщо ваш малюк погано себе почуває в колективі, знайдіть йому сміливого (і доброго) приятеля. Страх легше подолати, коли поряд є друг, який його захистить.

Ø  Перегляньте режим дитини. Нехай вона більше гуляє на свіжому повітрі, грає в рухливі ігри, займається певним спортом.

Ø  З повагою відносьтеся до тривог дитини. Якщо вона розповідає про свої страхи, вислухайте її спокійно і уважно, щоб з’ясувати їх причину.

Ø  Ніколи не зачиняйте малюка в темній незнайомій кімнаті.

Ø  Не залякуйте дитину (віддам чужій тітці, прийде Баба-Яга і забере тебе, не підходь, собака вкусить тощо).

Ø  Перетворюйте злих героїв на добрих (вигадуйте казки – як Баба-Яга стала хорошою, як павучок допоміг дівчинці вийти з лісу…).

Ø  Не перенавантажуйте фантазію дитини: іграшки мають відповідати віку, виключіть з дитячого перегляду агресивні фільми та мультфільми, обережно відбирайте книги для читання (у 3 роки дитина може злякатися вовка з „Червоної Шапочки”, а 2-річному малюкові ні до чого купувати робота зі зброєю чи крокодила з роззявленою пащею).

Ø  Заздалегідь готуйте дитину до садочка і школи.

Ø  Підвищуйте самооцінку малюка.

Ø  Подолайте власні страхи (перед транспортом, ліфтом, собакою тощо) і не заражайте ними дітей.

Ø  Пам’ятайте: спокійна і довірлива атмосфера в сім’ї і дружній тон спілкування з дитиною – найкраща терапія будь-яких страхів.

Ø  Уявне тренування, або репетиція. Учіть малюка долати страх за допомогою ігор, програвання ситуацій (боїться лікаря – пограйте в лікарню; темряви – у розвідників), детально відпрацьовуючи різну поведінки. Якщо дитина боїться чогось реального, поясніть їй походження явища.

Ø  Доведення до абсурду. Запропонуйте дитині зображати тривогу, страх в абсолютно невідповідних ситуаціях. У результаті тривожність зменшується – малюк спостерігає свої емоції ніби збоку.

Ø  Виконання ролі. Дитині пропонують обрати будь-який приклад для наслідування – реальну людину або кіногероя – і намагатися діяти „як він”. Цей прийом дає малюку можливість, діючи ніби від імені свого героя, почуватися впевненіше у складних ситуаціях.

Ø  Приємний спогад. У тривожній для дитини ситуації запропонуйте згадати той момент, коли вона відчувала спокій.

Ø  Танець. Покращує психологічне самопочуття через самовираження в експресивних рухах, усвідомлення мови власного тіла.

Ø  Терапевтичні метафори. Діти люблять фантазувати. Скористайтеся цим – нехай малюк складе казку, в якій він сильний та сміливий. Так дитина ідентифікуватиме себе з героєм, який відчуває ті ж труднощі, що й вона, і з успіхом долає їх. Вдала терапевтична метафора досягає свого ефекту найбільш точним викладенням проблеми малюка, але воно має бути не надто прямим, аби не викликати в дитини почуття незручності, сорому чи супротиву.

Ø  Іграшка-захисник. На ніч покладіть у ліжечко улюблену іграшку дитини. Може згодитися іграшкова зброя, вона допоможе малюку відчувати себе впевненіше (дасть змогу „захищатися”).

ЛІТЕРАТУРА

Реабилитационная педагогика - М., 1996. – 247 с. Захаров преодолеть страхи у детей. – М.: Педагогика, 1986. – 112 с. Захаров предупредить отклонения в поведении ребенка. - М.: Просвещение, 1993. – 115с. Эмоции человека. - М.: Просвещение, 1980. – 320 с. Как подготовить ребенка к жизни. - М., 1991. – 134 с. Краткий психологический словарь. / Сост. . Ред. , . – М.: Политиздат, 1985. Рогов книга психолога. М.: Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 1998. –384с. Романов расстройств поведения и емоций у детей: альбом игровых коррекционных задач. – М.: «Плэйт», 2001 – 112с. , Григорчук страхи: куклотерапия в помощь детям. СПб.: Речь, 2007. 218с.