Ростемо без страхів (стр. 13 )

-  Так, тобі добре, ти не боїшся. А я одна в темній кімнаті і мені ввижаються різні чудовиська та жахи. І що ж мені робити, якщо я не можу, не вмію бути сміливою?!

-  Ех, ти! Дурненька плакса, - прокричала сусідка. – Я ось теж одна, в темряві, але я нічого не боюся. А тобі лише поплакати, покапризувати.

Образливими здалися ці слова білочці. Вона зібралась з духом і каже:

-  Неправда! Нехай я боюсь темряви, але я не плакса і не капризуля. І взагалі, я дуже хороша білочка. Допомагаю мамі і слухаю її. Але чомусь мені завжди страшнувато в темряві.

-  Хм, знайшла чого боятись. Я розумію, ведмедя там, вовка чи мисливця. А-а - а…ти, напевно, ще дуже маленька. І як тобі не соромно! Адже батьки залишили тебе вдома одну, як велику, а ти…

Слухала це все Нуся і все більше розуміла, що дійсно вона вже не маленька, якщо її залишили вдома саму. Терпіла-терпіла, думала-думала-думала, як їй подолати страх.

Нарешті, набралася вона сміливості, вдихнула глибше і як вискочить на середину кімнати, розмахуючи лапками:

-  Я найсміливіша з усіх білочок! Нікого і нічого не боюся! Ідіть геть, страшні чудовиська і духи!

-  Оглянулась вона в темряві і відчула, що дійсно нічого не боїться і ніяких привидів немає. Засміялась тоді Нуся над собою і зрозуміла, що нічого їй в темряві боятися, хіба що власного страху.

І тут, ніби злякавшись Нусиної сміливості, і заметіль закінчилась, знову на небі з’явилось сонечко. В цей час підійшли її батьки:

-  Нуся! Нуся! Як же ти тут сама, без нас, в цю страшну заметіль? Ми так до тебе поспішали!

-  Нічого, мамуся! Мені не було страшно! – відповіла білочка.

-  От розумниця! Ти уже у нас доросла.

З того часу Нуся уже ніколи не боялася залишатися одна в темряві.

Казка про мавпочку Чіту

Мета: корекція страхів, боязливості, вміння налагоджувати контакти з оточуючими.

Як чудово жилося у джунглях! Місця для розваг вистачало, друзів-багато, тільки встигай веселитися. Усім було добре, тільки маленькій мавпочці Чіті – погано. А справа була в тім, що вона усього боялась. Зашелестить пальма, закричить хтось далеко – страшно, грім гримне – взагалі жах!

І що тільки не робили мама з татом: і вмовляли дочку, і до лікаря водили, навіть сварили – нічого не допомогло. Тому довелося мамі залишити свою роботу і сидіти з боязливою дитиною вдома.

Одного разу Чіта дивилась у вікно на хмари. Раптом вона почула шелест… але не встигла злякатися, бо на голову їй щось впало, потім відлетіло в сторону – і Чіта побачила в кріслі папугу. Він був різнокольоровим, його пір’я стирчало в різні сторони, а в очах світилося величезне задоволення.

-  Ти уявляєш, з якої висоти я злетів?! Ледь-ледь не розрахував тільки, прямо до тебе у вікно потрапив, вибач, якщо завадив, - защебетав він.

Чіта нічого не відповіла лише зажмурилась від страху.

-  Ти чого мовчиш? Давай знайомитись, мене звати Чіко, а тебе як?

Чіта розплющила одне око і побачила, що Чіко простягає їй своє крило.

-  Мене звати Чіта, - тихенько прошепотіла вона.

-  Чудово, у нас навіть схожі імена, ми обов’язково потоваришуємо! Згідна?

Проте Чіта не відповіла. Тоді Чіко запідозрив, що з нею щось відбувається.

-  Знаєш, ти розкажи мені про свої неприємності, я тобі допоможу, - запропонував папуга.

І Чіта несподівано для себе розповіла папузі про те, як всього боїться, як їй хочеться позбутись страхів, щоб ходити гуляти на вулицю, маму відпустити на роботу, а самій піти в школу.

-  Та це ж не проблема! – заявив Чіко – почекай мене тут я принесу спеціальний пристрій для звільнення від страхів, - сказав Чіко і випурхнув у вікно.

Через деякий час папуга повернувся і в дзьобі він тримав… здуту повітряну кульку!..

-  Ось, - сказав він, - візьми її і згадуй всі свої страхи, а потім вдувай їх у кульку. Я буду поряд і допоможу.

Чіта стала пригадувати свої страхи і задувати їх у кульку. А та ставала все більшою і більшою – і, на кінець, страхів у Чіти не залишилось, усі вони «сиділи» у повній кульці.

Чіко притримав дзьобом кульку, а Чіта зав’язала її міцною ниткою так сильно, щоб жоден страх не вирвався назовні. Потім вона взяла кульку в лапу і питально подивилася на Чіко.

-  Відпускай, - крикнув папуга, - твої страхи полетять далеко-далеко, і ти перестанеш боятися.

Чіта відпустила кульку, а та миттєво піднялась вгору і зникла з очей.

-  От і полетіли мої страхи, тепер я нічого не боюся! – весело закричала Чіта. – Пішли гуляти.

Вона простягнула Чіко лапку, і вони помандрували в джунглі на прогулянку. У них було багато важливих справ, але, перш за все, потрібно було знайти друзів.

Мама Чіти знову почала працювати, а дочка-мавпочка спокійнісінько ходила до школи. Адже страхи – полетіли!

Казка «Два брати»

Дітям пропонується слідуючий сюжет:

«Жили-були два брати – Бом і Мінь. Бом був сильний, сміливий і ніколи не засмучувався, а Мінь всього боявся, плакав і часто не знав, що робити.

Брати дуже дружили і завжди були разом. Але одного разу на їхню країну напав злий дракон. Він забрав у людей всю їжу. Тоді Бом вирішив прогнати дракона. Він зібрався, попрощався з родичами, братом і друзями, сів на коня і поїхав. Мінь хотів поїхати з братом, але дуже боявся, тому залишився вдома.

Пройшло багато часу, і від Бома не було ніяких новин. Тоді батьки послали Міня виручати брата і проганяти дракона. Мінь довго плакав, але робити нічого – зібрався він, сів на коня і відправився в дорогу.

Приїхав Мінь до печери дракона. Дивиться, а дракон перетворив Бома в камінь. Злякався Мінь, хотів уже втікати, але тут з’явився Добрий чарівник…»

Дітям пропонується проблемна ситуація. Питання:

Ø  Що відбулося далі?

Ø  Що зробив Мінь?

Казка «Зла фея»

Дітям пропонується продовження сюжету про двох братів.

«Жили собі Бом і Мінь і біди не знали.

Як раптом в їх країні з’явилась зла фея. Вона заманила обманом принцесу і закрила в себе в замку. Бом і Мінь сіли на своїх коней і відправились визволяти принцесу.

Приїхали вони до замку, як раптом на них напала зла велика-превелика собака, яка охороняла замок. Мінь дуже злякався, але тут знову з’явився Добрий чарівник…»

Дітям пропонується проблемна ситуація. Питання:

Ø  Що відбулося далі?

Ø  Що зробив Бом?

Ø  Що зробив Мінь?

Казка «Дідусь і внучка (внук)»

Дітям пропонується наступний сюжет:

«В одному селі жили-були дідусь і внук. Їх було дуже добре разом. Вони часто гралися, читали книги, і дуже весело їх жилося. Але одного разу на лузі вони грали в перегонки і дідусь провалився в глибоку яму. Внук кликав-кликав дідуся, але той не відгукувався.

Внук дуже злякався і довго плакав на краю ями. Але робити нічого – вирішив внук дістати дідуся. Стрибнув він в яму і потрапив в казковий ліс. Іде він по лісу, кличе дідуся і раптом бачить – сидить на пеньку зайчик. Злякався внук, а зайчик йому говорить: «Здрастуй, хлопчику. Дай мені цукерку». Спочатку йому жаль було цукерку, але він віддав її, а зайчик і каже: «Я бачу, ти не жадібний хлопчик. Дякую тобі. Я знаю, що твій дідусь у Господаря землі». Сказав зайчик все це і зник.

Пішов внук шукати Господаря землі. Довго він йшов, уже ноги почали боліти. Раптом він побачив на галявині красивий замок. Пішов він до нього, як раптом вискочили злі чоловічки. Хотів внук втекти, але тут з’явився зайчик і говорить: «Ось тобі чарівний м’ячик. Він допоможе тобі дістатися замку, але в замку він зникне». Сказав він і втік… »

Дітям пропонується проблемна ситуація. Питання:

Ø  Що відбулося далі?

Ø  Як внук переміг злих чоловічків?

Продовження казки:

«Прийшов внук у замок, і тільки він переступив поріг, як м’ячик зник. Засмутився він, але робити нічого, пішов він шукати дідуся. Довго він блукав по великому замку і нарешті прийшов у велику залу, а там сидить на троні Господар землі…»

Дітям пропонується проблемна ситуація. Питання:

Ø  Що було далі?

Ø  Що зробив внук?

Казка «Мисливці»

Дітям пропонується такий сюжет:

«Жили на світі два мисливці. Вони дуже багато мандрували.

Були вони і на Півночі, де багато снігу і де живуть білі ведмеді. Були вони і в Австралії, де ростуть пальми і живуть кенгуру.

І ось одного разу приїхали вони в Африку. Дуже сподобались мисливцям звірі. Там були і великі леви, і високі жирафи, і смішні мавпочки.

Кинули вони свою зброю і не стали стріляти в таких гарних звірів. Довго вони ходили по Африці і розглядали звірів, як раптом побачили дикунів-людоїдів і дуже злякались.

Хотіли мисливці втекти, але не встигнули – дикуни теж помітили їх і захопили в полон. Привели їх до свого вождя, який наказав з’їсти мисливців вдосвіта, якщо за них ніхто не заступиться…»

Дітям пропонується проблемна ситуація. Питання:

Ø  Що відбулося далі?

Дитині пропонується заступник – Бог Сонця.

Ø  Що наказав Бог Сонця?

«Вождь згодився відпустити лише одного мисливця, і Богу Сонця нічого не залишалось, як погодитись і піти. Тоді вождь запитав, чи є хтось, хто заступиться за другого мисливця…»

Питання:

Ø  Що відбулося далі?

Ø  Які слова вождю сказав би ти?

Казка «Білки і горіхи»

Психолог в повільному темпі читає дітям казку, яку вони повинні супроводжувати рухами, придумуючи їх самостійно.

«Жили-були в одному лісі білочки з великими пухнастими хвостами, маленькими лапками і смішними мордочками. І були вони такими веселими, швидкими.