Спеціальний музичний інструмент (баян, акордеон) (стр. 2 )

-  виконувати твори композиторів різних епох на концертах, фестивалях, конкурсах.

1.4. Реалізація навчальної програми забезпечує:

-  знання технічних та художньо-виконавських можливостей інструменту;

-  комплексне вдосконалення виконавської техніки, яка включає в себе темброве слухання, питання динаміки, артикуляції, інтонації, а також організацію роботи виконавського апарату, розвиток великої й дрібної техніки;

-  наявність творчої ініціативи, знання методів роботи над виконавськими труднощами музичних творів;

-  наявність навичок творчого використання музично-виконавських засобів виразності та художньо виправданих технічних прийомів;

-  вміння керувати процесом виконання музичного твору на основі активного слухового контролю;

-  знання репертуару для баяна, що включає твори різних стилів і жанрів, твори великої форми (концерти, сонати, сюїти, цикли) відповідно до програмних вимог;

-  сформований комплекс виконавських знань, умінь і навичок, що дозволяє використовувати різноманітні можливості баяна для досягнення найбільш переконливої інтерпретації авторського тексту;

-  наявність навичок репетиційно-концертної роботи;

-  наявність навичок читання з листа, транспонування і підбору на слух;

-  знання музичної термінології.

Необхідною умовою реалізації програми навчальної дисципліни «Спеціальний музичний інструмент (баян, акордеон)» є наявність у студентів музично-теоретичної та спеціальної підготовки в межах навчальних програм ДМШ.

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 486 годин / 13,5 кредитів ECTS.

І. Форми організації навчальної діяльності і методи навчання

Основними формами організації навчальної діяльності студентів у класі спеціального музичного інструменту є індивідуальні заняття з викладачем та самостійна робота.

Індивідуальне заняття – це логічно завершений, цілісний відрізок навчально-виховного процесу, який має свою внутрішню логічну будову, котра визначається метою, змістом, засобами, методами навчання і здійснюється на основі взаємозв’язку навчальних завдань.

Самостійна робота студента (СРС) як форма організації навчального процесу – це навчальна діяльність студента, яка планується, виконується за завданням, під методичним керівництвом і контролем викладача, але без його прямої участі.

Навчання грі на баяні (акордеоні) вимагає від студентів розвитку таких якостей, як активність і креативність, здатність до постійного вдосконалення і саморозвитку.

Найважливіша мета самостійної роботи – розвиток самостійного мислення студентів, що вимагає від них творчої ініціативи, бачення нових комбінацій, здатності до індивідуального прийняття рішень, а також розв’язування різних проблем перед прийняттям рішень, навичок самостійної навчально-пошукової роботи.

Форми самостійної роботи студента: вивчення етюдів та п’єс за планом самостійного вивчення музичних творів; повторення творів, вивчених у попередніх семестрах; відвідування концертів, виступів видатних представників баяно-акордеонного мистецтва, тощо.

Програма навчальної дисципліни «Спеціальний музичний інструмент (баян, акордеон)» передбачає науково-дослідну роботу студентів у формі виконання різних видів індивідуальних навчально-пошукових завдань (ІНПЗ).

Основним завданням науково-дослідної роботи є формування у майбутніх фахівців інтересу до творчих науково-практичних досліджень, опанування ефективних методів науково-дослідної роботи.

Організація науково-дослідної роботи студентів проходить в рамках позааудиторної самостійної роботи.

Види індивідуальних навчально-пошукових завдань: аналіз і систематизація матеріалів опрацювання навчальної літератури; складання тез, інформаційних повідомлень, написання реферату; підготовка анотацій до музичних творів, виконання музично-виконавського аналізу, тощо.

2. Методи навчання.

Успіх навчальних занять значною мірою залежить від доцільного добору методів і прийомів навчання. Для успішного здійснення навчально-виховного процесу, відповідно до загальнодидактичних вимог, рекомендується сполучати наступні методи:

Метод навчання	Складові методу	Переваги методу
1.  Пояснювально-ілюстративний: викладач грає твір студента або ілюструє його наявними наочними засобами, і пояснює	Словесний: пояснення, розповідь, бесіда, диспут; Наочний: аудіо - та відеозаписи, фільми, нотний матеріал, художня література; Метод показу: показ ігрових рухів, виконання п'єс; Метод вправ і повторень: вироблення ігрових навичок, робота над художньо-образною сферою твору; Тренувальний: багаторазове повторення окремих прийомів з метою розвитку автоматизму дій	- дозволяє в найбільш стислі терміни передати велику за обсягом інформацію, поставити завдання та вказати на шляхи їх вирішення
2.  Репродуктивний: полягає в повторенні студентом окремих ігрових прийомів чи епізодів за зразком		- сприяє засвоєнню ігрових навичок тоді, коли студент ще не звик до самостійного вирішення поставлених перед ним завдань
3.  Частково-пошуковий: метод, при якому завдання, поставлене викладачем, частково вирішується студентом	(завдання з визначення аплікатури, зміни напрямків руху міха, гармонічного, музично-теоретичного аналізу, анотацій до творів, підготовка повідомлень і тез)	- сприяє розвитку самостійності студентів-баяністів
4.  Проблемно-пошуковий	Проблемний: студент повинен з декількох запропонованих варіантів вибрати один, що й створює проблемну ситуацію Пошуковий: студент повинен самостійно знайти одне єдине правильне рішення	- сприяє найбільш усвідомленому і самостійному оволодінню знаннями, розвиває такі риси особистості, як творче ставлення до справи, самостійність, активність, свідомість
5.  Творчий: полягає у тому, що студенту пропонується можливість самостійно вирішувати технологічні та художні завдання	(самостійне вивчення музичних творів, підбір на слух та гармонізація мелодій; створення підголосків до мелодії, варіювання наспіву, підбір гармонічного супроводу до даної мелодії; виконання варіативних вправ (ритмічні видозміни, зміщення акцентів, варіанти артикуляції, динаміки, фактури)	- сприяє вихованню в студентів самостійності мислення, прагнення до самостійного вирішення навчальних завдань

ІІ. Складові модульного оцінювання

Оцінювання якості знань з предмета «Спеціальний музичний інструмент (баян, акордеон)» охоплює всі види контролю: поточне оцінювання, самостійна робота, модульний (періодичний) і підсумковий контроль.

Модульне оцінювання передбачає визначення рівня підготовки учня за конкретним матеріалом, пройденим на певному етапі навчання.

Складові модульного оцінювання: поточний, модульний (періодичний) контроль та самостійна робота.

Завдання поточного оцінювання якості знань і вмінь – виявлення рівня навчальної активності студентів та підвищення рівня засвоєння поточного навчального матеріалу. Поточний контроль здійснюється викладачем безпосередньо на індивідуальних заняттях, з періодичністю не більш ніж через два, три уроку в межах розкладу навчальних занять. Форми поточного контролю: контрольні уроки, академічні концерти, прослуховування до конкурсів, звітних концертів.

Оцінювання самостійної роботи проводиться з метою визначення рівня самостійності мислення та творчої ініціативи студентів. Оцінювання самостійної роботи здійснюється у таких формах: перевірка завдань на індивідуальних заняттях, модульні контрольні роботи.

Модульний (періодичний) контроль проводиться з метою визначення успішності розвитку студентів і засвоєння ними навчальної програми на певному етапі навчання. Форми модульного контролю: модульні контрольні роботи, заліки (показ частини програми, технічний залік), академічні концерти, диференційні заліки, екзамени.

Для визначення рівня і якості засвоєння програми навчальної дисципліни проводиться підсумковий контроль. Форма підсумкового контролю (за ОПП) – державний іспит.

ІІІ. Методичні рекомендації

Навчальний процес у спеціальному класі вимагає від викладача високої професійної компетентності, що передбачає глибокі знання у даній предметній галузі, нестандартність мислення, володіння інноваційними методами навчання. Саме від здатності викладача до творчої організації навчального процесу та керування пізнавальною діяльністю студентів відповідно до загальнодидактичних вимог залежить рівень розвитку творчої ініціативи студентів.

Викладач спеціального класу повинен володіти професійною термінологією, уміти лаконічно, грамотно і доступно пояснювати навчальний матеріал, ставити певні цілі та завдання, навчити студентів правильно організувати заняття для досягнення результативності навчання. У роботі зі студентом викладач повинен спиратися на програмні вимоги, проводити діагностику розвитку здібностей та виконавських навичок учня, та, виходячи з цього, чітко планувати заняття, не відступаючи від принципів послідовності та доступності як у викладі матеріалу, так і у виборі навчального репертуару.

Однією з найважливіших умов успішної роботи педагога-музиканта є продуманий на основі диференційованого підходу вибір навчального та концертного репертуару індивідуально для кожного учня. Репертуар повинен мати художню цінність і педагогічно розвиваючу спрямованість. При виборі репертуару слід враховувати: особливості виконавського апарату, технічну підготовленість, розвиненість музичного слуху, почуття ритму, музичної пам'яті, рівень знань, естетичний смак, світогляд, характер, темперамент, емоційний склад психіки, здатність до образного мислення. Репертуар повинен бути різноманітним за жанрами і характером. Чим ширше коло музичних образів, тим глибше вони вивчені, тим більше умов для різнобічного розвитку майбутнього музиканта.