Бойовий статут сухопутних військ (стр. 13 )

Під час переходу від нічних дій до денних підрозділи і вогневі засоби, переміщені на ніч на тимчасові вогневі позиції, перед світанком за наказом командира батальйону (роти) потай займають основні позиції.

7. Оборона в місті (населеному пункті)

95. Батальйон у місті (населеному пункті) обороняє, як правило, один або декілька кварталів, рота — квартал або декілька будинків, а взвод — один-два будинки.

Кожен населений пункт і окрему будівлю батальйон (рота) своїми силами повинен перетворити в неприступну фортецю з круговою обороною, яка забезпечить тривале її утримання навіть при повному оточенні її противником.

Організовуючи оборону в місті (населеному пункті), командир батальйону (роти) крім звичайних питань визначає: які будинки включити в опорні пункти і підготувати до оборони; порядок маневру силами і засобами; в яких приміщеннях обладнати сховища; порядок і терміни підготовки будинків до оборони.

96. Батальйонні райони (вузли) оборони і ротні опорні пункти будуються так, щоб вони перекривали

магістральні вулиці, бульвари, майдани і мости через ріки і канали. Передній край оборони, як правило, підготовляється по околиці міста (населеного пункту) або виноситься вперед, якщо до міста примикають командні висоти. Опорні пункти підготовляються до кругової оборони і повинні мати вогневий зв'язок між собою. У них створюються додаткові запаси ракет, боєприпасів, продовольства, питної води, медикаментів та інших матеріальних засобів. Між собою опорні пункти з'єднуються ходами сполучення.

Для побудови опорних пунктів в першу чергу використовуються особливо міцні наріжні будинки з напівпідвальними і підвальними приміщеннями, які забезпечують можливість обстрілу вулиць і майданів.

У проміжках між опорними пунктами і на вулицях улаштовуються барикади, загородження, зруйнування і завали, підступи до яких мінуються і прострілюються фланговим і перехресним вогнем. Легкі будівлі, які заважають спостереженню і веденню вогню, руйнуються.

Для маневру підрозділами всередині кварталів улаштовуються проходи, а також використовуються підземні спорудження і колектори. У підземних спорудженнях, які не використовуються для маневру, влаштовуються загородження, а на виходах з них підготовляється вогонь.

97. Система вогню батальйону (роти) будується на поєднанні флангового і перехресного вогню стрілецької зброї, гармат, які виділені для стрільби прямою наводкою, танків, бойових машин піхоти, а також вогню протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів, вогнеметів і артилерії, розташованій на закритих вогневих позиціях.

Підрозділи, які займають оборону в багатоповерхових будинках, вогонь організують в декілька ярусів для того, щоб всі підступи до опорних пунктів (будинків) прострілювалися. При цьому більша частина вогневих засобів, у тому числі окремі гармати, розміщується на нижніх поверхах будівель і напівпідвалах.

Танки, придані механізованому батальйону, використовуються для дій з вогневих засад або в опорних пунктах механізованих взводів. Вогневі позиції танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і гармат, які виділені для стрільби прямою наводкою, підготовляються, як правило, за цегляними парканами і стінами, в яких пророблюються і ретельно маскуються амбразури.

Вогневі позиції протитанкових керованих ракетних комплексів і гранатометів вибираються в таких місцях, звідки забезпечується можливість ведення вогню уздовж вулиць та майданів.

Вогнемети попарно або групами придаються механізованим підрозділам. Позиції для них улаштовуються в будинках, за загородженнями і парканами, передусім на перехрестях вулиць.

Більша частина артилерії придається батальйонам і ротам і застосовується переважно для стрільби прямою наводкою. Решта артилерійських підрозділів займають закриті вогневі позиції в парках, на майданах, стадіонах та в інших місцях, звідки забезпечується можливість ведення вогню.

Зенітні засоби розміщуються на дахах будівель, де для них обладнуються площадки. Спостережні пости (спостерігачі) виставляються на дахах будівель, з яких забезпечується круговий обзір.

98. Під час підготовки будинків до оборони необхідно вікна і двері закласти цеглою або мішками з піском (землею), залишаючи в них амбразури для ведення вогню, проробити ходи в горищних і міжповерхових перекриттях, підвали цегляних будинків обладнати під сховища, всі приміщення очистити від легкозаймистих предметів, дерев'яну підлогу засипати шаром піску (землі) і підготувати засоби пожежогасіння.

З метою виявлення підземно-мінних робіт, які проводить противник, призначаються інженерно-саперні підрозділи із засобами підслуховування.

99. Бій у місті (населеному пункті), як правило, носить осередковий характер і ведеться за утримання кожного опорного пункту і будинку. Підрозділи, які обороняють їх, повинні бути здатними вести бій самостійно, навіть в умовах оточення. Тому вони посилюються танками, артилерією, інженерними підрозділами та підрозділами радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

Якщо противнику вдалося увірватися в будинок, який обороняють, він повинен бути знищений вогнем впритул, гранатами і в рукопашній сутичці. При цьому танки, бойові машини піхоти, гармати, вогнемети та інші вогневі засоби, які знаходяться поза будинком, перешкоджають підхід до нього резервів противника.

Контратаки проводяться невеликими силами з метою повернення захоплених противником окремих будинків і опорних пунктів.

8. Оборона в горах

100. Оборона в горах будується, як правило, на широкому фронті, перехоплюючи найбільш доступні напрямки дій противника, а на плоскогір'ї та в широкій долині — як у звичайних умовах.

Основні зусилля зосереджуються на обороні домінуючих висот, перевалів, вузлів доріг та інших важливих ділянок місцевості. Опорні пункти підготовляються до кругової оборони. У проміжках між ними ведеться розвідка і патрулювання, організуються вогневі засади і улаштовуються загородження.

Передній край вибирається, як правило, по схилах гірських хребтів, висот і відрогах гір, які забезпечують якісний огляд і обстріл підступів до них, а також на зворотних схилах висот.

Для оборони на важкодоступних напрямках виділяється обмежена кількість сил і засобів.

101. Бойовий порядок батальйону будується, як правило, в два ешелони. У першому ешелоні обороняються, як правило, механізовані підрозділи.

Придані механізованому батальйону танки, протитанкові гармати і протитанкові керовані ракетні комплекси, як правило, використовуються в опорних пунктах рот, які обороняються на найбільш важливих напрямках. Вони займають вогневі позиції в місцях, звідки забезпечується ведення вогню на граничну дальність.

Найбільш щільно всіма видами вогню в поєднанні з загородженнями повинні прикриватися дороги, виходи із ущелин, тунелів, гірських долин, тіснин, зручні переправи через ріки і переходи через каньйони, а також напрямки, які можуть бути використані противником для обходу. Підрозділи, які обороняють перевали, командні висоти, переходи і вузли доріг, посилюються вогнеметниками.

Зенітний підрозділ, а також механізовані підрозділи, виділені для боротьби з повітряним противником, займають позиції на висотах, які забезпечують круговий обзір і обстріл літаків, вертольотів та інших повітряних цілей.

102. Система вогню будується з таким розрахунком, щоб перед переднім краєм, на флангах і в проміжках між опорними пунктами не було мертвих просторів і прихованих підступів. З цією метою вогневі засоби розташовуються ярусами як на схилах висот, обернених до противника, так і на зворотних схилах, які забезпечують створення багатоярусного флангового, перехресного і кинджального вогню, з урахуванням можливості здійснення маневру.

103. Під час організації оборони в горах командир батальйону (роти), крім звичайних питань, визначає, яким підрозділам (вогневим засобам) бути готовими для знищення противника, який обходить, і враховує можливість раптових змін метеорологічних умов, гірських і снігових обвалів, лавин, сельових потоків, затоплення річищ висушених рік під час сильних дощів і танення снігу.

Організовуючи оборону на вузькій гірській долині (ущелині), вогневі засоби слід розташовувати на прилеглих схилах гір так, щоб забезпечувалось прострілювання долини (ущелини) перехресним вогнем. Найбільше посилюються висоти, які утворюють вхід у долину (ущелину). Підступи до домінуючих висот прикриваються вогнем артилерії, мінометних і гранатометних підрозділів і протитанкових засобів. Артилерія при цьому широко використовується для стрільби прямою наводкою.

Під час організації оборони перевалу основні зусилля зосереджуються на утриманні висот, які розташовані на підступах до перевалу. Частина сил батальйону (роти) займає оборону безпосередньо на перевалі. На дорогах, які підходять до перевалу з обох сторін, улаштовуються загородження, підходи до яких повинні прострілюватися перехресним вогнем з прилеглих висот.

Система опорних пунктів, вогневих позицій і траншей в районі оборони (опорному пункті) може бути самою різноманітною.

Перевали, дороги, гірські стежки і ущелини межами ротних опорних пунктів не призначаються.

Основні зусилля розвідки зосереджуються у напрямках, доступних для наступу противника, а також у напрямках, де можливий обхід, підрозділів, які обороняються. Кількість спостережних постів (спостерігачів) збільшується.

104. Для захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї широко використовуються складки місцевості, гірські виробки, печери. Під час відновлення боєздатності підрозділів крім звичайних заходів негайно організовується розчищення обвалів і завалів, які перешкоджають виходу людей і техніки із споруджень.

105. Під час інженерного обладнання опорних пунктів фортифікаційні спорудження в скельних грунтах будуються переважно напівзаглибленого і насипного типу із використанням каменю, який прикривають шаром грунту, а також мішків із землею. Інженерне обладнання ведеться з широким застосуванням підривних зарядів. Окопи, укриття та інші спорудження обладнуються так, щоб виключити можливість затікання в них запалюючих сумішей і води.

У батальйонному районі оборони широко використовуються природні перешкоди, створюються кам'яні, а в гірсько-лісистій місцевості і лісові завали; ділянки доріг (стежок) та штучні спорудження підготовляються до зруйнування, на дорогах улаштовуються мінно-вибухові загородження.