Бойовий статут сухопутних військ (стр. 7 )

Придані механізованому (танковому) батальйону танкові (механізовані) підрозділи, як правило, перепідпорядковуються ротам і займають оборону в опорних пунктах взводів. Танкові підрозділи та механізовані підрозділи на бойових машинах піхоти, крім того, можуть використовуватися для дій у вогневих засадах.

Автомобілі механізованих рот розташовуються за другим ешелоном (резервом) батальйону разом з підрозділом забезпечення.

49. У бойовий порядок батальйону (роти), залежно від обстановки, можуть входити бронегрупа і вогневі засади.

Бронегрупа батальйону (роти) утворюється з метою підвищення активності оборони і своєчасного посилення її стійкості на найбільш загрозливих напрямках, закриття проломів, які з'явилися в результаті вогневих ударів противника, і вирішення інших завдань, що потребують стрімких, маневрених дій і ефективного вогневого ураження противника, а також більш повного використання бойових можливостей танків, бойових машин піхоти і бронетранспортерів.

В її склад можуть входити декілька танків і бойових машин піхоти, бронетранспортерів (як правило без десанту), виділених із підрозділів першого і другого ешелонів, які обороняються поза напрямками зосередження основних зусиль.

Танки й бойові машини піхоти (бронетранспортери), призначені для дій у складі бронегрупи, із заняттям оборони спочатку можуть розташовуватися і готуватися до бою в своїх взводних опорних пунктах. Потім в установлений час вони зосереджуються в районі, який володіє надійними захисними і маскувальними властивостями (в ярах, на зворотних схилах висот, у лісі та інших укритих місцях), ретельно маскуються і готуються до виконання поставлених бронегрупі завдань або заняття оборони в своїх взводних опорних пунктах.

Командиром бронегрупи може бути призначений: в батальйоні — один з командирів взводів роти другого ешелону, в роті — один із заступників командирів взводів.

Вогнева засада виставляється з метою завдати противнику максимального ураження несподіваним вогнем прямою наводкою, кинджальним вогнем і застосуванням мінно-вибухових загороджень.

У вогневу засаду може виділятися взвод (відділення, танк), посилений вогнеметниками і саперами.

Підрозділ, який виділили для вогневої засади, завчасно займає призначену позицію і ретельно маскується. Позиції вогневої засади вибираються, як правило, на танконебезпечних напрямках у районах оборони (опорних пунктах), в проміжках між ними або на флангах. Найбільш вигідними місцями для позицій вогневої засади є зворотні схили висот, складки місдевості, околиці населених пунктів, узлісся і чагарник.

50. Система опорних пунктів і вогневих позицій батальйону (роти) включає: позицію бойової охорони (створюється в батальйоні); опорні, пункти рот (взводів), об'єднані в батальйонний район оборони; вогневі позиції танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових керованих ракетних комплексів та інших штатних і приданих вогневих засобів; траншеї і ходи сполучення. Система опорних пунктів і вогневих позицій підготовляється залежно від прийнятого рішення, бойових можливостей батальйону (роти), наявності часу і характеру місцевості.

51. Позиція бойової охорони створюється з метою не допустити раптового нападу противника і ведення ним наземної розвідки. У бойову охорону висилається, як правило, посилений взвод від батальйону першого ешелону на віддаленні до 2 км. Управління бойовою охороною здійснює командир батальйону.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником бойова охорона не висилається. У цьому випадку завдання бойової охорони покладаються на підрозділи, які займають першу траншею.

52. Основу кожної оборонної позиції складають батальйонні райони оборони.

Батальйонний район оборони обладнується трьома-чотирма траншеями і складається з опорних пунктів рот, позицій штатних і приданих вогневих засобів, пов'язаних між собою єдиною системою вогню, загороджень і ходів сполучення в межах району оборони.

Опорний пункт механізованої роти обладнується двома траншеями і складається з опорних пунктів механізованих взводів, позицій вогневих засобів роти і приданих підрозділів, пов'язаних між собою єдиною системою вогню, загороджень і ходів сполучення в межах опорного пункту роти.

Опорний пункт танкової роти складається з опорних пунктів танкових взводів і позицій приданих підрозділів. Придані танковій роті механізовані підрозділи займають позиції, як правило, попереду танків, а також у проміжках між танковими взводами і на флангах.

У батальйонному районі оборони ротні опорні пункти повинні розміщуватися так, щоб вони перехоплювали своїм розміщенням і вогнем найбільш імовірні напрямки наступу противника, виключався шаблон у побудові оборони і забезпечувалась стійкість підрозділів, які обороняються.

Для кругової оборони ротного опорного пункту широко використовуються ходи сполучення, взводам призначаються додаткові сектори обстрілу, для вогневих засобів підготовляються основні і запасні вогневі позиції з урахуванням ведення вогню в сторони флангів і в тил. Частина вогневих засобів розташовується в глибині. На флангах, у проміжках між взводами, в тилу опорного пункту влаштовуються загородження.

Проміжки між ротними опорними пунктами можуть бути до 1000 м, а між опорними пунктами взводів — до 300 м. Проміжки між опорними пунктами повинні знаходитися під безперервним спостереженням, прострілюватися фланговим і перехресним вогнем усіх засобів, особливо протитанкових, а також прикриватися вогневими засадами, вогнем артилерії і загородженнями. У

проміжках між опорними пунктами рот (взводів) обладнуються траншеї та запасні позиції.

53. Траншеї і ходи сполучення повинні забезпечити зручність ведення вогню, особливо флангового і перехресного, укрите розташування особового складу і вогневих засобів, швидкий і потайний маневр підрозділів по фронту і в глибину, а також утруднювати противнику розкриття бойового порядку і системи вогню в обороні.

Перша траншея першої позиції є переднім краєм оборони. Перед нею створюються протитанкові і протипіхотні загородження. Передній край призначається старшим командиром. Перша траншея вибирається по можливості за природними протитанковими перешкодами і повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення суцільного вогню всіх видів перед переднім краєм, на флангах, у проміжках і з глибини оборони. Місцевість перед переднім краєм повинна утруднювати противнику спостереження, вибір укритих районів для зосередження танків і піхоти та прихованих підступів до переднього краю оборони.

Друга траншея обладнується на віддаленні 300—600 м від першої з таким розрахунком, щоб підрозділи, які обороняють її, змогли своїм вогнем підтримувати підрозділи, які займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем загородження перед ними.

Третя (четверта) траншея обладнується на віддаленні 600—1000 м від другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб підрозділи, які її обороняють, могли вести вогонь у смузі між другою і третьою (четвертою) траншеями, а на окремих ділянках і п«ред переднім краєм оборони, а також використовувати її як вихідне положення для маневру на загрозливі напрямки.

Ходи сполучення використовуються для потайного маневру підрозділів, ведення бою з противником, який вклинився в оборону, а також для евакуації поранених, подачі боєприпасів і продовольства. Ходи сполучення відриваються з окремими позиціями для вогневих засобів з таким розрахунком, щоб на кожний взвод було не менше одного ходу сполучення від першої траншеї до другої і на кожну роту не менше одного ходу сполучення від другої траншеї до третьої (четвертої), що дозволить в короткі терміни організувати у випадку потреби кругову оборону.

З метою зменшення втрат від впливу вогню артилерії, ударів авіації і ядерної зброї противника траншеї і ходи сполучення повинні відриватися повного профілю, а на окремих ділянках зміцнюватися одежею крутостей. У траншеях і ходах сполучення для особового складу влаштовуються перекриті ділянки, бліндажі і сховища, а для ракет, боєприпасів та інших матеріальних засобів відриваються ніші та ровики.

54. Система вогню батальйону (роти) в обороні включає: ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню артилерії і мінометів, підготовлені на підступах до оборони, перед переднім краєм, на флангах, у проміжках між ротними опорними пунктами і в глибині оборони; зони вогню протитанкових засобів і суцільного багатошарового вогню всіх видів зброї перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони для знищення в першу чергу танків та інших броньованих машин противника; підготовлений маневр вогнем з метою його зосередження в короткі терміни на будь-якому загрозливому напрямку чи ділянці. Вона будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї батальйону (роти) і приданих вогневих засобів, їх тісній взаємодії в поєднанні з інженерними загородженнями та природними перешкодами.

Основу системи вогню батальйону складає протитанковий вогонь рот, штатних і приданих протитанкових засобів, артилерії прямою наводкою з урахуванням застосування на танконебезпечному напрямку протитанкового резерву і рухомого загону загороджень бригади (полку).

Основу системи вогню роти складає вогонь танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів).

Вогневі засоби в батальйонному районі оборони (опорному пункті роти) розташовуються потай, розосереджено і так, щоб можна було вести вогонь на граничну дальність та уражати противника фланговим, перехресним і кинджальним вогнем високої щільності, мати вогневий зв'язок між собою і створювати вогневі мішки. Лінійне їх розташування недопустиме.

Бойові машини піхоти і танки розташовуються в опорному пункті роти (взводу) по фронту і в глибину на відстані до 200 м один від одного. Крім того, під час розміщення танків необхідно враховувати можливість ефективного використання ними протитанкових керованих ракет, ведення дійсного вогню з гарматно-кулеметної зброї з урахуванням прикриття ділянки місцевості в призначених секторах обстрілу і виключення ураження механізованих підрозділів, які обороняються попереду. Бронетранспортери розташовуються на вогневих позиціях у глибині опорного пункту роти (взводу) в місцях, які забезпечують ведення вогню з кулеметів переважно в сторони флангів і в проміжки.