Бойовий статут сухопутних військ (стр. 44 )

Забезпечення особового складу гарячою їжею організовується через батальйонний продовольчий пункт, як правило, три рази на добу. При неможливості організувати триразове харчування з дозволу командира бригади, полку (батальйону) особовий склад забезпечується гарячою їжею два рази на добу, при цьому частина добової норми продуктів видається у сухому вигляді.

Приготування, доставку та видачу підрозділам гарячої їжі організовує начальник продовольчого пункту відповідно до вказівок заступника командира батальйону з тилу (узгодженими з командиром або начальником штабу батальйону), який визначає, на яку кількість особового складу, для яких підрозділів і до якого часу готувати їжу, порядок доставки (видачі) її підрозділам батальйону. Для доставки їжі підрозділам від них при необхідності виділяються піднощики.

Приготування, видача та приймання їжі організовується, як правило, поза зонами зараження. У випадку вимушеної організації харчування в зонах радіоактивного зараження приготування, видача та приймання їжі здійснюється: при рівні радіації до 1 рад/г — у звичайному порядку; від 1 до б рад/г — у дезактивованих спорудженнях; понад 6 рад/г — у дезактивованих спорудженнях закритого типу.

Для приготування їжі в зонах радіоактивного зараження використовуються тільки консервовані та концентровані продукти у захищеній тарі та упаковці.

У районах, які заражені отруйними речовинами, дозволяється готувати та приймати їжу тільки у спеціальних спорудженнях, які обладнані фільтровентиляційними установками. У районах, які заражені біологічними засобами, приготування та приймання їжі дозволяється тільки після ретельної дезинфекції території, польових кухонь та обладнання, а також повної санітарної обробки особового складу.

Продовольство та воду, які заражені радіоактивними, отруйними речовинами та біологічними засобами, застосовувати для харчування забороняється.

396. Забезпечення підрозділів водою для пиття та господарчих потреб проводиться з пункту водопостачання (водозабірного пункту). Використання води з інших джерел забороняється. Підвезення води в підрозділи організовується, як правило, заступником командира батальйону з тилу. Вода для приготування їжі в зонах зараження доставляється у герметичних ємкостях.

397. Відпуск речового майна проводиться виходячи із облікової чисельності особового складу батальйону (роти) за діючими нормами. Миття особового складу, як правило, проводиться один раз на тиждень зі зміною комплекту натільної білизни та здійснюється у порядку, встановленому старшим командиром (начальником). При необхідності проводиться санітарна обробка особового складу.

398. Медичне забезпечення в батальйоні (роті) у бойовій обстановці організовується з метою розшуку поранених та хворих на полі бою (в осередках ураження), своєчасного надання їм першої та долікарської (фельдшерської) медичної допомоги, збору, вивезення (винесення) їх з поля бою (з осередків ураження) та підготовки до евакуації, а також з метою запобігання виникнення та розповсюдження у підрозділах хвороб.

Перша медична допомога пораненим та хворим надається в порядку само - та взаємодопомоги, санітарними інструкторами рот та стрільцями-санітарами взводів на місці поранення, у найближчому укритті або на медичному посту роти, а також особовим складом підрозділів, які виділені для рятівних робіт та лікувально-евакуаційних заходів в осередках масового ураження. Долікарська (фельдшерська) медична допомога пораненим і хворим надається на медичному пункті батальйону, а перша лікарська допомога — на медичному пункті бригади (полку) і на медичних пунктах батальйонів, які очолюються лікарями.

Збір, вивезення (винесення) поранених з поля бою (з осередків ураження) на медичний пункт батальйону здійснюється з їхньою особовою зброєю та протигазами силами і засобами медичного пункту батальйону, а при необхідності особовим складом та транспортними засобами, які додатково виділяються командиром батальйону (роти).

При наявності в батальйоні значної кількості поранених та хворих в першу чергу евакуації підлягають важкопоранені та важкохворі. Легкопоранені, які не потребують госпіталізації, після надання їм медичної допомоги направляються у свої підрозділи.

ДОДАТКИ

Додаток 1

ПОРЯДОК РОЗРОБКИ І ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДОКУМЕНТІВ

1. Бойові документи можуть бути текстовими, графічними або табличними. Вони виготовляються ручним способом або за допомогою технічних засобів і оформляються на папері, кальці, топографічних (спеціальних) картах (планах, схемах), мікродіапозитивах, мікрофільмах, фотознімках, фотоґрамах, а також фіксуються на проміжних носіях (перфокартах, перфострічках, магнітних дисках, магнітних стрічках та інших).

2. У батальйоні (роті) розробляються, як правило, графічні бойові документи на топографічних картах, папері або кальці. Одержані і віддані бойові накази і розпорядження записуються, як правило, в робочих зошитах або на звороті топографічних карт.

3. Під час розробки і ведення бойових документів необхідно додержуватись таких правил:

кожен бойовий документ повинен мати службовий заголовок і підпис із зазначенням посади, військового звання та прізвища особи, яка підписала документ; у заголовку письмового бойового документа крім найменування документа вказується порядковий номер документа, місце пункту управління, час і дата його складання (підпису), масштаб і рік видання карти, за якою документ розроблений;

населені пункти і місцеві предмети, рубежі, райони зосередження (розташування) або дій своїх підрозділів указуються починаючи з правого флангу, а противника—з його лівого флангу; рубежі вказуються двома, а райони (опорні пункти) — трьома пунктами; назви населених пунктів, рік та інших місцевих предметів указуються у називному відмінку;

розмежувальні лінії вказуються не менше ніж трьома пунктами, один з яких повинен бути на передньому краю: в обороні і в наступі — з тилу і в сторону противника, при відході — від противника в напрямку відходу. Лінії вказуються спочатку справа, потім зліва: в обороні — на граничну досяжність своїх вогневих засобів, у наступі — на глибину бойового завдання; розмежувальні лінії в тил указуються на глибину бойового порядку;

напрямок наступу вказується декількома пунктами на всю глибину бойового завдання;

маршрут руху вказується назвами місцевих предметів або населених пунктів: перший — на вихідному рубежі (пункті), потім — найбільш важливі, через які проходить маршрут, і останній — в районі зосередження або на рубежі переходу в атаку;

дані обстановки наносять на карту встановленими умовними знаками, тонкими лініями, не забиваючи топографічну основу карти і написи на ній; завдання і положення підрозділів, а також озброєння і техніка наносяться, як правило, знаками загального позначення; при відсутності необхідних знаків допускається застосовувавати додаткові знаки з поясненнями на карті (схемі);

положення своїх військ, їхні завдання і дії позначаються червоним кольором, ракетних військ, артилерії, військ ППО та спеціальних військ — чорним кольором;

положення і дії військ противника позначаються синім кольором;

нумерація, найменування частин (підрозділів) і пояснювальні написи своїх військ наносяться чорним кольором, противника — синім;

скорочення організаційно-штатних формувань підрозділів і частин — тільки рядковими (малими) буквами;

при одноколірному виконанні графічних документів всі умовні знаки і написи наносяться чорним кольором, знаки умовних позначень противника— подвійною лінією;

умовні знаки військ, озброєння і техніки наносяться на карту (схему), відповідно до дійсного положення їх на місцевості і розташовуються за напрямком дій або ведення вогню; у середені або поряд з умовними знаками при необхідності вказують кількість і тип озброєння і техніки;

для позначення військ противника застосовуються ті ж умовні знаки, що і для своїх військ, з необхідними написами;

джерела одержання відомостей про противника позначаються чорним кольором, при цьому найменування джерел пишуться початковими буквами, наприклад: спостереження — С, показання полонених — П, документи противника — ДД військова розвідка — ВР, повітряна розвідка — ПР, артилерійська розвідка — АР, Інженерна розвідка — ІР, хімічна розвідка — ХР; час і дата одержання відомостей про противника підписуються під позначенням джерела або в рядок; відомості, що потребують перевірки, відмічаються знаком питання;

другорядні дані, а також дані, які неможливо відобразити умовними знаками, записуються на полях карти, в пояснювальній записці (легенді) або в робочому зошиті;

розташування і дії військ наносяться умовними знаками суцільною лінією, а дії, що передбачаються, дороги, аеродроми та інші спорудження, які будуються, — переривчастою лінією (пунктиром) ; запасні райони розташування військ і запасні позиції позначаються переривчастою лінією (пунктиром) з буквою 3 усередині знака або поряд з ним; фальшиві райони, рубежі, фальшиві спорудження і об'єкти позначаються зеленим кольором і доповнюються буквою Ф усередині знака або поряд з ним;

під час нанесення на карту (схему) положення підрозділів до різного часу умовні знаки доповнюються штрихами, пунктирними лініями, крапками, іншими позначками або підтушовуються різними кольорами; час, до якого відноситься те чи інше положення військ, указується під найменуванням підрозділу або в рядок;

всі написи розташовуються паралельно нижньому (верхньому) обрізу карти (схеми); букви і цифри пишуть без зв'язок, погоджуючи їх розмір з масштабом карти та військовою інстанцією; написи можуть бути зроблені на вільному місці карти (схеми) зі стрілкою до умовного знаку;

графічний документ, виконаний на прозорій основі по карті, повинен мати не менше трьох пунктів (для наступного сполучення), розташованих, як правило, по кутах внутрішньої рамки листка карти або в пересіченні координатної сітки, масштаб, номенклатуру і рік видання карти, за якою, вік виготовлений, а виконаний у довільному масштабі і який не має координатної сітки — стрілку для позначення напрямку північ-південь.

Додаток 2

ОСНОВНІ СКОРОЧЕННЯ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ В БОЙОВИХ ДОКУМЕНТАХ

Загальновійськові частини і підрозділи

Механізована бригада, полк, батальйон, мбр, мп, мб, мр,