Бойовий статут сухопутних військ (стр. 8 )

Для вогневих засобів крім основних підготовляються запасні вогневі позиції, а для чергових вогневих засобів, танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів) тимчасові вогневі позиції.

З метою введення противника в оману відносно системи вогню і розташування вогневих засобів можуть призначатися кочуючі гармати, танки і бойові машини піхоти.

Готовність системи вогню визначається заняттям вогневими засобами позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю ракет і боєприпасів.

55. Система інженерних загороджень включає мінні поля, групи мін, вузли загороджень, завали, інші протитанкові та протипіхотні перешкоди і підготовлені до зруйнування (замінування) об'єкти, створені перед позицією бойової охорони, переднім краєм у проміжках і на флангах батальйону (роти) на всю глибину батальйонного району оборони згідно задуму бою в поєднанні з системою вогню, природними перешкодами і з урахуванням маневру своїх підрозділів і сусідів.

Основу системи загороджень складають мінно-вибухові загородження, які встановлюють придані інженерно-саперні підрозділи і призначені для цієї мети механізовані підрозділи.

Порядок руйнування об'єктів у глибині оборони визначається старшим командиром.

У ході бою нарощування загороджень на виявлених напрямках наступу противника здійснюється приданим інженерно-саперним підрозділом.

56. Розвідка в обороні повинна своєчасно встановити підготовку противника до наступу, виявити його сили, можливі напрямки дій і час переходу в наступ, місця позицій артилерії та інших вогневих засобів, а з початком наступу противника уточнити його склад, наявність резервів і напрямок їх висування.

Розвідка ведеться спостереженням з усіх командно-спостережних пунктів особисто командирами і призначеними спостережними постами (спостерігачами), а також постами радіолокаційної розвідки. Перед фронтом своїх військ, на флангах і в проміжках бойових порядків противника розвідка ведеться розвідувальними дозорами, на шляхах імовірного підходу противника до оборони влаштовуються розвідувальні засади.

57. Захист від зброї масового ураження і запалювальної зброї противника досягається передусім використанням окопів, траншей, ходів сполучення, перекритих щілин, бліндажів, сховищ і укрить, засобів індивідуального захисту, а також захисних властивостей місцевості і техніки.

58. Основними заходами щодо захисту від високоточної зброї противника в обороні є: використання під час фортифікаційного обладнання батальйонного району оборони (ротного опорного пункту) нерівностей рельєфу місцевості і місцевих предметів, які забезпечують як захист озброєння і техніки, в першу чергу танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), так і можливість ведення з них вогню; встановлення над прихованими об'єктами масок з радіорозсіюючого покриття, тепловідбивних екранів, а поблизу них (перед ними) фальшивих теплових цілей і лазерних відбивачів; розшук і знищення розвідувально-сигналізаційних засобів противника; суворе виконання вимог щодо маскування навіть при відсутності безпосереднього зіткнення з противником.

59. Тактичне маскування в обороні проводиться з метою введення противника в оману відносно напрямку зосередження основних зусиль, побудови бойового порядку, зображення переднього краю, системи вогню, інженерного обладнання району оборони (опорного пункту), напрямку і часу здійснення маневру. Для введення противника в оману і зниження ефективності його вогню не допускається прямолінійне та шаблонне зображення траншей, створюються фальшиві опорні пункти, траншеї і позиції вогневих засобів, улаштовуються фальшиві мінні поля.

60. Основними завданнями інженерного забезпечення в обороні є: фортифікаційне обладнання району оборони (опорного пункту), влаштування загороджень, обладнання командно-спостережних пунктів; виконання інженерних заходів щодо захисту від високоточної зброї, виконання інженерних заходів щодо маскування; підготовка шляхів маневру; добування, очищення води і обладнання пункту водопостачання.

61. Основними завданнями забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту в обороні є: радіаційна та хімічна, біологічна розвідка, спостереження в районі оборони (опорному пункті) і на вогневих рубежах; радіаційний та хімічний, біологічний контроль; своєчасне використання засобів індивідуального та колективного захисту; проведення спеціальної обробки (дезактивації, дегазації, дезинфекції) фортифікаційних споруджень і окремих ділянок місцевості; радіаційна безпека, використання запалювальної зброї, а також маскування підрозділів аерозолями (димами), застосування вогнеметів.

62. Командно-спостережний пункт батальйону обладнується за ротами першого ешелону або в районі опорного пункту роти другого ешелону (резерву) батальйону на віддаленні до 2 км від переднього краю оборони батальйону.

Командно-спостережний пункт роти обладнується, як правило, в глибині опорного пункту на віддаленні до 800 м від свого переднього краю в такому місці, звідки забезпечується спостереження за місцевістю перед фронтом і на флангах оборони роти, а також огляд, по можливості, всього опорного пункту і зручність управління підрозділами. Командно-спостережний пункт роти, а іноді і батальйону, приданого іншому підрозділу, як правило, обладнується поблизу пункту управління того підрозділу, якому рота чи батальйон придані.

Пункт технічного спостереження батальйону (роти) розгортається поблизу командно-спостережного пункту батальйону (роти); ремонтно-евакуаційна (ремонтна) група — за першим ешелоном батальйону; медичний пункт і решта підрозділу забезпечення батальйону — за Другим ешелоном (загальновійськовим резервом).

Пункт бойового постачання роти та медичний пост роти розгортаються в опорному пункті роти в укритому місці, доступному для потайного підходу транспортних засобів.

У підрозділах і на вогневих позиціях танків, бойових машин піхоти створюються додаткові запаси ракет і боєприпасів. Після відбиття атак противника ці запаси негайно поповнюються. Підвіз у підрозділи інших матеріальних засобів проводиться, як правило, вночі.

2. Підготовка оборони

63. Підготовка оборони починається з одержанням бойового завдання від старшого командира. Вона вклю­чає: організацію бою (прийняття рішення, постановку бойових завдань підрозділам, рекогносцировку, органі­зацію взаємодії і системи вогню, всебічного забезпечен­ня бою і управління, розробку схеми району оборони батальйону, опорного пункту роти); підготовку баталь­йону (роти) до виконання бойового завдання; заняття оборони, створення бойового порядку та системи вогню; інженерне обладнання району оборони (опорного пунк­ту); організацію і проведення виховної роботи; прак­тичну роботу командира батальйону (роти), його за­ступників і штабу батальйону в підпорядкованих під­розділах та інші заходи.

Тривалість і порядок роботи командира щодо організації оборони залежать від умов переходу до оборони, отриманого завдання, віддалення противника і його дій, характеру місцевості і наявності часу. Підготовка оборо­ни при наявності часу проводиться з виконанням заходів у повному обсязі, а при його нестачі — у скороченому обсязі в короткі терміни.

В усіх випадках постановка завдань не повинна за­тримувати заняття підрозділами оборони й організацію ними системи вогню.

Якщо перехід до оборони здійснюється в умовах відсутності зіткнення з противником, командир баталь­йону (роти) приймає рішення, доводить його до своїх заступників і командирів підрозділів, проводить реког­носцировку, в ході якої уточнює своє рішення, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію і систему вогню, всебічне забезпечення бою і управління. Потім він ви­водить батальйон (роту) в зазначений район оборони (опорний пункт) і організовує його інженерне облад­нання.

Одержавши завдання на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир ба­тальйону (роти) організовує захоплення і закріплення вказаного (вигідного) рубежу. У ході закріплення рубе­жу він приймає рішення, ставить завдання підрозділам, організовує взаємодію та систему вогню, управління, захист від зброї масового ураження і високоточної зброї противника, дає вказівки з основних питань всебічного забезпечення бою, організовує інженерне обладнання району оборони (опорного пункту). Надалі він прово­дить рекогносцировку, в ході якої уточнює завдання підрозділам, порядок взаємодії, а якщо необхідно, й інші питання.

64. У задумі бою командир батальйону (роти) ви­ значає: напрямок зосередження основних зусиль і райо­ни місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони; способи відбиття наступу і. знищення противни­ка, який вклинився в оборону (якого противника, де, в якій послідовності і як розгромити із зазначенням по­рядку вогневого ураження і заходів щодо його обману); бойовий порядок і систему опорних пунктів і вогневих позицій.

65. Під час проведення рекогносцировки командир батальйону (роти) вивчає місцевість, призначає (вка­зує) орієнтири і уточнює: положення, можливі шляхи висування (вихідні ра­йони) і рубежі розгортання противника, імовірні танконебезпечні напрямки;

зображення переднього краю, район оборони (опор­ний пункт), розмежувальні лінії і завдання батальйону (роти);

напрямок зосередження основних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони;

зображення траншей і ходів сполучення, ротні (взводні) опорні пункти, позицію бойової охорони, місця влаштування вогневих засад і район розташування бронегрупи, якщо вона створюється;

позиції приданого танкового (механізованого) під­розділу та інших засобів посилення;

смуги вогню рот (взводів) і ділянки зосередженого вогню; основні і запасні (тимчасові) позиції штатної і приданої артилерії; вогневі позиції та смуги вогню (сек­тори обстрілу), ділянки зосередженого і рубежі загоро­джувального вогню підрозділів (вогневих засобів), при­значених для забезпечення флангів і стиків з сусіда­ми і проміжків між ротами (взводами); основні, запасні (тимчасові) стартові (вогневі) позиції зенітного підроз­ділу і шляхи його маневру; напрямки і рубежі розгор­тання для контратак; вогневі рубежі для танкової роти і механізованої роти на бойових машинах піхоти, які знаходяться в другому ешелоні (резерві), а також для бронегрупи;