Бойовий статут сухопутних військ (стр. 34 )

Запаси ракет, боєприпасів та пального, як правило, вантажаться в різні вагони (на різні судна, в різні літаки, вертольоти).

Посадка особового складу у вагони (на судна), в літаки (вертольоти) проводиться після закінчення вантаження озброєння, техніки та майна, як правило, безпосередньо перед відправкою військового ешелону (команди) або виходу судна в море, але не пізніше ніж за 10 хвилин до відправки. Вантаження озброєння, техніки, вантажів та посадка особового складу в літаки (вертольоти) починається за вказівкою командира авіаційної частини (підрозділу).

Озброєння, техніка та інші матеріальні засоби, навантажені на рухомий состав (на судна, в літаки, вертольоти) надійно закріплюються, а машини, крім того, ставлять на гальма та найнижчу передачу. Поворотні пристрої башт бойових машин застопорюються, а стопори пломбуються.

Відповідальність за вантаження, розміщення та кріплення озброєння і техніки, а також за посадку особового складу покладаєься на начальника військового ешелону, а під час перевезення повітряним транспортом— на командирів екіпажів літаків (вертольотів).

Зенітні та інші вогневі засоби, виділені для прикриття військового ешелону (судна) на шляху прямування, займають указані начальником військового ешелону місця на платформах у голові та хвості поїзда (на верхніх палубах суден). Для відбиття раптових нальотів повітряного противника призначаються чергові зенітні та інші вогневі засоби, які повинні знаходитися в постійній готовності до ведення вогню.

289. Батальйон, який перевозиться залізничним (морським, річковим) транспортом, забезпечується на весь шлях прямування, крім військових запасів, дорожнім та вивантажувальним запасами продовольства. Для своєчасного надання медичної допомоги під час перевезень У військовому ешелоні (на судні) розгортається медичний пункт батальйону. Евакуація поранених та хворих із військового ешелону (із судна) здійснюється в найближчі медичні заклади.

290. Для гасіння пожеж на шляху прямування призначається черговий підрозділ, який забезпечується необхідними засобами пожежогасіння і знаходиться в постійній готовності до дій. Під час перевезення морським або річковим транспортом цей підрозділ призначається для посилення штатної судової аварійно-рятівної команди і діє за вказівкою капітана судна.

291. Управління у військовому ешелоні (на судні) здійснюється з використанням проводових засобів зв'язку, особистим спілкуванням, за допомогою зв'язкових, а також світловими та звуковими сигналами.

Командир батальйону зі штабом (начальник військового ешелону) на шляху прямування розміщується під час перевезення залізничним транспортом, як правило, всередині ешелону, маючи проводовий зв'язок з начальником караулу, спостережними постами, а також з машиністом тепловоза (електровоза), а під час перевезення морським (річковим) транспортом — в одній із кают або в окремому судовому приміщенні. Під час перевезення повітряним транспортом командир батальйону (роти) та штаб прямують у складі військових команд.

292. Для спостереження за повітряним противником та прилеглою місцевістю (акваторією) у військовому ешелоні (на судні) виставляються спостережні пости (пости повітряного спостереження, спостерігачі) та пост радіаційного, хімічного, біологічного спостереження. На шляху прямування дані повітряної, радіаційної, хімічної, біологічної обстановки начальник військового ешелону одержує також від військових комендантів залізничних (водних) ділянок, станцій (портів) та аеропортів.

Оповіщення про повітряного противника, радіоактивне, хімічне та біологічне зараження здійснюється сигналами, встановленими начальником військового ешелону, а також сигналами, які застосовуються на транспорті.

За сигналом оповіщення про повітряного противника військовий ешелон (судно) продовжує рух. Двері, вікна (ілюмінатори) та люки вагонів (судових приміщень) зачиняються, засоби індивідуального захисту переводяться в положення «напоготові». Зенітні та інші вогневі засоби, які виділені для відбиття повітряного противника, відкривають вогонь за командою начальника військового ешелону (капітана судна), а при раптовому нападі —самостійно, відповідно до вказівок про порядок ведення вогню.

За сигналом оповіщення про радіоактивне, хімічне, біологічне зараження особовий склад одягає протигази (респіратори), а при необхідності за наказом командира підрозділу й інші засоби індивідуального захисту.

293. Зони радіоактивного зараження місцевості та райони акваторії, які заражені радіоактивними речовинами, під час перевезення залізничним та морським (річковим) транспортом особовий склад долає в засобах індивідуального захисту. Під час проходження військового ешелону через зону радіоактивного зараження екіпажі танків та інших броньованих машин за вказівкою начальника військового ешелону (капітана судна) можуть розміщуватися в машинах. Після проходження зони зараження за вказівкою начальника військового ешелону (капітана судна) проводиться часткова спеціальна обробка підрозділів. Повна спеціальна обробка підрозділів та повна санітарна обробка особового складу проводиться після вивантаження.

294. На шляху прямування залежно від обставин, що склалися, батальйон (рота) повинен бути завжди готовим до вивантаження (висадки) в непідготовленому місці, прямування маршем до місця призначення в обхід (з подоланням) зон зараження, районів зруйнувань, пожеж та затоплень і до вступу в бій.

З прибуттям у кінцевий пункт перевезення батальйон (рота) швидко вивантажується (висаджується) і, додержуючись заходів бойового забезпечення, виходить в район збору в готовності до виходу в район зосередження або до виконання бойового завдання.

Розділ восьмий

РОЗТАШУВАННЯ НА МІСЦІ

1. Загальні положення

295. Батальйон (рота) на місці може розташовуватися в районі зосередження, вихідному районі, районі очікування, районі відпочинку та інших районах. Район розташування призначається, як правило, на місцевості, яка має природні укриття і забезпечує захист підрозділів від зброї масового ураження та високоточної зброї. Він повинен забезпечувати розосередження та потайне їх розміщення, швидкий збір і проведення маневру в потрібному напрямку, зручність розміщення та відпочинку особового складу, а також сприятливі умови в санітарно-епідемічному відношенні. Потрібно уникати розташування підрозділів поблизу важливих об'єктів, населених пунктів, по яких противник може нанести масовані вогневі, ядерні та хімічні удари.

Розташування підрозділів у населених пунктах, як правило, здійснюється в умовах суворої зими або тривалої негоди, якщо немає часу на влаштування укрить поза населеними пунктами, або при наявності населених пунктів, звільнених від місцевих жителів.

Бригаді (полку) призначаються основний та запасний райони розташування.

Батальйон у призначеному районі розташовується поротно з таким розрахунком, щоб з початком виходу із району не робити зайвих пересувань. Розмір району для розташування батальйону на місці може бути до 10 кв. км.

Рота в указаному їй районі розташовується, як правило, вздовж маршруту висування, використовуючи захисні та маскувальні властивості місцевості. Відстань на відкритій місцевості між танками, бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами) повинна бути 100—150 м, а між взводами 300—400 м.

Мінометна (артилерійська) батарея батальйону розташовується в повному складі або повзводно на загрозливих напрямках, знаходячись у постійній готовності до відкриття вогню.

Гранатометний та п р о т и т а н к о в и й п і д розділи батальйону розташовуються, як правило, з механізованими ротами.

Зенітний підрозділ займає стартові (вогневі) позиції в місцях, які забезпечують можливість ведення вогню по літаках, вертольотах противника та інших повітряних цілях.

Розвідувальний взвод розташовується поблизу командно-спостережного пункту.

Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону розміщуються з урахуванням зручності забезпечення підрозділів.

Розташування підрозділів під лініями електромережі, поблизу газо - та нафтопроводів не допускається.

296. До виходу батальйону (роти) в призначений район організовується його рекогносцировка. У склад рекогносцировочної групи, яка висилається старшим командиром, включаються, як правило, один із офіцерів батальйону і по одному офіцеру (прапорщику) або сержанту від кожної роти. Вони уточнюють місця розташування рот, інших штатних і приданих підрозділів, командно-спостережних пунктів, стартові (вогневі) позиції зенітного підрозділу, місця розташування підрозділів технічного забезпечення та тилу, розвідують та позначають під'їзні шляхи, зустрічають свої підрозділи та відводять у призначені місця.

Забороняється робити написи або виставляти покажчики з найменуванням та нумерацією підрозділів та прізвищами їхніх командирів.

Під час розташування батальйону (роти) в районі, звільненому від противника, командир батальйону (роти) заздалегідь організовує ретельну розвідку й очищення району від дрібних груп противника та його розвідувально-сигналізаційних приладів, які залишилися. Виявлені мінні поля, заміновані об'єкти та заражені ділянки місцевості позначаються й охороняються. При необхідності на шляхах руху пророблюються проходи або позначаються об'їзди. При наявності часу проводиться суцільна очистка району від мін. Для позначення пунктів і місць, несприятливих в санітарно-епідемічному відношенні, виставляються відповідні знаки.

Зупинка колон підрозділів на дорогах в очікуванні розташування у відведеному районі не допускається.

297. Під час постановки завдань на розташування командир батальйону (роти) в бойовому наказі вказує:

механізованим, танковим та іншим штатним і приданим підрозділам —основні та запасні райони (місця) розташування, порядок їхнього заняття та інженерного обладнання;

охороні — склад, позицію охорони (маршрут руху патрульних) та час її заняття (початок патрулювання), завдання, порядок відкриття та ведення вогню, підтримання зв'язку та доповіді про противника, порядок зміни, пропуск та відзив;

зенітному підрозділу — стартові (вогневі) позиції, завдання, час і ступені бойової готовності;