Міжнародний кодекс управління безпечною експлуатацією суден і попередження забруднень
(МКУБ – ISM Code)
Міжнародний кодекс управління безпечною експлуатацією суден і попередження забруднень – МКУБ (The International Safety Management Code - ISM Code) був ухвалений Асамблеєю ІМО у листопаді 1993 р. (рез. А., 24 травня 1994 р. введений у СОЛАС в якості IX розділу – «Управління безпечною експлуатацією суден» (набрала чинності 1 липня 1998 р.).
Мета Кодексу – забезпечення безпеки на морі, попередження травматизму і загибелі працюючих на суднах людей, запобігання ушкодженню навколишнього середовища та майну. З 1 липня 2002 р. ці вимоги набрали чинності для всіх суден і морських пересувних бурових установок (ПБУ). Починаючи з цієї дати, всі компанії, які керують суднами, повинні мати Документ про відповідність (Document of Compliance - DOC), і Свідоцтво про управління безпекою ( Safety Management Certificate - SMC ).
Кодекс викладений в загальних поняттях, з метою широкого застосування, і складається із 16 розділів. Він встановлює завдання безпечного управління:
- забезпечення безпечної практики експлуатації суден і безпеки навколишнього середовища;
- забезпечення захисту супроти всіх передбачуваних ризиків;
- постійне покращення навиків безпечного управління персоналом, враховуючи підготовку до надзвичайних ситуацій.
Найважливіший аспект МКУБ – вимоги до судновласників встановлювати власні цілі безпечного управління шляхом розробки, втілення і підтримки власної системи безпечного управління ( СУБ - SMS).
Кожна компанія повинна розробити, задіяти і підтримувати систему управління безпекою (СУБ), котра включає наступні функціональні вимоги:
1) політику в області безпеки і захисту навколишнього середовища;
2) інструкції і процедури для забезпечення безпечної експлуатації суден і захисту навколишнього середовища згідно відповідного міжнародного права і законодавства держави прапора;
3) встановлений об’єм повноважень і лінії зв’язку між персоналом на березі і на судні, також внутрішнього зв’язку;
4) порядок передачі повідомлень про аварії та випадки недотримання положень даного Кодексу;
5) порядок підготовки до аварійних ситуацій і дій з їх ліквідації;
6) порядок проведення внутрішніх перевірок та огляду управління.
Виходячи з цих, основних положень кожна компанія створює свою СУБ - стосовно до вже існуючої організаційної структури та особливостей експлуатації суден. Загалом це структурована і документована система, яка дозволяє персоналу компанії використовувати політику в області безпеки та захисту природного середовища і реалізувати на практиці управління суднами основні керівні документи: положення про безпеку (Safety Manual), настановлення з управління якістю (Policy Quality Manual ), політику в області алкоголю і наркотиків (Drug and Alcohol Policy) та ін.
СУБ судна має організовану належним чином сукупність людей (членів екіпажу), обладнання, технічні пристрої, ресурси, процеси на борту, функціонування котрих регламентується комплексом нормативних документів з метою забезпечення безпечного управління судном, підтримки всіх його частин у справному стані, узбережного перевезення вантажів, захисту навколишнього середовища, охорони здоров’я і життя суднового персоналу. Ефективність діяльності СУБ у відповідності до призначення, забезпечується додержанням на судні основних вимог (рис.2.4).
 |
Рис.2.4. Складові ефективного функціонування СУБ
Головним організуючим принципом у службових відносинах екіпажа є жорстка функціональна структура прав і посадових обов’язків – ієрархія влади та підкорення, що забезпечує систему чітких службових взаємовідносин на борту в усіх виробничих ситуаціях і в надзвичайних обставинах (рис.2.5).
|
(Management of Shipwener)
 |
Судно
(Ship)
 | ||||
|  |
| ||
|
Рис.2.5. Схема організації СУБ на борту судна
У спрощеному вигляді СУБ судна можна представити як замкнену систему управління (рис.2.6.).
Де: ОУ – об’єкти управління;
на вході – політика і документи компанії з безпечної експлуатації судна;
на виході – показники що характеризують стан судна по відношенню безпеки (Safety);
ЗВ – збурювальні впливи природного, техногенного, комерційного, політичного, економічного характеру, які впливають на безпеку;
КУ - команди управління екіпажем, які реалізуються через відповідні технічні пристрої, програми, плани та процедури;
ЗЗ – зворотний зв’язок, що дозволяє на судні робити висновки про ефективність управління безпекою (акти перевірок, аналіз аварій).
Важливо підкреслити, що СУБ судна є саморегульованою системою за рахунок діяльності екіпажу, спрямованої на підтримку постійної готовності до протидій небезпеці та ефективним діям з боротьби за живучість судна в надзвичайних ситуаціях. Це саморегулювання забезпечується постійною роботою офіцера з безпеки («Safety officer») і періодичним аналізом стану безпеки та реалізації відповідних заходів на засіданнях Комітету з безпеки, тобто на основі інформації, отриманої по лінії зворотного зв’язку, виявляються та оперативно усуваються недоліки та невідповідності як внутрішнього характеру (збої в роботі окремих елементів і підсистем судна), так і обумовлені зовнішніми впливами (ЗВ).
ЗВ
 |
Вхід
Вихід
ЗЗ
Рис.2.6. Загальна схема СУБ судна
СУБ судна основана на двох основних принципах:
а) ставиться вимога виконання всіх діючих міжнародних документів з безпеки та захисту середовища: СОЛАС, МППСС, ПДНВ – 95, МАРПОЛ, «Про вантажну марку»,
Конвенції МОП № 147, а зараз ще й нового Міжнародного кодексу – ISPS Code;
б) основні елементи системи запозичені з розроблених раніше систем управління якістю.
До елементів СУБ, окрім організаційної структури, відноситься також персонал і ресурси, що знаходяться у розпорядженні керівництва.
До МКУБ належать такі міжнародні документи конвенції ІМО: СОЛАС – 74, МАРПОЛ – 73/78, ПДНВ – 78/95; резолюції ІМО: А., А., А., А., А., А., А.; конвенція № р. Міжнародної організації праці (МОП).
На Асамблеї ІМО 4 листопада 1993 р. ухвалені резолюції, що віднесені до МКУБ:
а) резолюція А.– керівництво з призначення організацій, які діють від імені Адміністрації – встановлює правила, яким повинна задовольняти організація, уповноважена Адміністрацією прапору виконувати роботи і видавати освідчення від її імені;
б) резолюція А.– містить керівництво з надання допомоги державам прапору судна з виконання мір безпеки на морі і захисту морського навколишнього середовища;
в) резолюція А.– містить МКУБ; кодекс встановлює правила, котрим повинна відповідати СУБ компанії стосовно як компанії, так і судна;
б) резолюція А.– встановлює процедури контролю за експлуатаційними вимогами стосовно безпеки суден і попередженню забруднення, обумовлює обов’язок держави прапора силами контролю держави порту проводити інспекції суден з метою перевірки дійсності всіх свідоцтв і документів стосовно судна та екіпажу.
Основний зміст резолюцій ІМО, ухвалених на 19 –ій Асамблеї ІМО:
а) резолюція А.– встановлює правила та керівництва з контролю і затриманню суден Адміністраціями держави порту;
б) резолюція А.– ухвалює Керівництво із застосування МКУБ Адміністраціями прапору. Вона встановлює порядок проведення оцінювання, сертифікації і контролю СУБ в компанії та на судні, також терміни дії документів, виданих компанії та судну і періодичність перевірки СУБ в компанії і на судні. Керівництво запроваджує обов’язкову періодичність внутрішніх перевірок СУБ компанії і передбачає можливість та умови надання тимчасових документів компанії та судну. В додатку до резолюції представлені форми документів, які надають компанії та судну при сертифікації;
в) резолюція А.– встановлює вимоги до визнаних організацій, що діють від імені Адміністрації, проводять освідчення і сертифікацію, доповнює резолюцію А.
На 20-й Асамблеї ІМО було ухвалено резолюцію А.– «Керівництво з надання допомоги державам прапору судна у виконанні положень інструментів ІМО».
21-а Асамблея ухвалила Резолюцію А.– «Впровадження МКУБ».
22-га Асамблея – Резолюцію А.– «Переглянуте Керівництво зі здійснення МКУБ Адміністраціями».
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 29 лютого 1996 р. N 269
Київ
Про затвердження Правил охорони внутрішніх
морських вод і територіального моря від
забруднення та засмічення
( Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
N п ) від 29.03.2002 )
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 19 лютого 1996 р. N 269
(у редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 29 березня 2002 р. N п )
ПРАВИЛА
охорони внутрішніх морських вод і територіального
моря України від забруднення та засмічення
Загальні положення
1. Ці Правила встановлюють вимоги щодо запобігання забрудненню та засміченню внутрішніх морських вод і територіального моря України підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, громадянами України, а також іноземними юридичними і фізичними особами та особами без громадянства, українськими та іноземними суднами, які перебувають у цих водах.
2. Дія цих Правил поширюється також на охорону вод гирлових ділянок річок, які впадають у море, прибережних захисних смуг морів та островів у внутрішніх морських водах.
3. У цих Правилах використовуються такі терміни:
акваторія - водний об’єкт або його ділянка, обмежена природними, штучними або умовними кордонами;
береговий об'єкт - споруди та інші об’єкти підприємств, установ, організацій усіх форм власності, розташовані у прибережній захисній смузі морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах, діяльність яких впливає або може вплинути на стан водних ресурсів;
відходи - будь-які речовини, матеріали та предмети, що утворюються в процесі людської діяльності, не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та від яких власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;
внутрішні морські води України - це:
- морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини територіального моря України;
- води портів України, обмежені лінією, що проходить через постійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря;
- води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюється один або кілька проходів, якщо ширина кожного з них не перевищує 24 морські милі;
- води заток, бухт, губ і лиманів, морів та проток, що історично належать Україні;
забруднення вод - надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин;
забруднююча речовина - речовина, яка привноситься у водний об'єкт у результаті господарської діяльності людини;
засмічення вод - привнесення у водні об’єкти сторонніх предметів і матеріалів, що шкідливо впливають на стан вод;
концентрація фонова - концентрація речовини у водному об'єкті, що сформувалася під впливом усіх домішок, крім впливу джерела, відносно якого визначається фонова концентрація:
МАРПОЛ 73/78 - Міжнародна конвенція щодо запобігання забрудненню з суден 1973 року ( 896_009 ) з поправками 1984, 1985, 1987, 1990 і 1992 років та Протоколом 1978 року до неї;
скидання із суден - будь-яке скидання із судна забруднюючих речовин або вод, що їх містять, включаючи будь-яке витікання, злив, видалення, розлив, протікання, відкачування, виділення або спорожнення;
сміття із суден - будь-яка речовина, матеріали і предмети, які мають бути видалені (харчові, побутові, експлуатаційні відходи, забруднене нафтою і нафтопродуктами ганчір’я, відходи, пов'язані з вантажем, обслуговуванням);
судно - самохідна або несамохідна плавуча споруда будь-якого типу, яка експлуатується у водному об’єкті (судна на підводних крилах, судна на повітряній подушці, підводні човни, плавучі засоби, в тому числі стаціонарні або плавучі платформи, а також повітряне судно відповідно до визначення у статті 15 Повітряного кодексу України ( 3167-12 );
територіальне море України - прибережні морські води завширшки 12 морських миль, що відлічуються від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з'єднують відповідні точки.
Охорона внутрішніх морських вод
і територіального моря України
від забруднення та засмічення із суден
4. Заборонено скидання із суден у внутрішні морські води та територіальне море України:
вантажів, які перевозяться навалом, насипом чи у зрідженому стані;
відходів та сміття;
вод, які містять забруднюючі речовини у концентраціях, що перевищують нормативи гранично допустимих концентрацій основних забруднюючих речовин (далі - ГДК), наведених у додатку до цих Правил, крім вод після охолодження суднових механізмів.
5. Дозволено скидання стічних вод із суден:
які перебувають у внутрішніх морських водах і територіальному морі України, а також у портах України, за умови очищення стічних вод на суднових установках, які відповідають вимогам, установленим МАРПОЛ 73/78 та підтвердженим свідоцтвом класифікаційного товариства;
які не обладнані закритими системами стічних вод, якщо чисельність осіб, що перебувають на борту, не перевищує 10 чоловік.
Рішення щодо відповідності якості вод нормативам ГДК речовин приймається відповідно державними інспекціями охорони Чорного та Азовського морів Мінекоресурсів на підставі результатів аналізів води.
6. Перед заходом суден у внутрішні морські води та територіальне море України всі запірні пристрої, призначені для скидання забруднюючих речовин, у тому числі вод, що їх містять, повинні бути закриті адміністрацією судна.
У разі постановки судна в порту всі зазначені пристрої опломбовуються адміністрацією порту в установленому порядку.
7. Забруднюючі речовини, в тому числі води,, що їх містять, та сміття, повинні накопичуватися на суднах у спеціальних місткостях.
8. Під час перебування у внутрішніх морських водах та територіальному морі України судна можуть здавати в установленому порядку забруднюючі речовини, в тому числі води, що їх містять, та сміття, тільки на судна-збирачі, плавучі приймальні споруди, а під час перебування судна у порту - на берегові приймальні споруди.
Операції з забруднюючими речовинами, в тому числі з водами, що їх містять, та сміттям, які проводяться на суднах та суднах-збирачах, підлягають обов’язковій реєстрації у суднових документах.
9. У разі будь-якого скидання із суден у внутрішні морські води та територіальне море України забруднюючих речовин, в тому числі вод, що їх містять, та сміття, або їх втрат, а також у разі виникнення загрози такого скидання або втрати капітан судна зобов’язаний терміново повідомити про це адміністрацію найближчого порту України, вжити заходів до максимального зменшення скидання або втрати та до ліквідації забруднення.
10. Для ліквідації наслідків аварійного скидання дозволяється використання хімічних і біологічних препаратів, які пройшли державну санітарно-гігієнічну експертизу, а документація з їх впровадження - державну екологічну експертизу та мають позитивний висновок щодо їх використання.
Охорона внутрішніх морських вод
і територіального моря України від забруднення
та засмічення береговими об’єктами
11. Скидання зворотних вод у внутрішні морські води і територіальне море України забороняється у разі, коли:
води неочищені;
води містять речовини, щодо яких не встановлено ГДК, збудники інфекційних захворювань, перевищують гранично допустимі скиди (далі - ГДС) токсичних речовин, а також за обсягом скидання забруднюючих речовин гранично допустимі нормативи;
їх надходження до водного об’єкта призводить до збільшення вмісту забруднюючих речовин понад встановлені нормативи ГДК в контрольних точках або перевищення сформованих фонових значень;
територія (акваторія) віднесена до природно-заповідного фонду, курортної, лікувально-оздоровчої, рекреаційної території, а також має наукове та історико-культурне значення.
12. Скидання стічних вод у внутрішні морські води та територіальне море України допускається лише за умови наявності нормативів ГДК речовин у водних об'єктах та встановлених нормативів ГДС забруднюючих речовин.
Водокористувачі зобов’язані
здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод, визначених статтею 70 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ).
Контрольні точки для кожного водокористувача встановлюються проектом ГДС.
13. Забір і використання вод, скидання забруднюючих речовин береговими об’єктами, включаючи скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів, здійснюється на підставі дозволів на спеціальне водокористування, які видаються територіальними органами Мінекоресурсів у встановленому порядку.
14. Розміщення відходів та сміття береговими об’єктами у внутрішні морські води і територіальне море України заборонено.
15. У разі проведення робіт, пов'язаних з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також проведенням бурових та геологорозвідувальних робіт, повинні передбачатися заходи щодо запобігання забрудненню внутрішніх морських вод і територіального моря стічними водами, забруднюючими речовинами, включаючи радіоактивні, відходами та сміттям.
Усі перелічені роботи, які проводяться у внутрішніх морських водах і територіальному морі України, здійснюються на підставі дозволів, що видаються державними інспекціями охорони Чорного та Азовського морів Мінекоресурсів.
16. У прибережній захисній смузі морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:
будівництво промислових об’єктів;
застосування стійких та сильнодіючих пестицидів;
влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;
влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом понад 1 куб. метр на добу;
влаштування полів фільтрації та будівництво інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів.
У прибережній захисній смузі вздовж морів, заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах може здійснюватися лише будівництво санаторіїв, інших лікувальних-оздоровчих закладів з обов'язковим централізованим водопостачанням та каналізацією.
17. Тимчасове накопичення і складування відходів та сміття на території портів можливе лише за наявності спеціально відведених та обладнаних місць та у разі їх подальшої утилізації та знешкодження. При цьому побутові відходи та сміття, прийняті з суден, повинні знешкоджуватися у портах.
18. Будівництво, експлуатація об’єктів та проведення робіт, що можуть негативно вплинути на довкілля, дозволяється за наявності позитивних висновків державної екологічної експертизи.
19. Для об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку (нафто - та продуктопроводи, нафто- та продуктосховища, накопичувачі побутових стічних вод, каналізаційні колектори, очисні споруди, судна та інші плавучі засоби, нафтові свердловини, бурові платформи тощо), крім проведення державної екологічної експертизи, повинні бути розроблені і впроваджені протиаварійні заходи, а саме: (плани ліквідації наслідків можливих аварій; порядок дій у разі виникнення аварій; перелік необхідних технічних засобів для збирання та видалення забруднюючих речовин; режим спеціального водокористування у разі забруднення водного об’єкта).
20. Водокористувачі берегових об’єктів не несуть відповідальності за транзитне скидання зворотних вод до водного об’єкта в межах району свого водокористування, якщо ці води відводяться з комунальних споруд населених пунктів та їх територій.
21. Проектування, будівництво, розширення, реконструкція, технічне переоснащення та капітальний ремонт берегових об’єктів повинні здійснюватися за умови, що скидання зворотних вод не призводить до перевищення нормативів ГДК забруднюючих речовин у точках контролю водного об’єкта.
Водокористувачі зобов’язані проводити моніторинг стану морського середовища в районі свого водокористування.
22. Для забезпечення контролю якості та обліку обсягу скидання зворотних вод, що відводяться до водного об’єкта, водокористувачі зобов’язані:
установити на водозабірних та водоскидних спорудах гідрометричне обладнання (рівнеміри, витратоміри тощо);
здійснювати контроль за якісним складом та обсягом зворотніх вод власними або іншими акредитованими лабораторіями.
23. Морські порти, судноремонтні заводи забезпечують:
приймання з суден та здавання на плавучі або берегові очисні споруди забруднюючих речовин або вод, що їх містять;
приймання з суден сміття та відходів з розміщенням їх на об'єктах поводження з відходами;
очищення своїх акваторій від забруднюючих речовин та сторонніх предметів і матеріалів;
локалізацію та ліквідацію наслідків аварійних скидів забруднюючих речовин або вод, що їх містять, у межах своїх акваторій.
24. Морські порти та судноремонтні заводи повинні:
бути укомплектовані суднами-збирачами, спеціальними засобами для локалізації та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
мати берегові приймальні очисні споруди, систему каналізації, об'єкти для збирання та знешкодження відходів;
мати засоби для накопичення зворотних вод з подальшою передачею їх на очисні споруди у разі відсутності приймальних очисних споруд та системи каналізації.
25. Морські порти, в яких проводиться перевантаження вантажів, що містять хімічні та сипкі речовини, зобов’язані:
розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню акваторій морських портів та прибережних вод морів під час зберігання і перевалки вантажів, що містять хімічні та сипкі речовини;
впроваджувати ефективні методи і технічні засоби щодо запобігання втратам вантажів, що містять хімічні та сипкі речовини, під час їх навантаження і розвантаження;
влаштовувати спеціальні причали для приймання та відправки вантажів, що містять хімічні і сипкі речовини, приміщення для їх зберігання та перетарування, а також майданчики для знешкодження залишків хімічних речовин;
збирати, очищувати, знешкоджувати забруднені води, утворені під час промивання вантажних ємностей, а також стічні води територій портів, причалів та ін. споруд.
26. Усі операції з забруднюючими речовинами, водами, що їх містять, та сміттям, які проводяться на приймальних очисних спорудах та об’єктах поводження з відходами у портах, на судноремонтних та суднобудівних заводах, підлягають обов’язковій реєстрації в установленому порядку.
27. Підприємства морської галузі узгоджують технологію перевантаження щодо кожного виду вантажів з державними інспекціями охорони Чорного та Азовського морів Мінекоресурсів.
28. Норми технологічного проектування морських портів, їх перегляд, коригування та доповнення у частині запобігання забрудненню внутрішніх морських вод та територіального моря України узгоджуються з державними інспекціями охорони Чорного та Азовського морів Мінекоресурсів.
29. У разі порушення вимог природоохоронного законодавства України діяльність берегових об’єктів може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) чи припинена в установленому порядку.
30. Державний контроль за охороною внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення здійснюється у порядку, встановленому Мінекоресурсів.
Джерела інформації
| Основні екосистеми біосфери ( Урбоекологія: Підручник. – Львів: Світ, 2002. – С.414-417). |
| Структура та екологічні функції гідросфери (Основи екології та екологічного права: Навч. посіб. / , , Цалін Д. С. та ін.; За заг. ред. і . – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – С.100-104). |
| Кругообіг води ( Екологія. – Львів: Світ, 2001. – 500с., С.435-438) |
| Водні ресурси. Загальні відомості (Водне господарство в Україні / За ред. А. В. Яців, єва. – К.: Генеза, 2000. – С.67-69). |
| Водні ресурси та їх збереження (Карпенков современного естествознания: Учебник для вузов. – М.: Академический проект, 2006 – С.557-561) |
| Моніторинг водного басейну (Буравльов Є. П. Безпека навколишнього середовища. К.: ТОВ «ПоліграфКонслтінг», 2004. – 320 с., С. 146-151). |
7. Основні споживачі води. Способи зниження витрат (, , Экология для технических вузов. Ростов н/Д: Изд-во «Феникс», 2001. – С.154-159). |
8. Антропогенні наслідки водокористування (Шмалєй С. В. Екологічні наслідки водокористування // Екоосвіта – на захист Чорного моря // Зб. матер. наук.-практич. конференції 31 жовтня-1 листопада 1997 р. – Миколаїв. – С.39-40. |
| Міська вода ( Урбоекологія: Підручник. – Львів: Світ, 2002. – 440 с., С.41-42) |
| Водний транспорт на річках (Водне господарство в Україні / За ред. і єва. – К.: Генеза, 2000. – С.266-267) |
| Інформаційне забезпечення охорони водних ресурсів (Сахаєв В. Г., Економіка і організація охорони навколишнього середовища: Підручник. – К.: Вища шк..., 1995. – С.212-215) |
| Водні шляхи (Водне господарство в Україні / За ред. і єва. – К.: Генеза, 2000. – 456 с., С.268-273) |
| Основні гідролого-екологічні характеристики річкових систем (Ковальчук І. П., І., Прикладна гідроекологія: навчальний посібник. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. – С.16-17). |
| Екологічні аспекти життя річок (Ковальчук І. П., І., Прикладна гідроекологія: навч. посіб.. – Львів: ЛНУ ім..Івана Франка, 2000. – С.18-22). |
| Екологічні проблеми деяких водних систем України (Основи екології та екологічного права: Навч. посіб. / , , Цалін Д. С. та ін. За заг. ред. і . – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – С.117). |
| Особливості басейну ріки Дніпро (Охорона навколишнього природного середовища в Україні. К.: Видавництво Раєвського, 1997 р. – С.22-23) |
| Малі річки, їх особливості та значення для розвитку суспільства (Ковальчук І. П., І., Прикладна гідроекологія: навч. посіб. – Львів: ЛНУ ім..Івана Франка, 2000. – С.8-10). |
| Сучасні зміни клімату і берегів північно-західної частини Чорного моря ( Современные изменения климата и берега северо-западной части Черного моря // Екоосвіта – на захист Чорного моря // Зб. матер. наук.-практич. конфер. 31 жовтня-1 листопада 1997 р. – С.39-40). |
| Природоохоронні заходи на водному середовищі (Водне господарство в Україні / За ред.. , єва. – К.: Генеза, 2000. – С.286-287). |
| Порядок визначення плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища ( І. Основи екологічного права України: Навч. посіб.. – К.: МАУП, 1999. – С.80-83). |
| Механізм раціонального водокористування (Водне господарство в Україні / За ред. , єва. – К.: Генеза, 2000. – С.374-377). |
22. Вплив рекреаційної діяльності на екологічний стан басейнів малих річок (Екологічні дослідження річкових басейнів Лівобережної України. Збірник наукових праць (за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Суми, 14-16 листопада 2002 року). Суми; СумДПУ ім. , 2002. –С.78-87). |
23. Забезпечення безпеки виробничих процесів на морському транспорті (Іванов Б. М., Колегаєв М. О., І., Іванов О. І. Основи охорони праці на морському транспорті: Підручник для студ. вищ. навч. закл. – Одеса: КОМПАС, 2003. – 416 с.) |
24. Міжнародно-правова охорона Світового океану (Міжнародне право: Основні галузі: Підручник / За ред. . – К-: Либідь, 2004. – 816 с). |
| Міжнародна морська організація (Большая энциклопедия транспорта. В 8 т./ Под общ. ред. . Т. 5. Морской транспорт / Под ред. – СПб.: Элмор, 2000. – С.19-20). |
26. Міжнародні угоди з безпеки мореплавства (Большая энциклопедия транспорта. В 8 т./ Под общ. ред. . Т. 5. Морской транспорт/ Под ред. – СПб.: Элмор, 2000. – С.21-23). |
27. Конвенція МАРПОЛ 73/78 (короткий огляд) (За виданнями: 1) Международная конвенция по предотвращению загрязнения с судов 1973 года и Протокол 1978 года. М.: Стройиздат, 19с.; 2) , . Применение международных конвенций на борту судна. – Одесса: «Астропринт», 2005. – С.92-93). |
| Міжнародний кодекс управління безпечною експлуатацією суден і попередження забруднень (МКУБ – ISM Code) // За мотивом видання: , . Применение международных конвенций на борту судна. – Одесса: «Астропринт». – 2005. (с.73-75, с.142-143, с.146-148, с.155-156) |
29. Постанова Кабінету Міністрів Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення і засмічення |
Теми рефератів і повідомлень
2.3. Безпека життєдіяльності
Оцінки ризику
Проблеми впровадження оцінок ризику
Тенденції, які сьогодні відстежуються згідно з умовами розвитку соціально-економічних систем (зміни в навколишньому природному середовищі і відповідні трансформації його ресурсної складової), потребують конкретних кроків щодо підсилення розвитку не тільки національної, але й міжнародної страхової справи. Йдеться про підтримку вирішення нагальних завдань, а саме:
• впровадження екологічно орієнтованої техносфери, що спрямована на суттєве зменшення антропогенного впливу на навколишнє середовище і, згідно з міжнародними угодами, потребує більшої уваги до розширення страхування ризиків негативних впливів на довкілля;
• раціональне використання природних ресурсів, сприяння розширенню використання у світовому масштабі поновлювальних ресурсів і заміна ними непоновлювальних, що вимагатиме страхування з метою збереження якості ресурсів, як основи для одержання в перспективі товарного продукту і відповідного прибутку;
• підвищення значення в економіці саме трудових ресурсів потребує нових підходів, які зосереджуватимуть увагу не тільки на страхуванні здоров’я, а й передбачатимуть весь комплекс заходів щодо підвищення якості трудових ресурсів та їх відтворення – в першу чергу інтелектуальної складової тощо.
Як на глобальному, так і регіональному рівнях (у межах типового природно-територіального комплексу) під час господарської діяльності виникають природні, техногенні і соціальні ризики. їх визначення вже стало найактуальнішим із завдань, розв'язання якого дасть змогу ефективно попереджувати певну кількість негативних процесів. У випадках, коли ці процеси неможливо попередити, доцільно застосовувати механізм страхування від негативних наслідків. Практика застосування вивіреного механізму оцінок ризиків дасть змогу проводити ефективну роботу з попередження або відвернення цілого ряду небажаних ситуацій і викликаних ними негативних наслідків. За даними Всесвітньої метеорологічної організації, витрати на попередження негативних наслідків у 15 разів менші витрат на ліквідацію цих наслідків.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 |
