Екологічна компетентність майбутніх фахівців (стр. 16 )

Документація, що подається на об'єкти державної екологічної експертизи, повинна бути у встановленому порядку погоджена з заінтересованими органами та містити оцінку можливих соціальних наслідків.

Замовники державної екологічної експертизи зобов'язані підготувати Заяву про екологічні наслідки діяльності та матеріали, на яких вона ґрунтується.

Стаття 16. Громадська екологічна експертиза.

Громадська екологічна експертиза може здійснюватися в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрунтування, за ініціативою громадських організацій чи інших громадських формувань.

Громадська екологічна експертиза може здійснюватися одночасно з державною екологічною експертизою шляхом створення на добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських формувань.

Стаття 39. Висновки державної екологічної експертизи.

Висновки державної екологічної експертизи повинні містити оцінку екологічної допустимості і можливості прийняття рішень щодо об’єкта екологічної експертизи та враховувати соціально-економічні наслідки.

Позитивні висновки державної екологічної експертизи після затвердження їх Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України чи його органами на місцях є підставою для відкриття фінансування проектів і програм чи діяльності.

Реалізація проектів і програм чи діяльності без позитивних висновків державної екологічної експертизи забороняється.

Про стан та перспективи розвитку екологічного законодавства України

За 15 років незалежності в Україні створена розгалужена система екологічного законодавства. Вершиною його піраміди є екологічні імперативи Конституції України. Далі йде комплексний Закон «Про охорону навколишнього природного середовища». Від нього відгалужуються закони природноресурсового характеру (Земельний, Водний, Лісовий кодекси, Кодекси України «Про надра», закони України «Про тваринний світ», «Про рослинний світ», «Про охорону атмосферного повітря») та закони спеціального призначення («Про екологічну експертизу», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», «Про екологічний аудит», «Про відходи» тощо).

У даній галузі діють також сотні тисяч постанов Кабінету Міністрів та указів Президента України, актів міністерств та відомств, місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також значна кількість міжнародних договорів, ратифікованих Парламентом України, які є складовою частиною українського екологічного законодавства.

При всьому цьому наше екологічне законодавство не є досконалим. У ньому багато прогалин, декларацій, суперечностей, воно не забезпечене достатніми гарантіями реалізації. Якісні недоліки доповнюються низьким рівнем виконання чинного екологічного законодавства. Назрілою є потреба як у серйозному, системному вдосконаленні чинного екологічного законодавства, так і в підвищенні ефективності державного й громадського контролю за реалізацією екологічних приписів, підвищенні рівня екологічної культури й правосвідомості.

Магістральним напрямком удосконалення чинного екологічного законодавства ми вважаємо його подальшу кодифікацію на основі прийняття Екологічного кодексу України. Справа у тому, що діючий Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» було прийнято ще до проголошення незалежності України (на початку 1991 р.), і він вже істотно застарів.

Форма Екологічного кодексу відповідає світовим тенденціям у розвитку екологічного законодавства. Екологічні кодекси нещодавно прийняті у Швейцарії (1999 р.) і Франції (2000 р.), роботи з розробки проектів відповідних кодексів ведуться в Росії та Німеччині. Готується також Модельний екологічний кодекс держав-учасників Співдружності Незалежних Держав.

Підготовка проекту Екологічного кодексу України передбачена Основними напрямами державної політики України в галузі охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки, затвердженими постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. та Рекомендаціями парламентських слухань з питань додержання екологічного законодавства, схвалених постановою Верховної Ради України від 20 лютого 2003 р.

У зв’язку з цим в Інституті держави і права ім. НАН України у 2004 р. було підготовлено і надіслано до Парламенту проект екологічного кодексу України. Зараз він потребує певного доопрацювання. Але в цілому пропонований Кодекс, на мій погляд, здатний забезпечити комплексний підхід до врегулювання багатогранних за своїм характером екологічних відносин.

У процесі роботи над проектом Екологічного кодексу України ми зіткнулися з рядом теоретичних проблем, які мають принципове значення для змісту даного акту. Це насамперед проблема еколого-правової термінології. У нашому законодавстві щодо одного і того ж явища вживаються терміни «екологія», «довкілля», «навколишнє природне середовище».

Очевидно, що тут слід керуватися міжнародними досвідом. А він свідчить про все більше поширення концепції охорони навколишнього середовища.

Дискусійною є проблема співвідношення Екологічного кодексу з відповідними природноресурсовими кодексами (законами). Одні автори вважають, що базовий акт має існувати паралельно з природноресурсовими кодексами і законами. Інші пропонують включити до цього акту як загальне, так і поресурсове екологічне законодавство, відмовившись таким чином від автономного існування земельного, водного, атмосфероохоронного, лісового та інших галузей законодавства.

На мій погляд, остання точка зору не є конструктивною. Поресурсове законодавство на сьогодні є самодостатнім для того, щоб успішно вирішувати завдання раціонального використання й охорони природних ресурсів. Це законодавство, звичайно, також потребує вдосконалення. Але це окрема проблема. Що ж стосується Екологічного кодексу, то він має насамперед акцентувати увагу на тих сферах, де головним чином виникають екологічні проблеми (промисловість, сільське господарство, енергетика тощо), на забезпечення екологічної безпеки населення, закріпленні загальних принципів користування всім природоутворюючим комплексом. Екологічний кодекс немовби нависає над природноресурсовими кодексами і законами. Його співвідношення з цими кодексами і законами можна охарактеризувати як взаємозв’язок інтегрованої і диференційованої складових у регулюванні екологічних суспільних відносин у системі «людина - навколишнє середовище».

Висхідною засадою для визначення завдань Екологічного кодексу України має бути забезпечення конституційного права громадян України на безпечне навколишнє середовище (ст. 50 Конституції України). Під цим кутом зору у Кодексі мають бути виписані механізми забезпечення екологічної безпеки в умовах надзвичайних екологічних ситуацій, а також при: проектуванні, розміщенні, будівництві й експлуатації виробничих та інших господарських об'єктів; застосуванні засобів захисту рослин, мінеральних добрив та інших токсичних хімічних речовин; упровадженні нових технологій; проведенні екологічних заходів на транспорті тощо.

З різноманітних методів охорони навколишнього середовища акцент має бути зроблено на економічних (податки і збори у даній сфері, екологічне страхування тощо). Це повною мірою відповідає умовам ринкової економіки і сталого розвитку.

Важливими є й питання належної гармонізації майбутнього Екологічного кодексу України з міжнародним та європейським екологічним правом. Це сприятиме розвиткові міжнародного співробітництва України з іншими країнами у вирішенні загальних для всього Світового співтовариства глобальних проблем.

Що стосується вдосконалення державного і громадського контролю за додержанням екологічного законодавства, то тут проблемними є питання структури відповідних органів, правового регулювання екологічного контролю, ефективності контрольної діяльності тощо. У цій сфері не спрацьовує принцип невідворотності юридичної відповідальності за екологічні правопорушення. Контролюючі органи рідко вдаються до широко використовуваної на Заході такої форми реагування, як подання судових позовів на забруднювачів навколишнього середовища.

Система спостережень за станом

навколишнього природного середовища України

Режимні спостереження за станом природних ресурсів здійснюють десять міністерств і відомств:

Þ  Мінекобезпеки

Þ  Національне космічне агентство України

Þ  Міністерство охорони здоров’я

Þ  Міністерство сільського господарства та продовольства України

Þ  Міністерство лісового господарства України

Þ  Державний комітет України з гідрометеорології

Þ  Державний комітет України з водного господарства

Þ  Державний комітет України з геології і використання надр

Þ  Державний комітет України з земельних ресурсів

Þ  Державний комітет України з житлово-комунального господарства

На території України міністерства і відомства здійснюють спостереження за:

Мінекобезпеки України:

§  джерелами промислових викидів в атмосферу та дотриманням норм гранично допустимих викидів

§  джерелами скидів стічних вод і дотриманням норм тимчасово узгоджених скидів і гранично допустимих скидів;

§  станом поверхневих вод суші;

§  станом ґрунтів сільськогосподарських угідь з визначенням залишкової кількості в них пестицидів і важких металів;

§  скидами і викидами з об’єктів, на яких використовуються радіаційно небезпечні технології;

§  станом та складом звалищ промислових і побутових відходів;

§  станом наземних та морських екосистем.

Національне космічне агентство України (НКАУ):

Станом озонового шару в атмосфері; Забрудненістю атмосфери; Забрудненістю ґрунтів; Станом та забрудненням поверхневих вод; Сніговим покривом Станом лісів; Станом сільськогосподарських посівів; Запасами вологи у грунті;

§  Радіаційним станом.

Міністерство охорони здоров’я України (МОЗ) – вибіркові спостереження за:

Рівнем забруднення атмосферного повітря у місцях проживання населення;

Станом поверхневих вод суші в місцях використання їх населенням; Станом морських вод у рекреаційних зонах; Хімічним та біологічним забрудненням ґрунтів на території населених пунктів і господарсько-побутовими відходами; Інтенсивністю фізичних факторів (шум, електромагнітні поля, радіація, вібрація тощо). Станом здоров’я населення і впливом на здоров’я забруднення навколишнього середовища.

Міністерство сільського господарства та продовольства України:

радіологічним, агрохімічним і токсикологічним станом ґрунтів сільськогосподарського використання; токсикологічним та радіологічним станом сільськогосподарських рослин і продуктів з них; зоотехнічним, токсикологічним та радіологічним станом сільськогосподарських тварин і продуктів.

Міністерство лісового господарства України:

станом лісів, ґрунтів у лісах;

станом мисливської фауни у лісах.

Державний комітет з гідрометеорології:

станом атмосферного повітря атмосферними опадами; метеорологічними умовами; аерологічними параметрами; станом поверхневих вод суші; станом підземних вод; станом ґрунтів; станом озонового шару у верхній частині атмосфери; радіаційною обстановкою станом сільськогосподарських посівів, запасами вологи у грунті та агрометеорологічними умовами формування врожаю.

Державний комітет України з водного господарства:

радіологічним і гідротехнічним станом вод; станом ґрунтів у межах впливу меліоративних систем; переформуванням берегів та гідрогеологічним станом у прибережних зонах водосховищ; обліком ресурсів поверхневих вод.

Державний комітет України з геології і використання надр:

§  підземними водами;

§  ендогенними та екзогенним процесами;

§  станом геологічного середовища та його змінами під впливом господарської діяльності.

Державний комітет України з земельних ресурсів:

структурою землекористування; трансформацією земель, залежно від їх цільового призначення; станом та якістю ґрунтів і забрудненням ландшафтів; станом рослинного покриву земель; відновленням порушених земель; станом зрошуваних і осушених земель, з ознаками вторинного підтоплення і засолення; станом берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, лиманів, заток.

Державний комітет України з житлово-комунального господарства:

якістю питної води централізованих систем водопостачання міст і селищ міського типу; станом стічної води міської каналізаційної мережі; станом зелених насаджень міст і селищ міського типу; проявами небезпечного підняття рівня грунтових вод у мережах міст і селищ міського типу.

Перелік

міжнародних угод в галузі охорони навколишнього середовища

Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів (1971 р.). Конвенція про охорону всесвітньої культурної природної спадщини (1972р.) Конвенція про міжнародну торгівлю рідкісними видами фауни і флори (1973 р). Конвенція про запобігання і контроль професійного ризику, викликаного канцерогенними речовинами і агентами (1974 р.). Конвенція про запобігання професійному ризику робітників у зв’язку з небезпекою забруднення робочих місць шумом, вібрацією і забрудненим повітрям (1977). Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ їх існування (1979 р.). Конвенція про види мігруючих диких тварин (1979 р.). Конвенція про захист озонової оболонки (1985 р.). Конвенція про раннє повідомлення про ядерні аварії (1986 р.). Конвенція про допомогу у разі ядерної аварії або витоку радіоактивних речовин (1986 р.). Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства (1988 р.). Конвенція про контроль над трансграничним переміщенням небезпечних відходів та їх розміщенням (1989 р.). Конвенція про оцінювання впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті (1991 р.) Конвенція про захист Чорного моря від забруднення ( 1992 р.) Рамкова Конвенція Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату (1992р) Конвенція про заборону розробку, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення (1993 р.) Конвенція про охорону біологічного різноманіття (1994 р.) Конвенція про ядерну безпеку (1994 р.) Угода про створення міждержавного резерву біопрепаратів та інш. засобів захисту тварин (1996 р.) Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля ( прийнята на Конференції міністрів «Навколишнє середовище для Європи» Орхус, червень 1998, ратифікована Верховною Радою України 6 липня 1999 р.). Конвенція про охорону ті відтворення транскордонних водотоків та міжнародних озер (1999 р.)

Джерела інформації

1.  Закони та законодавчі акти у галузі охорони навколишнього середовища, що є наразі чинними в Україні

2.  Про стан та перспективи розвитку екологічного законодавства України ( С. Про стан та перспективи розвитку екологічного законодавства України // Відкритий діалог: влада, промисловість та громадянське суспільство / Зб. матер. Міжнародної наук.-практич. конференції (18-21 вересня 2006 р.) / За ред.. . – Маріуполь, 2006. – С.34-36)

3.  Система спостережень за станом навколишнього природного середовища України

4.  Перелік міжнародних угод в галузі охорони навколишнього середовища

Теми рефератів і повідомлень

Глобальність природоохоронних проблем. Корекція системи міжнародних відносин в сучасній екологічній ситуації. Національні і міжнародні природні ресурси Міжнародні ресурси і проблеми, які виникають при їх використанні. Міжнародні форуми в галузі охорони навколишнього середовища. Міжнародні природоохоронні організації. Діяльність міжнародної організації «Римський клуб». «Грінпіс». Правоохоронне забезпечення екологічного контролю. Органи управління, охорони і нагляду з охорони природи, їх функції. Екологічні правопорушення. Види екологічного контролю Екологічні права і обов’язки громадян України Злочини проти довкілля Право власності на природні ресурси Розвиток екологічного руху на Україні Творча роль людини у формуванні взаємовідносин між суспільством і природою. Екологічна політика України. Зони екологічного лиха в Україні Традиції природокористування в українській культурі. Роль міжнародного співробітництва у вирішенні екологічних проблем. Екологічна діяльність «Римського клубу». Екологічна культура українського народу. Предмет та завдання етноекології. Роль правової держави у вирішенні екологічних проблем. Право громадян на екологічну безпеку. Правові засади національної екологічної безпеки. Роль правової держави у вирішенні екологічних проблем. Світоглядні аспекти екологічного знання. Багатоаспектність предмету сучасної екології.

Таблиці

Таблиця№1

Зміни навколишнього середовища та очікувані тенденції до 2030 р.

Характеристика	Тенденція 1972-1992рр.	Сценарій 2030р.
1	2	3
Зменшення площі природних екосис-тем Споживання перви-нної біологічної продукції Зміни концентра- ції парникових газів в атмосфері Виснаження озоно-вого шару, збільше-ння озонової дірки над Антарктидою Зменшення площі лісів, особливо тропічних Спустелювання Деградація земель Підвищення рівня океану Стихійні лиха, техногенні аварії Зникнення біоло-гічних видів Якісне виснаження вод суші Накопичення полю-тантів у середови-щах і організмах, міграція в трофічних ланцюгах Погіршання якості життя, збільшення захворювань, пов’я-заних із забрудне-нням довкілля, у т. ч. генетичних, поява нових хвороб	Зменшення зі швидкістю 0,5 -1,0% в рік на суші, на початок 90 –х рр. їх збереглося біля 40% Зростання споживання на суші, 25% глобальне (оцінка на 1985 р.) Збільшення концентрації пар-никових газів від десятих процента до одиниць процентів щорічно Виснаження на 1-2% на рік озонового шару, збільшення площі озонових дір Зменшення зі швидкістю від р.) до 200 тис. кв. км (1989р).; лісопоновлення до зведення як 1:10 Поширення площі пустис. км2/рік), зростання техногенного спустелювання, токсичних пустель Зростання ерозії (24 млрд. т/рік), зниження родючості, накопичення забруднювачів, закислення Підвищення рівня океану на 1-2 мм/рік Зростання на 5-7%, зростання збитків на 5-10%, зростання кількості жертв на 6-12% на рік Швидке зникнення біологічних видів. Зростання обсягів стічних вод, локальних і регіональних джерел забруднення, числа полютантів та їх концентрації Збільшення маси і числа полю-тантів, накопичення у середови-щах і організмах, збільшення радіоактивності середовища, „хімічні бомби” Зростання бідності, нестача продовольства, висока дитяча смертність, високий рівень захворюваності, нестача чистої питної води у країнах, що розви-ваються; збільшення генетичних захворювань; пандемія СНІД	Збереження тенденції, набли-ження до майже повної ліквідації на суші Зростання споживання: 80-85% на суші, 50-69% - глобальне Збільшення концентрації, прискорення збільшення за рахунок прискорення руйнування біоти Збереження тенденції навіть при припиненні викидів ХФВ у 2000р. Збереження тенденції, змен-шення площі лісів у тропіках зр.) до 9-11млн км кв., зменшення площі лісів помірного поясу Збереження й зростання тенденції через зменшення воло-гообігу на суші і накопичення полютантів у грунті Збереження тенденції, зростання ерозії, зменшення с/г земель на душу населення Збереження тенденції, можливе прискорення підйому рівня до 7мм/рік Збереження й посилення тенденцій Посилення тенденції по мірі руйнування біосфери. Збереження і посилення тенденцій Збереження тенденцій і можливе їх посилення Збереження тенденцій, зростання нестачі продоволь-ства, збільшення захворювань, пов’язаних з екологічними пору-шеннями, у тому числі генетик-них, поширення інфекційних захворювань, поява нових

Таблиця№2

Масштаби антропогенного впливу на біосферу за рік

Вилучення із біосфери	Надходження в біосферу
Корисні копалини – 100млрд т Метали – 800 млн. т	Хімічні речовини –100 тис. найменувань Синтетичні матеріали –60 млн. т Мінеральні добрива –500 млн. т Пестициди – 5 млн. т Метали – 50 млн. т Рідкий стік – 500 млрд. м куб. Тверді відходи – 17,4млрд т СО2 – 20 млрд. т SО2 – 150 млн. т

Таблиця №3

Земельний фонд планети

Земельний фонд	Площа
млн. крокв	% загальної площі
Ліси і лісопосадки	40,3	27,0
Природні луки і пасовища	28,5	19,0
Сільськогосподарські угіддя	19,0	13,0
Сухі пустелі, скелі, прибережні піски	18,2	12,1
Льодовики	16,3	11,0
Тундри і лісотундри	7,0	4,7
Полярні та високогірні пустелі	5,0	3,3
Земля малопридатна для землеробства	4,5	3,0
Болота	4,0	2,7
Озера, річки, водосховища	3,2	2,2
Землі промислового і міського призначення	3,0	2,0

Таблиця №4

Число видів рослин і тварин Землі

Назва організмів	Число видів
Рослини
Всього	Приблизно 500 000 видів
У тому числі:
Нижчі:
Водорості	35 000
Бактерії і гриби
Лишайники	26 000
Вищі:
Мохоподібні	35 000
Плауновидні	970
Хвощовидні	315
Папоротеподібні	10 000
Голонасінні	600
Покритонасінні
Тварини
Всього	Приблизно 1 500 000 видів
У тому числі:
Простіші	30 000
Губки	5 000
Кишковопорожнинні	9 000
Черви
Молюски
Членистоногі (без комах)	50 000
Комахи	1
Хордові	46 000

Таблиця№5

Біомаса організмів Землі

Частина біосфери	Суха речовина
Тон, 10х12	%
Суша	2,42	100
У тому числі:
зелені рослини	2,4	99,2
тварини і мікроорганізми	0,02	0,8
Океан	0,0032	100
Утому числі:
зелені рослини	0,0002	6,3
тварини і мікроорганізми	0,003	93,7
Всього:	2,4232	-

Таблиця №6

Зменшення видового різноманіття Землі

після 1600 року

Компоненти біосфери	Зникло
видів	% від загальної кількості видів	видів	% від загальної кількості видів
Вищі рослини	384	0,15	18699	7,4
Риби	23	0,12	320	1,6
Амфібії	2	0,05	48	1,1
Рептилії	21	0,33	1355	21,5
Птахи	113	1,23	924	10,0
Ссавці	83	1,99	414	10,0

Таблиця№7

Земельні угіддя – складові

національної екологічної мережі

Назва угіддя	Площа угіддя
тис. гектарів	% від загальної площі країни
Сіножаті	2307,3	3,82
Пасовища	5465,6	9,06
Ліси та інші лісовкриті площі, всього	10380,2	17,2
У тому числі:
Ліси	9424,6	15,62
Лісосмуги	645,5	1,07
Чагарники	310,1	0,51
Відкриті заболочені землі	940,4	1,56
Радіоактивно забруднені землі, що не використовуються у господарстві	136	0,21
Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом	1180,8	1,96
Води, всього	2415	4
У тому числі:
Природні водостоки	244	0,4
Штучні водотоки	162,2	0,27
Озера	540,8	0,9
Штучні водосховища	1133,7	1,88
Лимани	334,3	0,55
Усього:	22825,3	37,81

Таблиця№8

Перелік

Природоохоронних заходів, фінансування яких здійснюється з

державного бюджету за розділом «Охорона навколишнього

природного середовища та ядерна безпека»

Найменування підрозділу	Найменування природоохоронного заходу
Охорона і раціональне використання водних ресурсів (КФК 200100)	Створення, відновлення та підтримання сприятливого гідробіолог-гічного режиму річок і водоймищ, попередження та ліквідація наслідків шкідливої дії вод (паводки, повені, підтоплення), у тому числі: створення та підтримання у належному технічному стані протипаводкових гідротехнічних споруд, споруд для регулювання гідрологічного режиму річок і водоймищ, прибережних смуг та водоохоронних зон; розчищення русел річок і водоймищ; берегоукріплення; створення запасу відповідних матеріалів для попередження та миттєвого реагування на прояви шкідливої дії вод; ліквідація наслідків підтоплень, що виникли внаслідок зміни гідрологічного стану річок і водоймищ; паспортизація малих річок, водоймищ; проведення державного моніторингу вод; розроблення та впровадження системи управління водними ресурсами і контролю за якістю води; оснащення служб, пов’язаних з виконанням зазначених робіт, технікою та обладнанням; розроблення документації щодо зазначення зон можливого затоплення і підтоплення; науково-технічне забезпечення природоохоронних і протипаводкових заходів; проведення міжнародних зустрічей у межах виконання міжурядових угод щодо охорони, використання та відтворення транскордонних водних об’єктів
Охорона і раціональне використання земель (КФК 200200)	Захист земель від ерозії та інших видів деградації; створення і підтримання у належному технічному стані водоскидних споруд і протиерозійних ставків- мулонакопичувачів, земляних протиерозійних гідротехнічних споруд; рекультивація порушених земель; ведення державного земельного кадастру;
Створення захисних лісових насаджень та полезахисних лісових смуг (КФК 200300)	Створення захисних лісових насаджень і полезахисних смуг
Охорона і раціональне використання мінеральних ресурсів (КФК 200400)	Вивчення режиму підземних вод, екзогенних геологічних процесів, картування забруднених територій; аерокосмічного моніторингу геологічного середовища, підтримання у належному стані постійно діючих моделей геологічного середовища; проведення радіоекологічних, геохімічних досліджень, ліквідаційного тампонажу свердловин
Утримання місцевих природоохоронних органів (КФК 200500)	Утримання Головної державної екологічної інспекції, інспекцій охорони Чорного та Азовського морів, Республіканського комітету охорони навколишнього середовища та природних ресурсів Автономної Республіки Крим, державних управлінь екології та природних ресурсів в областях, мм. Києві і Севастополі, Головного управління національних природних парків і заповідної справи та інших організацій, що належать до сфери управління Мінекоресурсів
Збереження природно-заповідного фонду (КФК 200600)	Здійснення природоохоронних заходів на об’єктах природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, утримання цих об’єктів, витрати на резервування території для заповідання, розроблення проектів створення, розширення і організації територій та об’єктів природно-заповідного фонду, ведення державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду, Червоної книги України, здійснення заходів щодо збереження видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України
Інші природоохоронні заходи (КФК 200700)	Розроблення державних, міждержавних, регіональних екологічних програм, створення і впровадження державної системи моніторингу довкілля та її складових, здійснення заходів, що випливають із зобов’язань України за міжнародними договорами, ведення кадастру тваринного світу, інших природоохоронних заходів відповідно до рішень Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України
Заходи, спрямовані на забезпечення державного регулювання ядерної безпеки (КФК 200800)	Покриття планових збитків, формування фондів заохочення і розвитку виробництва по Українському державному об’єднанню „Радон”

Таблиця №9

Загальний розподіл коштів для реалізації Програми формування

національної екологічної мережі на 2000-2015 рр.

(за етапами джерел фінансування) (тис. гривень)

№ п/п	Загальні заходи	Усь-ого	У тому числі за роками
2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006-2015
1	Розробка створення проек-тів, відведення земель для організації території об’єктів природно-завідного фонду	7410	940	800	760	700	700	700	2810
2	Ведення державного када-стру природно Заповідного фонду України	4100	400	250	250	200	200	200	2600
3	Збереження популяцій видів рослин і тварин	16600	250	250	250	250	250	250	15100
4	Здійснення заходів, що випливають з виконання зобов’язань України за між- народними угодами	8500		500	500	500	500	500	6000
5	Наукові розробки для за без-печення реалізації Програми	4	400	440	440	440	440	440	4400
	Разом:	43610	1990	2240	2200	2090	2090	2090	30910
	У тому числі за рахунок:
	державного бюджету	22670	540	590	600	440	440	440	19620
	Фонду охорони навколишнь-ого природного середовища	11740	600	800	750	800	800	800	7190
	грантів міжнародних еколог. організацій	9200	850	850	850	850	850	850	4100

Таблиця №10