Для виконання службових обов’язків працівникам органів Мінекобезпеки України надається право володіння спеціальними транспортними засобами, позачергового придбання за пред’явленням відповідних документів квитків для проїзду всіма видами транспорту.
Серед повноважень Мінекобезпеки України передбачено право створювати при Міністерстві спеціальні підрозділи, працівникам яких надається право носіння форменого одягу встановленого зразка і вогнепальної зброї, а також проводити редакційно-видавничу діяльність з питань охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки.
Мінекобезпеки України під час виконання покладених на нього функцій взаємодіє з іншими центральними органами державної виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим, місцевими органами влади і самоврядування, а також з відповідними органами інших держав.
Мінекобезпеки України в межах своїх повноважень на основі й на виконання чинного законодавства видає накази, організує та контролює їх виконання.
Мінекобезпеки України очолює міністр, який призначається відповідно до Конституції України.
Міністр має заступників, яких призначає Президент України. Міністр проводить розподіл обов’язків між своїми заступниками.
Міністр охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України несе персональну відповідальність за виконання покладених на Міністерство завдань і здійснення ним своїх функцій, визначає ступінь відповідальності заступників міністра, керівників підрозділів Міністерства.
Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Мінекобезпеки України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Міністерстві утворюється колегія у складі міністра (голова колегії), заступника міністра за посадою, керівників підрозділів Міністерства.
До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів державної виконавчої влади.
Членів колегії затверджує Кабінет Міністрів України.
Для здійснення екологічного контролю у складі Мінекобезпеки України. Створено Державну екологічну інспекцію, яка діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1993 р.
Державна екологічна інспекція Мінекобезпеки (надалі – Державна екологічна інспекція) – це система регіональних і територіальних органів державної виконавчої влади, що організовують і проводять контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища.
До складу Державної екологічної інспекції входять Головна екологічна інспекція, інспекція охорони Чорного і Азовського морів та Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Державна екологічна інспекція у межах повноважень, визначених цим Положенням, забезпечує контроль за додержанням законів України, постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Кабінету Міністрів України, наказів Мінекобезпеки та інших центральних органів державної виконавчої влади.
Основне завдання Державної екологічної інспекції – здійснювати державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів за:
ü використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища і природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони України, територій та об’єктів природно-заповідного фонду України, додержанням норм екологічної безпеки;
ü додержанням встановлених лімітів використання природних ресурсів, нормативів викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище;
ü додержанням екологічних вимог у процесі зберігання, транспортування, використання, знешкодження.
Державна екологічна інспекція відповідно до покладених на неї завдань:
1) здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, використанням і відтворенням природних ресурсів центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, громадянами, а також іноземними юридичними і фізичними особами, в тому числі у процесі:
· експлуатації діючих підприємств, споруд та інших об’єктів водо-, пило-, газоочисного обладнання, апаратури та інших природоохоронних споруд, включаючи контроль за наявністю та станом обладнання та апаратури для обліку використання природних ресурсів, систем контролю за викидами, скидами забруднюючих речовин у навколишнє середовище і додержанням встановлених термінів їх атестації;
· експлуатації механічних транспортних засобів, літаків, суден та інших пересувних засобів і установок щодо додержання нормативів викидів та скидів забруднюючих речовин і допустимих рівнів фізичних впливів на навколишнє природне середовище, встановлених для відповідного типу транспорту;
· проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об’єктів;
· зберігання, транспортування, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних і радіоактивних речовин, виробничих, побутових та інших видів відходів;
· добування, використання та охорони корисних копалин;
· використання підземних і поверхневих вод та охорони їх від виснаження, засмічення і забруднення промисловими, побутовими, дренажними та іншими стічними водами і скидами та в процесі проведення різних видів робіт на водних і водогосподарських об’єктах і в прибережних водоохоронних зонах (смугах);
· використання природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, використання повітряного басейну та охорони атмосферного повітря від забруднення для всіх видів народногосподарської діяльності;
· використання та охорона земель;
· використання та охорона рослинного світу, у тому числі лісів;
· використання, охорона, відтворення диких тварин та інших об’єктів тваринного світу, в тому числі рибних запасів, додержання встановлених правил, норм, лімітів і термінів у веденні мисливського та рибного господарства;
· використання і охорона територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також охорони видів рослин і тварин, занесених, до Червоної книги України;
· здійснення регулювання чисельності, акліматизації, реакліматизації, схрещування, торгівлі, створення зоологічних колекцій та інших вимог використання і охорони тваринного світу;
· додержання вимог, встановлених дозволами на проведення робіт, які спрямовані на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ у господарських цілях;
· виконання заходів щодо скорочення і регулювання викидів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище в періоди несприятливих гідрометеорологічних умов, запобігання аварійним (залповим) викидам, скидам забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і ліквідації їх наслідків;
2) здійснює державний контроль за додержанням стандартів і нормативів у галузі охорони навколишнього природного середовища, встановлених лімітів (квот) використання і добування всіх видів природних ресурсів;
3) здійснює державний контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, в тому числі:
· у процесі проведення наукових, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, впровадження відкриттів, винаходів, застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем;
· на військових та оборонних об’єктах, об’єктах органів внутрішніх справ, Служби безпеки та Прикордонних військ, а також під час передислокації військових частин, проведення військових навчань, маневрів, переміщення військ і військової техніки;
4) здійснює лабораторний контроль для визначення:
· якості стічних вод, що скидаються підприємствами у водні джерела, та якості викидів у атмосферне повітря;
· ефективності роботи очисних споруд і обладнання під час інспекційних перевірок підприємств і організацій;
· стану забруднення, у тому числі радіоактивного, навколишнього природного середовища в місцях викидів і скидів забруднюючих речовин підприємствами, а також у разі аварій;
5) надає методичну допомогу та контролює роботу служб охорони навколишнього природного середовища підприємств та організацій;
6) вивчає та впроваджує в практику роботи досягнення вітчизняної та зарубіжної науки і техніки у процесі здійснення контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища;
7) контролює виконання вимог міжнародних договорів України щодо охорони і використання природних ресурсів;
8) бере участь у формуванні й розподіленні відповідних позабюджетних фондів охорон навколишнього природного середовища.
Державна екологічна інспекція має право:
- обстежувати у встановленому порядку підприємства, їх об’єднання, установи і організації незалежно від форм власності та видів господарської діяльності, військові та оборонні об’єкти, а також об’єкти органів внутрішніх справ і державної безпеки в будь-який час їх роботи з метою перевірки додержання вимог екологічної безпеки, виконання заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів; пред’являти підприємствам, їх об’єднанням, установам і організаціям незалежно від форм власності та видів господарської діяльності, громадянам, а також іноземними фізичним і юридичним особам вимоги щодо здійснення відповідних заходів з раціонального використання та охорони природних ресурсів, організацій лабораторного контролю за викидами (скидами) забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, давати обов’язкові для виконання приписи з питань, що віднесені до її компетенції; обмежувати, припиняти (тимчасово) будівництво, реконструкцію, розширення об’єктів промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення, проведення робіт з експлуатації природних, пошукових та інших робіт, що здійснюються з порушенням природоохоронного законодавства, зокрема через подання про припинення фінансування будівництва в разі відсутності екологічної експертизи, а також обмежувати чи зупиняти (тимчасово) роботу промислових та інших об’єктів, якщо їх діяльність здійснюється з порушенням норм і правил охорони навколишнього природного середовища; зупиняти, оглядати та затримувати (тимчасово) будь-які судна, в тому числі військові кораблі та інші плавучі об’єкти, що перебувають у внутрішніх і територіальних водах та економічній зоні України незалежно від їх власника та видів діяльності, для з’ясування причин і обставин скидання або втрат речовин, шкідливих для здоров’я людей або для живих ресурсів водних об’єктів, перевіряти правильність реєстрації у суднових документах операцій з цими речовинами, а також перевіряти документи, що засвідчують право на рибний промисел, добування водних тварин і рослин та проведення інших видів робіт; складати акти перевірок і протоколи про порушення законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів. У разі неможливості встановлення особи порушника на місці державні інспектори можуть доставляти його до органів внутрішніх справ та інших місцевих органів державної виконавчої влади; розглядати справи про адміністративну відповідальність за порушення в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів відповідно до чинного законодавства; вносити міністерствам, відомствам, підприємствам, установам та організаціям пропозиції про позбавлення премії за основними результатами господарської діяльності службових осіб і спеціалістів, винних у порушенні вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки; подавати позови про відшкодування збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; залучати за погодженням з керівниками підприємств, їх об’єднань, установ і організацій, у тому числі громадських, спеціалістів для виконання аналізів та участі в проведенні перевірок виконання заходів щодо раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища, ліквідації аварійних викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище; вносити обов’язкові для виконання подання про припинення дії або анулювання дозволів на захоронення (складування) промислових, побутових та інших відходів, спеціальне використання природних ресурсів, викиди (скиди) забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, на буріння свердловин на воду та інші корисні копалини, на добування природних ресурсів, вивезення з України і ввезення в Україну мисливських трофеїв і відходів, що можуть негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища або здійснюються з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, норм, правил і вимог екологічної безпеки, добування і вивезення з України об’єктів рослинного і тваринного світу, занесених до Червоної книги України.
Для здійснення екологічного контролю органам Державної екологічної інспекції Мінекобезпеки України надано також право:
- зупиняти або забороняти проведення робіт на територіях державних заповідників, національних і природних парків та інших природних об’єктів, що особливо охороняються, у курортних зонах і місцях відпочинку, не передбачених режимом їх охорони, а також робіт, які можуть негативно вплинути на природні об’єкти, що охороняються; зупиняти транспортні (плавучі) засоби та перевіряти знаряддя добування тварин, рослин, риби та інших водних тварин і рослин на місці їх добування, зберігання, перероблення та реалізації; вилучати в осіб, які порушили природоохоронне законодавство, знаряддя добування тварин (у тому числі рибних запасів) і рослин, плавучі й транспортні засоби, обладнання та предмети, що були знаряддям незаконно добутої продукції, незаконно добуту продукцію, а також відповідні документи, в порядку, що затверджується Мінекобезпеки; обмежувати чи зупиняти (тимчасово) виробництво і реалізацію продукції, використання якої може завдати суттєвої шкоди навколишньому природному середовищу або не відповідає вимогам екологічної безпеки; викликати громадян та посадових осіб для отримання свідчень і пояснень у зв’язку з порушенням ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, проводити фотографування, звукозапис, кіно - і відео зйомку як допоміжний засіб для попередження і розкриття екологічних правопорушень; призначати громадських інспекторів охорони навколишнього природного середовища за поданням відповідних установ; у випадках, передбачених законодавством, направляти у встановленому порядку матеріали про порушення природоохоронного законодавства у відповідні органи для вирішення питання щодо притягнення винних осіб до адміністративної, кримінальної або іншої відповідальності; отримувати безплатно у міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій, громадян, іноземних фізичних і юридичних осіб статистичні та інші довідкові й інформаційні матеріали, пояснення, необхідні для визначення стану використання та охорони природних ресурсів, а також повідомлення про аварійні забруднення навколишнього природного середовища і природні проводити обов’язкове соціальне страхування державних інспекторів у порядку та на умовах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. катастрофи; проводити обов’язкове соціальне страхування державних інспекторів у порядку та на умовах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Перелік видів діяльності та об’єктів,
що становлять підвищену екологічну безпеку
Атомна енергетика і атомна промисловість Біохімічне, біотехнічне і фармацевтичне виробництво. Збирання, обробка, зберігання та утилізація усіх видів відходів. Видобування нафти, нафтохімія і нафтопереробка. Добування і переробка природного газу, будівництво газосховищ. Хімічна промисловість, текстильне виробництво. Металургія (чорна і кольорова) Вугільна, гірничовидобувна промисловість, видобування і переробка торфу. Виробництво, зберігання, утилізація і знищення усіх видів вибухових речовин і ракетного палива. Виробництво електроенергії і тепла на базі органічного палива. Промисловість будівельних матеріалів Целюлозно-паперова промисловість. Деревообробна промисловість Машинобудування і металообробка Будівництво гідроенергетичних та гідротехнічних споруд і меліоративних систем, включно із хвостосховищами та шлаконакопичувачами. Будівництво аеропортів, залізничних вузлів та вокзалів, річкових і морських портів, залізничних і автомобільних магістралей, метрополітенів. Тваринництво (тваринницькі комплекси, продуктивність, яких становить понад 500 голів, птахофабрики) Виробництво харчових продуктів (м’ясокомбінати, молокозаводи, цукрозаводи, спиртозаводи). Обробка продуктів в переробка відходів тваринного походження Будівництво каналізаційних систем та очисних споруд. Будівництво водозаборів поверхневих та підземних вод для систем водопостачання, водозабезпечення меліоративних систем.Джерела інформації
| Оцінки ризику (Буравльов Є. П. Безпека навколишнього середовища. К.: ТОВ «ПоліграфКонсалтінг», 2004. – С.70-73) |
| Природні чинники фонового ризику (Буравльов Є. П. Безпека навколишнього середовища. К.: ТОВ «ПоліграфКонсалтінг», 2004. – С.72-75) |
| Вплив забруднювальних речовин на організм людини (, І. Основи екологі: Підручник / За ред. . – К.: Вища шк., 2001. – С.258-259) |
| Ризики життю і здоров’ю людини (Буравльов Є. П. Безпека навколишнього середовища. К.: ТОВ «ПоліграфКонсалтінг», 2004. – С.75) |
| Перспективи впровадження системи міжнародних екологічних стандартів в Україні ( А. Перспективи впровадження системи міжнародних екологічних стандартів в Україні // Відкритий діалог: влада, промисловість та громадянське суспільство / Зб. матер. Міжнар. наук.-практич. конференц. (18-21 вересня 2006 р.) / За ред.. . – Маріуполь, 2006. – С.127-129) |
6. Добова періодичність коливання інтенсивності фізіологічних процесів в організмі людини (Основи екології: Навч. матер. / , Бабин І. І., Міщук Н. Й та ін. – Тернопіль: Астон, 1998. – С.34-36) |
| Екологічно безпечні продукти харчування (, І. Основи екологі: Підручник / За ред. . – К.: Вища шк., 2001. – С.259-261) |
| Профілактика радіоактивного забруднення харчових продуктів (, І. Основи екології: Підручник / За ред. . – К.: Вища шк., 2001. – С.261-262) |
| Харчування в умовах радіаційного забруднення (, І. Основи екологі: Підручник / За ред. . – К.: Вища шк., 2001. – С.266-268) |
| Механізм дії алкоголю і наркотиків на психіку ( Безпека життєдіяльності: Соціально-психологічні аспекти алкоголізму і наркоманії: Навч. посіб. – К.: Либідь, 2006. – С.43-39) |
| Міжнародні аспекти природоохоронної діяльності ( М. Соціоекологія. Словник-довідник. – Львів: ВНТЛ, 1998. – С.155-161) |
| Органи Міністерства екологічної безпеки ( І. Основи екологічного права України: Навч. посібник. – К.: МАУП, 1999. – С.43-53) |
| Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну безпеку |
Теми рефератів і повідомлень
Здоров’я і середовище, в якому ми живемо. Індивідуальне здоров’я. Типи популяційного здоров’я. Фактори впливу на здоров’я людини. Особиста профілактика щодо упередження важких захворюванню. Зміни середньої тривалості життя у світі. Екосоціальні зв’язки та індивідуальне здоров’я. Рівень смертності у різних вікових групах населення Токсичні речовини на робочому місці. Хвороба Мінамата. Трансгенні рослини і здоров’я людини. Їжа, хвороби і харчові добавки. Образ життя і хвороби. Здорова їжа. Канцерогенні речовини в навколишньому середовищі Хвороби і токсичні речовини. Вартість профілактики раку. Біологічна дія неіонізуючого випромінювання. Джерела іонізуючого опромінення, що впливають на людину Добровільний ризик: канцерогенні фактори в їжі, тютюновому димі. Здоров’я курців. Заходи щодо обмеження паління. Здоровий стіл. Вплив шуму на здоров’я людини. Малі дози радіоактивного випромінювання - чи варто хвилюватись? Чому людина належить до найчутливіших істот щодо дії радіації Медична діагностика Джерела і дози природного опромінення людини. Чернівецька епідемія 1988 року. «Екологічна війна».2.4 Екологічне законодавство
Закони та законодавчі акти у галузі охорони навколишнього
середовища, що є наразі чинними в Україні
Закон України про охорону природного середовища (25.06.91, ІІ).
Зміни внесено згідно із Законами і постановами Верховної Ради України:
ІІ від 05.05.93, ВВР, 1993, т.26, ст.277; № 81/96 – ВР від 06.03.96, ВВР, 1996, № 15, ст. 70; № 650-97-ВР від 19.11.97, ВВР, 1998, № 11-12, ст.41; № 186/ 98-ВР від 05.03.98, ВВР, 1998, № 34, ст. 230; ІУ від 30.06.99, ВВР, 1999, № 34, ст. 274; ІУ від 14.07.99, ВВР, 1999, № 38; ст. 338; ІУ від 14.12.99, ВВР, 2000, № 4, ст.26; І від 14.12.99, ВВР, 2000, № 5, ст.34.
Загальна характеристика, структура і зміст Закону
Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” є основним галузевим актом екологічного законодавства. Його дія спрямована на встановлення принципових положень правового регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання та ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об’єктів, пов’язаних з історико-культурною спадщиною.
У законі визначено, що охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки для життєдіяльності людини – є невід’ємними умовами сталого економічного та соціального розвитку України.
Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь та складає правову основу для розвитку галузевого екологічного законодавства.
Структура закону містить 72 статті, об’єднані у 16 розділів:
1. Загальні положення
2. Екологічні права та обов’язки громадян
3. Повноваження рад у галузі охорони навколишнього природного середовища
4. Повноваження органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища
5. Спостереження, прогнозування, облік та інформування в галузі охорони навколишнього природного середовища
6. Екологічна експертиза
7. Стандартизація і нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища
8. Контроль і нагляд у галузі охорони навколишнього природного середовища
9. Регулювання використання природних ресурсів
10. Економічний механізм забезпечення охорони навколишнього природного середовища
11. Заходи щодо забезпечення екологічної безпеки
12. Природні території та об’єкти, що підлягають особливій охороні
13. Надзвичайні екологічні ситуації
14. Вирішення спорів у галузі охорони навколишнього середовища
15. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища
16. Міжнародні відносини України в галузі охорони навколишнього природного середовища.
Закон України «Про охорону навколишнього
природного середовища» (витяг)
Загальні положення
Стаття 1. Завдання про охоронну природного середовища.
Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є законодавства щодо регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації природного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об’єктів, пов’язаних з історико-культурною спадщиною.
Стаття 7. Освіта і виховання в галузі охорони навколишнього природного середовища
Підвищення екологічної культури суспільства і професійна підготовка спеціалістів забезпечується загальною обов’язковою комплексною освітою та вихованням в галузі охорони навколишнього природного середовища, в тому числі в дошкільних дитячих закладах, в системі загальної середньої, професійної та вищої освіти, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.
Екологічні знання є обов’язковою кваліфікаційною вимогою для всіх посадових осіб, діяльність яких пов’язана з використанням природних ресурсів та призводить до впливу на стан навколишнього природного середовища.
Спеціально визначені вищі та професійні навчальні заклади здійснюють підготовку спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням суспільних потреб.
Стаття 9. Екологічні права громадян України.
Кожний громадянин України має право на:
а) безпечне для його життя та здоров’я навколишнє природне середовище;
б) участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, та внесення пропозицій до державних та господарських органів, установ та організацій з цих питань;
в) участь в розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;
г) здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;
д) об’єднання в громадські природоохоронні формування;
є) одержання у встановленому порядку повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров'я населення;
є) участь в проведенні громадської екологічної експертизи;
ж) одержання екологічної освіти;
з) подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Законодавством України можуть бути визначені й інші екологічні права громадян республіки.
Стаття 12. Обов’язки громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища.
Громадяни України зобов’язані:
а) берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
б) здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;
в) не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб’єктів;
г) вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення;
д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.
Громадяни України зобов’язані виконувати й інші обов’язки у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до законодавства України.
Стаття 32. Екологічні стандарти.
Державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов'язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання шкідливого впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я людей, інші питання, пов'язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів.
Екологічні стандарти розробляються і вводяться в дію в порядку, що встановлюється законодавством України.
Стаття 33. Екологічні нормативи.
Система екологічних нормативів включає:
а) нормативи екологічної безпеки (гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі, гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого фізичного впливу на навколишнє природне середовище, гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування);
б) гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів.
Законодавством України можуть встановлюватися нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи.
Екологічні нормативи повинні відповідати вимогам охорони навколишнього природного середовища та здоров’я людей від негативного впливу його забруднення.
Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних впливів на нього є єдиними для всієї території України.
У разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш суворі нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.
Екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерством охорони здоров’я України та іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України.
Стаття 35. Державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища.
Державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами народних депутатів та їх виконавчими і розпорядчими органами, Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.
Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони республіки, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища.
Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншим законодавством України.
Стаття 36. Громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища.
Громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища згідно з Положенням, яке затверджується Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.
Громадські інспектори охорони навколишнього природного середовища:
а) беруть участь у проведенні спільно з працівниками органів державного контролю рейдів та перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про охорону навколишнього природного середовища, додержання норм екологічної безпеки та використання природних ресурсів;
б) проводять перевірки і складають протоколи про порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища і подають їх органам державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища та правоохоронним органам для притягнення винних до відповідальності;
в) подають допомогу органам державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища в діяльності по запобіганню екологічним правопорушенням.
Органи громадського контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища можуть здійснювати й інші функції відповідно до законодавства України.
Стаття 44 Плата за забруднення навколишнього природного середовища.
Плата за забруднення навколишнього, природного середовища встановлюється на основі лімітів викидів та скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище та розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва.
Ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище, розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного й іншого виробництва та інші види шкідливого впливу в цілому по території Автономної Республіки Крим, областей, міст загальнодержавного значення або окремих їх регіонів встановлюються:
а) у випадках, коли це призводить до забруднення природних ресурсів республіканського значення, територій інших областей, – Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України;
б) в інших випадках – в порядку, що встановлюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) Радами народних депутатів, за поданням органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.
Порядок встановлення нормативів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.
Платежі підприємств, установ, організацій, а також громадян за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів відносяться на витрати виробництва, а за перевищення лімітів стягуються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян.
Порядок встановлення обмежень розмірів платежів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 45. Плата за погіршення якості природних ресурсів.
Плата за погіршення якості природних ресурсів (зниження родючості ґрунтів, продуктивності лісів, рибопродуктивності водойм тощо) в результаті володіння і користування встановлюється на основі нормативів.
Порядок встановлення нормативів плати за погіршення якості природних ресурсів визначається Кабінетом Міністрів України.
Платежі підприємств, установ, організацій, а також громадян за погіршення якості природних ресурсів внаслідок володіння і користування ними здійснюються за рахунок прибутку, що залишається у їх розпорядженні.
Стаття 46. Розподіл платежів за використання природних ресурсів, забруднення навколишнього природного середовища.
Платежі за використання природних ресурсів надходять до місцевих бюджетів, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та Державного бюджету України і спрямовуються на виконання робіт по відтворенню, підтриманню цих ресурсів у належному стані.
Платежі за використання природних ресурсів місцевого значення надходять до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 |
