Екологічна компетентність майбутніх фахівців (стр. 13 )

До раціону харчування повинні входити жири, переважно рослинні, що містять полінасичені жирні кислоти й антиоксиданти. Слід збільшити кількість некрохмальних вуглеводів – харчових волокон, альгінатів, полісахаридів, пектинових речовин і зменшити споживання цукру. Оптимальна доза пектину становить 2-4 г (для дітей 1-2 г) на добу.

Таблиця 2.9. Вміст пектину в 100 г деяких овочів і фруктів становить, г.

абрикоси – 0,7;	аґрус – 0,7;	малиновий сік – 2;
вишні – 0,4;	персики – 0,7;	зелений горошок – 2,
полуниці – 0,7;	сливи – 0,9;	столовий буряк – 1,0;
смородина – 1,1;	виноград – 0,6;	томати – 0,3;
сік шовковиці – 2,2;	яблука – 1,2;	картопля – 0,5;

Потреба в аскорбіновій кислоті становить 70-100 мг на добу. Вона захищає від негативного впливу радіонуклідів стінки судин, капілярів та мембрани клітин. Овочі й фрукти забезпечують організм аскорбіновою кислотою, каротином, біофлавоноїдами, пектиновими речовинами та органічними кислотами. Багато аскорбінової кислоти і калію в картоплі, якої потрібно споживати не менш як 350-400 г на добу. Вітаміни групи В потрібні в кількості 17-25 мг на добу. Вони містяться в молоці, чорному хлібі, бобових, яйцях, печінці. Каротин, що міститься в моркві, помідорах, абрикосах і зелені, виконує захисну протипухлинну дію. Добова потреба в такому антиоксиданті, як токоферол (вітамін Е) становить 20 мг. Цього вітаміну багато в зародках злаків (2,5 г на 100 г) та висівковому хлібі.

Для запобігання шкідливому впливу радіоактивних 137Сs і 90Sr необхідно насичувати організм солями калію і кальцію. Багато калію міститься в овочах і фруктах, кальцію – в домашньому сирі й молоці. Добова потреба в кальції для дорослої людини становить 800 мг, для дітей – 1200 мг. Цю потребу можуть задовольнити 100 г сиру або 0,5 л молока.

Особливе значення в умовах радіонуклідного забруднення в харчовому раціоні мають бути кровотворні мікроелементи – залізо, мідь, манган та кобальт. Добова потреба в мангані становить 5 мг, міді – 2 мг і заліза – 14 мг. Багато цих мікроелементів міститься в м’ясних продуктах, печінці, крові, яблуках та вівсяній крупі. Нестача такого мікроелемента, як йод, спричинює гіперплазію щитоподібної залози. Поповнити дефіцит йоду в організмі можна вживанням йодованої води та йодованої кухонної солі, а також морської риби та інших продуктів моря.

До раціону радіозахисного харчування обов’язково потрібно включати цибулю, часник, петрушку, кріп, хрін, селеру. Завдяки високому вмісту аскорбінової кислоти, каротину, фітонцидів та ефірних олій вони згубно діють на патогенні мікроорганізми і підвищують опірність організму до інфекцій та шкідливого впливу радіонуклідів. Зелень кропу втричі багатша за лимони на аскорбінову кислоту. Овочів слід споживати 400-500 г на добу, з них 100-150 г моркви, яка багата на каротин з радіопротекторною дією. До меню бажано включати кавуни й дині, багаті на органічні кислоти, пектинові речовини, каротин і калій.

Корисним продуктом є бобові, особливо квасоля, що містить повноцінний білок, метіонін, цистин, поліненасичені жирні кислоти та магній. Останній сприяє оптимальному засвоєнню кальцію і перешкоджає засвоєнню радіоактивного 90Sr. Щодня потрібно споживати 150-200 г яблук, абрикос, персиків, слив та вишень, які багаті на пектин, каротин, аскорбінову та органічні кислоти. Дуже корисними є горіхи, до складу яких входять повноцінні білки, поліненасичені жирні кислоти, токоферол та горіхова олія.

З напоїв до щоденного раціону варто включати чай і за можливості – червоне вино. Таніни, катехіни й епікатехіни, що містяться в чаї, зміцнюють капіляри і знижують проникність їхніх стінок. Значна кількість флавоноїдів, що містяться в натуральному червоному вині, має високу радіопротекторну дію на організм.

Загалом енергетична цінність добового раціону в умовах радіонуклідного забруднення навколишнього природного середовища має становити 11 304 кДж (2700 ккал) для працівників розумової і 1300 кДж (3100 ккал) – фізичної праці. При цьому в раціон необхідно включати, г:

нежирні м’ясні та рибні продукти – ; вівсяну й гречану крупи – 40;

хліб – 300; фрукти – 150-200;

картоплю – до 350; молоко – 0,5 л;

сир – 50-100; не завадить і склянка червоного

овочі – 400-500; натурального вина - 220 г.

олію – 30-35;

Не менш важливу роль відіграє і режим харчування. Їжу бажано споживати 3-4 рази на день, краще чотири в певно встановлений час. Розподіл енергії харчових продуктів за чотириразового харчування має бути таким, %: сніданок – 25, обід – 35, вечеря – 15 і друга вечеря 25; за триразового харчування відповідно 30 : 45 : 25.

Механізм дії алкоголю і наркотиків на психіку

Алкоголь (етиловий спирт або етанол) завжди присутній в організмі людини. Звичайна його концентрація в крові, необхідна для задоволення енергетичних витрат організму, становить 0,01 -0,07%. Якщо кількість етанолу в крові збільшується до 0,08 - 0,15%, фіксується невеликий ступінь сп’яніння, який викликає зміни в емоційному стані, сприйманні, мисленні. При цьому в людини, як правило, виникає легкий стан ейфорії.

Тут слід зазначити, що стан ейфорії може й не виникнути, якщо в людини немає установки на сп’яніння або цьому перешкоджають більш сильні мотиви: не втратити контроль над своєю поведінкою в даній ситуації, бажання залишитися тверезим, щоб проаналізувати поведінку оточуючих тощо. Не відчувають ейфорії також хворі алкоголізмом або наркоманією ІІ-ІІІ ступеня.

Які ж зміни, що відбуваються в організмі людини під впливом алкоголю, забезпечують цей суб’єктивний ефект? Дослідження біологів, фізіологів, медиків досить чітко і детально демонструють вплив алкоголю на мозок, судини, серце, печінку та інші органи і системи організму. Ми не будемо докладно зупинятися на тому, як впливаю алкоголь на організм людини в цілому, оскільки нас цікавить насамперед психологічний аспект. Розглянемо лише коротко зміни, які відбуваються у функціонуванні вищої нервової системи, які психологічні процеси супроводжують дію алкоголю.

Передовсім алкоголь діє на процеси збудження і гальмування в нервових клітинах: він може змінювати співвідношення між активністю мозкових центрів задоволення (насолоди) і незадоволення. Стимуляція центрів задоволення викликає у людини приємні емоції, ас стимуляція центрів незадоволення – появу остраху, неспокою, тривоги.

Алкоголь (етиловий спирт, етанол) значно впливає на активність мозкових структур. Передача нервового збудження від однієї нервової клітини до іншої здійснюється за допомогою біогенних амінів. Ці біологічно активні речовини виконують функції нейромедіаторів, тобто посередників, через які передаються нервові збудження доти, доки його імпульси не досягнуть кори головного мозку. Потім відбувається аналіз і синтез отриманої інформації, приймається рішення, яке вже у вигляді наказу йде в зворотному напряму (від мозку до частин тіла), вказуючи як їм реагувати на той або інший подразник, ту або іншу інформацію. Кожна нервова клітина має відростки, через які від однієї клітини до іншої передається нервовий імпульс. Місце передачі імпульсу називається синапсом. Синапси відіграють роль регуляторів, які або пропускають нервовий імпульс до клітини, або блокують його.

Нині встановлено, що вплив етилового спирту на біогенні аміни опосередковується ендогенними опіодами, які виробляються організмом людини. Отже виходить, що мозок виробляє власні наркотики. Дослідження, що дали змогу дійти такого висновку, були проведені близько 40 років тому.

Ендогенні опіоди є нейропептидами і виконують функцію хімічних посередників, але іншу, ніж нейромедіатори. Нейропептиди кодують тільки такі форми активності мозку, що пов’язані з окремими функціями: підтримкою водно-сольового балансу, статевою поведінкою, відчуттям задоволення або болю.

В організмі людини є рецептори, пристосовані для наркотичних речовин типу морфію (оплатні рецептори). Це розташовані на поверхні нервових клітин особливі структури, в які молекула морфію входить як ключ у замок і змінює роботу мозку. Такі рецептори, що ніби призначені природою для морфію, є не тілки у людей, а також у тварин. З того часу, як були відкриті ці рецептори, вчені стали шукати в організмі людини речовини, призначені для них. Природно, було б нісенітницею припустити, що оплатні рецептори створені природою в розрахунку на те, що людина (або, тим більше, тварина) за допомогою наркотиків штучно викликатиме в себе позитивні емоції.

У 1975 р. В Абердинському університеті вчені Дж. Г’юз і Х. Костерліц виділіи з головного мозку природні нейропептиди, які й були призначені для опватних рецепторів, і назвали їх енкефалінами. Пізніше були відкриті ще одні мохоподібні пептиди, які дістали назву ендорфіни.

Таким чином, стало ясно, що головний мозок сам виробляє речовини, які, зв’язуючись із призначеними для них рецепторами, діють на «центри задоволення» мозку, що викликає у людини почуття радості, душевного спокою, задоволення життям, щастя. Якою є фізіологічна функція енкефалінів та ендорфінів, як пояснити їх існування і пов’язаних з ними рецепторів?

Людина, як і будь-яка жива істота, прагне реалізувати закладену в ній біологічну програму: вижити, продовжити свій рід. Для цього треба здобувати собі їжу і воду, уникати небезпеки, вивчати навколишній світ, установлювати стосунки з особами свого виду, знайти собі сексуального партнера. Для виконання такої програми одного лише усвідомлення біологічної доцільності недостатньо, не кажучи вже про тварин, які взагалі не мають самосвідомості. Тому всі поведінкові акти, що забезпечують біологічну доцільність, супроводжуються позитивними емоціями в момент досягнення мети. Виходить, що організм ніби заохочує сам себе за правильну поведінку. Фізіологічний механізм цього якраз і полягає у тому, що при задоволенні потреб підвищується синтез енкефалінів (ендорфінів), які, зв’язуючись із відповідними рецепторами мозку, викликають позитивні емоції. Встановлено, що етиловий спирт і наркотичні речовини вивільнять активність енкефалінів та ендорфінфів. Однак при регулярному вживанні алкоголю системи, що синтезують їх виснажуються, і для того, щоб «підстьобнути» їх діяльність, потрібні дедалі більші й більші дози алкоголю. Механізм впливу наркотиків на центральну нервову систему аналогічний дії алкоголю.

Таким чином, можна стверджувати, що алкоголізм, наркоманія і токсикоманія є за суттю лише різновидами одного явища – психічного узалежнення від психотропних речовин. Уявлення пересічних громадян про те, що пияцтво «краще» ніж наркотики, є хибною точкою зору. З суто наукового погляду вживання міцної кави, чаю, паління тютюну теж є «слабкими наркоманіями». Звісно, зовнішня картина – поведінки і суб’єктивний стан людини після прийому однієї чи іншої речовини різняться, але суть їх одна – зміна психічного стану.

Міжнародні аспекти природоохоронної діяльності

Бернська Конвенція 1979 року – проголошує захист багатьох рідкісних видів рослин та тварин, що знаходяться під загрозою зникнення, і сприяє уніфікації заходів на міжнародному рівні у питаннях охорони природи.

Охорона навколишнього середовища: нова Конвенція встановлює основний принцип відповідальності суспільства за збитки, що заподіяні навколишньому середовищу, та визначає розумний баланс між охороною навколишнього середовища та розвитком промисловості.

«Натуропа» є центром інформації та документації і здійснює кампанії з привернення уваги громадськості до найголовніших проблем охорони навколишнього середовища у Європі; центр виступив ініціатором проголошення 1995 року Роком Охорони Природи у Європі.

Всесвітній день охорони навколишнього середовища – день заходів, що підтверджують прагнення урядів та організацій світу до збереження й поліпшення навколишнього середовища. Встановлений 27 сесією Генеральної Асамблеї ООН 1972 за пропозицією Стокгольмської (1972) міжнародної конференції з проблем довкілля. Конференція прийняла Декларацію, в якій визначено принципи, завдання та цілі діяльності держав із збереження природного середовища на Землі. Відзначається щороку 5 червня. В Україні традиційно цьому дню присвячують місячники екологічної пропаганди, конкурси, виставки, кінофестивалі та ін. масові заходи спрямовані на посилення охорони навколишнього середовища та раціонального природокористування.

Всесвітній фонд дикої природи (ВВФ) – неурядова міжнародна природоохоронна організація, яка об'єднує 28 національних організацій та асоційованих членів та понад 5 мільйонів індивідуальних членів, створено у 1961 р. ВВФ має можливість швидкого реагування на екстремальні обставини: порушення ландшафтної цілісності екосистем, забруднення довкілля, незаконна торгівля рідкісними видами рослин та тварин, браконьєрство й т. ін.

Приймаючи для себе в якості пріоритетних напрямків охорону основних життєзабезпечувальних природних екосистем, таких як ліси, океани, водно-болотяні угіддя, прибережні ділянки суходолу, ВВФ бачить свою місію у збереженні глобального біорізноманіття.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) – міжнародна організація; спеціалізована установа ООН. Створена на міжнародній конференції охорони здоров’я в 1946 році. Діє з 7.IV. 1948 після ратифікації статуту 26 державами-членами ООН (цей день відзначається як Всесвітній день здоров’я). Метою ВООЗ є «досягнення всіма народами якомога вищого рівня здоров’я». Основні напрями діяльності ВООЗ: боротьба з інфекційними та неінфекційними хворобами; допомога країнам у розвитку національних служб охорони здоров’я; підготовка і вдосконалення медичних кадрів; організація міжнародного співробітництва з питань, що мають загальний інтерес (карантин, боротьба проти раку, віспи, малярії та ін. захворювань). ВООЗ видає «Бюлетень ВООЗ», «Хроніку ВООЗ». Штаб-квартира в Женеві.

«Всесвітня стратегія охорони природи» – документ, розроблений Міжнародним союзом охорони природи і природних ресурсів при підтримці Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) та сприянні Всесвітнього фонду охорони дикої природи, і спрямований на краще використання людством біосфери та екосистем.

Засідання Всесвітньої стратегії охорони природи розпочалося 5 березня 1980 р. Ця стратегія була розроблена Міжнародним союзом охорони природи і природних ресурсів (МСОП) за дорученням Програми ООН з навколишнього середовища. Нині членами МСОП є понад 450 урядових установ та організацій у галузі охорони природи з більш як ста країн. Голов­ним завданням ВСОП є досягнення трьох основних цілей у галузі екології:

– підтримання основних екологічних процесів та систем життєзабезпечення (таких, як відновлення та захист біологічних ресурсів, кругообіг живильних речовин і очистка вод), від яких залежить існування людини та розвиток;

– збереження генетичного різноманіття, від якого залежить функціонування багатьох згаданих процесів та систем життєзабезпечення, здійснення програм селекції, необхідних для охорони та поліпшення сортів культурних рослин, домашніх тварин і мікроорганізмів, а також природознавства і медицини, подальший технічний прогрес і забезпечення сировиною багатьох галузей промисловості, які використовують живі ресурси;

– забезпечення оптимального використання біологічних видів та екосистем, які є основою існування мільйонів сільських мешканців, а також великих галузей промисловості.

«Всесвітня хартія природи» – документ, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН у 1982 p., спрямований на збереження основних природних процесів на відносно незмінному рівні, щоб забезпечити всім формам життя можливості для існування.

«Грінпіс» – міжнародна організація, головною метою якої є охорона навколишнього середовища.

У 1971 р. група північноамериканських активістів заснувала організацію і назвала її «Грінпіс» (від англ. «грін» - зелений, «піс» – мир), основним завданням якої є боротьба за зелену і мирну планету.

У 1977 р. представництво «Грінпіс» було відкрито у Великобританії, а в 1979 р. її представництва в Австрії, Канаді, Франції, Нідерландах, Новій Зеландії, Великобританії, об’єдналися в Раду «Грінпіс» – міжнародну організацію «Грінпіс». На сьогодні «Грінпіс» має 38 офісів в 31 країні світу. Представництво «Грінпіс» в Україні почало діяти в 1990 році.

«Грінпіс» проводить компанії на досягнення угод щодо зменшення кількості газів, що забруднюють атмосферу, проти випуску різними хімічними компаніями хлорфторвуглеців (ХФВ) та інших озоноруйнівних хімікатів, він виступає проти варварських методів риболовства, на захист вимираючих видів тварин, проти нерозважливого вирубування лісів.

«Грінпіс» проводить широку кампанію проти транспортування ядерних відходів і будівництва нових місць їх захоронення, виступає за закриття ядерних реакторів, вважаючи, що вони потенційно небезпечні для всього людства.

Міжнародна молодіжна федерація по вивченню і охороні навколишнього середовища – організація, яка активно поширює знання про довкілля серед молоді і координує діяльність молодіжних організацій в цьому напрямку.

ММФ у різних країнах організовує молодіжні табори з вивчення природи, щорічні кампанії і природоохоронні акції. Видає бюлетень «Тараксикум», який направляється керівникам молодіжного руху більше ніж в 90 країн.

Міжнародне агентство з атомної енергетики (МАГАТЕ) – міжнародна урядова організація, що входить в ООН як автономне об'єднання. Існує з 1957 р. Членами є 122 держави. Мета – збільшити внесок атомної енергетики у справи миру, здоров’я і процвітання в усьому світі. Функції: пильнувати, щоб устаткування і ядерні матеріали, призначені для мирного використання, не використовувалися для воєнних цілей; встановлювати норми ядерної безпеки та захисту довкілля; бути посередником між країнами-учасницями; полегшувати передачу техніки і надсилати експертів; надавати матеріали і послуги країнам, що розвиваються; керувати міжнародною системою ядерної документації. Згідно з положенням угод, укладених в контексті Угоди про непоширення ядерної зброї, Угоди про заборону ядерної зброї в Латинській Америці та Угоди про без'ядерну зону на півдні Тихоокеанського регіону, без'ядерні держави мають підвести під гарантії ядерного палива. Центр – м. Відень (Австрія).

Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП) – міжурядова науково-консультативна організація, мета якої – сприяти збереженню природних багатств і їх раціональному використанню. МСОП створений у 1948 році за ініціативою ЮНЕСКО на базі Міжнародного бюро охорони природи (1928), сучасна назва – з 1956. Членами МСОП можуть бути країни і окремі державні органи, установи та громадські організації (національні і міжнародні).

Основну роботу здійснюють через галузеві комісії – з охорони рідкісних та зникаючих видів, екології, освіти, національних парків, планування ландшафту, правову. Велике значення має підготовка і видання Червоної книги МСОП, у якій подано перелік рідкісних та зникаючих видів рослинного і тваринного світу.

Важливі ініціативи МСОП – прийняття Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої флори та фауни, що перебувають під загрозою зникнення, розробка Всесвітньої стратегії охорони природи та ін.

Штаб-квартира – у м. Глан (Швейцарія).

Міжнародні акти в галузі охорони навколишнього природного середовища, стороною яких є Україна.

1.  Договір про заборону випробування ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі і під водою. Москва, 1963 р. Ратифікований у 1963 р.

2.  Конвенція ВООЗ про захист від іонізуючої радіації. Женева, 1960 р. Ратифікована у 1969 році.

3. Договір про заборону розміщення на дні морів та океанів ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення. Лондон, Москва, Вашингтон, 1971 р. Ратифікований у 1971 році.

4.  Конвенція про заборону розробки, виробництва та нагромадження запасів біологічної та токсичної зброї та їх знищення. Лондон, Москва, Вашингтон, 1972 р. Ратифікована у 1975 році.

5.  Конвенція про запобігання забрудненню моря скидами відходів та інших матеріалів. Лондон, 1972 р. Ратифікована у 1975 році.

6. Конвенція про заборону військового чи іншого ворожого використання засобів впливу на навколишнє природне середовище. Женева, 1979 р. Ратифікована у 1978 році.

7. Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані. Женева, 1979 р. Ратифікована у 1980 році.

— Протокол про довгострокове фінансування спільної програми спостережень і оцінки поширення забруднювачів повітря на великі відстані в Європі «ЕМЕП» до Конвенції 1979 року про транскордонне забруднення повітря на великі відстані. Женева, 1984 р. Ратифікований у 1985 році.

—Протокол про обмеження викидів сірки, принаймні на 30% до Конвенції 1979 року про транскордонне забруднення повітря на великі відстані. Хельсінкі, 1985 р. Ратифікований у 1986 році.

—Протокол про обмеження викидів окисів азоту чи їх транспортних потоків до Конвенції 1979 року про транскордонне забруднення повітря на великі відстані. Софія, 1988 р. Ратифікований у 1989 році.

8. Конвенція про оперативне сповіщення у випадку ядерної аварії. Відень, 1986 р. Ратифікована у 1986 році.

9. Конвенція про допомогу у випадку ядерної аварії чи аварійної ситуації. Відень, 1985 р. Ратифікована у 1986 році.

10.Монреальський протокол щодо речовин, руйнуючих озоновий Шар. Монреаль, 1987 р. Ратифікований у 1986 році.

11.Конвенція про охорону світової культурної Та природної спадщини. Париж, 1972 р. Ратифікована у 1988 році.

12.Конвенція про біологічне різноманіття. Ріо-де-Жанейро, 1992 р. Підписана у 1994 році.

13.Конвенція про захист Чорного моря від забруднення. Бухарест, 1992 р. Підписана у 1992 році, ратифікована у 1994 році.

14.Рамкова Конвенція ООН про зміну клімату. Ріо-де-Жанейро, 1992 р. Підписана 11.06.1996 p., ратифікована 29.10.1996 р.

15.Конвенція про водно-болотяні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів. Рамсар, 1971 р. Ратифікована Верховною Радою СРСР 25.12.1975 року. Україна визнана правонаступницею СРСР Законом України від 29.10.1996 року.

16.Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі. 1979 рік. Україна приєдналась із застереженням 19.10.1996 року.

Міжурядова океанографічна комісія (МОК) – організація в рамках ЮНЕСКО, метою якої є сприяння розвитку наукових досліджень для кращого пізнання природи та ресурсів океанів. Створена в 1960 році.

До складу МОК входить 120 держав, в тому числі Україна з 1962 року. За програмами МОК проводять дослідження в різних галузях океанографії, океанології, морської геології, рибальства, вивчають проблеми забруднення світового океану та окремі природні явища, що мають вплив на морську діяльність і клімат.

Організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). Утворена 4 листопада 1946 р. Мета: сприяти підтриманню миру в світі, зміцнювати інтелектуальну співпрацю між державами в царині освіти, науки, культури. Функції і діяльність – освіта: зменшити неписьменність, сприяти розвиткові освіти і підготовці кадрів викладачів та адміністраторів на місцях; заохочувати будівництво й спорядження шкіл; вирівнювати розбалансування у справі розподілу в світі наукових і технологічних працівників. Природничі науки: сприяти міжнародній співпраці в галузі біосфери, геології, океанографії, гідрології; загострювати увагу громадськості на небезпеках, які загрожують довкіллю.

Соціальні та гуманітарні науки: поліпшувати навчання і дослідження в цих галузях; сприяти правам людини та демократії; боротися проти будь-яких форм дискримінації.

Культура: примусити цінувати культурні виміри розвитку, зберігати культурну і природну спадщину світу; зберігати культурні ідентичності і традиції; заохочувати творчість і творення, сприяти поширенню книги, читання, а також мистецтв і театру, захищати авторські права. Комунікація: полегшувати вільний обмін ідеями, засобами слова й образу. Місцезнаходження ЮНЕСКО – Париж (Франція). Членами ЮНЕСКО є 184 країни.

Програма «Людина і біосфера» (МАБ). Ця програма була започатко­вана ЮНЕСКО в листопаді 1971 р. і ставить собі за мету виробити необхідну наукову основу для планування землеробства і використання ресурсів біосфери в гармонії з природою. На початку виконання Цієї програми до її розробки було залучено понад 10 тис. науковців з понад ста країн світу, що виконували понад тисячу різноманітних проектів у прикладній галузі та щодо підготовки кадрів; практично в усіх країнах були створені національні комітети МАБ. Нині в програмі МАБ беруть участь близько двохсот країн і сотні тисяч фахівців з усього світу, які ставлять собі за мету дослідити:

— екологічні наслідки посилення впливу людини на тропічні та субтропічні екосистеми;

—екологічний вплив різних видів землеробства та практики господарювання на лісовий ландшафт помірної зони та Середземномор’я;

—вплив людської діяльності і способів землекористування на пасовища, савану та трав’янисті ландшафти;

—вплив діяльності на динаміку екосистем посушливих та напівпосушливих зон;

—екологічний вплив діяльності людини на значення та ресурси озер, боліт, рік, прибережних зон тощо;

—вплив людської діяльності на гірські та тундрові екосистеми;

—екологію та раціональне використання острівних екосистем;

—збереження природних районів і наявного там генетичного матеріалу;

—екологічну оцінку боротьби з сільськогосподарськими шкідниками і використання добрив у наземних та водних екосистемах;

—вплив основних видів інженерно-технічних робіт на людину та навколишнє середовище;

—екологічні аспекти морських систем з особливим наголосом на використанні енергії;

—взаємодію між перетвореннями навколишнього середовища і генетичними та демократичними змінами;

—розуміння стану навколишнього середовища;

—особливості забруднення навколишнього середовища та його впливу на людину.

Таким чином МАБ являє собою науково-дослідну програму, яка не могла мати і не мала прецедентів як за обсягом виконуваних робіт, так і за ступенем міжнародної кооперації, значення для людства, її послідовна реалізація призвела до того, що як законодавчі інституції окремих країн, так і міжнародні організації вже не могли ігнорувати висновки науки. Як наслідок – звернення до теоретичних засад МАБ в обґрунтуванні необхідності тих чи інших правничих норм та законів, формуванні соціоекологічної культури суспільства в цілому.

Слід звернути увагу на фундаментальну зміну концептуальної та практичної орієнтації програми «Людина і біосфера», котра відбулася останнім часом. На перших етапах її смисл визначався гаслом «Охорона природи». Інакше кажучи, природі відводилася пасивна роль, і вона фактично виступала засобом для людини, а ставлення до неї було утилітарним. Далі акценти змістились у напрямку «Охорони природи з метою розвитку», тобто методологією МАБ було привнесено історичну перспективу. І, нарешті, починаючи з 9-ої сесії Міжнародної координаційної ради МАБ (Париж, 1986) наголос у діяльності цієї програми робиться на охороні самого розвитку, забезпеченні сталого розвитку суспільства і природи.

Програма Організації Об’єднаних націй по навколишньому середовищу (ЮНЕП) – спеціалізована установа системи ООН, яка створена за рекомендацією Стокгольмської конференції ООН у 1972 р. з навколишнього середовища.

Програма покликана координувати зусилля держав у боротьбі з забрудненням і деградацією довкілля, надавати науково-технічну допомогу країнам, які розвиваються у вирішенні екологічних проблем, сприяти міжнародній співпраці в галузях біосфери, геології, гідрології, океанографії.

Штаб-квартира ЮНЕП знаходиться у м. Найробі (Кенія). Одна з ініціатив ЮНЕП – створення всесвітньої системи спостережень (моніторингу) за станом і зміною біосфери.

Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО) – створена в 1945 р. Мета: поліпшити харчування і піднести рівень життя населення світу; удосконалювати виробництво і продаж сільськогосподарських продуктів, продуктів лісництва і рибальства, сприяти розвитку сільського господарства, знищити в світі голод. Функції: заохочувати інвестиції в сільське господарство, тваринництво, меліорацію земель і водне та рибне господарство, полегшити передачу технологій; боротися за збереження природних ресурсів.

169 країн-членів.

«Уорлд інформейшен трансфер» (ВІТ) – це доброчинна неурядова організація, що входить у структуру Організації Об'єднаних Націй. її метою є сприяти екологічній освіті.

ВІТ була створена у 1987 році, після Чорнобильської катастрофи, у знак визнання негайної потреби у розповсюдженні достовірної та практично цінної інформації про погіршення стану глобального навколишнього середовища серед провідних діячів та свідомих громадян різних країн світу. ВІТ досягає своєї мети за рахунок діяльності на трьох важливих напрямах:

1. Видання Доповіді з питань світової екології – квартальної збірки матеріалів з найважливіших питань охорони здоров'я та навколишнього середовища, що видається п’ятьма мовами та розповсюджується серед провідних діячів різних країн.

2. Проведення щорічної конференції «Охорона здоров’я та навколишнє середовище: Глобальні партнери у пошуках глобальних рішень» у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку.

3. У стратегічно важливих регіонах світу створені Центри творчої думки з питань виживання, які виконують функції централізованого збору наукових даних. Мета Центрів – забезпечити безпосередні спостереження, практичні дослідження, освіту та реалізацію державних корективних програм у сфері охорони здоров’я. Штаб-квартира ВІТ знаходиться у Нью-Йорку, а регіональні відділи – у Бейруті, Бомбею, Гаазі, Києві, Манілі, Сан-Домінго та Торонто.

Органи Міністерства екологічної безпеки

Органи Мінекобезпеки здійснюють свої повноваження через державні управління екологічної безпеки в областях, містах Києві та Севастополі, спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади в галузі екологічної безпеки Автономної Республіки Крим, інспекції, науково-дослідні та навчальні заклади, інші підприємства, установи й організації, що входять до сфери його управління.

З метою організації та здійснення державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки у Міністерстві діють Державна екологічна інспекція та Головна державна інспекція з нагляду за ядерною безпекою. Положення про ці інспекції затверджує Кабінет Міністрів України.

У структурі центрального апарату Мінекобезпеки України утворюється Адміністрація ядерного регулювання, яка здійснює функції органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки. Положення про неї затверджує міністр.

З метою забезпечення державного управління територіями та об’єктами природно-заповідного фонду й реалізації Програми перспективного розвитку заповідної справи в Україні у Міністерстві діє Головне управління національних природних парків і заповідної справи. Положення про це управління затверджує Кабінет Міністрів України.

Для розгляду наукових рекомендацій і пропозицій щодо розв’язання важливих проблем охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки у Міністерстві утворюється Державна міжвідомча науково-технічна рада з питань екологічної безпеки, безпечного використання ядерної енергії та радіаційних технологій з провідних учених і висококваліфікованих фахівців-практиків.

Працівники органів Мінекобезпеки України мають право:

·  обмежувати, тимчасово забороняти (зупиняти) у встановленому порядку діяльність підприємств, установ, організацій та об’єктів незалежно від форм власності або входити до Кабінету Міністрів України з відповідним поданням про припинення діяльності, якщо вона проводиться з порушенням норм і правил екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів (ліцензій) на використання природних ресурсів, з перевищенням лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин;

·  зупиняти, оглядати, тимчасово затримувати судна, кораблі, інші плавучі засоби, що перебувають у внутрішніх і територіальних водах, виключній (морській) економічній зоні України для перевірки додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища і норм екологічної безпеки;

·  обстежувати підприємства, установи й організації незалежно від форм власності, об’єкти ядерної енергії, військові та оборонні об’єкти, об’єкти органів внутрішніх справ і Служби безпеки України з метою перевірки додержання вимог екологічної, ядерної радіаційної безпеки, виконання заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів;

·  проводити на підприємствах, в установах і організаціях, які використовують ядерну енергію і радіаційні технології, перевірки стану устаткування й управління технологічними процесами, наявності та якості технічної й експлуатаційної документації, якості ремонтних робіт, кваліфікації персоналу;

·  одержувати від експлуатуючих організацій та власників або уповноважених ними органів об’єктів ядерної енергії необхідні пояснення та довідки, доповіді (звіти) про стан безпеки, повідомлення про порушення та причини виходу з ладу устаткування, технічну та іншу документацію;

·  давати керівникам підприємств, установ і організацій приписи щодо усунення виявлених порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища у процесі здійснення господарської чи іншої діяльності, що негативно впливає на екологічний стан, та умов дозволів (ліцензій), норм і правил екологічної безпеки, що діють на об’єктах ядерної енергії; припиняти роботи на об’єктах ядерної енергії, небезпечні для здоров’я людей і навколишнього природного середовища, а в разі грубих або систематичних порушень дозволів (ліцензій), норм і правил з безпеки – вилучати надані дозволи (ліцензії);

·  перевіряти додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища проектними установами та організаціями під час розробки проектної документації на будівництво, розширення і реконструкцію підприємств та інших об’єктів;

·  застосовувати у випадках, передбачених законодавством України, економічні санкції до підприємств, установ, організацій за порушення вимог законодавства щодо екологічної, ядерної та радіаційної безпеки і розглядати справи про адміністративні правопорушення, віднесені до його компетенції;

·  подавати позови про відшкодування збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

·  передавати правоохоронним органам матеріали про факти порушень у галузі охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, за які передбачено кримінальну відповідальність;

·  одержувати безоплатно від центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на Міністерство завдань;

·  брати участь у створенні та заснуванні у встановленому порядку науково-дослідних установ, інформаційно-освітніх і навчальних закладів, екологічних банків, фондів та інших організацій екологічного спрямування.