Вступне слово (стр. 3 )

З вільних тем:

1. Літературно-художні:

а) Любить свій край — це для народу жити.

Володимир Сосюра

б) Слово має збройну силу.

Максим Рильський

в) До тебе, Україно, наша бездольная мати,

Струна моя перша озветься

Леся Українка

2. Суспільно-політичні:

а) Хай буде мир на всій землі й здійсняться наші мрії.

М. Нагнибіда

б) Нехай у світі всі народи

В добрі і злагоді живуть.

Д. Павличко

Вибираючи для написання вільну тему, абітурієнт повинен розуміти, що писати її значно складніше, ніж історико-літературну, оскільки вона потребує не тільки глибоких знань літератури й відмінної орієнтації в літературному матеріалі, а й загальної ерудиції, уміння самостійно дібрати необхідний для висвітлення теми літературний матеріал і самостійно прокоментувати його. Не врахувавши цього, вступник неминуче може відхилитися від теми, допустити порушення зв’язків з літературним матеріалом та композиційної стрункості, удатися до великої кількості узагальнених, трафаретних фраз, які не сприяють висвітленню теми.

Розкриваючи вільну тему, абітурієнт обов’язково має використовувати конкретний літературний матеріал з урахуванням ви­браної теми. Наприклад, для висвітлення теми «Рідна мова — це неоціненне духовне багатство» (В. Сухомлинський) можна використати твори Антона Могильницького («Рідна мова»), Амвросія Метлинського («Рідна мова»), Пантелеймона Куліша («Рідне слово»), Олени Пчілки («Рідне слово»), Олександра Олеся («О слово рідне!»), Василя Мисика («Слово»), Василя Симоненка («Моя мова»), Ганни Світличної («Мова»), Юрія Бедрика («Рідна мова»), Максима Рильського («Рідна мова», «Троянди й виноград») і багато інших. У письмовій роботі має бути проаналізовано не менше трьох художніх творів, які добираються за ключовим словом у цитаті з твору письменника.

У творі вступник повинен показати:

1.  Знання творчості українських письменників різних періодів, знання текстів художніх творів, які вивчаються за програмою в середніх навчальних закладах, розуміння їх ідейного змісту і художніх особливостей.

2.  Розуміння історичного, суспільного і художнього значення літературного твору у зв’язку із суспільно-політичною обстановкою епохи.

3.  Розуміння мовного багатства і високих художніх достоїнств української літератури ХІХ ст., її світового значення.

Отже, написаний твір повинен містити максимум інформації з літератури, оскільки іспит абітурієнт складає саме з цієї (разом з мовою) навчальної дисципліни.

Крім того, у творі вступник має показати вміння добирати для висвітлення вибраної теми необхідний літературний матеріал, уміння аналізувати, коментувати, узагальнювати літературні факти, робити самостійні висновки, правильно користуватися критичною літературою, грамотно формулювати й оформляти свої думки, уміло використовувати словникове багатство літературної мови.

До екзаменаційного твору вступника ставляться такі вимоги:

1)  відповідність темі;

2)  змістовність і повне розкриття теми;

3)  виконання на матеріалі художніх творів;

4)  самостійність виконання;

5)  наявність відповідної структури;

6)  подання літературних фактів і подій у відповідній логічній послідовності;

7)  написання за правилами сучасної української орфографії, пунктуації та стилістики;

8)  належне естетичне оформлення.

Коротко розглянемо кожну вимогу.

1. Відповідність темі — це означає, що у творі має бути тільки той літературний матеріал, котрий розкриває тему, тобто дає змогу відповісти на поставлене екзаменаційне питання, яким, власне, і є тема.

Екзаменаційна комісія досить часто натрапляє на великі за обсягом роботи, які не відповідають вибраній абітурієнтом темі. Такий твір оцінюється невеликою кількістю балів, незважаючи на задовільну чи навіть добру грамотність.

Так, наприклад, розкриваючи тему «Реалістичне зображення життя й боротьби робітників у повісті Івана Франка «Борислав сміється», замість відповіді на поставлене питання, абітурієнти дають характеристику основних героїв повісті або розповідають її зміст. У темі «Реалізм і народність п’єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка» подаються докладні біографічні дані автора, переказується зміст п’єси, характеризуються образи Петра і Наталки тощо.

З’ясовуючи тему «Людина і природа в кіноповістях Олександра Довженка», розповідають зміст твору, наповнюючи екзаменаційну роботу загальними, беззмістовними фразами і не даючи відповіді на поставлене екзаменаційне питання. Нерідко абітурієнти, не вміючи правильно використати необхідний літературний матеріал для висвітлення вибраної теми, підмінюють її іншою, більш їм зрозумілою і відомою. Наприклад, тему «Суспільні ідеали Марка Гущі та його соратників і боротьба за їх втілення» підмінюють темою «Характеристика образу Марка Гущі», а тему «Проблема землі і людської долі у повісті «Земля» Ольги Кобилянської» підмінюють темою «Зміст повісті «Земля» Ольги Кобилянської».

Підміна теми — одна з типових помилок абітурієнтів, яка, безперечно, негативно впливає на оцінку.

До вибору теми слід поставитися з особливою відповідальністю, зваживши насамперед на те, чи достатньо в абітурієнта знань з української літератури для висвітлення вибраної теми.

2. Змістовність і повне розкриття теми — це друга важлива вимога до екзаменаційного твору. Змістовність твору визначається використаним матеріалом, спрямованим на висвітлення теми. Розкрити повністю тему — це значить висвітлити все коло поставлених у ній питань, дати відповідні пояснення літературних фактів, які описуються в творі, проаналізувати й узагальнити їх, зробити самостійні висновки.

Наприклад, розкриваючи тему «Утвердження світлих гуманістичних ідеалів в образах «Лісової пісні» Лесі Українки», потрібно не тільки визначити, які саме ідеали утверджує поетеса і в яких образах, а й показати на конкретних прикладах з драми, як це здійснюється, в яких сценах, знайти зв’язок драми з фольклор­ними джерелами, з’ясувати, чим відрізняються мовні партії персонажів — носіїв світлих ідеалів від мови інших дійових осіб твору, що в ньому є повчального і для сучасного читача, його духовного світу тощо.

Дуже часто абітурієнт неповно розкриває тему. Так, наприклад, висвітлюючи тему «Два типи образів у п’єсі «Наталка Полтавка» Івана Котляревського», вступники характеризують лише образи Наталки і Петра, а розкриваючи тему «Мотиви поезій Максима Рильського», вони характеризують лише якусь одну з поезій письменника, залишаючи поза увагою інші.

З особливою увагою треба ставитися до творів на вільні теми.

Їх писати значно складніше, ніж твори на конкретні теми, оскільки вони потребують доброї орієнтації в літературному матеріалі, а також начитаності й знання не тільки програмної літератури.

Проте, як свідчить практика, твори часто виконуються не на літературному матеріалі, вони насичені загальними трафаретними фразами, риторичними питаннями, міркуваннями загального характеру (про мир, роззброєння тощо).

Чимало вступників чомусь визнають за обов’язкове у висновках поклястися в готовності будувати нове суспільство, у любові до народу тощо.

У таких творах знання літератури підміняється риторичною патетикою, а тому оцінюють їх невеликою кількістю балів.

Екзаменаційні твори на вільні теми слід писати на матеріалі конкретних художніх творів, які абітурієнти добирають самостійно, включаючи й ті, які за програмою в середніх навчальних закладах не вивчаються. Аналіз цих творів і авторські коментарі до них мають бути спрямовані на розкриття теми.

3. Виконання на матеріалі конкретних художніх творів — третя важлива вимога, яка ставиться до твору вступника.

Це означає, що в процесі роботи над твором необхідно ретельно дібрати необхідний для висвітлення теми фактичний матеріал.

Уміння дібрати такий матеріал, проаналізувати його у потрібному напрямку, прокоментувати, розкрити тему, узагальнити факти, зробити необхідні висновки — це ті фактори, які (разом з грамотністю) забезпечують високу чи добру оцінку екзаменаційного твору.

4. Самостійність виконання означає не тільки те, що матеріал треба викладати своїми словами. Самостійність виявляється насамперед у вмінні коментувати, аналізувати й оцінювати літературні факти, узагальнювати їх, робити самостійні висновки, створювати відповідну структуру свого твору та свій стиль викладу.

Використання у творі довгих фраз і речень (а то й цілих абзаців), переписаних з підручника або з різних додаткових матеріалів, не свідчить про самостійність роботи абітурієнта і відповідно знижує її оцінку. Робота, переписана з будь-якого джерела, не зараховується.

5. Структура екзаменаційного твору теж має бути відповідною. У ньому повинні бути:

вступ, основна частина й висновки. Вступ, як правило, роблять стислим, компактним (1—2 абзаци) — він є начебто «перекидним містком» до основної частини роботи; основна частина — найбільш об’ємна, а висновки, або заключна частина, теж короткі (один абзац), але достатньо змістовні.

Отже, основну увагу треба зосередити на центральній частині, в якій розкривається тема.

У вступі традиційно визначається період, коли той чи інший письменник увійшов у художню літературу, указується на його місце в літературному процесі, на його творчий доробок і внесок у художню літературу. Наприклад, у вступі до теми «Сатиричне викриття самодержавства в поемах Тараса Шевченка «Сон» і «Кавказ» слід коротко сказати про Т. Г. Шевченка як великого українського національного поета, основоположника нової україн­ської літератури і літературної мови, визначити місце названих поем у творчій спадщині письменника, пояснити, чому саме ці твори використовуються для висвітлення даної теми.

В основній частині, яка в роботі є найбільшою, на конкретному літературному матеріалі слід розкрити тему, вказану в назві, тобто дати відповідь на поставлене в темі екзаменаційне питання.

У висновках підсумовується те, про що йшлося в основній частині. Отже, висновки мають існувати не самі по собі, а випливати
з усього проаналізованого в роботі матеріалу, завершувати твір.